22 серпня о 18:00Вебінар: Як зробити урок цікавим: перевірені лайфхаки

конспект "Паразитичні безхребетні "

Про матеріал
Конспект розробленно відносно оновленної програми . Відповідає заявленній темі і є збірним матеріалом для уроку.
Перегляд файлу

1

 

Тема уроку:  Паразитичні черви та  способи боротьби з ними

Мета уроку:

  •             поглибити знання учнів про паразитичні черви, визначити їх роль в природі;
  •             розкрити особливості будови червів – паразитів, пов’язані з паразитизмом;
  •             удосконалювати вміння працювати з додатковою літературою, таблицями;
  •             продовжити розвивати вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки;
  •             розвивати інтерес до вивчення біології, медицини;
  •             формувати навички дотримання правил особистої гігієни;
  •            познайомити з професіями лікаря, гігієніста, ветеринара.

ХІД УРОКУ

І. Розминка   (створення психологічного клімату, який сприятиме розвитку особистості на уроці)

Всім відомо, що хороша пам’ять є однією з умов високих результатів у навчанні. А що треба зробити, щоб покращити пам’ять?         (відповіді учнів)

Тренінг. Насамперед треба запам’ятати головне: ніколи не скаржитися на свою пам’ять. Ми знаємо тисячі слів, розмовляємо кількома мовами, одержуємо безліч відомостей з різних джерел. Ми добре чуємо і бачимо. У нас чудова пам’ять. Сьогоднішній урок дасть нам змогу переконатися в цьому.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів. (робота в парах)

 Гра «Знайдіть пару» Перемагає той, хто швидше складе з    8 частин 4 терміни.

 герма-, екто-, -фродити, -дерма, сен-, -дерма, -сили, мезо-.

Відповідь. Гермафродити, ектодерма, сенсили, мезодерма.

Висновок. Все, що ми вивчили досі, допоможе нам сьогодні на  уроці дізнатися щось нове і засвоїти інформацію про паразитичні черви та іншу життєво необхідну інформацію.

 

ІІІ. Мотивація навчально – пізнавальної діяльності

1. Повідомлення теми і мети уроку.

 2. Історична довідка «З медичної практики»

                                       (випереджальне завдання)

Учень 1. До однієї з лікарень звернувся пацієнт, який скаржився на помутніння зору. Коли лікар освітив внутрішню частину ока хворого, він скрикнув від болю. І щоразу, коли око освітлювали пучком світла, пацієнт відчував біль. Виявилось, це було причиною втрати зору, бо всередині очного яблука сиділа фіна свинячого солітера. Пучок світла подразнював фіну, вона висувала голову, що і було причиною болю. Око довелося розрізати. Фіну видалили, але зір було втрачено.

Учень 2.  У медицині відомий такий випадок: у одного пацієнта після прийому антигельмінтозних препаратів вийшло 104 голівки ціп’яків і безліч їх тіл, загальною довжиною 123 м. Широкий стьожак паразитує в кишечнику людини. Його тіло складається з 2000-4000 частинок, загальною довжиною 15-20 м.

Висновок вчителя. Щоб з’ясувати різноманітність паразитичних червів, їх пристосування та особливості будови, пов’язані з особливостями життєдіяльності, висунемо гіпотезу: які з них з’явилися першими в процесі еволюції; перевіримо її пошуковим шляхом, установимо науковий факт і зробимо висновки.

А почнемо з визначення понять       : паразитиз і паразит. C:\Users\12\Desktop\ПВШ.jpgЩе в давнину люди виявляли в організмах свійських тварин червів різних розмірів, помічали їх і в людини. У стародавньому єгипетському джерелі — папірусі Еберса — є перші відомості про хворобу, яка, як нині відомо, спричиняється паразитичними червами. Перші наукові описи деяких паразитичних червів (гострик, аскарида, ехінокок) надав Гіппократ, який ввів до медичного ужитку терміни «гельмінт» і «гельмінтоз».

Близько 250 видів гельмінтів паразитують в організмі людини, шкодять здоров’ю, можуть спричинити важку інвалідність і навіть стати причиною смерті. У нашій країні зареєстровано близько 100 видів таких червів. Але не тільки на гельмінтів можна натрапити в організмі тварин, рослин чи людини…

Тож на сьогоднішньому уроці ми з вами розглянемо  таку групу тварин  - паразитичні безхребетні .

IV. Вивчення нового матеріалу

http://ukrmap.su/images/g8b/g8_1_files/image016.gifПерш за все ми з вами повинні пояснити ,що таке паразитизм ?

 Паразитизм — це біологічне явище такого співіснування організмів, за якого паразит харчується в організмі хазяїна, завдаючи йому шкоди, але не вбиваючи його.

За способом паразитування тварин-паразитів можна поділити на дві великі групи. Зовнішні паразити паразитують, прикріплюючись до зовнішніх покривів тварини-хазяїна. Внутрішні паразити паразитують, проникаючи всередину організму тварини-хазяїна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІУ. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу.

Завдання учням: уважно слухаючи повідомлення, перевірити гіпотезу: форма тіла, особливості покривів, внутрішньої будови дають змогу освоїти середовище життя – організм живих істот

1. Тип Плоскі черви.  Клас Стьожкові черви

До цього класу належать такі поширені паразити, як ціп’яки (свинячий та бичачий солітер), ехінонокок, овечий мозковик і ін. Паразитують вони в тілі  теплокровних істот – птахів, ссавців, деякі і в людині. Мають цілий ряд пристосувань до паразитичного способу життя:

  •            гігантська присоска на голові (або кілька присосок);
  •            хоботок, озброєний одним чи кількома крючками;
  •            мають спрощену будову систем внутрішніх органів (травної,   дихальної, нервової);
  •            сильно розвинена система розмноження;
  •            надзвичайно плодючі;
  •            яйця надзвичайно живучі.

Свинячий (озброєний) ціп’як – досягає довжини 2-2,5 м, має вигляд довгого ланцюга, що складається з безлічі сегментів. Живе тільки в тонкому кишечнику людини, прикріплюючись до її стінок 4 присосками і крючками. Має голівку, тонку шийку і безпосередньо тіло. Прикріпившись до стінок тонкого кишечника, він просто купається в рідкій їжі, вже перетравленій людиною і всмоктує її  в себе, отримуючи все необхідне для нормальної життєдіяльності. В кишечнику людини він може жити до 10 років. За добу з тіла хворого виділяється до 5 млн. яєць ціп’яка. Заражається людина ціп’яком вживаючи в їжу слабо проварену чи прожарену свинину, що містить фіни ціп’яка. Небезпечний цей представник тим, що він може в тілі людини вражати різні органи, утворюючи там фіни. Особливо небезпечно протікає зараження ЦНС, очей, що супроводжується сильним головним болем, порушенням зору, втратою пам’яті, галюцинаціями, апатією, уповільненим мисленням, розвитком недоумкуватості, постійним погіршенням стану здоров’я. В головному мозку фіни досягають розміру 15 -20 мм, степінь зараження дуже висока.  Видалити їх звідти можна лише хірургічним шляхом, в деяких випадках – мед.препаратами.

Цикл розвитку свинячого ціп’яка.

Дрібні яйця, виділені в оточуюче середовище, вкриті міцною оболонкою, потрапляють в тіло свині. Вона не розбірлива в їжі, тому може проковтнути безліч яєць, разом з кормом. В шлунку свині оболонки яєць розчиняються, личинки просвердлюються через кровоносні судини і попадають в кров. Вона розносить їх по всьому тілу, де вони осідають в різних внутрішніх органах та спричиняють неприємні а часом і небезпечні відчуття. З часом ці личинки перетворюються в фіну – горошиноподібну пухирчасту форму. Їх може бути безліч. М’ясо такої свині називається фінованим, воно повинно перевірятися ветеринарами і вибраковуватися. В разі споживання фінованого м’яса, є велика небезпека зараження людини, якщо споживатиметься в’ялене або недостатньо термічно оброблене м’ясо. Тому забороняється вживання м’яса, придбаного на стихійних ринках і не перевірене ветеринарами.

Бичачий ( неозброєний) ціп’як - теж паразитує в тонкому кишечнику людини, проміжним господарем його є ВРХ. Паразит поширений в усіх країнах світу. Від свинячого відрізняється відсутністю крючечків на голові, більшою довжиною тіла ( 4-10 м) і подовженою формою частин тіла. Має на голові 4 присоски, тіло складається з 1000 частинок, останні найрозвиненіші з яких мають ширину 5-7 мм. Життя бичачого ціп’яка детально вивчали вчені Ж.К. Штром і Ф.Ф. Тализін. Вони свідомо проковтнули дозрілі частини тіла паразита і на протязі кількох років спостерігали і записували стан свого організму та описували життя ціп’яка, що жив в їх тілі.

Живе бичачий ціп’як в тонкому кишечнику людини, утримуючись могутніми присосками. Потім він починає дуже швидко рости, адже господар безкоштовно постачає його перетравленою якісною їжею. Поступово в кишечнику утворюється ланцюг дорослого черв’яка. Досягає довжини тіла до 4 –10 м.  Тут же, в кишечнику він здатний ворушитися, змінювати положення тіла, підтягуючи різні ділянки до кучки.

Кінцеві частинки тіла можуть відриватися і мігрувати по кишечнику як самостійна одиниця. Більша частина яєць виділяється разом з калом, за добу виділяючи до 5 млн яєць, але іноді статеводозрілі членики відриваються від тіла ціп’яка, виповзають вночі назовні та повільно рухаються по тілу чи білизні. Спричиняючи неприємні відчуття, свербіж, вони викликають неусвідомлені рухи людини, які розчісують місця подразнень і, не дотримуючись гігієнічних навичок, повторне перезараження. В кишечнику людини можуть жити більше 10 років.

Цикл розвитку бичачого ціп’яка.

ВРХ заражається яйцями бичачого ціп’яка, заковтуючи траву, забруднену яйцями його. В кишечнику тварини яйця ціп’яка звільняються від оболонки і проникають в кровоносні судини. З кров’ю личинки проникають в різні внутрішні органи і там перетворюються в пухирчасту стадію, розміром з горошину. Найчастіше вони локалізуються в м’язах, під шкірою, в очах, мозку і інших органах.

 Людина заражається бичачим ціп’яком, споживаючи в їжу сире чи погано проварене м’ясо ВРХ. У заражених людей спостерігаються такі симптоми: нудота, блювота, болі в животі, нестійкий стул. Більшість страждає безсонням, нервозністю, безсонням, головокружінням, іноді поява припадків, схожих на епілептичні. Відомі випадки закупорки кишечника клубками паразита чи проникнення його в жовчний міхур чи підшлункову залозу. Особливо важко переносять захворювання діти.

  Боротьба з цим захворюванням ведеться шляхом виявлення і лікування хворих людей, а також проведення санітарно – гігієнічних заходів. Велике значення в успішності боротьби має вибраковка хворих тварин в великих с/г підприємствах, а також подвірний контроль якості забитих туш тварин.

 Ехінокок- набагато дрібніший паразит в порівнянні з ціп’яками. Розмір дорослої особини всього кілька мм, тіло складається з 4 члеників. Личинка має присоски і крючечки, якими затримується в кишечнику собак, котів, кіз, ВРХ, верблюдів, оленів, гризунів. Потрапивши в організм господаря, з яйця з’являється личинка, яка проникає через стінки кишечника в кров і потім оселяється в якомусь внутрішньому органі  (печінці, в легенях). Поступово утворює навколо себе пухир «водянку» розміром як яблуко, але потім збільшується до розмірів дитячої голови. Всередині водянки утворюються все нові пухирі, а в них ще інші, і в кожній росте новий організм ехінокока. Відомі випадки, коли у ВРХ вага такого пухиря досягала 60 кг,  а рідини  в ньому було 43 кг. В кінці кінців тварина гине, а інші тварини, поїдаючи вражені паразитом нутрощі, заражаються самі.

  Людина може заразитися ехінококом від домашнього улюбленця – кота, собаки, граючись з ним, пестячи його, цілуючись з ним. Джерелом зараження виступає шерсть тварини, де затримуються яйця ехінокока і людина, заразившись, стає проміжним господарем його. Ехінокок оселяється в печінці людини. Личинка ехінокока росте дуже повільно – за півроку – 1 см., найбільших розмірів досягає через 20 - 30 років. Для людини зараження ехінококом дуже небезпечне, бо пухир, що росте, вражає внутрішні органи, тисне на них, може лопнути і викликати летальний кінець. Про все це слід пам’ятати.

Учні формують висновок: форма тіла, особливості покривів, внутрішньої будови дають змогу червам – паразитам освоїти нове середовище життя – організм живих істот.

 

2.Розминка. Козьма Прутков колись повчав «Якщо хочеш бути щасливим, будь ним». Отже, наш оптимізм – запорука щасливої долі. Перефразовуючи Козьму можна сказати «Хочеш бути здоровим, будь ним». Але, щоб бути здоровим, треба багато знати. І тому ми продовжуємо вивчення наших недругів.

       1. Тип Круглі черви.

Проблема:        як складається і від чого залежить розвиток    Круглих червів?

Чи згодні ви з твердженням      «Щоб не заразитися аскаридами, достатньо часто мити руки»?

а) Аскарида людська – паразит людини веретеноподібної форми, досить велика, живе в кишечнику людини, зустрічається усіх країнах і в усіх народів. Проте, зараженість аскаридами залежить від культурного рівня і побутових умов населення: у відсталих по своїй культурі народів їх поширення набагато більше, чим у цивілізованих; частіше зустрічається у дітей і підлітків, чим у дорослих. За зовнішнім виглядом – це черви брудно – рожевого кольору, роздільностатеві; самки мають довжину тіла до 40 см, самці – до 25 см. Постійно живе в кишечнику серед кишечник соків, але не піддаються їх дії, не перетравлюється, нейтралізуючи їх спеціальними антитілами. На передньому кінці тіла має рот, оточений губами, якими вона прикріпляється до стінок кишечника. Живиться кашоподібною їжею тонкого кишечника, заковтуючи її ротом і відразу засвоюючи. Живе в безкисневому середовищі, тому є анаеробом. Є надзвичайно плодючим видом, щоденно виділяючи в середовище до 250 тисяч яєць, що за рік виражається десятками мільйонів. Проте, турбуючись про своє місце проживання, має складний цикл розвитку, що не дозволяє господарю пере заразитися. Яйця в зовнішньому середовищі надзвичайно стійкі:

  •     зберігають життєздатність через 5-6 років;
  •     є дані, що залишилися живими пролежавши кілька років в розчині формаліну.

          Проте, вони бояться дії температури: при дії t= 60 – 70 С,  яйця глист гинуть

Виділившись в зовнішнє середовище, яйця потрапляють або в грунт, або в воду, куди їх виносять дощові потоки. Разом з гноєм чи нечистотами, яйця аскариди можуть потрапити в городнє удобрення і заразити їх, зробивши небезпечними для споживання без спеціальної обробки.

                     Отже, шляхи зараження:

  •     споживання погано вимитих фруктів і овочів в сирому вигляді;
  •     їх можуть переносити на продукти харчування мухи;
  •     діти, граючись в піску чи на землі, часто беруть брудні пальці в рот, або немитими руками беруть продукти харчування;
  •     зараження через сиру річкову чи джерельну воду.

       

                Цикл розвитку аскариди людської

 Потрапивши в організм людини, з яйця аскариди з’являється личинка, яка розпочинає процес міграції (переміщення) по організму людини. Проникають в кровоносні судини, далі в печінку, серце, легені. Тоді в людини розпочинається непростудний кашель, симптоми схожі на запалення легень, відкривається шлях для хвороботворних бактерій, зокрема, туберкульозу. Потрапивши в кишечник, надовго оселяються там, підриваючи здоров’я свого хазяїна. Через слизисті виділення у людини можуть проявлятися такі симптоми: анемія; нудота; кишкові розлади; головні болі; втрата свідомості. Дуже небезпечним є велика кількість аскарид, що одночасно оселяються в однієї людини: вони закупорюють просвіти кишечника, викликають важкі розлади і лікуються лише хірургічним шляхом. Дуже небезпечною є здатність аскарид заповзати в інші життєво важливі органи – печінку, жовчні протоки. Щоб уникнути цих неприємностей, треба дотримуватись і пропагувати такі правила:

  •     виділені аскариди знищувати;
  •     людські екскременти не використовувати як удобрення;
  •     сирі фрукти і овочі перед вживанням обдавати кип’ятком;
  •     не пити сиру воду з  рік чи озер;
  •     вести боротьбу з мухами;
  •     дотримуватися правил особистої гігієни –
    1.                           Мити руки після відвідування туалету;
    2.                           Мити руки перед вживання їжі;
    3.                           Не гризти нігті;
    4.                           Слідкувати за чистотою нігтів.

б) гострики – це дрібні маленькі білі черв’ячки, які паразитують в кишечнику людини і, виповзаючи з заднього проходу, викликають неприємний подразнюючий щем. Особливо часто гострики вражають дітей. За зовнішнім виглядом дуже нагадують аскариди, проте дуже зменшені.  Є самці і самки, довжина тіла до 10 мм., тривалість життя -1 місяць. Приносять шкоду людині ушкоджуючи її механічно і токсично, зокрема подразнюючи апендикс, можуть спричинити запалення червоподібного відростка  - апендицит. При тривалому зараженні гостриками у хворих можуть спостерігатися такі симптоми:

  •                   болі в лівій стороні живота;
  •                   втрата апетиту;
  •                   нудота, головокружіння;
  •                   порушення травлення і анемія.

                               Цикл розвитку гостриків.

Запліднені самки мають здатність виповзати через анальний отвір і,  повзаючи, відкладають яйця. Це спричиняє сильний свербіж, тому діти в сні розчісують ці місця, яйця потрапляють на руки, під нігті, а вранці,  через немиті руки,  разом з їжею заносяться в організм. Так відбувається перезараження і захворювання продовжується. Ще джерелом зараження може бути хвора людина, яка через рукостискання, дверні ручки, поручні в громадському транспорті передає яйця глиста здоровим людям. Зараження можуть передавати і мухи, які одночасно можуть літати і в туалетах, і біля відкритих продуктів харчування. В шкільних умовах, де заражені і здорові діти знаходяться поруч, є небезпека зараження через пил Дослідження, проведені представниками СЕС, показали, що змиви, взяті з підлоги, парт, підвіконь мали яйця паразитичних червів. В зимовий час їх набагато менше, так як діти більше надіті і яйця глист не випадають з - під одягу на підлогу. Лікування полягає в своєчасному виявленні та лікуванні хворих, дотриманні правил особистої гігієни.

Рефлексія вивченого матеріалу

  1.                                  Поясніть такі факти:
    •                  Мусульмани, що живуть в жарких країнах, повинні постійно здійснювати омовіння чистою водою. Чому?
    •                  Лікар в ХІХ ст. стверджував, що в результаті досліду, проведеного на собі, виявив, що зараження щойно відкладеними яйцями аскариди, не відбувається. Чому?
    •                    Чи згодні ви з твердженням  «Щоб не заразитися аскаридами, достатньо часто мити руки»?

 

  1.                                  Складіть сенкан про аскариду:

АСКАРИДА

Кругла, багатоклітинна

Травмує, отруює, руйнує

Аскариди мають первинну порожнину.

  1.                                  Творчий момент «Складіть пам’ятку « Збережи своє здоров’я»

              ПАМ’ЯТКА « ЗБЕРЕЖИ СВОЄ ЗДОРОВ’Я»

І. Профілактичні міри: 

  •                               дотримуйся правил особистої гігієни;
  •                               дотримуйся гігієни побуту та життя;
  •                               проводь термічну обробку продуктів,    що вживаються в сирому вигляді.

ІІ. Лікувальні заходи:

  •                                                       вживання медичних препаратів;
  •                                                       оперативне втручання.

ІІІ. Оздоровлення і ведення здорового способу життя

 

ІУ. Повідомлення учня «Гельмінтологія і її завдання»

І. Фауна гельмінтів.

Всього нараховується близько 3000 видів гельмінтів. В тілі людини проживає безліч паразитичних істот, серед них 150 різноманітних видів глистів. Їх називають загальною назвою гельмінти. Ще більша кількість гельмінтів є паразитами наших домашніх тварин, що призводить або до їх загибелі, або знижує їх продуктивність.

 

ІІ. Розвиток гельмінтології.

  1.                                       Історія розвитку науки гельмінтології.

Поширення гельмінтозів залежить від: фізико – географічних; економічних; культурно – побутових;  професійних  факторів. Тривалий час шляхи зараження гельмінтами були невідомі і тому лікарі вірили в самозародження глистів всередині організму; боротьба з гельмінтами недосконалими методами (хоча народна медицина знайшла хороші засоби – кореневище папороті, цитварна трава і ін.) Але ніякі глистогінні засоби не могли зупинити поширення захворювання гельмінтозами, бо не застосовувались профілактичні міри. А для їх розробки треба глибоко знати біологію цих істот.

 Отже, з середини 60 років ХІХ століття старим казкам про самозародження глистів в організмі людини вже ніхто не вірив, але і особливих успіхів у боротьбі з ними не досягли. Ця боротьба була малоефективною, бо лікували сам гельмінтоз, але не проводили міроприємства профілактичного характеру:

  •     не поліпшували систему водопостачання і каналізації;
  •     не проводили медико – санітарного нагляду за продуктами харчування;
  •     не слідкували за знищенням джерел забруднення оточуючого середовища людськими нечистотами;
  •     не вели боротьбу з мухами та гризунами як рознощиками інфекції;
  •     не проводили санітарну освіту мас населення та покращення їх побуту.

Крім того, біологія цих організмів була недостатньо вивченою. Лише в ХХ столітті біологію гельмінтів пов’язали з профілактичними мірами по попередженню зараження та поширення, ліквідації найшкідливіших паразитів. Найбільший вклад в розвиток гельмінтології вніс академік Костянтин Іванович Скрябін. Він організував безліч експедицій в різні географічні регіони, детально вивчив видовий склад армії гельмінтів і встановив зв’язок захворювання людей і тварин. На основі проведених досліджень було розроблено і втілено в життя такі заходи, які при систематичності і планомірності проведення мають привести до повної перемоги над глистними хворобами людей і тварин.

  1.                                       « Від оборони до нападу»

  Боротьба з глистяними хворобами не має обмежуватися лише «вигнанням» глистів з організму людини. Звичайно, це приносить хворому велике полегшення, але:

  •                  по –перше, не оберігає від наступних заражень;
  •                  по –друге, нерідко сприяє ще активнішому  поширенню цього паразита.

  Тому настав час переходу «від оборони до нападу», тобто «активної профілактики чи девастації» як говорив К.І. Скрябін. Ним було складено план активної боротьби з гельмінтами, який включав такі заходи:

  •                  звільнення від паразитів (дегельмінтація)        гельмінтоносіїв;
  •                  дегельмінтація зовнішнього середовища:
  •                  біотермічна обробка гною;
  •                  регулярна зміна пасовищ;
  •                  ветеринарний нагляд за м’ясними продуктами і бракування туш заражених тварин.

 

ІІІ. Робота з підручником Пар 17  При цьому створення таблиці.

Ознаки

Кліщі

Воші

Блохи

Клопи і Двокрилі

Зовнішня будова

 

 

 

 

Внутрішня будова

 

 

 

 

Зараження, профілактика

 

 

 

 

 

У. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Перегляд відеофільму «Паразитичні черви» Уважно переглядаючи кадри фільму, знайти невідомі вам моменти та поглибити отримані завдання.

 

2.Експрес – перевірка глибини усвідомлення знань учнів (ділова гра)           Уявіть, що ви…

Санітарний лікар. До вас звернулися за порадою

  •                  У печінці свині господиня виявила паразитів довжиною 2-3 см , які мали присоски. Чи можна вживати таку печінку?
  •                  Чи дозволите ви купатися в річці, де є волосатик?
  •                  Якщо на ринку ви виявите під мікроскопом фіни свинячого ціп’яка, чи дозволите продавати це м’ясо?

Лікар – терапевт. До вас звернулися за порадою

  •                  У людини підвищена температура тіла, кашель, що нагадує пневмонію. Лаборант виявив у калі яйця аскариди. Чи пов’язано це якось між собою?
  •                  Чи існують народні методи лікування глистяних захворювань?
  •                  В однієї жінки під шкірою утворилася гуля, що весь час збільшувалась. Онколог сказав, що це не пухлина. Що це може бути? Як позбутися гулі?

Ветеринарний лікар. До вас звернулися за порадою

  •                  У моєї бабусі в селі погано ростуть свині, не набирають ваги. Після того, як їх зарізали, у кишечнику виявили багато глистів – довгих і широких. Що потрібно було зробити, щоб тварини нормально розвивалися?
  •                  Як попередити глистяні захворювання в домашніх тварин і людей, що за ними доглядають?
  •                  Коли свині можуть заразитися трихінельозом?

Вчений –зоолог. До вас звернулися за порадою

  •                  Чи однакову будову мають бичачий і свинячий ціп’яки? Що в      них відмінного і подібного?
  •                  Чи існують паразити рослин – представники Круглих червів?
  •                  У ставку діти знайшли молочно – білу план арію. Хлопчик  сказав, що вона є хижаком. Чи небезпечна ця тварина для людей?

 Патологоанатом. До вас звернулися за порадою

  •                  Лікарі встановили, що причиною смерті дитини були аскариди, які викликали задуху. Чи можна було запобігти такій смерті?
  •                  Після смерті чоловіка в його печінці було виявлено 250000 котячих сисунів. Що це за паразити? Чи можна було попередити цю смерть?

УІ.          Виконання комплексного творчого завдання  «Як уникнути зараження гельмінтами»             Учні пишуть пам’ятки

 

 

 

                       Як уникнути зараження гельмінтами

  1.             Мити і термічно обробляти ягоди, овочі, зелень, фрукти, що використовуються в сирому вигляді. Для цього необхідно:
  •                  помити рослини холодною водою;
  •                  занурити на 2-3 с в окріп;
  •                  виконувати все безпосередньо перед вживанням в їжу.

2.Мити руки  з милом після роботи в городі чи саду.

3. Не гризти нігті.

4. Не їсти на вулиці, у транспорті

5. Не пити сирої води з відкритих водойм.

6. Пропагувати санітарно – гігієнічні навички серед населення

 

VІІ. Поради від рослинки – здоровинки.

Народні засоби, які використовуються в разі зараження гельмінтами

1. В разі глистяної інвазії (аскариди, гострики) використовують відвар і 10% настоянку березових бруньок.

2. Настоянка трави гіркого полину: 1ч.л. трави залити двома склянками окропу, остудити, процідити. Приймати по 1-2 ст. л тричі на день за 20хв до їжі (для виведення аскарид, гостриків)

3. Іноді успішно застосовують свіжу цибулю, яку вживають по 15-20 г на день протягом семи - десяти днів.

4. Насіння гарбуза вважається найкращим у світі засобом від солітерів, а головне, дуже доступним. Сире, неочищене від шкірки насіння гарбуза, обов’язково з зеленою тонкою шкірочкою, використовують як ефективний засіб проти різних стьожкових глистів ( солітер, карликовий ціп’як); їсти його потрібно вранці натщесерце протягом 10 – 14 днів. За ефективністю воно поступається лише препаратам з папороті, але немає токсичної дії. Через годину прийняти сильну дозу проносного. Солітер вийде цілком.

      Дітям дозу призначають відповідно до віку:

3-4 роки – 75 г сухого не смаженого насіння;

5-6 років – 100 г;

10 років і більше – 150-200 г;

Дорослим – до 300г сухого насіння, очищеного від шкірки, що зберігалося не більше, ніж 2 роки.

  1.   Клізми з молока з часником (для виведення гостриків). Зварити в склянці молока голівку часнику (дорослому 1 склянку, дитині – 0, 25 – 0,5 склянки) для клізми; робити протягом семи днів на ніч.

 

VІІІ. Підсумок уроку

Виставлення оцінок.

Визначення найбільш обізнаного учня

Визначення найбільш активного учня

 

ІХ. Домашнє завдання. Повторити параграфи 15-17,

 

Абрамова Г.В.

doc
Додано
13 квітня
Переглядів
111
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку