Тема : “Іван Сірко - великий характерник”

Мета: створити цілісне, системне розуміння подій через взаємозв'язок мистецтва слова та історичних фактів, розкрити роль літератури в осмисленні епохи, виховати патріотизм, розвинути критичне мислення, логіку, творчість та комунікативні навички, розширити світогляд і поглибити знання про культурну спадщину України, формуючи гармонійну особистість. 

 Тип уроку: інтегрований

 

  Хід уроку

1. Організаційний момент.
2. Актуалізація опорних знань.

Розшифровка ребуса

 

Діалог з учнями:

• Хто такий кошовий отаман і хто його вибирав?
• Хто ще належав до козацької старшини?

 ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

"Отаман Сірко" - пісня про козацького отамана

https://www.youtube.com/watch?v=nyEV8q4pM0g

Отже, розгадавши ребус та прослухавши пісню, давайте подумаємо, про кого сьогодні на уроці йтиме мова? .Так, мова наша буде про славнозвісного кошового отамана Івана Сірка. У кожного народу є свої герої – люди, які надихають наступні покоління. Для українців таким героєм став Іван Сірко – славний козацький отаман, хоробрий воїн і мудрий характерник

Історики

 Перегляд відео https://www.google.com/search?sca_esv=a78ec5d9f3c69526&rlz

Рольова гра «Листування між турецьким султаном Мехмедом IV і кошовим отаманом Іваном Сірком»

Тексти обох листів

Султан Мехмед IV — запорозьким козакам

Я, Султан, син Магомеда, брат Сонця і Місяця, нащадок і ставленик Бога,

володар царств – Македонського, Вавилонського, Єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, цар над царями,  володар над володарями, 

надзвичайний лицар, якого ніхто не переможе, невсипущий охоронець Гробу Ісуса Христа, оборонець самого Бога,  надія і втіха мусульман, страж і великий заступник християн – наказую вам, запорозькі козаки, 

склонитися під мою руку з доброї волі без всякого опору і мене вашими нападами не змушувати турбуватися

Султан турецький Мехмед IV

Відповідь запорожців Мехмеду IV

Запорізькі козаки турецькому султану!
Ти, султан, чорт турецький, і проклятого чорта брат і товариш, самого Люцифера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш, синів християнських під собою мати. Твого війська ми не боїмося, землею і водою будемо битися з тобою.
Вавилонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого та Малого Єгипту свинар, вірменський злодіюка, татарський сагайдак, кам’янецький кат, в усього світу й підсвіту блазень, самого гаспида онук. Свиняча ти морда, кобилячий хвіст, різницький собака, нехрещений лоб.
От так тобі запорожці висловили, плюгавче. Не будеш ти і свиней християнських пасти. Теперь кінчаємо, бо числа не знаємо і календаря не маємо, місяць у небі, рік у книзі, а день такий у нас, який і у вас, за це поцілуй за те ось куди  нас!..

Підписали: Кошовий отаман Іван Сірко з усім кошем Запорізьким

Мистецтвознавці

За легендою, лист було написано в 1676 кошовим отаманом Іваном Сірком «з усім кошем Запорозьким» у відповідь на ультиматум султана Османської імперії Мехмеда (Мухаммеда) IV. Оригінал листа не зберігся, однак у 1870-х роках катеринославським етнографом-любителем Я. П. Новицьким була знайдена копія, зроблена у XVIII столітті. Він передав її відомому історику                  Д. І. Яворницькому, який одного разу зачитав її, як курйоз, своїм гостям, серед яких був, зокрема, І. Ю. Рєпін.

Художник зацікавився сюжетом і в 1880 році почав першу серію етюдів.

Історія створення

Рєпін сам на достатньому рівні знав історію українського народу, проте задля створення цієї роботи звернувся до історика Д. І. Яворницького (на картині зобразив його в якості писаря). У листі до В. Стасова Рєпін писав: «...ніхто на всьому світі не відчував так глибоко свободи, рівності й братерства, як козаки».

Попередні замальовки (альбом «Малоросійські типи») здійснював під час подорожі 1880-1881 р. Коли в літературному журналі «Північ» у 1886 році надрукували один з цих ескізів під назвою «Хохол», Рєпін звернувся до гравера В. Мате, аби той передав редактору журналу П. М. Гнедичу, щоб він не змінював написів під його творами на ті, які неправильно відображають назву народу й принижують його національну гідність.

Ще не завершивши основний варіант, Рєпін у 1889 почав працювати над другим, роботу над яким він так і не закінчив. Це полотно трохи поступається за розмірами початковому варіанту і є, так би мовити, кулуарним примірником. Другий варіант «Запорожців» художник спробував зробити «історично достовірнішим», але явно виявився незадоволений результатом і кинув на півдорозі. Зберігається він зараз у Харківському художньому музеї.

 За легендою Іван Сірко був характерником – людиною , яка мала бездоганну реакцію та абсолютну увагу. Вона постійно взаємодіяла  з природою та помічала все, що відбувається навколо, адже від цього залежало не лише його  життя, але і доля товаришів-козаків.

Вправа “ Подих характерника”

https://www.youtube.com/watch?v=dywBgjg4J6I

Оберіть серед учнів одного «характерника». Його завдання – заплющити очі та уважно слухати, а ваше – увімкнути записи дібраних заздалегідь звуків природи. Через 30-60 секунд вимкніть аудіо. Попросіть козака/козачку розказати про те, що це за звуки, звідки вони походять, хто може їх видавати.

 

Ім’я Івана Сірка відоме не лише в історії , мистецтві,а й українській літературі. Микола Тютюнник та його  віршований роман «Іван Сірко», Віктор Вальд та його  роман «Останній бій Урус-шайтана» та зокрема твір Марії Морозенко “Іван Сірко - великий характерник”

Марія Морозенко Цікаві факти із її біогрфії

1. Вона була дев'ятою дитиною із дванадцяти.
2. Вона написала свій перший вірш у 9 років
3. Для своєї доньки  вона почала писати свої перші казки та колискові пісні – пізніше вони вийшли друком у авторських книжках.
4. Вона автор поетичних збірок «Зоряні перевесла» 
5. Є членом Національної Спілки письменників України
6. Сьогодні у її творчому доробку більше сотні пісень, які звучать на радіо, – в Україні та за кордоном.
7. Лауреат урядової Літературної премії імені Лесі Українки за романи «Іван Сірко – великий характерник», «Іван Сірко – славетний кошовий» та повість «Я закохалася».

https://learningapps.org/display?v=pb25s4j3c25

 

Історична основа твору "Іван Сірко – великий характерник" полягає у поєднанні реальної постаті легендарного кошового отамана Івана Сірка, героя багатьох народних дум, пісень та легенд, з художнім домислом, де описуються його перемоги (понад 60) над татарами і турками та надприродні здібності характерника (чари, віщі сни) для визволення українських бранців. Твір використовує реальні історичні факти (походи Сірка, битви) і народні перекази про його надзвичайну силу, втілюючи образ захисника української землі, що є прикладом мужності, справедливості та патріотизму. Тому 

 це розповідний твір, який належить до жанру фентезі

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ : 

Фентезі -літературний жанр, у якому магія та інші наприродні явища є елементами сюжету

Фентезійна література — література, дія якої відбуваєтьс

я в уявному всесвіті, часто, але не завжди, без місць, подій або людей з реального світу. Магія, надприродні та магічні істоти є поширеними у багатьох із цих уявних світів

У повісті переплітаються реальні та фантастичні елементи.

https://wordwall.net/uk/resource/104118569

Реальне: історичні постаті (Іван Сірко, Дмитро Вишневецький), географічні місця (Хортиця, Мерефа, Олешківські піски), козацькі походи, побут та звичаї Запорозької Січі, народні традиції (святкування Купала).

Фантастичне: народження із зубами як знак долі, цвіт папороті, що дарує силу, волхвиня Рода, спілкування з тваринами, здатність перемагати десятки ворогів, виживання в пустелі без їжі та води, дух вовка-помічника.

 

“Іван Сірко – великий характерник” аналіз твору (паспорт)

Автор: Марія Морозенко

Рід літературий: епос

Жанр: Повість-фентазі

Мова:  прозова

Місце та час дії: Україна, 17 століття (від 1610 року)  Козацька доба

Тема: розповідь про дитинство та юність Івана Сірка, становлення його особистості

Ідея: возвеличення мужності та відваги українського народу, його лицарів-захисників, засудження зради та вбивства.

Головні герої твору “Іван Сірко – великий характерник”

https://wordwall.net/uk/resource/104150212

 

Іван Сірко – головний герой твору. Спочатку мав прізвисько Половець, але після навчання характерництву та випробувань отримав прізвисько Сірко.

Рода – стара волхвиня, яка вчила Івана бути козаком-характерником. Від неї він отримав вовка (сірого побратима). Була сліпа, але бачила людей наскрізь.

Софія – гарна дівчина з Поділля, яка жила у волхвині Роди. Майбутня дружина Івана Сірка. Щира, мудра, гордовита та добра.

Дмитро Половець – батько Івана, сильний та відважний козак. Люблячий чоловік та батько. Він суворий та справедливий.

Марія Половчиха – мати Івана. Турботлива та любляча.

Михайло Діброва – хрещений Івана, навчав його багатьом речам, які має знати козак.

Килина Морозиха – повитуха, яка приймала пологи у Марії Половчихи

Проблематика твору “Іван Сірко – великий характерник”

Вірності своїм принципам та переконанням

Родина та кохання

Людської гідності

Життя та смерть

Людина і природа

Елементи сюжету:

Експозиція: народження Івана Половця, який мав зуби. Люди бояться його та хочуть позбутися. Батько Івана, Дмитро Половець, захищає свого сина, пророкуючи йому велике майбутнє.

Зав’язка: Минуло сім років, і Іван, допитлива дитина, йде на святкування Івана Купала. Під час свята він знаходить цвіт папороті.

Розвиток дії: Іван поертається додому з вовченям і навчає його. Козацькі гінці прибувають до Мерефи, закликаючи козаків боротися проти турків. Іван заявляє про своє бажання приєднатися до козацтва і йде за посланцями на Січ.

Кульмінація: Іван навчається у волхвині Роди. Він вчиться втихомирювати небесні стихії і лікувати травами. Одне з випробувань закінчується трагічною загибеллю його вовка Сірого.

Розв’язка: Іван витримує всі випробування, включаючи виживання в Олешківській пустелі, де йому допомагає дух його вовка. Він стає відомим як Іван Сірко. Після одруження з Софією, він повертається на Січ, щоб продовжувати служити Україні.

Характеристика   Івана Сірка головного персонажу твору

Іван Сірко – головний герой твору, який з дитинства вирізнявся від ровесників сміливістю, впертістю та особливою силою духу. Уже малим хлопцем він не мирився зі знущаннями, прагнув довести, що здатний бути рівним серед інших.  У Сірка було добре серце. Він любив свою матір, дорожив підтримкою хрещеного батька Михайла Діброви.

Уже змалку він мав риси справжнього козацького ватажка: відвага, рішучість, готовність ризикувати заради інших, віра у свою силу й у справедливість. Він мріяв стати захисником рідної землі, і саме це прагнення зробило його непереможним.

Знайшовши цвіт папороті, Іван не лише став сильнішим, а й міг бачити більше, ніж інші. Саме ця риса зробила його характерником, якого боялися вороги й поважали козаки.

Таким чином, Іван Сірко постає як людина надзвичайної сили — не тільки фізичної, а й духовної. Це образ козацького героя, в якому поєднуються хоробрість, мудрість, любов до рідної землі й містичний дар. Саме тому народ пам’ятає його як великого характерника та оборонця України.

Риси характеру Івана Сірка: сміливий, витривалий, мудрий, справедливий

Вправа “Перевір свої знання”

https://naurok.com.ua/test/mariya-morozenko-ivan-sirko---velikiy-harakternik-3614921.html

 

VII. Домашнє завдання

• Відповісти на питання: «Чому Івана Сірка називали характерником?»
• Написати листа до кошового отамана Івана Сірка
• Твір - роздум  «Сучасні воїни — нащадки славетних козаків»