Конспект уроку "Позакласне читання. Галина Гузовська-Корицька. «На сьомому небі від щастя»"

Про матеріал

Ознайомити з життям і творчістю письменниці, допомогти учням та ученицям усвідомити ідейно-художній зміст повісті «На сьомому небі від щастя»; розвивати образне та критичне мислення, висловлювати свої міркування про прочитане; виховувати моральні якості, дружби, сімейних цінностей

Перегляд файлу

Тема: Позакласне читання. Галина Гузовська-Корицька. «На сьомому небі від щастя»

Мета: ознайомити з життям і творчістю письменниці, допомогти учням та ученицям усвідомити ідейно-художній зміст повісті «На сьомому небі від щастя»; розвивати образне та критичне мислення, висловлювати свої міркування про прочитане; виховувати моральні якості, дружби, сімейних цінностей

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Галини Гузовської-Корицької, повість «На сьомому небі від щастя».

ХІД УРОКУ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Епіграф уроку

Людина створена для щастя, як птах для польоту. (Володимир Короленко)

Лекція вчителя.

DOC) Галина Корицька. ПРОФЕСІЙНА САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ВЧИТЕЛЯ ... Галина Романівна Гузовська-Корицька народилася 6 червня 1963 року в селі Скоморохи Бучацького району Тернопільської області. У 1987 році закінчила Чернівецький державний університет, захистила дисертацію (наукову працю) і стала кандидатом філологічних наук, доцентом. Спочатку працювала учителькою української мови та літератури, народознавства. Зараз працює в Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. 2003-2014 – завідувачка науково-дослідної лабораторії мовно-літературної освіти.

«Світ навколо нас» (2020), «Кульбаба: дід чи баба?» (2020), «Калинове намисто жіночої долі» (2020), «Лисичка-Комерсантка» (2020), повість «На сьомому небі від щастя» (2021).

Повторити.

Повість – це великий розповідний прозовий твір, у якому широко змальовано життя одного або кількох героїв протягом тривалого або важливого за подіями часу.

Ознаки повісті:

прозова мова;
великий обсяг;
декілька або багато героїв;
розповідь про події.

Переказ за розділами повісті.

У літо (І)

Батьки привезли Богдана на канікули в село Журавлине до бабусі і дідуся на старенькому «фольксвагені». Вони були раді приїзду Мізинчика (так називали Богданчика).

Мізинчик (ІІ)

Богдан був п’ятою дитиною у родині і щороку відпочивав у селі. Бабуся і дідусь «здували з нього пилинки», бо онук допомагав по господарству, не лінувався випасати корову. Батька хлопчика звали Богдан, а матусю – Марія. Найстарша сестра Люба була фортеп’яністкою. Його сестри-близнючки Віра та Надія з п’ятирічного віку танцювали в клубі «Грація». Яринка – наймолодша із сестер, яку в родині називали «диво-гімнасткою», бо дівчинка стала майстринею спорту. Дідусь Богданчика переходив у статус пенсіонера, тому батько подарував дідусеві армійський годинник, адже це була мрія Романа Івановича.

Примирення (ІІІ)

Дідусь запропонував Богдану порибалити на озері. Старий розповів про свої молоді роки, про батька Володі - Миколу, який через Чорнобильську трагедію, пішов добровольцем та загинув після народження сина. Мати кинула дитину на батьків, «подалася за кордон. Раз на рік навідується додому. Привозить дарунки, однак від них материнської любові не прибуває…» Володька Задирака був сусідським хлопчиком, з яким Богдан розбив глека ще в минулому році через Софійку, однокласницю Володі.

Мізинчик допоміг урятувати Володю з води, проте на свій порятунок хлопець буркнув у відповідь: «Тебе ніхто не просив мене рятувати. Не лізь, - і зник під вербами…» Через деякий час Володя запропонував помиритись і піти по гриби.

Володька (ІV)

Валентина, матір Володьки, колись приїхала у село Журавлине, де і познайомилась з батьком хлопця. Згодом вони зіграли весілля, але Чорнобильська трагедія забрала Михайла. Коли приїхали іспанці будувати житловий комплекс, Валентина працювала куховаркою, тому вирішила поїхати з ними в Іспанію. Раз у рік жінка приїздила у село, щоб побачити свого сина. Бабуся називала її «зозулею». Коли Володі виповнилось 15 років, його матір захотіла, щоб хлопець поїхав з нею до Іспанії. Бабуся Віра дуже переживала за свого онука.

Косар (V)

Дідусь вчив Богдана тримати косу в руках, косити траву. Уважно прислухався до порад старенького, який підхвалював: «Будеш славним косарем». Він радів, «що онук виявився здібним учнем».

Софійка (VІ)

Матір Софійки звали Ксенія, а відчима – Степан. Колись давно Софійчина мати, злякавшись відповідальності, написала відмову на одну зі своїх доньок. Коли Софійці вже виповнилось чотирнадцять років, їй вдалось знайти сестру-близнючку Руслану, але вона захворіла на лейкемію. Щоб урятувати рідну сестру, Софійка наважилась стати донором для Руслани.

Магнітик на пам’ять (VІІ)

Стара груша була прихистком для хлопців. Богдан поспішав до улюбленого місця і чекав на приїзд свого друга. Володя привіз магнітики з Іспанії і подарував Богдану, Софії та Руслані. Товариш розповів про те, як він жив за кордоном, дізнався, що у нього є рідна сестра Лаура, а дядько Михайло – її тато.

Літні пригоди з присмаком лисичок (VІІІ)

Події відбувалися в серпні. Друзі вирушили до лісу збирати гриби, як колись обіцяв Володя, взявши із собою Вірного (собаку). Володька ділився знаннями про гриби. Софійка розповіла казку про Лисичку-Комерсантку. Всі встигли на обід до Рибальських.

Чому не варто брати бика за роги, а мишку за хвіст (ІX)

Володька вирішив узяти бика за роги у всіх на очах, особливо на нього дивилась Руслана, яка була здивована дійством. Володька Задирака не міг відступити, хоча і просив Богдан не чіпати бика Брикайла, але в цю ж мить ґедзь ущипнув бика, він розлютився і «Володька опинився на рогах, а за частку секунди вже лежав на землі. Дядько блискавично вхопив мотузку й відтягнув від приборкувача». Софійка вміло обробила рану йодом. Згодом Володька поїхав до міста вибрати комп’ютер, бо хлопець дуже хотів мати цей пристрій.

Дядько Михайло (X)

Дядько Михайло, отримавши поранення на Сході України, переніс операцію. За бійцем доглядала медсестра Зося, яка була родом із Волині. Коли Михайло одужав, він приїхав із Зосею у село на яблучний Спас. Вони по-сімейному відсвяткували, посмакувавши яблуками.

Крапки над «і» (XІ)

Прощання було нелегким, особливо для Богдана, який звикся до стареньких, йому також важко було розставатись з другом. Богдан переконав Володю, що він не чужий їм. Хлопці домовились про зустріч на зимових канікулах у Володі, а на літніх – у селі. По дорозі додому, Богдан розповів батькам про чудову Софійку, його симпатії до неї.

Складання паспорту твору:

Авторка: Г. Гузовська-Корицька.

Літературний рід: епос.

Жанр: психологічна повість.

Тема: розповідь про життя і пригоди хлопців у селі Журавлине: сварку, дружбу, вірність, перші симпатії.

Ідея: возвеличення щирості, віри в добро, перших почуттів, взаємодопомоги у складній ситуації; засудження материнської байдужості, нерозуміння дитячих та підліткових проблем.

Головні герої твору:

Богдан Рибальський
Володька Задирака
Софійка Іванчук

Проблематика:

Дружба Богдана з Володькою.
Перші симпатії підлітків.
Батьки і діти.
Культура спілкування.

Використання фразеологізмів у інтерактивній грі:

https://wordwall.net/uk/embed/ab7791ccb5ea4a458c67dac8bc213086?themeId=22&templateId=3&fontStackId=0

Скласти асоціативний кущ до слова «щастя».

Що є щастям для:

Богдана…
Володі...
бабусі Софії Михайлівни...
дідуся Романа Івановича ...
батьків Богдана ...
дядька Михайла...
бабусі і дідуся Володі...

Характеристика героїв.

Богдан Рибальський:

хлопець добрий, вихований, життєусміхнений, прислухається до порад літніх людей, в родині його звали Мізинчиком. У садочку отримав прізвисько Всезнайчик. Любив свійських тварин, має рішучість, наполегливість, врятував Володьку з води. Між іншим він є вірним і чудовим другом.

Володька Задирака:

15-річний друг Богдана. Хлопець мав складний характер, бо його вихованням займались тільки бабуся і дідусь. Спочатку Володька з Богданом побили глека через Софійку, але потім помирились завдяки порятунку Володьки на озері. Він може бути добрим, турботливим, щирим, тримає свої обіцянки, але трохи був неслухняним, коли трапилась пригода з биком.

Софія Іванчук:

14-річна мешканка села Журавлине. «Довге кучеряве волосся хвилями спадало по спині; поодинокі веснянки природа рівномірно розкинула по щоках, а з-під розльотистих тонких брів незабудками грали очі». Добра, щира, комунікабельна. У тітки Оксани, яка живе під Києвом, дізналась, що у неї є сестра-близнючка Руслана і привезла її в село, Софійка готова була жертвувати своїм здоров’ям заради хворої сестри.

Скласти порівняльну характеристику Богдана та Володьки.