Розвиток драматургії. Від аматорських гуртків до професійного "театру корифеїв"

                                                                   План-конспект  уроку

                                                                 

Розділ: «Театр корифеїв» 

 Тема: Розвиток драматургії: соціально-побутові та історичні драми й комедії М.Старицького, М.Кропивницького, Панаса Мирного та ін. Від аматорських гуртків до професійного «театру корифеїв», що став «школою життя» (І.Франко). Перші театральні трупи М.Кропивницького та М.Старицького. Родина Тобілевичів та український театр. Популярність «театру корифеїв» в Україні та за її межами. Перша народна артистка України Марія Заньковецька.

 

Мета: Предметні компетентності: розповідати про історію виникнення «театру корифеїв», його склад, популярність; називати авторів творів, написаних для професійного українського театру; знати про першу народну артистку України (УСРР). Ключові компетентності: розуміти специфіку виражальних засобів театрального мистецтва. Емоційно-ціннісне ставлення: прищеплення любові до театру, розвиток уміння цінувати красу й художню досконалість драматичного мистецтва. Виховання відчуття гордості за «театр корифеїв», що зіграв важливу роль у формуванні національної самосвідомості народу.

Тип уроку: урок формування компетентностей

Методи і прийоми: перегляд відео, слайдів,   словникова робота, мікрофон, інсценізація, виступи груп, попереджувальні завдання, мозковий штурм

Обладнання: мультимедіа, літературна газета «Театр корифеїв», повідомлення «Створення першого українського професійного театру» в супроводі зі слайдами (випереджаючі завдання в групах),   виставка творів українських драматургів, портрети драматургів, проблемне питання.

 Міжпредметні зв’язки: всесвітня історія, історія України, зарубіжна література, кіномистецтво, театр

Перебіг  уроку

«Головна заслуга в успішності театру корифеїв

                                   належить трьом людям: М. Старицькому,   

 М.Кропивницькому і І.Тобілевичу (Карпенку – Карому)…

От ці три людини зложили першу українську трупу…»

І. Франко

І. Організаційна частина.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Побажання гарного настрою і плідної праці.

  Місяць тому, спілкуючись з ріднею, заговорили на тему перейменування міст, вулиць. Більшість думок з цього приводу були негативними. Але коли згадали про сучасну назву міста Кропивницький, а  раніше місто називалось Кіровоградом, то ситуація змінилась.

Проблемне питання: Хто такий Кропивницький (і хто такий Кіров)? Чи варте перейменування міста? 

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Назвіть розділ, який ми з вами вивчали («Вступ. Українська реалістична проза»)
2. Життя і творчість яких письменників опрацьовували під час вивчення даного розділу? (І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний).
3. Справжнє прізвище Нечуя-Левицького…  (Левицький),  Панаса Мирного …(Рудченко)
4.   Слово вчителя

Я на сьогоднішній урок взяла ось таку маску. Як ви думаєте, що вона може символізувати? (карнавал, свято, театр).

Правильно, театр.

5. «Мозковий штурм».

 -А із якими видами мистецтва пов’язаний театр? (Відповіді учнів: актори виходять на сцену і просто кажуть свої слова?-- Ні!—Слова треба говорити виразно.Яка наука вчить виразному мовленню?—Риторика. А які слова треба говорити? Що-небудь? Ні –Драматург. Література. На сцені актори співають—співи. Співати можна акапело, тобто одним голосом, а можна під інструмент--- музика, хореографія, пластика (міміка і жести). Чи є на сцені декорації?—Живопис. А чи можуть знімати фільми у театрі або фільми про театр?-- Кіномистецтво).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Театр – це дивний світ, у якому існує своя особлива мова. Осягаючи її, ми пізнаємо мистецтво людей, які створюють виставу: драматурга, що пише п’єсу і готує сценарій, композитора, який створює музику, режисера, художника, артистів і багатьох інших. В основі театральної вистави лежить текст. Процес роботи над спектаклем полягає у перенесенні драматургічного тексту на сцену. Це свого роду «переклад» з однієї мови на іншу. У результаті літературне слово стає словом сценічним. Збираючись поставити спектакль, його творці спочатку вибирають п’єсу, неодмінно звертаються до драматургії.

ІV. Оголошення теми й мети уроку.

Слово вчителя.  Саме про драматургію, театр, мистецтво слова й  говоритимемо ми на уроці.

На екрані з'являється тема уроку

З сьогоднішнього уроку ми починаємо вивчати новий розділ «Театр корифеїв», розрахований на наступні 5 годин.  Будемо працювати за таким планом:

План

     1.Розвиток драматургії: соціально-побутові та історичні драми й комедії М.Старицького, М.Кропивницького, Панаса Мирного та ін.

     2.Від аматорських гуртків до професійного «театру корифеїв», що став «школою життя» (І.Франко). Перші театральні трупи М.Кропивницького та М.Старицького.         3.Родина Тобілевичів та український театр.

    4.Популярність «театру корифеїв» в Україні та за її межами.

    5.Перша народна артистка України Марія Заньковецька.

 

V. Опрацювання  матеріалу.

 1. Словникова робота

Корифей — найвидатніший діяч у певній галузі мистецтва, науки.

Аматорський — самодіяльний.

2. Виступи груп

І гр. 1.Розвиток драматургії: соціально-побутові та історичні драми й комедії М.Старицького, М.Кропивницького, Панаса Мирного та ін.

  (Слайд1)Драма як жанр — п’єса соціального, побутового, ідеологічного чи політичного характеру, яка відзначається гострим конфліктом, високою напругою дії, складними переживаннями дійових осіб, протистоянням антагоністичних сил, зіткненням ідей і моральних принципів. Гострий конфлікт у драмі не має трагічної розв’язки; трагічне поєднується з елементами комічного. Дійовими особами драми є переважно звичайні люди, що діють у типових обставинах; їхні характери розкриваються в монологах, діалогах, взаєминах з іншими дійовими особами.

  (Слайд 2)М. Старицький: написав багато п’єс, серед них історичні драми «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», соціально-побутова драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

     Теми його творів: стосунки інтелігенції та селян; життя українського села в перші післяреформені роки; життя українських професійних акторів. Боротьба українського народу на чолі з Богданом Хмельницьким проти польської шляхти; патріотичний подвиг української дівчини-невільниці тощо.

  (Слайд 3)  Серед творів М. Кропивницького до згаданих жанрів належать:  соціально-побутові драми «Глитай, або ж Павук» та  «Дві сім’ї», а також комедія «На руїнах».  

   Теми творів: показ світу духовних цінностей, тих, які плекав віками народ; мораль-но-етичні проблеми, пов’язані з епохою руйнування старих феодально-кріпосницьких суспільних відносин і зародженням не менш жорстоких і прагматичних умов раннього капіталізму (загальна деморалізація села, бездуховність життя суспільного, громад-ського); сатира на сільську владу в пореформену добу; тема скоробагатьків, нових «панів — землевласників». із шинкарів і прикажчиків, що займають місця розорених дворян.

  (Слайд 4)Панас Мирний створив такі драматичні твори: «Лимерівна» -драматична дилогія, «Перемудрив»- комедія, «Спокуса» — символічна драма-містерія,  «Не вгашай духу!» -драма-дискусія.

      Теми  його творів: загальнолюдські проблеми, вічні теми: свобода й несвобода особистості, брехня й правда, лукавство й честь; ідея свободи особи в суспільстві увага до світоглядних, філософських, моральних проблем свого часу.  (Слайд 5)

Слово вчителя.       Отже, підсумуємо.  М. Старицький створив реалістичні картини сучасної йому дійсності.  Творчість М. Кропивницького сприяла пробудженню самосвідомості народу,  несла високі заповіти громадянськості, правди і добра. Панас Мирний був одним із тих, хто закладав підвалини й засади розвитку української драматургії та сприяв  її європеїзації .

 

ІІ гр. 2.Від аматорських гуртків до професійного «театру корифеїв», що став «школою життя» (І.Франко). Перші театральні трупи М.Кропивницького та М.Старицького. 3.Родина Тобілевичів та український театр

Слово вчителя. В. Немирович-Данченко говорив: «Зрозумійте: ви, всі українці маєте пишатися – не було такого театру ніде, ні в Росії, ні в Європі…». Тож переконаймося в цьому, переглянувши історію створення театру корифеїв.

 

     2.Початок нового українського театру пов’язують із виставою «Наталка Полтавка» І. Котляревського 1819 року в Полтаві. У подальші десятиліття розвиток театру був дуже млявим («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка й «Назар Стодоля» Т. Шевченка). (Слайд 1)Аматорські театри виникають наприкінці 50-х років XIX століття в Чернігові, Києві, Кам’янці — Подільському, Кременчуці, Одесі та інших містах. (Слайд 2) В аматорських гуртках розпочинали діяльність реформатори українського театру І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Старицький.   (Слайд 3)У 1873–1874 рр. Марко Кропивницький з успіхом улаштовував українські вистави в Харкові, а 1876 року  створив трупу в Катеринославі. (Слайд 4)Проте Емський указ 1876 року, за яким заборонялися вистави українською мовою, спричинив майже п’ятирічний вимушений «антракт» у розвитку національного театру. У 1880 році пункт Емського указу стосовно заборони українських п’єс був переглянутий, унаслідок чого театральні вистави та концерти, хоч і з величезними обмеженнями, але дозволили проводити.

      (Слайд 5)Вісімдесяті роки дев’ятнадцятого століття на Наддніпрянській Україні стали періодом розквіту українського професійного театру, справжнім батьком якого вважають Марка Кропивницького. 10 січня 1882 року М. Кропивницький здійснив постановку п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля». (Слайд 6)27 жовтня 1882 року на сцені міського театру в Єлисаветграді Марко Кропивницький поставив драму «Наталка Полтавка» І. Котляревського, головну роль у ній виконала Марія Заньковецька. Так розпочалась історія українського професійного театру корифеїв. (Слайд 7) (Слайд 8)Основу репертуару «Театру корифеїв» становили твори І.Котляревського, Г.Квітки-Основ’яненка, М.Кропивницького, М.Старицького, І.Карпенка-Карого, М.Гоголя, О.Островського та ін.  Для повноцінного функціонування новоствореної трупи потрібні були кошти та досвідчений керівник. Ним став Михайло Старицький. На утримання трупи він використав усі гроші з продажу свого маєтку, що дало змогу збільшити персонал трупи, створити власний оркестр, підвищити платню акторам. Уже восени в Єлисаветграді Старицький створив українську професійну трупу, куди ввійшли: (Слайд 9) Олександра Вірина, Ганна Затиркевич-Карпинська, брати Тобілевичі — Микола Садовський (театральний псевдонім від дівочого прізвища матері), Панас Саксаганський (псевдонім від назви місцевої річки Саксагань), Іван Карпенко-Карий, їхня сестра Марія Садовська-Барілотті, Марія Заньковецька та інші самобутні актори, часто звані «корифеями українського театру». (Слайд 10)Музичне оформлення спектаклів здійснювали композитори М. Лисенко та К. Стеценко, художнє — В. Кричевський.

    Наша група пропонує вам переглянути відео про роль  М.Старицького у драматургії та кінематографії. Фільм про М.Старицького (1 хв 38 с).

3.Родина Тобілевичів та український театр (газета).

   Заслуга швидкого розвитку українського театру належить таким талановитим та енергійним митцям, як М.Старицький, М. Кропивницький, а також родині Тобілевичів. Тобілевичі—це сім’я видатних діячів української театральної культури. До родини Тобілевичів належали брати Тобілевичі: Іван—відомий під псевдонімом Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський та Марія Садовська-Барілотті. У 1885 році утворилося два театри: один—Марка Кропивницького, другий-- М.Старицького.

     Одним із найвидатніших діячів українського театру корифеїв був І. Карпенко-Карий. Він написав 18 оригінальних п’єс. Серед них — «Безталанна», «Наймичка», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Сава Чалий» та ін. Його акторська творчість позначена щирістю і психологічною глибиною почуттів, філософським розумінням суспільного буття. Фільм про І. Карпенка-Карого (33 с).

Слово вчителя. Становлення М. Кропивницького, М. Старицького та І. Карпенка-Карого як драматургів та театральних діячів нерозривно пов’язане з глибинними процесами в житті українського народу, з розвитком його культури. У середовищі селян, свідомих своєї національної гідності, представників інших верств української суспільності вони вчилися розуміти людей і життя, під їх впливом задумувалися над своїми обов’язками, визначали свої життєві принципи та ідеали, своє місце у світі.

  ІІІ гр. 4.Популярність «театру корифеїв» в Україні та за її межами. 

    (Слайд 1) «Театр корифеїв» мав великий успіх не лише в Росії, а й у Молдові, Польщі, на Закав­каззі. Величезна популярність митців, творчість яких була уособленням народного естетичного ідеа­лу, ніби провокувала царських чиновників постійно їм перешкоджати: виступи колективу в межах Київ­ського генерал-губернаторства (а це, по суті, третина Наддніпрянської України) були заборонені. Влада намагалася обмежити репертуар тільки розважаль­ними п’єсами, проте зупинити розквіт театрального життя в Україні так і не змогла. (Слайд 2)Не полегшив долю театру навіть гучний успіх і царське схвалення гастролей у Петербурзі в 1886-1887 рр.

      (Слайд 3) Панас Саксаганський так згадував про ті гаст­ролі: «Найбільший успіх мали п’єси “Наймичка” (пройшла 22 рази), “Наталка” (теж 22 рази). Обидві п’єси — при повні-сіньких зборах (2 тис. крб). “Чор­номорці” пройшли разів десять. “Доки сонце зійде”  не мала успіху й пройшла тільки один раз.

       Успіх трупи був надзвичайний. Навіть те чиновництво, що зачерствіло в прислужництві й забуло своє національне походження, пробуркалося й говорило: “Я українець”. Українська “інтелігенція”, “толпой стоящая у трона”, що позбу­лася національного обличчя, мов той бурсак, що не знав, як звуться граблі, аж поки граблище не вдарило його по лобі, — заговорила рідною мовою й за щастя вважала вітати в себе наших главарів. Трупу багато разів закликали до Катерининського палацу, де ставили “Кума-мірошника”. Кум залазив в оріхову бочку, яку за щастя мали підтримувати два генерали. Історія театру була непростою: він то розпадався на окремі трупи, то знов об’єднувався. Реалізувати на повну силу його потужний творчий потенціал не давали й імперські власті, і не надто вишукані смаки багатьох глядачів».

   І все ж саме корифеї заклали основи національного драматичного мистецтва, класич-ного українського театру. Їхні традиції підхоплять та якісно розвинуть визначні вітчи-зняні майстри сцени й кінематографісти XX ст.

Такі українські актори, як Кропивницький,

Заньковецька, Саксаганський, Садовський —

блискуча плеяда майстрів української сцени,—

ввійшли золотими літерами на скрижалі

історії світового мистецтва.

                К. С. Станіславський

5.Перша народна артистка України Марія Заньковецька.

     З театром корифеїв пов’язана творчість Марії Заньковецької. Її прирівнювали до видатних актрис світу — італійки Елеонори Дузе та француженки Сари Бернар.

Наша група пропонує вам переглянути відео про популярність першої  народної артистки України Марії Заньковецької. . Фільм про Марію Заньковецьку (56 с)

     Слово вчителя: А тепер наші  учні покажуть уривок із  твору видатного українського драматурга, якого сьогодні згадували не раз, а присутні  на уроці гості спробують відгадати назву твору і його автора.

3. Інсценізація учнями уривку комедії  І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля».

Мартин О-о-о! Нещасний хлоп Мартин Боруля!.. Тепер ти бидло! Бидло! А Степан — теля! (Ридає.) Пустіть! Рятуйте бумаги!.. Я сам поїду у дворянське собраніє, у сенат поїду... (Підбіга до печі.) Згоріли... Тисяча рублів згоріла, половина хазяйства пропала, і все-таки — бидло! (Тихо плаче.)

Палажка. Годі, старий! Слава богу, що дворянство згоріло! Тепер будемо жить по-старосвітськи...

Степан і Марися (цілують його). Папінька, заспокойтесь!

Мартин. Не кажіть на мене тепер папінька, кажіть татко!

Гервасій. Заспокойся, Мартине!.. А тепер я знов просю тебе: давай поженим наших дітей, вони любляться, а ми на весіллі забудемо усе лихо! Та накажемо їм, щоб унуків наших добре .вчили, то й будуть діти їх дворяне!

Мартин. Яз радістю! Ідіть, діти, сюди. Нехай вас бог благословить, та вчіть, вчіть дітей своїх,

Марися і Микола обнімають Гервасія, Палажку, цілуються з Степаном.

щоб мої онуки були дворянами.

Протасій.Ая вам на цей случай розкажу цікаву річ... Літ тридцять тому назад...

Гервасій. Нехай на весіллі кому-небудь розкажеш.

Протасій. Га?

Гервасій. Кажу, на весіллі кому-небудь розкажеш.

Протасій. Тьфу! Де чорт упре цього Гервасія, то прямо і рота не роззявляй...

Входе Омелько з соломою.

Мартин. Не треба, згоріло! Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала. Візьми, Омельку, попіл і розвій по вітру!..

Омелько. І що б то було на цигарки віддать!

Завіса.

1886. Новочеркаськ

-Як же називається даний твір? Хто його автор? (І. Карпенко-Карий «Мартин Боруля»)

VІ. Закріплення знань

1. Що об’єднує цих людей? (Показ слайда—театр)
2. Відповідь на проблемне питання: Хто такий Кропивницький (і хто такий Кіров)? Чи варте перейменування міста? 

Надаємо слово історику

      14 липня 2016 року постановою Верховної Ради України місто Кіровоград

 перейменоване на Кропивницький. За таку постанову проголосували 230 народних депутатів України.

      Сергій Миронович Кіров (справжнє прізвище Костриков 1886-1934)—відомий російський революціонер, один із близьких соратників Йосипа Сталіна,  російський радянський державний і політичний діяч. Перший секретар Ленін-

градського міського комітету ВКП і член Політбюро ЦК ВКП. Організатор масових репресій. Його особистість можна назвати неординарною та історично цікавою. Мав лідерські якості. На Україні не був. Але  у 1909 р. (у віці 23 років) брав участь в аматорському гуртку у м. Владикавказі.

       Відповідь учнів:  порівнюючи заслуги  цих двох людей, насамперед,  перед українським народом, заслуги у галузі мистецтва, я вважаю,   доцільно перейме-

новане  місто Кіровоград  у м. Кропивницький.

3. Заключне слово вчителя.

Я поділяю вашу думку.

А наостанок хочу підсумувати: І М.Кропивницький, і М.Старицький, і І.Карпенко-Карий, і М.Заньковецька й інші згадані нами сьогодні на уроці  театральні діячі, жертвуючи задля розпочатої справи маєтками, нехтуючи кар’єрою, здоров’ям, а деколи й свободою, зводили храм мистецтва. Ті, кого називають корифеями українського театру, маючи дворянське походження й неабиякі інтелектуальні здібності, могли б у славі й розкоші працювати артистами Імператорського театру. Та ці талановиті люди обрали шлях служіння рідному народові. Усупереч обставинам, ніхто з них не зрадив своїх ідеалів, незважаючи на злидні, переслідування й життєві випробування. «Ради України, нам дорогої, ради скривдженого народу, не маючого навіть і порозуміння об нашій праці,- ми зробимо, що в наших силах!» (І. Карпенко-Карий).

4. Поетична хвилинка

          МИСТЕЦТВО

 Коли  усе  в  тумані  життьовому  
Загубиться  і  не  лишить  слідів,  
Не  хочеться  ні  з  дому,  ні  додому,  
Бо  й  там,  і  там  огонь  давно  згорів,  —  

В  тобі,  мистецтво,  у  тобі  одному  
Є  захист:  у  красі  незнаних  слів,  
У  музиці,  що  вроду,  всім  знайому,  
Втіляє  у  небесний  перелив;  

В  тобі,  мистецтво,  —  у  малій  картині,  
Що  більша  за  усей  безмежний  світ!  
Тобі,  мистецтво,  у  твоїй  країні  

Я  шлю  поклін  і  дружній  свій  привіт.  
Твої  діла  —  вони  одні  нетлінні,  
І  ти  між  квітів  —  найясніший  квіт!

 

                                      Максим Рильський 

VІІ.  Підбиття підсумків уроку. Рефлексія

--Назвіть тему уроку.                                                                                                                                

--Чи задоволені своєю роботою на уроці?

Інтерактивна вправа «Мікрофон»:

«На уроці для мене було відкриттям…»

«Корифей—це…».

«Аматорський—це…».

«Діяльність  театру «корифеїв» пов’язана з творчістю таких митців …»

-- Який вид роботи був для вас найлегшим? Найцікавішим?

   VIІІ.  Інформація, інструктаж   д/з    

1. вивчити конспект;
2.  опрацювати підручник на стор.  61-63;
3. прочитати комедію І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля»;

     4    підготувати матеріали щодо життєвого, творчого шляху Івана Карпенка-Карого, його багатогранної діяльності на вибір (презентації, інформаційні грона, розповіді з використанням цитат).