Конспект уроку. Тема "Київська Русь"

Тема:  Київська Русь

Мета:

Навчальна – охарактеризувати внутрішнє та зовнішньополітичне становище Київської Русі; ознайомити здобувачів освіти з життям і діяльністю перших князів,  з’ясувати роль перших князів  в процесі державотворення.

Розвиваюча – працювати з текстом підручника: самостійно опрацьовувати, удосконалити навички аналізувати та систематизувати інформацію, робити висновки на основі отриманих фактів, складати план, хронологічні та тематичні таблиці; працювати з історичними джерелами, настінною картою, атласом, контурними картами; вміння аналізувати історичні події та факти, розкривати зміст історичних понять, оцінювати діяльність історичних осіб.

Виховна – виховувати інтерес до предмету; толерантність, пошану до рідної історії на основі особистого усвідомлення досвіду історії.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: підручник, карта «Київська Русь у ІХ-ХІІ ст.» атлас, посібник «Гомін віків», тематичні таблиці із зображенням князів, робочий зошит.

Структура

І. Організаційний момент. Мотивація навчальної діяльності

ІІ. Актуалізація опорних знань

ІІІ. Надання інформації:

1. Перші князі Києвичі.
2. Влада нової династії Рюриковичів.
3. «Повість минулих літ».

ІV. Інтерактивна вправа

V.  Рефлексія  (усвідомлення результатів уроку).

VІ.  Домашнє завдання

І.  Ви -  українці, нащадки тих українців, які понад десять століть тому заснували свою державу. А її столицею було місто Київ. Хто ж стояв біля витоків державотворення і як та українська держава постала?

Тож усім серцем прислухаємося до голосу далеких віків і дізнаємося відповіді на ці запитання. Пам’ятаймо, чим краще ми знаємо історію нашого народу, тим глибше усвідомлюємо потребу у своїй праці. Ваша праця -  це навчання, щоб здобути міцні знання, які завжди пригодяться в житті.

ІІ. «Кросворд»

Україна – це славне ім’я нашої Вітчизни. І вперше ця назва згадується у літописних джерелах.

 - Пригадайте, у якому році вперше згадується назва «Україна»?

Але тривалий час  наша Батьківщина була відома під іншою назвою. Якою – дізнаємось,  розв’язавши кросворд.

1. Який головний елемент Державного Герба України?
2. Де знаходяться, зберігаються, вивчаються речові пам’ятки?
3. Яка наука дає відповідь на запитання: Коли? Де?  Що робили? Як жили?
4. Яку археологічну культуру в ХІХ ст. відкрив В. Хвойка?

ІІІ. 1. Отже, нашу державу називали Русь, а її мешканців – русичами. А правили нею Києвичі.

«В експедиції»

 Звернімося до карти.

•  Опрацьовуючи карту назвіть слов’янські племена, що проживали на території України у VІІІ – І-й пол. ІХ ст.
• Кого обирало кожне плем’я?
• Яке із племен, на вашу думку, стане наймогутнішим?
• Назвіть місто, що перетворилось на об’єднавчий центр?
• Хто ж був його засновником?

 «Найшвидший шукач» (робота з підручником)

• Поміркуйте, чому Олег назвав Київ «матір’ю городів руських»?
• Чому держава, що виникла отримала назву Київська Русь?

 «В архіві»  Додаток № 1 «Звернімося до джерела»

Працюємо з історичним джерелом «Повість минулих літ».

• Чому похід  Олега в 907 р. на Константинополь був особливим? Передайте зміст документа  трьома простими реченнями.

2. По смерті Олега став Ігор у Києві князем. Був хоробрим та відважним. Вирушав часто у походи на  далекий Царгород. (Розповідь за матеріалами посібника  «Гомін віків» також і  про князювання Олега та Святослава).

За час моєї розповіді про цих князів доберіть слова, які найбільш влучно характеризують  їх особистість та діяльність. Дайте відповіді на запитання:

- Чому княгиню Ольгу називають Мудрою, а князя Святослава Хоробрим?

 -   Назвіть імена князів у порядку їх правління.

3. Звичайно, ви звернули увагу, що протягом уроку декілька разів ми зверталися до літопису «Повість минулих літ» Нестора.

     -   Яке ж значення має цей твір?

     - Чи можна вважати Нестора одним із перших професійних істориків?

V. Підведення підсумків (рефлексія) уроку

VІ. Домашнє завдання §7, вивчити дати і поняття.

 Рубрика «Звернімося до джерела» Додаток № 1

Олег (882 – 912) ( Віщий)

Оле́г (дав.-рус. Ѡлегъ; близько 882 — 912 або ) — напівлегендарний київський князь варязького (данського або шведського) походження. Регент і дядько київського князя Ігоря. Згідно з «Повістю минулих літ» завоював Київ, убивши місцевих правителів, варягів Аскольда і Діра; після чого промовив слова «хай буде се мати городам руським». Правив від імені малолітнього князя Ігоря, але фактично був повноправним володарем.

У 907 і 911 році згідно літописів організував грандіозний похід на Константинополь. За переказом або загинув  у поході на Балтійське море, або  отруєний змієм, який виліз із черепа його мертвого коня. Прозваний у літописі Віщим, тобто чаклуном, волхвом.

 Походження  особистості:

У літописах є дві версії біографії: у «Повісті временних літ» (цю версію певний час вважали традиційною) і за Новгородським першим літописом, який зберіг фрагменти більш раннього літописного зводу (на якому ґрунтується і «Повість временних літ»), проте містить неточності в хронології щодо подій X століття. За «Повістю временних літ», Олег був родичем (одноплемінником) Рюрика.

Свого часу Борис Рибаков прийшов до висновку, що деякі відомості про Олега в «Повісті временних літ» є неправдивими, зробили це за ініціативи князя Мстислава-Гаральда Володимировича, який почав висувати Новгород на провідну роль поряд з Києвом у становленні Руської держави.

Точних відомостей про походження Олега немає. За літописами Олег був родичем Рюрика, однак в яких саме родинних відносинах вони перебували — невідомо. За однією з версій Олег міг бути швагром останнього, за іншими — представником місцевих слов'янських князів, одним зі шведських конунгів, або й взагалі ніяк не пов'язаним із Рюриком. Згідно з іншою версією був одним зі скандинавських найманців, які прибули разом з Рюриком із Скандинавії.

Після смерті Рюрика у 879 році Олег став правити у Новгороді як опікун (регент) малолітнього сина Рюрика Ігоря. Проте з часом фактично узурпував владу.

а) його реакція на навколишню дійсність.

 Вся політика Олега була орієнтована на захист економічних інтересів. Скорочення східної торгівлі і початок занепаду Волго-Балтійського шляху загрожували обірвати процвітання Новгорода, перетворити його на другорядний лісовий край. Торгівля стала основним джерелом збагачення князя. Лише повноцінний обмін північних товарів і реекспорт східних товарів могли забезпечити процвітання самої Ладоги і виживання жителів краю, оскільки місцеві продовольчі ресурси були невеликими, а для закупки їх, найперше хліба, потрібні були кошти. І тоді Олег взявся оволодіти ключовими позиціями вздовж шляху «з варягів у греки», що в IX ст. відтіснив давній Волго-Балтійський шлях. Але головні пункти цього шляху контролював Київ. Дуже правдоподібною виглядає здогадка Г. Маргера про союз Олега з уграми (мадярами), який забезпечив успіх його політики.

б) риси особистості які проявились в його діяльності.

За літописами 882 року Олег здобув Київ, попередньо зайнявши Смоленськ (Гніздово) та Любеч. При взятті Києва він убив київських князів Аскольда та Діра. На думку Л. Войтовича причиною загибелі Аскольда та Діра були їхні спроби запровадити християнство. Противники християнства, встановили зв'язки з Олегом, сподіваючись з його допомогою звалити християнську партію при дворі князів. Вони могли допомогти Олегові проникнути в Київ і вбити Аскольда та Діра. Взявши Київ Олег виголосив свою знамениту фразу: «Хай буде се мати городам руським», яка означала що віднині столицею Русі буде Київ. Також він постановив збирати з Новгорода щорічну данину в 300 гривен, яка збиралась до смерті Ярослава Мудрого. 883 Олег змусив платити данину древлян, у 884—885 — сіверян, 885 вів війну з тиверцями. Можливо, що в цих війнах йому допомагали угорці. Вірогідно, що Олегу вдалось спрямувати союзні йому угорські орди на землі волинських і хорватських князівств.

Об'єднавши землі вздовж шляху «з варягів у греки», Олег зіткнувся з Хозарським каганатом, який контролював шлях зі сходу через Нижню Волгу та Каспій («срібний шлях»).

Вершиною його політики вважають похід на Константинополь і угоду з Візантією 911 року, яка, однак, не згадана у жодному візантійському чи іншому історичному джерелі, окрім древньоруських літописів (Повість временних літ, Новгородський літопис).

Згідно з літописом 907 року, руська дружина на 2000 лодіях, на чолі з князем Олегом вирушила в похід на Константинополь. Руси оточили місто і перетягнули волоком човни суходолом в затоку, оминувши натягнутий ланцюг. Побачивши неможливість чинити опір русам, місто здалося, і Олег у знак своєї перемоги прибив свій щит на ворота міста. Руські дружинники були обдаровані великими дарами.

Літопис про угоду князя Олега з візантійськти імператором ( 907 рік).

І зажадав Олег, щоб вони данину дали  на дві тисячі кораблів: по дванадцять гривень на чоловіка, а в  кораблі  було по сорок мужів. І згодилися греки на це , і стали греки миру просити, щоб не пустошив  він Грецької землі. Олег тоді, трохи   відступивши  од города, почав  мир ладнати з обома цесарями грецькими, з Леоном і з Олександром.  Він послав до них обох у город Карла, Фарлофа, Вермуда, Рулава і Стемида, кажучи: «Згоджуйтесь мені на данину». І сказали греки «Чого хочете- того ми й дамо тобі». І зажадав Олег дати воям на дві тисячі кораблів по дванадцять гривень, на кочет, а потім давати углади ( щорічну данину)на руські городи – спершу на Київ, а тоді й на Чернігів, і на Переялав, і на Полоцьк, і на Ростов, і на Любеч, і на інші городи –бо по тих городах сиділи князі, під Олегом сущі.

Літопис руський. За Іпатським списком.

 « Коли приходять руси, нехай посольське беруть, скільки посли хотять. А якщо прийдуть купці, хай беруть місячину на шість місяців: і хліб, і  вино, і мяса, і риби,  і овочів. І  нехай дадуть їм митися, скільки вони хотять. А коли йтимуть руси додому, нехай беруть з цесаря нашого на дорогу  їжу, і якорі, і канати, і паруси, і все, скільки треба. І згодилися греки, і сказали обидва цесарі  і боярство все: « Якщо  прийдуть руси не для торгу – хай місячини не побирають. Хай заборонить князь людям своїм, русам, які приходять сюди, щоб не творили вони капості в селах і в землі нашій , Руси,  що прибувають нехай живуть коло Церкви Святого Мами. А коли пошле цесарство наше  своїх  мужів, хай ті перепишуть імена їхні, і тоді, хай візьмуть вони місячину свою.

 Однак,  угоду про пільги для руських купців з візантійцями вдалося підписати лише 911 року, коли пригрозили другим походом проти Царгороду (Константинополя).

Реальну картину про встановлення взаємовідносин Олега з Візантією засвідчує додаткова умова від 2 вересня 911 року. Вона цінна тим, що вперше встановлює правові відносини русинів з греками, визначає правила взаємовідносин в грецьких і руських містах, покарання за їхні порушення, викуп невільників, взаємодопомогу у війні тощо.

У першому договорі Олега говориться про утримання двору русинів у Царгороді та забезпечення їхніх кораблів при поверненні на Русь. У другому договорі Олега цікавими є пункти про кораблі, які зазнали лиха в морі. «Коли велика буря викине лодію на чужу землю, а знайдеться там хто від Русі, то має рятувати лодію з вантажем і відіслати її до грецької землі та провести її через усяке небезпечне місце аж дійде в місце безпечне. Коли така лодія від бурі або через мілину не може дістатися до свого місця, ми, Русь, допоможемо гребцям цієї лодії й допровадимо їх здорових із купівлею — якщо це трапиться близько грецької землі. Як така пригода трапиться лодії руській — проведемо її в руську землю». Коли ж було неможливим доставити корабель до порту його призначення то греки і русини взаємно зобов'язувалися вантаж продати, а гроші відіслати власнику корабля.

У листуванні кордовського міністра Хасдая ібн Шапрута з хозарським каганом Йосипом є розповідь про спробу візантійського імператора Романа I Лакапіна (920-944) підбурити проти хозар «царя Русії» Хальгу. Але останній ніби-то розпочав війну з Візантією, зазнав поразки і пішов морем у Персію чи Тракію. Це могла бути реакція на похід Олега в 911 році: успіхи противника виставлялися його поразкою. Насправді хозари вважали Олега союзником Візантії, що логічно випливало з угоди 911 чи давнішої угоди Аскольда 874 року, порушувати яку Олегу не було потреби.

У той період Русь виступала союзником Візантії. 912 року Візантійська імперія почала війну з болгарським каганом Симеоном. У 915 році на кордонах Русі з'явилися печеніги, і з ними було укладено мир, спрямований проти Симеона.

Ім'я Олега не назване жодним східним істориком при описі подій того часу. Результатом походу був розгром мусульманської торгівлі на Каспії, хоча його масштаби дозволяють припускати, що мова йшла про завоювання одного з портів і перетворення його в руську факторію. Повертаючись із походу, увійшовши в гирло Волги, руси надіслали каганові, за договором, половину здобичі. Але мусульманська гвардія кагана збунтувалась і почала вимагати помсти над Руссю за смерть одновірців. Не маючи змоги протистояти вимогам гвардії, каган скорився, але попередив русичів. 15 000 мусульманської кінноти відправились на човнах по Волзі шукати русичів. Побачивши одне одного, обидві армії вийшли з човнів і між ними зав'язалась люта битва, що тривала три дні і закінчилась катастрофічною поразкою русів, 30 000 яких загинуло. Решта 5 000 на кораблях втекли по Волзі, де їх перебили буртаси і волзькі болгари. Можливо тоді й загинув Олег. Отже, всі спроби Олега закріпитись на Каспії, якщо такі були, результатів не дали. Обставини загибелі Олега суперечливі та не до кінця ясні. «Повість минулих літ» відносить смерть Олега до 912 року, вказуючи на його могилу на Щекавиці. Там наведено і відому версію про смерть князя від укусу змії. За Новгородським першим літописом Олег помер 922 року від укусу змії, але в околицях Ладоги, де і був похований.

Оцінка діяльності:

Ніхто з істориків не знав, хто був той Олег, що став київським князем. Річ у тому, що образ Олега  ніби зітканий з фольклорних оповідей, народних переказів і легенд. Однак його існування підтверджується авторитетними джерелами, зокрема двома угодами Русі з Візантією. Разом з тим князь Олег належить до найбільш загадкових постатей історії. Досі вчені не мають відомостей ні про родину, ні про соціальне становище Олега.

На думку Михайла Брайчевського, в іноземних джерелах невідомий.

Згідно гіпотези Ігора Мицька Олег може бути тотожним з героєм скандинавського епосу, Ож'є Данцем. Леонтій Войтович вважає малоймовірною правильність гіпотези Мицька, тому немає жодних підстав для перегляду хронології правління князя Олега.

Свого часу Борис Рибаков прийшов до висновку, що деякі відомості про Олега в «Повісті временних літ» є неправдивими, зробили це за ініціативи князя Мстислава-Гаральда Володимировича, який почав висувати Новгород на провідну роль поряд з Києвом у становленні Руської держави.

Князь  Олег укріпившись в Києві  проявляє енергійну завойовницьку діяльність, намагаючись укріпитись в новій столиці  огороджується світською фортецею.

У політичному портреті князя Олега ми бачимо видатного політика та полководця. Він перший з князів, який зумів об'єднати навколо Київської Русі навколишніх племен, а з деякими уклав договори. Також він уклав вигідні торгівельні угоди з візантійською імперією, яка була наймогутнішою в той час.

У своїй зовнішній політиці Олег орієнтувався не на дипломатичні чи політичні зв’язки, а  на військові. Він намагався піднести Київську Русь до рівня Візантійської  імперії, ходив в похід проти Візантії  і хитрістю переміг її і здобув вигідний торгівельний договір для Русі. Вів також торгівельні зв’язки із далеким Сходом. Ходив у похід на  Каспійське море, де можливо і загинув.

У внутрішній політиці Олег мав на меті об’єднати  навколишні племена до Києва. Таким чином володіння Олега сягали  від Балтійського моря  і Новгорода до середнього Дніпра.  Об'єднавши Південну та Північну Русь  створив основу для  потужної  Київської держави. Організація Олегової держави була побудована на простих, військових основах.