ДАНИЙ МАТЕРІАЛ ДОПОМОЖЕ ВЧИТЕЛЮ ОЗНАЙОМИТИ УЧНІВ З ЖИТТЄВИМ ТА ТВОРЧИМ ШЛЯХОМ І. ФРАНКА ТА КАЗКОЮ " ЛИСИЧКА ТА РАК"
Ознайомлення з життєвим і творчим шляхом Івана Франка ( виступ учениці )
Іван Франко народився в с.Нагуєвичі Львівської області Мама називала його . Ясьо .Ріс хлопчик працьовитим, товариським. Він залюбки допомагав батькам по господарству, любив природу. Вчитися йому було легко, він був здібним, мав надзвичайну пам’ять. За 10 днів він навчився читати. І.Я.Франко любив писати Для дітей . Він писав оповідання, вірші і опублікував збірку казок під назвою „Коли ще звірі говорили”.
Робота на казкою « Лисичка та рак»
-Прослухайте казку та скажіть, хто головні герої казки . (Слухання казки).
2. читання казки учням
2. Фізкультхвилинка.\
3. Словникова робота
Глузувати – насміхатися,кепкувати, осміювати.
Побилися об заклад - посперечалися, з кимось посперечатися.
Либонь йде
Позирав відкрила
Вибіркове читання
- Знайди в тексті та зачитай , якою була поведінка Лисички, коли вона побачила Рака.
- Прочитай , про що домовилися Рак та лисичка
- Прочитай , як відбувалися перегони -
- Як Раку вдалося «випередити Лисицю
- Знайди і зачитай зачин казки
- Знайди та зачитай кінцівку казки
Характеристика персонажів
Як ви гадаєте, Рак — позитивний чи негативний персонаж?
— Чому він обдурив Лисичку?
Визначте риси характеру персонажів, вставивши потрібні закінчення. ( Колективно)
злодійкуват…
довірлив…
х итр…
Лисиця брехлив… Рак
кмітлив…
запальн…
нечемн…
Хто автор казки ?
- Чому навчає казка ?
-
Десь жила собі лисичка,
тим відома між звірят,
що була у неї звичка
глузувать з усіх підряд.
Глузувала із сороки,
що у неї білі боки.
Насміхалася з жука –
в нього роги, як в бика.
А ведмідь, мовляв, незграба,
а кабан – гладкий, як жаба,
а у зайця – куций хвіст,
а їжак – малий на зріст,
у кози – негарні роги,
а у чаплі – довгі ноги,
а сова – сліпа удень,
і усі – дурні як пень.
– А сама я гарна, ловка,
славлюсь я на всі ліси.
Хвіст у мене – наче з шовку,
незрівнянної краси.
Я швидка, метка, розумна,
у палаці б жить мені!
А на вас – дивитись сумно,
простачки непоказні!..
Вихвалялася без міри
та лисиця кожну мить –
аж в усьому лісі звірі
вже не знали, що й робить!
Хоч би хто набрався духу,
щоб покласти край цьому,
щоб провчити цю хвастуху
й добре висміять саму!
Якось вийшла ця лисиця
прогулятися в байрак.
Раптом бачить: по травиці
до струмочка лізе рак.
От вона до нього скаче
й починає глузувать:
– Ех ти, раче-небораче,
тільки й вмієш рачкувать!
Рак на це, підвівши клешні,
каже: – Не займай мене!
Ще побачать всі тутешні,
хто кого пережене.
А лисиця знов сміється:
– От розвага для звірят!
Ну й змагання розпочнеться:
я – вперед, а ти – назад!
– Я готовий до змагання! –
рак відказує не в жарт. –
В цьому ж місці завтра зрання
разом вийдемо на старт!
Тут почули цю розмову
метушливі горобці
і негайно слово в слово
рознесли в усі кінці.
Збіглись звірі до байраку,
в лісі гомін шелестить:
– Та невже ж старому раку
перегнати пощастить?!
Кожен лізе, де видніше,
дехто б’ється об заклад,
а ведмідь умови пише,
щоб змаганню дати лад:
«Бігти з пагорка до мосту,
по мосту через струмок,
а тоді на гору просто,
де стоїть ото пеньок».
Дзвонить білочка у дзвоник.
Все затихло, й під кінець
сірий зайчик – майстер гонок –
підіймає прапорець.
– Приготуйсь! Команду слухай!Лисиця та рак
Починаймо! Раз, два, три!.. –
І лисиця тут щодуху
вмить помчалася з гори.
Мчить, мов лине над землею,
до струмочка!.. Через міст!..
І не зна, що рак клешнею
учепився їй за хвіст!
Ось пеньок!.. Аж дух спинився...
Круть хвостом на всім скаку! –
Рак одразу відчепився
і сидить вже на пеньку!
– Ти вже тут?.. – руда говорить,
ледве стримуючи злість,
та мерщій назад, під гору!
Ну, а рак – ізнов за хвіст!
Прибігає... Поруч з нею –
глядь! – і рак уже сидить,
ще й грозиться їй клешнею,
перед натовпом ганьбить.
– Що, – питає всім на втіху, –
будеш рака поважать?! –
Глядачі кругом від сміху
просто покотом лежать.
Аж гарчить лиса від злоби:
– Нумо знову, якщо так!
В другий раз догнати спробуй!
– Хоч у третій! – каже рак.
Вслід лисиці знову лине
регіт, оплески і свист,
а вона ні на хвилину
не оглянеться на хвіст!
Вдруге, втретє і вчетверте!..
І до того гра дійшла,
що лисиця напівмертва
впала й ноги простягла.
– Щоб тепер не насміхалась,
так і треба! – каже рак.
І веселий сміх та галас
розляглись на весь байрак.
Лисиця та Рак Н. Забіла