ЖИВІ ЛІХТАРИКИ Ще задовго до того, як на землю спуститься короткий літній вечір, у діброві настає присмерк. Між гілок визирнув денних птахів. Ліс чорним громаддям обступає вас. Потроху очі призвичаїлися до темряви. З’явилися розпливчасті обриси дерев. Між гілок визирнув клаптик зоряного неба. Зовсім близько тінню промайнув кажан.
Але що це? У траві, на гілочках кущів засвітились блідо-блакитно «вогники». Зачаровані, ви нахиляєтесь до ліхтарика. Він на мить гасне, а потім спалахує трохи віддалік. Це повилазили зі своїх денних схованок жуки-світляки. У народі їх інколи ще називають Іванові черв’ячки. Так їх звуть тому, що з’являються вони на свято Івана Купала. Буруваті самиці світляків безкрилі і справді нагадують черв’яків. Засвічуючи свої маленькі «ліхтарики», комахи відшукують одне одного в темряві.
. Подекуди на півдні нашої країни трапляються летючі світляки. Світло, що його випромінюють ці жуки, досить сильне. Якщо зібрати їх у невеличку прозору скляну посудину, то утворюється «ліхтарик». При ньому навіть читати можна. Дивно буває. Тримаєш у руці світляка – горить блідо-блакитний вогник, а тепла не дає. Живуть світляки у вологих місцях. Там буває багато дрібних слимаків і слизнів, яких вони поїдають..
У відмерлій деревині оселяється безліч різних бактерій і грибів. Живляться вони за рахунок решток рослин. Отже, світиться не відмерле дерево. А бактерії та гриби, що на ньому оселилися. Вони виділяють особливі хімічні речовини, які світяться. Світіння гнилого дерева залежить і від навколишньої температури. Коли холоднішає – світіння припиняється. У південних країнах є гриби, у яких яскраво світяться шапочки.