Конспект уроку з української літератури для 7 класу на тему: "Поводир народу, хто він? Хто з героїв повісті "Захар Беркут" І.Я. Франка міг би стати ватажком тухольської громади?".

Про матеріал
Авторська розробка уроку за повістю І.Я. Франка "Захар Беркут". Тема: Поводир народу, хто він? Хто з героїв повісті “Захар Беркут” І.Я. Франка міг би стати поводирем тухольської громади? Мета: Вчити учнів чітко аргументувати свою позицію, формулювати аргументи, висловлювати свої думки у виразній і стислій формі. Виховувати в учнів почуття патріотизму. Використані інноваційні технології: метод “Прес” та рольові ігри. Жанр уроку: віче громади. Хід уроку 1. Оргмомент. 2. Слово вчителя: Українці! Хто ми? Розпорошені по світах жовті листочки?... Ті, що любимо Україну?... Ті, що її губимо? Відходить у небуття покоління, яке за вільну Україну гинуло, сиділо у тюрмах, але ніколи не сумнівалося в своїй українській правоті. Мине ще кілька років - і на зміну прийдете Ви - молоді українці. Яку Україну збудуєте Ви? А це залежатиме від того, якими будете: патріотичними чи не дуже, відданими народу чи не зовсім... Вільна Україна кличе нас з майбутнього і запитує: “Де ваш далекоглядний поводир, який метою свого життя вважає віддане служіння народу?”. Ці питання, очевидно, хвилюють кожного свідомого громадянина. Ідея поводирства хвилювала і нашого “мудрого пророка”, титана праці І.Я. Франка. У його кращих творах (“Мойсей”, “Перехресні стежки”, “Захар Беркут”) ми знаходимо відповіді на такі питання як: хто може бути мудрим поводирем народу, якими моральними якостями повинен він володіти? Метою нашого уроку є також знайти відповіді на ці запитання. Подумати над тим, чи є серед героїв повісті “Захар Беркут” такі особистості, яких можна назвати поводирями народу. “Мозковий штурм” - Якими, на вашу думку, якостями повинен володіти ватажок народу? (учні називають такі якості як: любов до рідного народу та свого краю, перевага громадянського над особистим, прекрасні організаторські здібності, проникливий розум та далекоглядність, відповідальність за доручені справу, мужність і наполегливість). Вчитель: - За кілька хвилин ви, учні, станете тухольцями і вам треба буде обрати ватажка громади із знайомих уже героїв повісті “Захар Беркут”. Для цього спочатку оберіть героя, за якого віддаєте свій голос, обґрунтуйте свою позицію, дібравши переконливі аргументи і цитати з тексту, переконайте всіх присутніх у правильності своєї позиції. Учням - артистам, які сьогодні взяли на себе сміливість зіграти головних героїв повісті порадила б поставитись до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, максимально проникнутися думками, ідеями тих персонажів, яких вони представляють. Форма нашого заняття - віче. Голова віча: - Іду в тухольську долину. Там через кілька хвилин відбудеться віче. Мене, старого побратима, попросив скликати це зібрання старий Захар Беркут. Чує певно наш найстаріший громадянин, що фізичні сили покидають його. Хоче, щоб я спитав громаду: Хто має правити тухольцями далі? Голова починає віче: - Всечесніша громадо! Наші громадські порядки міцні і добрі, ми вистояли важку бурю, але нам треба дбати про майбутнє. Наш старійшина Захар Беркут попросив поставити перед вами завдання: вибрати поводиря нашої громади. Своїми думками, мріями прийшов поділитися сам Захар. Монолог Захара Беркута: - Я найстаріший у цій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, троє моїх синів сидять уже між вами, старійшини. Я не працював коло поля, не гонив овець у полонину, не ловив звіра у лісових нетрях, але трудитися не переставав ніколи. Сад, пасіка й ліки — се моя робота. Добре розуміюся на садівництві, бджолярстві. Ліками із цілющого зілля не раз рятував вас, мої краяни, від хвороб, загоював рани. Переконаний, що життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим. Із людьми був завжди чесний, розумів, що треба додержувати слова навіть ворогові і зрадникові. Щастя громади - це ціль мого життя. Іноді воно коштувало досить дорого. Треба було вибрати: життя сина чи воля ворогам. Моє громадянське сумління підказало: нехай гине мій син, ніж задля нього має втекти хоч один ворог нашого краю. Але доля була милосердна для мого Максима, він залишився живим. Чесна громадо! Не вважайте боярів і князів своїми отцями та опікунами, бо вони заведуть нас у рабство. Так ми розбили ворога. Але чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадянським ладом, нашою згодою і дружністю. І важайте добре на все! Доки будете жити у громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас. Голова віча: - Чи хотів би хтось із вас, тухольці, звернутися до Захара Беркута із запитаннями? Орієнтовні запитання учнів: - Що найперше повинен зробити для громади її ватажок? - Яку найважливішу рису характеру повинен мати поводир громади? Відповідь Захара Беркута Голова віча: - Хто вважає, що ватажком нашої громади і надалі має бути Захар, прошу висловитися. Орієнтовна відповідь: “Метод прес” - Я вважаю, що ватажком нашої громади має бути Захар Беркут. Адже ні в кого немає стільки досвіду, як у нього. А ще – він справжній громадянин, який вміє жити для своїх співвітчизників, забуваючи про своє особисте. Я вірю, що мудрість, далекоглядність Захара допоможуть вирішити всі проблеми громади. За таким ватажком як Захар піде народ. Голова віча: - Зараз послухаймо Максима Беркута, я думаю, йому є що сказати громаді. Монолог Максима Беркута: - Я син Захара Беркута відмалку виріс у глибокім почуванні своєї єдності з громадою і святості громадської волі. І ніяка сила монголів не злякає нас. Вона може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами. Доля дала мені тяжке випробування - монгольський полон. Там, серед монголів, я зрозумів, що життя в неволі важче смерті. Як важко дивитися, коли палає твоє рідне село, твоя домівка. Ти ж - у кайданах , і нічим не можеш допомогти людям. Десь в якийсь момент у полоні я усвідомив, що пута були тільки на моїх руках, але ніхто не зумів накласти кайдани на мою душу. Як син мудрого старійшини Захара Беркута вважаю справою свого життя — вірно служити громаді, відстоювати її інтереси. Боярам і князям я б сказав: не гордуйте бідними, не гордуйте низькими, не гордуйте робочими, бо хто знає, до котрої хто криниці прийде воду пити. Запитання до Максима: Яку моральну чесноту вважаєш найголовнішою для ватажка громади? Орієнтовний виступ на захист Максима: Метод “Прес” - Я вважаю, що поводирем нашої громади повинен стати Максим Беркут. Він віддано любить рідний край, своїми вчинками доказав, що готовий захищати тухольців до останньої краплі крові. А ще – Максим має прекрасні організаторські здібності, він мужній та надійний товариш. Голова віча: - Добродії старійшини, пройдіть між людей і зберіть голоси, віддані за Максима. - До нас на віче завітала відважна Мирослава. Вона також хоче звернутися до вас, дорогі тухольці. Слова Мирослави: - Я дочка боярина Тугара Вовка, виросла в тухольських горах. Мати моя рано померла, виховував мене батько. Вчив мене бути сміливою і рішучою, не боятися ніяких труднощів, говорити тільки правду. Коли я вперше дізналась, що мій батько - зрадник, то відчувала, як рвались найсильніші та найсвятіші нитки любові у моєму серці. Ви не уявляєте, як важко при живому батьку почуватися сиротою. Зараз я знайшла в собі сили покинути Тугара Вовка, який вважав монголів своїми союзниками. Через монгольський табір я прийшла до вас, тухольці, і ви прийняли мене щиро, по-людськи. Жоден із вас не нагадував мені, що я дочка зрадника, і за це я безмірно вдячна вам. Як могла, старалася бути корисною: то мудрою порадою, то своїм знанням тактики монголів, адже батько не раз розповідав мені про бойові перемоги наших ворогів. Хочу, щоб наша Тухля ніколи не була у ворожих руках, а тухольська громада мала міць і здатність боронити себе. І найголовніше! Вірю, що жоден тухолець не заплямує своє громадське сумління зрадою. Питання до Мирослави: - Ви, дочка боярина, як гадаєте, чи під силу керувати вам тухольською громадою? Голова віча надає слово тухольцями, що вважають Мирославу гідною продовжувачкою традицій Захара. Орієнтовна відповідь: Метод “Прес” - Дорогі тухольці! Я думаю, що ватажком нашої громади має бути хтось із молодих, а саме жінка. Я пропоную вам сильну і мужню дівчину, якій притаманні такі чоловічі риси: як цілеспрямованість і наполегливість, відповідальність за доручену справу і рішучість. Недарма казали, що їй не жаль бути мужем і певно ліпшим за її батька. Зустрівшись з Мирославою перший раз, можна переконатися, що вона виросла на свободі і що в неї „мужеське” виховання. Приїхавши сюди з батьком Тугаром Вовком, дівчина полюбила нашу Тухольщину і наші гори. Навіть після того, як її батько зрадив нас, вона не побоялася повернутися сюди, хоч не знала, що її тут чекає. На мою думку, саме Мирослава повинна очолити нашу громаду, бо вона любить наш край, знає наші порядки і звичаї. Мирослава - сильна, вольова дівчина, яка може нам багато в чому прислужитись. Старійшини збирають голоси тухольців, які голосують за Мирославу. Підраховують всі голоси, результат голосування повідомляють голові віча. Голова віча оголошує вибір тухольців, вітає людину, якій громада доручила бути її ватажком. Голова віча дарує майбутньому поводирю громади оберіг своєї родини, що допомагав йому в житті. Підсумкове слово вчителя: На жаль, я покидаю Тухлю, хоч дуже не хочеться іти від цих людей. Тухольська громада постала переді мною як одна душа, що має спільне добро, вміє боронити себе, є для себе і суддею, і впорядником, і робітником. Але я людина ХХІ віку, і мені треба повертатися в свій час, до своїх проблем. Свої очі я підношу до неба, і мені здається, що там ширяє дух Захара Беркута. Він закликає мене: „Будь сильною, рішучою, понад усе люби свою землю, всі сили і знання віддай рідному народові”. Узагальнення та підсумок уроку Домашнє завдання : підготуватися до обговорення проблеми: зображення зради в повісті „Захар Беркут”.
Перегляд файлу

Тема: Поводир народу, хто він? Хто з героїв повісті “Захар Беркут”

 І.Я. Франка  міг би стати ватажком тухольської громади?

Мета: Вчити учнів чітко аргументувати свою позицію, формулювати аргументи, висловлювати свої думки у виразній і стислій формі. Виховувати в учнів почуття патріотизму.

Використані інноваційні технології: метод “Прес” та рольові ігри.

Жанр уроку: віче громади.

Хід уроку

      1. Оргмомент.

      2. Слово вчителя:

       Українці! Хто ми? Розпорошені по світах жовті листочки?... Ті, що любимо Україну?... Ті, що її губимо? Відходить у небуття покоління, яке за вільну Україну гинуло, сиділо у тюрмах, але ніколи не сумнівалося в своїй українській правоті.

       Мине ще кілька років - і на зміну прийдете Ви - молоді українці. Яку Україну збудуєте Ви? А це залежатиме від того, якими будете: патріотичними чи не дуже, відданими народу чи не зовсім... Вільна Україна кличе нас з майбутнього і запитує:  “Де ваш далекоглядний поводир, який метою свого життя вважає віддане служіння народу?”.

       Ці питання, очевидно, хвилюють кожного свідомого громадянина. Ідея поводирства хвилювала і нашого “мудрого пророка”, титана праці

 І.Я. Франка. У його кращих творах (“Мойсей”, “Перехресні стежки”, “Захар Беркут”) ми знаходимо відповіді на такі питання як: хто може бути  мудрим поводирем народу,  якими моральними якостями повинен він володіти?

       Метою нашого уроку є також знайти відповіді на ці запитання.

Подумати над тим, чи є серед героїв повісті “Захар Беркут” такі особистості, яких можна назвати поводирями народу.             

 

“Мозковий штурм”

    - Якими, на вашу думку, якостями повинен володіти ватажок народу?          (учні називають такі якості як: любов до рідного народу та свого краю, перевага громадянського над особистим, прекрасні організаторські здібності, проникливий розум та далекоглядність, відповідальність за доручені справу, мужність і наполегливість).

Вчитель:

-  За кілька хвилин ви, учні, станете тухольцями і вам треба буде обрати ватажка громади із знайомих уже героїв повісті  “Захар Беркут”. Для цього спочатку оберіть героя, за якого віддаєте свій голос, обґрунтуйте свою позицію, дібравши переконливі аргументи і цитати з тексту, переконайте всіх присутніх у правильності своєї позиції. Учням - артистам, які сьогодні взяли на себе сміливість зіграти головних героїв повісті порадила б поставитись до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, максимально проникнутися думками, ідеями тих персонажів, яких вони представляють.

Форма нашого заняття - віче.

Голова віча:

- Іду в тухольську долину. Там через кілька хвилин відбудеться віче. Мене, старого побратима, попросив скликати це зібрання старий Захар Беркут. Чує певно наш найстаріший громадянин, що фізичні сили покидають його. Хоче, щоб я спитав громаду: Хто має правити тухольцями далі?

Голова починає віче:

- Всечесніша громадо! Наші громадські порядки міцні і добрі, ми вистояли важку бурю, але нам треба дбати про майбутнє. Наш старійшина Захар Беркут попросив поставити перед вами завдання: вибрати поводиря нашої громади.

Своїми думками, мріями прийшов поділитися сам Захар.

 

Монолог Захара Беркута: 

- Я  найстаріший у цій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, троє моїх синів сидять уже між вами, старійшини. Я не працював коло поля, не гонив овець у полонину, не ловив звіра у лісових нетрях, але трудитися не переставав ніколи. Сад, пасіка й ліки — се моя робота. Добре розуміюся на садівництві, бджолярстві. Ліками із цілющого зілля не раз рятував вас, мої краяни, від хвороб, загоював рани. Переконаний, що життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим. Із людьми був завжди чесний, розумів, що треба додержувати слова навіть ворогові і зрадникові. Щастя громади - це ціль мого життя. Іноді воно коштувало досить дорого.  Треба було вибрати: життя сина чи воля ворогам. Моє громадянське сумління підказало: нехай гине мій син, ніж задля нього має втекти хоч один ворог нашого краю. Але доля була милосердна для мого Максима, він залишився живим. Чесна громадо! Не вважайте боярів і князів своїми отцями та опікунами, бо вони заведуть нас у рабство.

     Так ми розбили ворога. Але чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадянським ладом, нашою згодою і дружністю. І важайте добре на все! Доки будете жити у громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас.

Голова віча:

- Чи хотів би хтось із вас, тухольці, звернутися до Захара Беркута із запитаннями?

Орієнтовні запитання учнів:

-         Що найперше повинен зробити для громади її ватажок?

-         Яку найважливішу рису характеру повинен мати поводир громади?

Відповідь Захара Беркута

Голова віча:

- Хто вважає, що ватажком нашої громади і надалі має бути Захар, прошу висловитися.

Орієнтовна відповідь:

“Метод прес”

- Я вважаю, що ватажком нашої громади має бути Захар Беркут. Адже ні в кого немає стільки досвіду, як у нього. А ще – він справжній громадянин, який вміє жити для своїх співвітчизників, забуваючи про своє особисте. Я вірю, що мудрість, далекоглядність Захара допоможуть вирішити всі проблеми громади. За таким ватажком як Захар піде народ.

Голова віча:

- Зараз послухаймо Максима Беркута, я думаю, йому є що сказати громаді.

 

Монолог Максима Беркута:

- Я син Захара Беркута відмалку виріс у глибокім почуванні своєї єдності з громадою і святості громадської волі. І ніяка сила монголів не злякає нас. Вона може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами.

      Доля дала мені тяжке випробування - монгольський полон. Там, серед монголів, я зрозумів, що життя в неволі важче смерті. Як важко дивитися, коли палає твоє рідне село, твоя домівка. Ти ж - у кайданах , і нічим не можеш допомогти людям. Десь в якийсь момент у полоні я усвідомив, що пута були тільки на моїх руках, але ніхто не зумів накласти кайдани на мою душу. Як син мудрого старійшини Захара Беркута вважаю справою свого життя — вірно служити громаді, відстоювати її інтереси. Боярам і князям я б сказав: не гордуйте бідними, не гордуйте низькими, не гордуйте робочими, бо хто знає, до котрої хто криниці прийде воду пити.

Запитання до Максима:

Яку моральну чесноту вважаєш найголовнішою для ватажка громади?   Орієнтовний виступ на захист Максима:

Метод “Прес”

- Я вважаю, що поводирем нашої громади повинен стати Максим Беркут. Він віддано любить рідний край, своїми вчинками доказав, що готовий захищати тухольців до останньої краплі крові. А ще – Максим має прекрасні організаторські здібності, він мужній та надійний товариш.

Голова віча:

- Добродії старійшини, пройдіть між людей і зберіть голоси, віддані за Максима.

- До нас на віче завітала відважна Мирослава. Вона також хоче звернутися до вас, дорогі тухольці.

Слова Мирослави:

- Я дочка боярина Тугара Вовка, виросла в тухольських горах. Мати моя рано померла, виховував мене батько. Вчив мене бути сміливою і рішучою, не боятися ніяких труднощів, говорити тільки правду.

      Коли я вперше дізналась, що мій батько - зрадник, то відчувала, як рвались найсильніші та найсвятіші нитки любові у моєму серці. Ви не уявляєте, як важко при живому батьку почуватися сиротою. Зараз я знайшла в собі сили покинути Тугара Вовка, який вважав монголів своїми союзниками.

      Через монгольський табір я прийшла до вас, тухольці, і ви прийняли мене щиро, по-людськи. Жоден із вас не нагадував мені, що я дочка зрадника, і за це я безмірно вдячна вам.

       Як могла, старалася бути корисною: то мудрою порадою, то своїм знанням тактики монголів, адже батько не раз розповідав мені про бойові перемоги наших ворогів.

        Хочу, щоб наша Тухля ніколи не була у ворожих руках, а тухольська громада мала міць і здатність боронити себе. І найголовніше! Вірю, що жоден тухолець не заплямує своє громадське сумління зрадою.

Питання до Мирослави:

- Ви, дочка боярина, як гадаєте, чи під силу керувати вам тухольською громадою?

Голова віча надає слово тухольцями, що вважають Мирославу гідною продовжувачкою традицій Захара.

Орієнтовна відповідь:

Метод “Прес”

      - Дорогі тухольці! Я думаю, що ватажком нашої громади має бути хтось із молодих, а саме жінка. Я пропоную вам сильну і мужню дівчину, якій притаманні такі чоловічі риси: як цілеспрямованість і наполегливість, відповідальність за доручену справу і рішучість. Недарма казали, що їй не жаль бути мужем і певно ліпшим за її батька. Зустрівшись з Мирославою перший раз, можна переконатися, що вона виросла на свободі і що в неї „мужеське” виховання. Приїхавши сюди з батьком Тугаром Вовком, дівчина полюбила нашу Тухольщину і наші гори. Навіть після того, як її батько зрадив нас, вона не побоялася повернутися сюди, хоч не знала, що її тут чекає.

          На мою думку, саме Мирослава повинна очолити нашу громаду, бо вона любить наш край, знає наші порядки і звичаї. Мирослава - сильна, вольова дівчина, яка може нам багато в чому прислужитись.

         Старійшини збирають  голоси тухольців, які голосують за Мирославу. Підраховують всі голоси, результат голосування повідомляють голові віча. Голова віча оголошує вибір тухольців, вітає людину, якій громада доручила бути її ватажком. Голова віча  дарує майбутньому поводирю громади оберіг своєї родини, що допомагав йому в житті.

     Підсумкове слово вчителя:

        На жаль, я покидаю Тухлю, хоч дуже не хочеться іти від цих людей. Тухольська громада постала переді мною як одна душа, що має спільне добро, вміє боронити себе, є для себе і суддею, і впорядником, і робітником. Але я людина ХХІ віку, і мені треба повертатися в свій час, до своїх проблем.

           Свої очі я підношу до неба, і мені здається, що там ширяє дух Захара Беркута. Він закликає мене: „Будь сильною, рішучою, понад усе люби свою землю, всі сили і знання віддай рідному народові”.

   Узагальнення та підсумок уроку

Домашнє завдання : підготуватися до обговорення проблеми: зображення зради в повісті „Захар Беркут”.

 

 

doc
Додав(-ла)
Оголь Галина
Додано
7 січня
Переглядів
51
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку