Літературно-музична композиція «Вінок Великому Кобзарю»

Про матеріал

Тож нехай «Заповіт» Великого Кобзаря стане заповітом для нас – зберегти мову народу, його звичаї, його пісні й пронести все це через віки. Нехай вогонь його душі запалить у ваших серцях іскру Віри, Надії, Любові («Заповіт» музична композиція).

Перегляд файлу

«Вінок Кобзареві»

(Актова зала святково прикрашена, на столі — портрет Тараса Григоровича Шевченка).

1 Ведучий. 9 березня 1814 р. темної ночі, перед самим світанням, в с Моринцях на Звенигородщині в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Єнгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село вогник: народилась но-ва кріпацька душа для пана, а для України – її великий співець – Тарас Шевченко.

2 Ведучий. На зорі народився … тому і вабила та зоря його весь час, все життя. Допитливим ріс Тарас, все було йому цікаве:

Чому зорі сяють? А хто небо тримає? Куди сонце спати ходить?

Сценка «Мати і малий Тарас»

( Звучить колискова. Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на сто-лик біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик).

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синку, правда. (Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї)

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив… Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь – ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику. ( Гладить його по голові)

1.Ведучий.

У селі Моринцях, у сільській хатині, уродився він на славу Цілій Україні.

З – під низької стріхи

Соколом піднявся,

Як промовив, його голос

Громом розлягався.

2 Ведучий.

Не на шовкових пелюшках,

Не у величному палаці –

В хатині бідній він родився

Серед неволі, тьми і праці.

Нещасна мати сповила

Його малого й зажурилась…

І цілу ніченьку вона

За сина – кріпака молилась.

І бог почув молитву ту.

І в руки хлопцеві вручив

Співецьку чародійну ліру.

«Пісня про рушник» (вірші А. Малишка, музика П. Майбороди)

1 Ведучий. Не судилося Тарасику від матері рушника діждатися, не проводжала вона його в дорогу.

Мати.

Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не маєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіти,

Не розгинать своєї спини.

Промовив слово – і нагай

Над головою мого свисне,

і так усюди – з краю в край

Панує рабство не нависне. Росте неправда на землі,

Згорьований, сльозами вмитий.

О любі діточки малі,

Одні залишились на світі

Ну хто залишить вам мене

Тарас (задумливо)

Там матір добрую мою

Ще молодою – у могилу

Нужда і прця положила.

Там батько плачучи з дітьми

(а ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята…

2 Ведучий. Було Тарасові тільки 11 років, коли він залишився круглим сиротою. Тяжко жити сиротою, в наймах. Ким тільки він не був: і пастухом, і погоничем, і воду носив школярам

1 Ведучий

Тяжко-важко в світі жити

Сироті без роду:

Нема куди прихилитися,-

Хоч з гори та в воду!

Утопися б молоденький,

Щоб не нудить світом;

Утопився б,- тяжко жити

І нема де дітись.

2 Ведучий. Куди подітись сироті, де шукати притулку – мандри, мандри – прощай Україно! В дорогу далеку збираюсь…(Звучить сумна мелодія)

«І виріс я на чужині». Голос Тараса( на задньому плані сцени)

2 Ведучий: Все життя Тарас мріяв повернутися на Україну. 10 років заслання підірвали сили і здоров’я Шевченка. Куди б не закидала його доля: чи в холодний Петербург, чи на Кос - Орал, а Україна була з ним завжди, вона приходила до нього у його снах.

1 Ведучий. Україна – неозора, широкопола із синьою далиною, зоряними ночами – раєм людським. Україна для Шевченка – це сім’я, це щаслива родина, що вечеря коло хати.

«Садок вишневий коло хати» (музична композиція)

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає,

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх,

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

2 Ведучий

Родина – сім’я – кохання.

«Без дощу та вітру не повніє колос,

Без весни немає квіту у саду

Без любові серце не подає голос

Тільки у коханні щастя я знайду.»

1 Ведучий. Шевченко мріє про велике кохання, та воно проходить повз нього. Можливо, саме через це він затрогує у своїх віршах теми нещасливого кохання, сирітства і тяжкої жіночої долі.

1 Ведучий

Любов – не кара, але і не гра

Вона не квітка, що зів’яла швидко

Любов – це дар. І Бог сам вибира,

Хто заслужив оце пізнати диво!

2 Ведучий

Далека і гірка була Тарасова любов,

Одвічні протилежності в житті,

Кружила заметіль навколо долі

Заплуталось кохання в крижаній імлі,

А щастя десь так і пішло…

1 Ведучий

Страдал несчастный сирота

Вдали от родины счастливой

2 Ведучий

Страдал он. Жизни пустота

Пред ним могилой раскрывалась:

Приязни братской было мало,

Не грела теплота друзей:

Небесних солнечных лучей

Душа парящая алкала.

Огня любви, что бог зажер

В стыдливом сердце голубином

1 Ведучий

Пожар любви, любви невинной;

Кого бы мог он приютить

В свитлице сердца и рассудка,

Как беззащитную голубку,

От жизни горестей укрыть;

2 Ведучий

Но было некого любить;

Сочетаться не с кем было;

А сердце плакало, и ныло,

И замирало в пустоте.

1 Ведучий

Життя проходило повз нього… єдина розрада – писати вірші, але й для цього не вистачає здоров’я.

2 Ведучий

И вянет он, вянет, как в поле былина,

Тоскою томимый в чужой стороне;

И вянет он молча… какая кручина

Запала в сердечной его глубине?

2 Ведучий. Минуло 199 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні його слово живе між нами. Шевченко – це наша душа, наша мудрість, це наша сила. Які б нещастя і муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з ним буде Тарас Шевченко, його «Заповіт»

1 Ведучий. Тож нехай «Заповіт» Великого Кобзаря стане заповітом для нас – зберегти мову народу, його звичаї, його пісні й пронести все це через віки. Нехай вогонь його душі запалить у ваших серцях іскру Віри, Надії, Любові («Заповіт» музична композиція).

Дякуємо за увагу!