Конспект уроку з української літератури на тему "Еколого- патріотичні мотиви в творах поетів Запорізького краю".

Клас: 8

Тема: Еколого- патріотичні мотиви в творах поетів Запорізького краю.

Мета:

- ознайомити учнів з еколого- патріотичними творами письменників          Запорізької області;

- розвивати навички аналізу ліричних творів;

- виховувати любов до Батьківщини;

- розвивати почуття патріотизму і відповідальності.

Ключові компетентності:

• соціальна та громадянська компетентність;
• екологічна грамотність і здорове життя.

Уміння:

• толерантно відстоювати власну позицію в дискусії;
• аргументовано й грамотно висловлювати власну думку;
• ілюструвати екологічні проблеми прикладами з художніх творів;
• бережливо ставитися до природи як важливого чинника реалізації особистості.

Ставлення:

• здатність співчувати,довіряти й викликати довіру;
• утвердження права кожного на власну думку;
• усвідомлення людини як частини природи, незворотності покарання за зло, причинене довкіллю;
• аналіз літературних текстів екологічного спрямування;
• готовність зберігати природні ресурси для сьогодення та майбутнього.

Навчальні ресурси:

• інтерактивні технології навчання;
• художні твори еколого- патріотичного спрямування.

Предметні компетентності ( за програмою):

Літературознавча:

• знає твори письменників – земляків;
• розуміє зміст цих творів;
• виразно читає і висловлює власну думку про них.

Наскрізні змістові лінії:

«Екологічніа безпека та сталий розвиток» (НЛ -1), «Громадянська відповідальність»(НЛ -2), «Здоров’я і безпека” (НЛ-3):

формування в учнів соціальної активності, відповідальності й екологічної свідомості, у результаті яких вони дбайливо й відповідально ставитимуться до довкілля, усвідомлюючи важливість сталого розвитку для збереження довкілля й розвитку суспільства.

Уміння:

• наводити приклади з художніх творів, у яких порушені проблеми екологічної безпеки;
• формулювати зв’язне висловлювання про проблеми навколишнього середовища;
• дискутувати із цього приводу.

Ставлення:

• сприймання природи як цілісної системи;
• усвідомлення взаємозв’язку людини і природи;
• розуміння важливості екологічної безпеки;
• готовність долучитися до захисту навколишнього середовища.

Міжпредметні зв’язки:

історія, географія, образотворче мистецтво.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, умінь і навичок.

Форма проведення: урок – бесіда.

Обладнання: портрети поетів, тексти творів, інтерактивна дошка, комп’ютер, презентація.

Перебіг уроку

.

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань, мотивація навчальної діяльності

Метод «Передбачення»

На мультимедійній дошці з’являється епіграф до уроку та фотографія

 м. Запоріжжя.

В цей час учень читає напам’ять вірш «Запоріжжя» Олексія Лаптури, який довгий час працював на заводі «Комунар»

Не плюй у криницю, бо доведеться з неї  ще води напитися.

                                                                                                                 Народна творчість

https://www.google.com/search?sxsrf=ALeKk03ZdovLRMiRNwKYTGjxziOiD8CQTQ:1615488488088&source=univ&tbm=isch&q=%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE+%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B6%D0%B6%D1%8F&sa=X&ved=2ahUKEwi0huLL86jvAhXZ6OAKHWvXBQYQjJkEegQIARAB&biw=1280&bih=881

Гірше від прокислого вина,

Дужче від прогірклого повидла

Сажа, дим, задуха вогняна,

Та й оця гуркоти на набридла.

Плюнути б на цей крутий коктейль

І піти світ за очі принаймні…

Ну то плюй і йди собі. Проте

У криницю не плюють нормальні.

Бесіда

1. Як ви думаєте, що поєднує епіграф до уроку, фотографію та вірш?
2. Чи  вважаєте ви для себе актуальним питання екології?
3. На вашу думку, про що ми будемо сьогодні говорити на уроці?

Слово вчителя

Дійсно, XX століття принесло людству разом з потоком відкриттів і безліч проблем. Серед них одна з найважливіших – це взаємодія людини з природою. Зараз про це багато і  говорять, і пишуть, і знімають фільми. Література не могла залишитися осторонь від боротьби за збереження природи.

ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку

Слово вчителя

Наш урок присвячений літературі рідного краю.

Винищування природи глибоко хвилюють  наших письменників – земляків (О. Лаптуру, П. Ребра, О. Гончаренка, В. Чабаненка), які у своїх творах намагаються знайти шлях до порятунку, запобігти майбутнім екологічним катастрофам.

Сьогодні ми ознайомимось з життєвим і творчим шляхом поетів П. Ребра, О. Гончаренка та В. Чабаненка, проаналізуємо їх твори, поділимось враженнями.

ІV. Сприйняття й усвідомлення навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Людина повинна завжди пам’ятати, що природа теж  хоче жити, що вона, як і будь - яка істота відчуває людську турботу або навпаки – бездушність. Діяльність людини призвела до великої біди – природа почала гинути. Запорізькі поети не залишилися байдужими до вічного болю України – Чорнобиля.

Повідомлення учнів

Ч орно́бильська катастро́фа — техногенна екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена двома тепловими вибухами і подальшим руйнуванням четвертого енергоблока Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території України (колишньої УРСР), в ніч на 26 квітня 1986 року.

Руйнування мало вибуховий характер, реактор було повністю зруйновано і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин.

Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60 % радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 осіб було евакуйовано із зон забруднення.

Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС створено 30-кілометрову зону відчуження^[5].

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B0#:~:text=%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%CC%81%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%CC%81%D1%84%D0%B0%20%E2%80%94%20%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0%20%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%B3%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD

2. Біографічна сторінка

Щоб урок пройшов цікаво, творчо, ефективно, вдома деяким учням потрібно було виконати випереджаюче завдання: користуючись додатковою літературою, знайти інформацію про життєвий і творчий шлях названих поетів.

2.1 Презентації учнів

Петро́ Па́влович Ребро́ (19 травня 1932, с. Білоцерківка, Запорізька область — 22 березня 2014, м. Запоріжжя) — відомий український поет, прозаїк, драматург, публіцист, літературознавець, гуморист і сатирик, перекладач, журналіст, громадський і культурний діяч.

Закінчив Запорізький державний педагогічний інститут (1953).

Після закінчення Запорізького педагогічного інституту служив в армії, вчителював у Малокатеринівській середній школі, працював у редакціях обласних газет «Червоне Запоріжжя», «Запорізька правда», в обласному книжково-газетному видавництві, в обласному управлінні культури. З 1967 року — відповідальний секретар Запорізької організації Спілки письменників України.

Фундатор Запорізької обласної організації національної спілки письменників України (очолював понад 30 років), виховав цілу плеяду талановитих літераторів,заснував ряд літературно-мистецьких свят, зокрема, «Поетичний травень», а також альманахи «Хортиця» (нині — журнал), «Спокута», «Весела Січ».

Як депутат обласної ради багатьох скликань активно відстоював права української мови і культури в регіоні, виступив проти гіператомізації краю (йшлося про спорудження на Запорізькій АЕС десяти блоків), засудив скороспілий проект реконструкції заводу «Запоріжсталь», який загрожував землякам ще більшими екологічними лихами, енергійно домагався будівництва обласної бібліотеки імені О. М. Горького, Історичного музею на о. Хортиці, кінотеатру «Перемога» та інших соціально-культурних об'єктів.

Один із засновників обласної організації Товариства української мови «Просвіта» і Асоціації національно-культурних товариств Запорізької області (очолював 15 років), президент (кошовий) Міжнародної асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ».

Друкується з 1946 року. Перша збірка віршів «Заспів» вийшла в 1955 році. Нині в доробку письменника — сто книг для дорослих і дітей (загальний наклад — понад 5 млн прим.).

Твори П. Ребра перекладені на багато мов народів СНД і світу. Вони ввійшли до антологій, календарів, шкільних підручників тощо.

Присвячену Петру Ребру меморіальну дошку встановлено у Запоріжжі, на фасаді будинку на проспекті Соборному, 190, в якому раніше жив поет

https://www.google.com/search?q=%D0%BF%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE+%D0%A0%D0%B5%D0%B1%D1%80%D0%BE&rlz=1C1GCEA_enUA927UA927&sxsrf=ALeKk0300KY8ko1y6ZQOqUNcV_640v359Q:1615493798148&tbm=isch&source=iu&ictx=1&fir=z3ESuVK8M8O9tM%252Cz136IsWYOIXJYM%252C%252Fg%252F120ql0yg&vet=1&usg=AI4_-kRo5HRlrsArWGjRCiEGTNBCaTN8jQ&sa=X&ved=2ahUKEwiwwOavh6nvAhXx1uAKHZibDdUQ_B16BAglEAE#imgrc=z3ESuVK8M8O9tM

3.  У Петра Ребра є хвилюючі рядки: ( учень розказує вірш)

Як «Отче наш», повторюю,

Коли шаліють стреси:

А що коли в історії

Та чортові колеса?

Арал… Чорнобиль… Хортиця…

Ну, хоч тікай із дому!

Невже колеса котяться,

Як кажуть, по живому?

Немов з екрану відео,

Обрушуються жахи.

Невже нас оптом віддано

В обійми костомахи?

Йдуть димарі когортою

На батьківські могили…

А що ж колеса чортові?

Вперед летять щосили?

Та ж люди й баламутяться

( Не тільки запоріжці):

Колеса жваво крутяться,

Але – стоять на місці.

2.4 Бесіда:

1. З чим порівнює П. Ребро рух історії?
2. Чому обрав для цього образ чортового колеса?
3. Які екологічні катастрофи згадує поет?
4. Які образи використовує, щоб виявити особисте ставлення до цієї проблеми?

5.            Презентація учня                                                    

 Оле́г Микола́йович Гончаре́нко (нар. 5 серпня 1959, Темиртау, Карагандинської області, Казахстан) – український поет, перекладач, краєзнавець, громадський діяч. Член Національної спілки письменників України (1993). Член Національної спілки журналістів України (2014). Член Національної спілки краєзнавців України (2018).Член Міжнародної літературно-мистецької Академії України (2015). Член Міжнародної румунської академії міжкультурних взаємозв'язків Пауля Полідора (2016). Член Асоціації українських письменників (2017). Член Міжнародного клубу Абая, Алмати, Казахстан (2018).

Нині на творчій роботі. Мешкає в м. Мелітополь. Почесний громадянин м. Мелітополь.

  Генерал-хорунжий Чорноморського козацького війська Українського козацтва (2018).

Член ГО «Спілка волонтерів та ветеранів АТО м. Мелітополя «Небайдужі» з 2014 року.

Нагороджений медаллю мелітопольської міської Ради «За внесок у розвиток міста Мелітополя» 2015).

Нагороджений медаллю Міністерства оборони України «За сприяння бройним силам України» (2017).

Нагороджений медаллю мелітопольської міської Ради «Волонтер України. За покликом душі» (2017).

Нагороджений медаллю Національної спілки письменників України "Почесна відзнака" (2019).

Нагороджений медаллю Івана Мазепи  (2016) та медаллю Олександра Довженка (2017) Міжнародною Академією літератури і мистецтв України.

Нагороджений медаллю Абая (2019) Міжнародним клубом Абая, Казахстан.

Автор збірок поезій «Крони дитинства», «Петрогліфи», «Тяжіння сонця», «Мрія і любов» «Храм голосів», «Собор откровень», «Серцебуття», «Напроти пам'яті», «Крилогія Вічної Гордії», «Конражур

натхнення», «Мелітопольська паралель»,, «Український порідник», «Столиця черешнева столиця», «Катрени оголошених картин» (навіяне живописом І. Марчука), «Медовий блюз», «За Емінеску… до себе», «Молитва за любов», «Астрофізми вічної гончарні», «Буремні буриме свободи», «Отражение — Відображення» (у співавторстві з Галиною Феліксон), «Віща тінь табуна», «В чеканні нової трави», «Нова братина», «Криму тамований скрик», «Теорія всього», романів «Зірка Вітанія» та «Я прошу вас — живіть!», збірки публіцистики «Наголоси і наголоси», науково-популярної краєзнавчої книги "Вертались запорожці з-за Дунаю".

Укладач (у співавторстві із Зайдлер Н. В.) хрестоматії літератури рідного краю «Літературний світовид Мелітопольщини».

Укладач літературно-краєзнавчого збірника «Павло Каетанович Дзякович фундатор літературної традиції на Мелітопольщині».

Твори перекладалися англійською, румунською, болгарською, білоруською, казахською, російською мовами.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BD%D1%87%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%B3_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

2.6 Послухайте вірш Олега Гончаренка « Лелеки летять» (4 учні  ланцюжком виразно читають вірш з інтерактивної дошки)

Зачиняється день, і все чується, чується крик нам,

Набігає сльоза, і тривожно душа завмира:

То лелеки летять на печальну опалену Прип’ять,

У деснянську югу, у розкрилля старого Дніпра,

І вдесяте, і всоте ми слухаєм вись, як уперше,

Чуєм космосу нуж, і співа нам пробуджена мить,

Що настала пора сподівання, жадання і звершень,

І доба воскресіння, і час умирати і жить.

Знов, як діти й боги, відчуваєм і передчуваєм

Все, що гряне удаль,і усе,що у далі гряде:

Білим сяйвом осядуть на згарищі втомлені зграї,

Де так просто і чисто над безкраєм сонце зійде.

Там черешня простягне заквітчані віти над світом,

Стане золотом кров на калинових древніх мостах,

Батьків погляд затвердне, щоб синові стать заповітом,

Мамин погляд затвердне, щоб синові зіркою стать.

Стоїмо у вітрах, і нічого нам більше не треба –

Тільки б хата прозріла, й вагітніла сном сіножать:

Мов цілує між очі сполохане крилами небо –

То лелеки летять, то додому лелеки летять…

2.7 Учні разом з вчителем аналізують вірш за допомогою запитань:

1. До якого жанру належить поетичний твір?
2. Визначте тему та ідею поезії.
3. Який провідний мотив твору?
4. Охарактеризуйте образ ліричного героя.
5. Знайдіть ужиті художні засоби, з’ясуйте їх роль.

 До чого все це приведе, хто врятує природу України? Відповідь на це питання намагається дати Віктор Чабаненко.

2.8 Презентація учня

Віктор Антонович Чабаненко (12 вересня 1937, Єлизаветівка, Василівський район — 9 лютого 2014, Запоріжжя) — український мовознавець, лексикограф, фольклорист. Доктор філологічних наук (1984), професор (1987), заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України.

Народився у селі Єлизаветівці (Балківська сільрада) Василівського району на Запоріжжі. 1959 року закінчив Запорізький державний педагогічний інститут (філологічний факультет), після чого деякий час працював учителем, служив у війську. З 1962 по 1965 рік — аспірант кафедри української мови ЗДПІ, з 1966 — кандидат наук, а з 1984 року — доктор філологічних наук, із 1987 року — професор. У 1985–1996 роках був деканом філологічного факультету, з 1984 р. — завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства Запорізького національного університету. Дійсний член Академії наук вищої школи України.Опублікував понад 500 наукових праць (монографій, словників, статей тощо). Лауреат премій імені Петра Чубинського та Я. Новицького. Упорядкував і видав кілька збірок фольклору Нижньої Наддніпрянщини, зокрема видання «Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини».^[1]. Автор поетичних збірок «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999) та «У вічному двобої» (2000). Член Національної спілки письменників України (з 1999).

Лауреат премій ім. П. Чубинського (1996), Я. Новицького (1999) та Д. Яворницького (2000). Товариством «Просвіта» ім. Т. Шевченка нагороджений медаллю «Будівничий України» (2000).

Заслужений діяч науки і техніки України (2002). Відмінник освіти України (1995).

17 лютого 2015 року відкрито меморіальну дошку на будинку навчального корпусу №1 Запорізького національного університету.^[2]

У м. Запоріжжі є "вулиця Академіка Чабаненка". ^[3]

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

2.9 Учні виразно читають вірш «Ватаг – рятівник»

Тієї осені помер Великий Луг,

Пішла на дно сплюндрована Гілея,-

Розгнівався загачений Дніпро

Й розлився на півсвіту мужньо хвилями.

Над пінявим шаленством диких вод,

Над обширом далекої руїни

Пекельний клекіт розпачем повис-

То птаство перелітнє вирувало:

Не стало предковічних берегів,

Потоплено старі дороговкази.

Куди податися?.. В який летіти бік?!

І як із цього вирватись одчаю?!

Та раптом сонце вийшло із-за хмар –

І з гущі ватаг вилетів пташиний,

Звитяжно і заклично проячав –

Полинув радісно, нестримно на світило!

За ним, отямившись, у вирій подались

Йогобрати, що збилися з дороги.

Згуртовані, врятовані ключі

У сонячних розтали високостях!..

Коли сколочений, стрімкий життя потік

Понищить нам усі дороговкази,

Прямуймо, браття, сонцеві навстріч,

Як птаство те, що вирвалось з одчаю!

3. У чому поет вбачає порятунок?
4. Творче завдання

Висловіть свою відповідь на питання шляхом складання сенкану.

 V. Підсумок уроку

5.1 Рефлексивно – оцінювальний етап

«Мікрофон»

Продовжте речення:

• Сьогодні я дізнався…
• Я зрозумів, що…
• Мене здивувало…
• Я замислився над…
• Хотів би ще дізнатися…
  2.              Слово вчителя

Ми зрозуміли, що дійсно, ця тема є дуже важливою і актуальною для нас. І від нас залежить,яку «водицю» і з якої «криниці» ми будемо пити.

Думаю, що ви погодитесь із словами  Л. М. Толстого: «Щастя – це бути із природою, бачити її, говорити з нею»

VІ. Оцінювання роботи учнів на уроці

VІІ.  Домашнє завдання

Написати  есе на тему: «Проблеми екології і ми»

Список джерел

1. Книги запорізьких поетів
2. Посібник «Письменники рідного краю»