Захід "Пісня торкається душі"

                                    «Пісня торкається душі»

                                              (Свято української пісні)

Мета: пробуджувати цікавість до народної музики; сприяти розумінню музичних творів; прищеплювати інтерес до традицій, побуту українського народу; виховувати любов до рідної землі, її природи, людей.

 

Повірите чи ні, а українську пісню

Я люблю понад усе.

Лев Толстой

Ну де ще є така чарівна пісня,

Серед яких на світі славних мов?

То серце від журби неначе стисне,

А то навіє радість та любов.

                                                        Хід заходу

• Лунає українська мелодія…

Ведуча.

І. Сьогодні ми заглянемо у неповторний світ музичного мистецтва. 1 жовтня відзначався День музики. Музика – це мистецтво особливої емоційної сили. Вона може не тільки впливати на наш настрій, а й проникати у внутрішній світ кожного з нас.

Читці.

1. На перехресті сильних почуттів,

Де ноти серця стрілися зі словом,

З глибин життя народжений мотив

Пливе на хвилях музики і мови.

2. Струмками в пісню голоси течуть,

Та без душі вони так мало значать,

А пісню ту далеку довго чуть,

В якій сміються пристрасті і плачуть.

3. Тож над землею лийся, пісне, знов,

Сій між людьми краси й добра насіння,

Гнів заколисуй і неси любов

Із покоління в нові покоління.

• «Пісня про пісню» Т. Петриненка. Танок

Ведучі.

ІІ. Люблю легенду про те, як Бог, розділяючи між народами їхню долю, подарував Україні пісню. У цій легенді вбачаю глибокий зміст. Воістину великий Божий дар – українська пісня. Український народ зазнав стільки руйнувань і нищення, що інший на його місці зник би як нація. Саме в пісні безсмертя його духу. З неї, з народної пісні, народився й піднісся до високості талант великого Пророка й будителя нації – Т.Г. Шевченка. «Від катів, від нищителів боронимось піснею, думою. А може, саме в цьому безсмертя народної душі?» – роздумував на схилі віку свого великий майстер художнього слова О.Т. Гончар.

І. Сьогодні відомо лише 700 тисяч записаних українських народних пісень. А скільки незаписаних? Їх творцями були сотні, може, й тисячі народних співців, імена яких невідомі, крім небагатьох. Але для творця найбільше визнання і найбільше щастя, якщо народ підхопив його пісню і, передаючи з покоління в покоління, проніс через віки. У піснях відбилася волелюбна вдача нашого народу, його найкращі мрії та сподівання.

ІІ. Сьогодні ми будемо говорити з вами про народну пісню. Спливають роки, кожен із нас полюбляє різну музику. А народна пісня залишається. Через віки проносить вона свою нев’янучу молодість, бентежить душу, бо вона вічна, як і душа народу.

І. А ще нашу пісню називають солов’їною і кажуть, що солов’ї навчилися співати саме у нашого народу. Чому?

ІІ. Є ще одна цікава легенда.

Колись солов’ї не жили в Україні, а були дуже співучими, бо літали по всьому світу, збираючи пісні для індійського царя, в якого вони жили. Одного разу залетів соловей в Україну і сів спочивати в якомусь селі. В цей час усі люди були в полі. «Що за люди тут живуть, – подумав соловей, – ні пісень, ні музики не чути?». А ввечері люди повернулися додому, і то тут, то там залунали пісні. Та вони були сумними, бо люди втомилися від тяжкої праці. І тоді солов’ю захотілося розвеселити цих людей, і він заспівав. Зраділи люди, забули про втому і так заспівали, що навіть соловей зачарувався їхніми піснями. Полетів соловей до царського саду. І заспівав тих пісень, що почув в Україні. Цар втратив спокій і звелів лише йому співати у своєму саду. А наступної весни прилетіли солов’ї в Україну, щоб слухати наших пісень. І пташенят почали висиджувати саме нашій землі, щоб вони від самого народження слухали найчарівніших у світі пісень.

І. Послухайте чудову старовинну легенду про пісню.

Читці.

... Одного разу засперечалися між собою пісні – котра з них найкраща. Першою взялася показати свої переваги бойова пісня. Її сильні звуки котилися над землею мов рокіт грому – і піднімалися на битву воїни, і забарвилися кров’ю хлібні ниви, понісся над світом плач матерів.

• Пісня «Їхав козак на війноньку»

– Могутня ти, сестро, – сказали інші пісні, – але й страшна. Подивись, скільки горя ти спричинила… Дай місце народній пісні.

На підвищення ступила юна дівчина – і почала славити красу землі та подвиги її героїв. Але коли задумала народна пісня перейти кордони рідної землі – нічого із того не вийшло.

– Сильна твоя пісня, сестро, – сказали пісні-суперниці, – але не всіх покоряє її міць, і влада тільки в одному народові. Нехай виступить пісня любовна.

Прегарна дівчина затягнула тужливу і водночас чудову мелодію – стару, як світ, і вічно молоду.

• Пісня «Місяць на небі, зіроньки сяють»

Дзвеніла пісня над землею, єднала молоді серця. Але у весільні акорди, мов скрегіт заліза, впліталася розлука обманутих дівчат, сумне дитинство безбатченків.

– Гарна твоя пісня, сестричко, – оцінили суперниці, – але не всім від неї радісно. Тому і ти не отримуєш пальми першості…

Потім одна за одною виходили на мелодійний герць пісня релігійна і пісня весільна, величальна ода і сумовита прощальна… Але у кожної знаходили пісні-судді якийсь ґандж.

Від того аж розгубилися. Сидять зажурені і бачать, як здалеку іде стежкою молода жінка. У білій хустині, з дитятком на руках. І спить воно тихо-тихесенько, усміхнене, спокійне…

 – Розсуди нас, – кинулися до жінки пісні, – скажи, котра із нас гідна називатися першою.

 Від гамору, голосів прокинулося немовля – і заплакало.

 – От котра із вас заспокоїть мою дитину, та й стане першою, – сказала, лагідно посміхнувшись, молода мати.

 Все повторилося: гриміла бойова пісня, дзвеніла народна, урочисто злітала увись релігійна… Дитя ж тим часом плакало і плакало, не вгаваючи…

 І тоді заспівала мати: просту, невибагливу пісню, сонячну і пестливу, сердечну і безжурну…

Ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти:

–  Де ж ми будем ночувати?

– Де хатинка є тепленька,

Де дитинка є маленька.

Там ми будем ночувати,

Мале дитя колисати.

 Від цієї пісні висохли сльози висохли сльози в заплаканих дітей, щезла розлука з очей закоханих, дорослі линули думками в золоті ранки дитинства… І навіть дуже старенький, сивий-пресивий дідусь шанобливо вклонився цій пісні – й одним тільки словом вимовив ім’я давно померлої матері.

 –  Хто ти? – тихо, аби не розбудити немовляти, що знову солодко заснуло, запитали пісні в молодої жінки.

 – Я – мати.

 – А яку пісню ти співала?

 – Колискову…

 І всі пісні низько вклонилися пісні-матері – найпершій пісні в світі.

Ведучі.

 І. У правдивості цієї легенди сумніватися даремно. Тому що кожен із нас, наші діти і внуки теж виростали під мелодії та безхитрісні слова колискових пісень.

 ІІ. Найсвятіше для нас почуття Батьківщини асоціюється з маминою піснею, з тим, як «заглядає в шибку казка з сивими очима, материнська добра ласка в неї за плечима».

Читці.

1. Так хочеться гармонії, тепла,

Спокійного, розсудливого слова.

Отих пісень, що матінка дала,

Коли вночі гойдала, колискових.

2. Їх не замінить жоден інструмент.

Не забувайте – це мистецтво вічне.

Послухаєш, і трепет перейма,

І відступають ритми заграничні.

• Інсценізація колискової пісні.

Ведуча.

 І. «Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу. Це історія українського народу, народу-трудівника, народу-воїна, що цілі віки бився, як лев, за свою свободу. Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава».

 Ці слова написав О. Довженко, який понад усе любив Україну, її народ, її пісні.

Читці.

1. Стікає кров’ю пісня світова.

Співайте, люди, пісня ще жива...

Допоки ще не пізно – рятуйте, люди, пісню!

Рятуйте, люди, пісню!

2. Співайте, люди, нелюдам на зло,

Співайте, хором - щоб там не було!

Хай спів стрясає груди,

Співайте хором, люди!

Ведуча.

 ІІ. Пісня – душа народу. Пісня і душа становлять в Україні народну святиню, краще добро українського народу, в них горить любов до Батьківщини. Без пісні немає народу.

• Пісня «Лунай, наша пісне!»

Читці.

1. Привіт тобі, кохана земле,

У радісний і світлий день.

Прийми вінок бажання від мене

І китичку пісень.

2. Дарунків жодних я не маю,

Ні золотих оков,

Тому до ніг твоїх складаю

Свою безмежную любов.

3. Линь же пісня над ланами,

У блакитному вінку небес.

Так, як сина, обійми руками,

Так, як матір, обійму тебе.

4. Ти ж бо українка, Україно,

Як твої лелеки й журавлі,

У твоїх очах співа барвінок

І калини гілка на чолі.

• Пісня «Калинова пісня»
• Гра: Хто найбільше назве народних пісень, у яких співається про рослини-обереги (барвінок, калину, вербу, тополю тощо)
• Вислови про українську пісню відомих людей

1. Ні в якій іншій країні дерево народної поезії не дало таких величезних плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так жваво й правдиво, як в українців… Справді, народ, який міг співати такі пісні і милуватися ними, не міг стояти на низькому рівні освіти. (Ф. Боденштедт, німецький перекладач і упорядник, зб. «Поетична Україна»)
2. Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

От де, люди, наша слава,

Слава України. (Т.Г. Шевченко)

3. Лиш пісня в серці ширить межі неба.

На крилах сонце сяйво їй лиша —

Чим глибше пісня, тим ясніш душа. (Іван Драч)

4. З народного напившись джерела,

Як із Дніпра бере веселка воду,

О рідна пісне, знову ти прийшла

До матері й до батька – до народу. (М. Рильський)

5. Коли пісні мойого краю

Звучать у рідних голосах, –

Мені здається, що збираю

Цілющі трави я в лугах. (М. Рильський)

6. О, дивна сило чарівних пісень!

Душа людська підвладна їм віддавна.

Недарма, ні, лунає день у день

По всіх усюдах пісня наша славна... (В. Лагода)

7. В лютий холод пісня нас зігріє,

В жаркий південь студить, як вода.

Хто пісень співать і слухати не вміє,

Той повік щасливим не бува. (С. Островий)

8. Яка б не гріла груди позолота –

Серед своїх найвищих нагород

Вважаю пісню, вигойдану в нотах,

Що заспівав її народ. (О. Білаш)

9. Повірите чи ні, а українську пісню

            Я люблю понад усе. (Лев Толстой)

Ведуча.

І. Ну де ще є така чарівна пісня,

   Серед яких на світі, славних мов?

   То серце від журби неначе стисне,

   А то навіє радість та любов.

• Танок «Доля України»

Читці.

1. Сім’я, родина – це слова святі,

Вони потрібні кожному в житті,

Бо всі ми з вами – ніжні гілочки

На дереві, що вже стоїть роки.

2. Це дерево – наш славний родовід.

Це батько, мати, прадід твій і дід.

Це – Берегиня роду і життя,

Минуле наше це і майбуття.

•   Пісня «Родина»

Ведуча.

 І. Не можна сьогодні забути і про пісні, які супроводжували різні обряди.

•   Гра «Аукціон пісень» (Календарно-обрядові пісні)
•   Конкурс «Відгадай мелодію» (Українські народні пісні)
• Конкурс «Чи знаєте ви українську пісню?» (Спочатку співають декілька рядків з пісні учні однієї команди, а потім – іншої. Перемагають ті, хто згадає більше українських пісень.)
•   Конкурс «З якої це пісні?» (Додаток)
•   «Легенда про пісню»

Живе іще в світі відлунок

Легенди, старої, мов світ,

Як Бог Україні в дарунок

Дав пісні калиновий цвіт.

З тих пір і пісні, і калина

Живуть між людей недарма:

Без пісні нема України,

Без пісні народу нема.

Звучи, наша пісне вкраїнська, звучи,

Несуть тебе в світ журавлині ключі.

Несуть такі мудрі і віщі слова:

«Поки живе пісня — Вкраїна жива!»

Як хмарою туги нависне

І стиснеться серце в журбі.

Журба переллється у пісню,

І піснею стане той біль.

Коли ж прийде радість безкрая,

П’янка, як весняна вода,

То й пісня про щастя лунає,

Весела, дзвінка, молода.

Летить за моря і кордони,

Тривожить серця і втіша

Ця пісня крилата й бездонна,

Немов українська душа.

В чужому краю до останку

Ти молишся нею в журбі,

А пісня, немов вишиванка,

Лягає на душу тобі.

Ведуча.

 ІІ. Багата мудрість нашого народу. Так про пісню безліч складено прислів’їв…

Читці.

1.  Найдорожча пісня, з якою мати колисала.

2.  Пісня до правди доводить.

1.  Хто співає в смутку, тому полегша прудко.

2.  Пісня ні в добру, ні в лиху годину не покидає людину.

1.  Хто співає, той журбу проганяє.

2.  Хто співає, у того робота скоро минає.

1.  Пісня і праця – великі дві сили.

2.  Пісня тиха і тривожна знайде друга вдалині.

Ведучі.

 І. Любіть і шануйте народну пісню, бо вона пройшла через віки і принесла нам мудрість нашого народу.

Слов’янської пісні окраса,

Земля солов’їна Тараса.

Слов’янської пісні перлина,

Співуча моя Україна.

 ІІ. Дякуємо всім за активну участь і увагу. А наше свято хотілося б закінчити словами з відомої української щедрівки:

Рід великий і край багатий,

Лине пісня з поля…

Будем долю ми прохати,

Щоб родила доля.

Нехай лине наша пісня

Від хати до хати,

Прославляймо Україну,

Нашу неньку-матір.

• Пісня «Україна» Т. Петриненка