Конспект уроку з української літератури на тему "Василь Стефаник. Новела «Новина». Суд над Грицем Летючим

 

Тема: Василь Стефаник. Новела «Новина». Суд над Грицем Летючим

 

Мета:

 

   НА: розкрити трагедію українського села кінця ХІХ – початку ХХ ст., зображену в новелі «Новина» на прикладі родини Гриця Летючого; ознайомити зі стилем письменника; показати, як засобами експресіонізму Василь Стефаник зображує найважливіші проблеми людства; вчити досліджувати текст та визначати роль художньої деталі як засобу розкриття внутрішнього стану героїв твору.

    РА: розвивати вміння вдумливого читання, аналізу деталей;                                                                    зіставляти літературу й життя та аналізувати явища, визначати актуальність звучання проблем твору; розвивати навички аналізу художніх образів, уміння висловлювати та обґрунтовувати свої думки,  вміння аналізувати події з правової точки зору, вчити шукати правові виходи із ситуації; розвивати мислення учнів.

    ВА:     виховувати риси доброти, милосердя, бажання долати труднощі,

вміння співпереживати чужому горю, вчитися на чужих помилках; виховувати особистість, що живе за правовими нормами держав, сприяти формуванню справжніх цінностей,філософського ставлення до життєвих проблем.

 

Тип уроку: урок-дослідження з елементами дискусії.

 

Форма проведення:  суд над героєм.

 

Методи і форми: словесні (розповідь, бесіда, дискусія), наочні (ілюстрації, спостереження, дослідження), практичні ( «Гронування», «Сенкан», «Кола Вена», «Алгоритм з опорою на піраміду», «Кластер», «Дискусійна сітка Елвермана», «Даймонд»)

 

ФОПД: робота в парах, індивідуальна, фронтальна

 

Обладнання: портрет В. Стефаника, ілюстрації до новели «Новина», мультимедійна установка, презентація, відео «Буктрейлер»

 

Епіграфи:

 

                                                  Як коротко, сильно і страшно пише  ця людина.

                                                                             Максим Горький

                                                            Не убий.

                                                            Не убий – не занапасти себе –

                                                            не бери гріха на душу…

                                                                          Біблія

 

Чому Максим Горький сказав, що Стефаник пише коротко, сильно й страшно?            (Тому, що нас вражає кожне слово, кожна деталь. Ми забуваємо про себе, сумуємо, страждаємо, думаємо разом із героями його творів, тобто перебуваємо під магічною дією художнього слова).

 

                                           Хід уроку

І. Організація класу

ІІ. Активізація знань. Етап орієнтації. Евокація

- На попередньому уроці ми з вами вивчали життєвий і творчий шлях Василя Стефаника.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

«Віднови біографію». Учні повинні заповнити пропуски в біографічній довідці письменника (роздавальний матеріал).

 

Василь Стефаник народився     ...    року в селі     ……         на     …..                   .              Він походив із сім’ї        ….                .          Освіту здобував у         …,      ……        ,    …    …    Мріяв вивчитися на…   ..              Перша його стаття надрукована в журналі      …,   підписана псевдонімом…   … ……                         . За антишляхетську і передвиборчу агітацію до сейму    ……     року  був    ...       . Створив    ….    новели.     Найвідоміші з них:…     …        … ..                                               . Помер В. Стефаник у    ….    році,   похований у  …    … поруч із…..

 

 

Правильна відповідь.

Василь Стефаник народився 1871року в селі Русові на Станіславщині. Він походив із сім’ї заможного селянина. Освіту здобував у початковій школі, гімназії, університеті. Мріяв вивчитися на лікаря. Перша його стаття надрукована в журналі «Народ», підписана псевдонімом Василь Семенів. За антишляхетську і передвиборчу агітацію до сейму 1895 року був заарештований. Створив 72 новели. З них найвідоміші: «Камінний хрест», «Новина», «Катруся», «Синя книжечка», «Мамин синок», «Марія», «Сини». Помер В. Стефаник у 1936 році,  похований у Русові поруч із могилою матері.

 

Познайомившись із новелами В. Стефаника, Іван Франко сказав:

 «Василь Стефаник – абсолютний пан форми. В його творах тільки дійсність сумна, але скупана в золоті найчистішої поезії». Ці слова перегукуються зі словами М. Горького.

- Як ви розумієте  вислів Івана Франка?

Про свої новели В. Стефаник сказав: «Болю правдивого, сердечного багато не в словах, а за ними, геть далеко за ними». «Людський біль цідиться крізь серце моє, як крізь сито, і ранить до крові. Людське щастя пересівається крізь душу, як сонце крізь хмару, і до неба мене вносить. Сто раз спадати з неба у сором людський – боляче». Ці слова Стефаник сказав про себе. Сором і біль – такі почуття пронизують автора «Новини», цієї короткої художньої картини, вихопленої з жорстокого селянського життя, про героя якої  ми сьогодні будемо говорити.

Чому саме так писав експресіоніст? Як події, про які він писав, пов’язані з його особистим життям? Послухаємо повідомлення критика.

 

Повідомлення критика

Особисте життя В. Стефаника було невеселим. Смерть забрала у нього спочатку старшу, а потім молодшу сестру, кохану дівчину – Євгенію Бачинську, а згодом – матір, найдорожчу людину, яку любив над усе.

Стосунки з батьком теж додавали трагізму і в житті, і в творах. Він був деспотичною людиною, для якої, крім грошей, нічого більше не існувало. Не раз мати ховалася від чоловіка, щоб зекономити хоч щось для сина на навчання чи харчі.

Доля випробовувала Стефаника впродовж усього життя: несподівано втратив близького друга, рідну по духу і дорогу серцю жінку – Євгенію Калитовську, двох братів, поховав і батька.

Коротким було і родинне щастя. 26 січня 1904 року Стефаник одружився з Ольгою Гаморак, надзвичайно розумною, делікатною і мужньою дівчиною. Її батько високо цінував творчість зятя і після прочитання «Синьої книжечки» сказав: «Не пиши так, бо вмреш». У 1914 році помирає дружина Ольга, залишивши чоловіка вдівцем із трьома малолітніми синами, яких він виховував. 

ІІІ. Етап покладання мети. Мотивація навчальної діяльності.

- Якщо зобразити новели В. Стефаника у кольоровій палітрі, які б кольори ви б використали?

У листі до В. Стефаника О. Кобилянська писала: «Стискаю міцно Вашу

 руку, тоту, котра так сильно малює двома фарбами. Чорною і тою, що її лілія носить».

- Про який другий колір говорить Ольга Кобилянська?

Слово вчителя

Ольга Кобилянська була однією з небагатьох, хто у творчій палітрі новеліста, окрім визначальної чорної помітив і білу фарбу, хоча для світлого, ясного, здавалося б письменник не залишив місця. Чорний колір був обумовлений самим матеріалом зображення – бідою і розпукою галицького села на зламі двох століть. В. Стефаник глибоко переймався чужим горем, роз’ятрюючи собі серце «…Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки», - писав він, пояснюючи трагедійні начала у своїй творчості.

Словникова робота( записати на дошці).

Глемедати – жадібно їсти.

Ані ніц – нема нічого.

Пацити – нести відповідальність.

Мельдуватися – повідомити про щось.

Бучок – паличка.

Май – трохи.

Слово вчителя. Вивчення творчості В.Стефаника є актуальним у тому ключі, що письменник описує у своїх творах одвічні проблеми людства, поетичними барвами вимальовує витонченість душі, що є актуальним для даного віку молодих людей. Новела «Новина» є однією з найбільш вражаючих силою художньої правди серед творчого доробку В.Стефаника.

На попередньому уроці ми працювали на початковому та середньому рівнях і ви отримали відповідно бали, відновивши біографію В.Стефаника та склавши тестування за змістом новели «Новина». А на сьогоднішній урок ви отримали завдання достатнього та високого рівнів, які й будуть планом нашого уроку:

- поглибити знання про творчість Василя Семеновича Стефаника, розкрити основні чинники формування його творчого потенціалу, неординарної творчої манери письма;

- визначити план сюжетного ланцюжка новели «Новина», підготувавши відеоролик(секретар);

- з’ясувати, в яких творах піднімалась проблема дітовбивства  (літературознавець);

- дати психологічну характеристику, назвавши художні деталі, через які письменник передає напругу у творі (герой);

- розкрити душевний стан, вмотивованість вчинку Гриця Летючого (психолог);

- досліджуючи текст, зробити висновок: що штовхає батька на жахливий                 крок – моральне звиродніння чи соціальні умови. Гриць – злочинець чи жертва? Дати правову оцінку дій Гриця Летючого (адвокат, прокурор, суддя);

- з'ясувати,ким постає у вашій уяві Гриць Летючий – жертвою умов, злочинцем чи нещасливою людиною, яка не здатна знайти вихід зі становища, що склалося?

Сформулюйте мету уроку та власні очікування від нього.

ІV. Етап проектування

Здійснити нашу мету допоможе така форма роботи, як «Суд над героєм». Готуючись до уроку, ви мали можливість обрати для себе певний елемент дослідження, запропонували свій матеріал, який будете захищати, доводячи свою точку зору щодо проблеми, спробуєте переконати присутніх у правильності ваших суджень, а суддя на основі зібраних фактів оголосить вирок головному герою – Грицю Летючому.

V. Етап організації виконання плану діяльності. Осмислення

   Людство намагається жити за біблійними завітами, проте  злочин однієї людини проти іншої є проблемою актуальною, адже криміногенна ситуація залишається напруженою. Так є, на жаль, зараз, так, на жаль, було з самих початків історії, адже ще в Біблії ми читаємо оповідь про злочин Каїна проти брата свого Авеля. Мистецтво відображає дійсність, тому  послухаємо повідомлення літературознавця «Проблема дітовбивства в літературі».

 

Повідомлення літературознавця

     Згадаємо приклади дітовбивства, описані в літературі. Тарас Бульба вбив свого сина Андрія («Тарас Бульба» М. Гоголя) за зраду. У цій ситуації батька можна зрозуміти і виправдати, бо його син зрадив свій народ, допоміг ворогові і через це сам став ворогом. Важче виправдовувати Івана Ґонту («Гайдамаки»           Т. Шевченка), який убив своїх синів за їхню віру. Гонта доводив свою вірність присязі, людям, які визнали його своїм ватажком. Як бачимо, тут також на першому плані ідея вірності народу та Батьківщині. У випадку з Грицем Летючим все інакше — він убиває свою дочку через біду, нужду та голод.
       

 

 

 

                        Кола Вена

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        Чи можна виправдати вчинок Гриця Летючого?

 

                                  Сенкан

Дітовбивство                                                         

Жахливе,  аморальне                                             

Задумав, довів, відчаївся.                       

Страшний злочин проти своїх дітей.                                    

Трагедія                                                                

                                                                                 

На сьогоднішньому засіданні ми спробуємо з’ясувати, ким насправді є Гриць Летючий – батьком-вбивцею чи жертвою соціальних обставин? 

Запрошуємо всіх зайняти свої місця.

Секретар:  Прошу всіх встати – Суд іде. Оголошується слухання справи по обвинуваченню Гриця Летючого у вбивстві молодшої дочки.

Перегляд відеоролику

 

 

   Алгоритм твору з опорою на піраміду

 

 

Отже, Гриць – злочинець чи жертва… До слова запрошується прокурор.

 

Прокурор

Ми звикли, що новина може бути або доброю, або поганою. Але та новина, яка відразу ж облетіла село, не вміщується у ці рамки. Власне новина звучала так: "... Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася". Жахливо! Батько убив власну малесеньку дочку.

По-перше, життя кожної людини — це неоціненний скарб, по-друге, здоров'я, щастя власної дитини — ще найкоштовніший скарб для батьків. Яка блискавка пробиває мозок людини, що вона вирішує позбавити життя малесеньку незахищену істоту?

Життя Г. Летючого стало нестерпним після смерті дружини, він мучився разом із дітьми протягом двох років, проте не зумів пробити міцну стіну злиднів.  Ніхто не хотів іти за нього заміж, причина — діти і злидні. Оповідали, що Гриць цілу зиму майже не палив у хаті, а зимував разом із дівчатами на печі. Чи намагався він знайти роботу? Чи працював він на своїй латочці землі? А чи була в нього ця латочка землі? Ми не знаходимо відповіді на ці питання. Звісно, Гриць — доросла людина, яка сама собі може дати ради. Чому у нього не було грошей? Не працював, не хотів чи не було роботи? Зламався, не міг дати собі ради. Він постійно дорікає дітям : «То їжте мене, а що ж я дам вам їсти?» Від безсилля щось змінити в становищі сім'ї стає злим, приходить у відчай. «Цієї хати і чума збояла би си». Ми опиняємося у темній холодній хаті. Дві маленькі дівчинки просять у тата хліба, бо їм дуже хочеться їсти. Побачивши шматок хліба, вони накидаються на нього, ніби щенятка на голу кістку. Батько лається, лається від безсилля. Кинувши дітям кусень хліба, Гриць потряс хату страшними прокльонами, які пронизують хати холодом і страхом: «Начинила вас та й лишила на мою голову, бодай її земля вікінула! А чума десь ходить, бодай голову зломила, а до вас не поверне».  Проте діти вже звикли до батькових слів і не звертають на них уваги. Це життя видавалося їм нормою. Тіла їх давно вже перетворилися на купу кісток, живими залишилися лише очі: «Здавалося, що ті очі важили би так, як олово, а решта тіла, якби не очі, то полетіла би з вітром, як пір'я». Зверніть увагу, до якого стану батько довів своїх дітей! Гриць все це бачив, все розумів. Одна думка заполонила його голову: "Мерці!"

Звинувачуваний відшукав єдиний, на його думку, вихід – смерть. Смерть – єдиний порятунок як для нього, так і для його дітей: «Гриць борзенько взяв Доцьку і з усієї сили кинув у воду». Уявіть, після злочину Гриць відчуває певну полегкість: «Йому стало легше, і він заговорив скоро:

— Скажу панам, що не було ніякої ради: ані їсти що, ані в хаті затопити, ані віпрати, ані голову змити, ані ніц!

Звичайно, Гриць виправдовував себе. Він  переконаний, що меншій донечці вже краще: «Та як си просиш, то не буду, але тобі би ліпше, а мені однако пацити, ци за одну, ци за дві. Будеш бідити змалку, а потім підеш у мамки жидам та й знов меш бідити… Ні, ні, не буду, але Доці вже ліпше буде, як тобі».

Я вважаю, що Гриць - людина, яка перестала боротися за своє щастя. Зважаючи на ситуацію, яка трапилася з ним, можна сказати, що він - слабохарактерна людина, яка дозволила собі опустити руки в самий складний момент,  впала духом та не змогла знайти вихід. Але якщо людина хоче вийти зі складного становища, вона завжди знаходить шляхи для цього, чого б це не було варте. Можливо, Гриць просто втомився від пошуків і страждань та перестав шукати цей вихід. З одного боку, він - нещасна людина, з іншого боку, всі проблеми, які у нього були, піддаються рішенню, для цього потрібно було тільки докласти зусиль. Забитий, скутий ланцюгами, він виявив слабкість. Йому здавалося, що кращий вихід - смерть.

На страшний злочин ідуть психічно травмовані люди в стані афекту. Гриць Летючий – цілком нормальна людина, з нормальною психікою, до того ж вчиняє злочин не в стані афекту, не під гарячу руку, а свідомо, із заздалегідь обдуманим наміром.

Гриць — злочинець, і злочин його страшний. Тому він заслуговує покарання.

 

 

 

Секретар: Вислухаємо сторону захисту

 

Адвокат

     Шановні присяжні, Гриць Летючий – не виняток, а типовий селянин. Його життя, побут, думки – це звичайні будні мільйонів зубожілих селян. В особі обвинуваченого ми бачимо душевні муки люблячого батька, неспроможного подбати про своїх дітей. «Ніхто за нього не знав, як він живе, що діє, хіба що найближчі сусіди». Іншими словам живе людина не в лісі, не на безлюдному острові — у суспільстві. Поруч знаходяться люди: погані й добрі, багаті й бідні, щасливі й нещасні. Сьогодні, коли Гриць став злочинцем, «усе село про нього заговорило», але коли він сидів без світла, без тепла, без їжі, ніхто навіть не наважувався дізнатися про його життя-буття. Звісно, Гриць — доросла людина, яка сама собі може дати ради. Але чому поза увагою суспільства залишилися маленькі дівчатка?

Бездушні, байдужі до горя ближнього свого сусіди із насолодою смакували слова страшної новини, «що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку». Сталася подія, яка на мить вирвала їх з повсякденного кола турбот. Усі прокинулися від сну — нарешті, нарешті щось сталося. Яка нагода звинуватити когось!

Та, панове присяжні, жахливий вчинок  батька вмотивований не лише соціально, але й психологічно, адже нещасний вдівець не про полегшення власної долі дбав, його мучило власне безсилля у поліпшенні життя дітей.

Внутрішній психічний стан Гриця Летючого був важким. Роздратування і досада, гнів і неспокій увесь час рвали його душу. Поступово до них додався ще й страх: «Гриць глянув на них (дітей) із лави і погадав: «Мерці», — і напудився так, що аж його піт обсипав». З того часу Гриць інакше про дітей і не думав. Він зрозумів, що його дівчаток чекає страшна смерть від голоду і холоду, або ж, якщо дуже пощастить, — напівголодне важке життя у наймах. Саме тоді до Гриця прийшла думка швидко припинити всі страждання дітей. Ця думка лякала його, лежала тяжким каменем на грудях. Одне слово, одна думка заполонила його нещасну голову: «Мерці!» Чому він називав мерцями ще живих дівчинок? Він сам вже помер, помер духовно: «Почорнів і очі запали всередину так, що майже не дивилися на світ, лиш на той камінь, що давив груди». Він молився, тікав до сусідів, відганяв від себе цю ідею, але більше і більше переконувався в її правильності. Врешті-решт він перестає противитися цій думці і здійснює злочин.

«Зварив дітям бараболі, посолив та й кинув на піч, аби їли…Злізайте з печі та підемо десь у гості… Натягнув на них драночки, взяв меншу, Доцьку, на руки, а Гандзуню за руку та й вийшов із ними…»

Злочин описується буденно; так буденно, насправді, відбуваються найстрашніші трагедії у житті. Ми навіть не встигаємо усвідомити, що сталося: «Над самою рікою не міг поволі йти, але побіг і лишив Гандзуню. Вона бігла за ним. Гриць борзенько взяв Доцьку і з усієї сили кинув у воду». Та й сам Гриць не усвідомив, що зробив. Але ж Гриць не кривавий убивця і не духовний монстр, а нещаслива людина, люблячий батько, для якого страждання та муки дітей страшніші від кари та смерті.

 

Прокурор: Протестую, Ваша честь!

Суддя: Протест приймається.

 

Прокурор

Так, звісно, ви все добре кажете, але соціальний чи психологічний фактор не звільняє його від повної відповідальності, навіть якщо злочин скоєний у стані афекту. Якщо кожен вбивця цим прикриватиметься, то що тоді у світі творитиметься?! Він же навіть не спробував їх рятувати, годувати, доглядати…Та ліпше би відразу в найми віддав…

 

Помічник адвоката: Протестую, Ваша честь!

 

Суддя: Протест приймається.

 

   Помічник адвоката

Вбивство дитини було для Гриця кроком відчаю. Він знаходився у тому психологічному стані, коли людина вже не спроможна відповідати за свої дії. Він розумів, що вбивство дитини — це злочин. Він розумів, що убивцю обов'язково покарають: «Я си кари приймаю, бо-м завинив, та й на шибеницю!»

Слова старшої доньки повертають його у реальність. Гандзуня просить не топити її, і Гриць погоджується, хоча й зауважує, що Доці стало вже ліпше. Після злочину йому стає ніби легше, він знову стає собою, але на мить, це своєрідний спад після важкого душевного перенапруження. Звичайно, Гриць розкаявся. Але чи мав він інший вихід?  Доньці, яку тільки що хотів позбавити життя, радить, куди треба йти, що говорити, і дає їй бучок, аби захистилася від собак.

 «Аді, оцев стежечков йди, геть, геть аж угору, а там прийдеш до першої хати, та й увійди, та й кажи, що так і так, дєдя хотіли мене утопити, але я си віпросила та й прийшла, аби-сте мене переночували. А завтра, кажи, може би, ви мене де наймили до дитини бавити. Гай, іди, бо то ніч.

І Гандзуня пішла.

— Гандзю, Гандзю, а на тобі бучок, бо як ті пес надибає, та й роздере, а з бучком май безпечніше».

Про що свідчить цей діалог між батьком і донькою?

Це ще раз переконує, що Гриць – людина, яку життя загнало в глухий кут, і він не зумів із нього самостійно вибратися.

Сам же Гриць іде до міста, аби спокутувати свій гріх. Він хотів перейти ріку, але «вступив вже у воду по кістки та й задеревів». У цій воді десь лежало тіло його дитини, яку він сам утопив. Гриць «вернувся і пішов до моста».

Якщо б у цю мить, людина звернулася до Гриця, можливо, і не з пропозицією допомоги, а тільки з добрим словом, трагедії не сталося. Чи винен Гриць у злочині? Безперечно, винен. Важко засуджувати Гриця, але ж важко його і виправдовувати. Його вчинок можна зрозуміти і пояснити. Гриць Летючий викликає жаль і співчуття, а не ненависть. Він — типовий характер, а його життя — то щоденні будні зубожілих селян, які теж терпіли голод, холод та нестатки. Гриць пішов на злочин, щоб врятувати своїх дітей від страшної голодної смерті.

 Він не є найнещаснішою жертвою. Але ще більша відповідальність за смерть маленької дівчинки лежить на суспільстві. Якщо б ті, хто тепер картали батька, своєчасно надали допомогу маленьким сиротам, трагедії б не сталося. Кожен звик жити за принципом "моя хата скраю...", і це душевне окаменіння, зубожіння — найжахливіший злочин. Справжній злочинець не він, а суспільство (і тільки! ), в якому людина, яка щодня важко працює не в змозі прогодувати власних дітей… Дякую. У мене все.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Секретар: Розглянемо проблему з погляду психології .

 

Психолог

                Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки.

                                                                                                  В. Стефаник

  Величезну роль у новелі В. Стефаника для характеристики образу займає художня деталь, через яку значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору.

  Описуючи дітей автор не подає детальної портретної характеристики, а використовує одну промовисту портретну деталь – очі, що свідчать про виснаження дівчаток голодом: «лише четверо чорних очей, що були живі і що мали вагу. Здавалося, що ті очі важили би так, як олово, а решта тіла, якби  не очі, то полетіла би з вітром, як пір’я». Лише глибокі, стражденні очі, які були живими. Так Стефаник підводить читача до страшного слова, що обпекло батькову свідомість: «Мерці!» В думках батька з’являється це слово, що стає зав’язкою злочину. Зринувши підсвідомо у пригніченому батьківському мозкові від жалюгідного вигляду дітей, воно вже не відпускало Гриця і швидко збагачується новими смисловими відтінками.

  Від думки про живих мерців через безвихідь становища утверджується в свідомості Гриця думка про приреченість дітей. Він молиться, аби позбутися від страшної думки, проте вона не відпускає. Батько усвідомлює, що голодної смерті не відвернути.

Щоб передати горе батька, його боротьбу із самим собою, автор використовує ще одну деталь – образ-символ «камінь»: «чогось йому так стало, якби йому хто тяжкий камінь поклав на груди», «не дивився на світ, лише на той камінь, що давив груди», «камінь на грудях став іще тяжчим». «Почорнів, очі запали всередину, камінь давив груди» - ці подробиці досить промовисті.  А чому очі запали? ( Бо дивились не на світ, а на «той камінь, що давив груди»). Чи ж можна сказати виразніше?!

       Нарешті Гриць Летючий наважився здійснити свій намір; на душі стало важче, нестерпно важко. Тому він і «йшов довго лугами» та й став на горі. Що побачив із гори: долину, луг? «У місячнім світлі розстелилася на долині ріка, як велика струя живого срібла. Гриць здригнувся, бо блискуча ріка заморозила його, а той камінь на грудях став іще тяжчий. Задихався і ледви міг нести маленьку Доцьку». Ні, його увагу прикувала тільки ріка – «велика струя живого срібла». Чому ріка? Бо несе в собі сумнів, страх, жаль.« Гриць скреготав зубами, аж гомін лугом розходився», «чув на грудях довгий огневий пас, що пік у серце і голову».

І, нарешті, чому Гриць побіг, «борзенько взяв Доцьку і з усієї сили кинув у воду»?  Боявся передумати, якби хоч на мить затримався, то навряд чи зміг би втопити доньку. Яким штрихом так само виразно Стефаник передає внутрішній стан Гриця Летючого після того, що сталося? Хотів іти через річку «мельдуватися», вступив у воду – й «задеревів». Він задеревів, а відтак усвідомив свій вчинок, камінь лише на коротку мить впав з душі, і повернувся назад – уже назавжди, бо суд людський для Гриця уже не важливий, важливішим є суд власний: своєї совісті, сумління.

 

         Кластер «Психологія злочину»

 

    Суддя: Чи є якісь докази в обвинувачення?

Прокурор: Ні, Ваша честь, немає.

Суддя:  У захисту?

Адвокат: Ні, Ваша честь.

Суддя: Останнє слово надається підсудному.

Гриць Летючий: Ваша честь і всі присутні. Звичайно, я винен у злочині. Суд людський мені не страшний, тому що мене чекає страшніше: як жити з цим? Свою промову я побудую на засадах  філософії, розкривши стан своєї душі та пояснивши суть злочину.

 

 

Літературознавець Василь Пахаренко досліджує у новелі «Новина» психологічні й метафізичні проблеми, застосовані Стефаником реалістичні засоби у формі натяку. Він пише: «Ідея твору в тому, що людина для самооновлення, досягнення вічного життя мусить убити в собі своє егоїстичне «Я », що прив’язує її до гріховного земного світу. Кажучи про вдівство та матеріальні нестатки Гриця, автор натякає на убозтво його душі. Дві доньки, котрих він ніяк не може нагодувати, — уособлення самотності чоловіка, який страждає, гине в душевному убозтві, психічній примітивності. Холод, голод і пустка у Грицевій хаті —І це стан його душі. Єдине, що залишилося живого і світлого в тій хаті, — його доньки. Однак Гриць із жахом помічає, що й вони поступово мертвіють. Через це герой зажурився,

аж почорнів. Але ходячи по сусідах, Гриць не просить у них допомоги, хліба, не нарікає на голод дітей. Зауважмо: «мертвими» він побачив дітей саме тоді, коли вони жували хліб. Спостерігши мертвіння дітей, батько кинувся молитися, а не добувати їм харч. Стефаник ніби натякає, що йдеться не

про фізичний, а про духовний голод, не про земні, а про трансцендентні проблеми. Аби це ще раз підкреслити, автор показує, як перед вбивством батько годує їх бараболею. Гриць бачить, що дитячі тіла вже цілком змертвіли («полетіли би з вітром, як пір’я »), мають вагу і живі тільки очі (дзеркало душі), вони «важили би так, як олово». Отоді Гриць і вирішує врятувати ті ш;е живі очі своїх дітей (душі) від остаточного  змертвіння. Він вирішив утопити їх. Це відбувається вночі, все довкола залите місячним сяйвом, на долині розстелилася ріка, «як велика струя живого срібла» . Батькові, ш;о «йшов довго лугами та став на горі», робиться неймовірно страшно і важко, «якийсь довгий огненний пас пече його в серце і голову».

Звернімо увагу — зовсім нереалістична деталь: не можна, йдучи «довго лугами», «стати на горі». Насправді йдеться про подолання гори себелюбства у душі героя, про вершинний Закон буття, який Гриць має виконати. Тут пригадується, як Франц Кафка пояснював свій погляд на смерть: «Нашим рятунком є смерть, але не ця». Бо фізична смерть не є справжньою. Звільняє людину лише смерть нашого фальшивого «Я ». Те ж

саме твердить і євангельська ідея про друге народження — не від тіла, а від Духа. Власне, про це йдеться в новелі. Чому ж Гриць відпускає старшу дочку? Очевидно, автор наголошує, що людина вільна вибирати таке життя, якого сама прагне, — чи духовну, чи матеріальну його площину. Камінь спадає з грудей Гриця, бо він виконав веління своєї совісті, вічний Закон.

Він іде віддаватися в руки людського правосуддя, щоб через терпіння, покуту очистити свою змертвілу, вбогу душу».

Отже, сподіваюсь на справедливий вирок

 

 

 

 

 

 

 

 

                        Кластер «Шлях до самооновлення»

 

 

 

 

 

Секретар: Всім встати. Суд оголошує вирок.

Суддя: (зачитує вирок)

Опрацювавши матеріали справи, порівнявши докази двох сторін, суд дійшов висновку, що на кожне звинувачення існує виправдання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                Дискусійна сітка Елвермана

Злочинець	Проблема	Жертва
Вбивця   Слабкодухий   Морально слабкий чоловік     Затурканий     стає злим, приходить у відчай     не зумів пробити міцну стіну злиднів   вчиняє злочин не в стані афекту,  а свідомо, обдумано   здійснює жахливий крок дітовбивства	Гриць    Летючий                                                 –     злочинець         чи       жертва	Люблячий батько   приречений на страждання   переживає великі душевні страждання   нормальна людина з нормальною психікою   дивитися на муки дітей більше не міг   мучило власне безсилля у поліпшенні життя дітей   життя загнало в глухий кут     не зумів із нього самостійно вибратися
Висновок            У душі батька відбувається трагічне роздвоєння: повільно сконати в голодних муках    чи     позбавити нелюдських страждань. Г. Летючий вбив дитину – він злочинець, але він є жертвою соціальних обставин тогочасного суспільства. Проблема знедолених родин, які є за межею виживання сьогодні є досить актуальною. В цій родині постраждали перш за все діти: одну доньку вбиває батько, інша – приречена на соціальне сирітство.

 

 

 

 

 

 

 

 

                            Даймонд

 

                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИРОК

Іменем України

Суд у складі судді,прокурора, захисту, секретаря та свідків,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за обвинуваченням Гриця Летючого, уродженця селі Трійця, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 Кримінального Кодексу України

 

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акта, Гриць Летючий обвинувачується у вбивстві Доцьки ( молодшої дочки ). Підсудний не заперечував своїх дій за вказаних обставин. Однак  пояснення його дій вмотивовується порятунком дітей від голодної смерті, вічних злиднів, хоча й таким чином. Ним керували не злочинні, а батьківські інстинкти. І тут доречно звинувачувати тих людей при владі, які не дають змоги заробляти і жити простому людові. І це все дуже страшно. Страшно, адже суспільство, осудивши батьківський злочин, не хоче усвідомити свого власного злочину перед людьми. Адже ж батько з відчаю топить дитину. Батько сам є нещасною жертвою. За таких обставин Гриць Летючий підлягає виправданню.

Керуючись статтями 368, 345, 373, 375 Кримінально-Процесуального Кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Гриця Летючого у пред’явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 115 Кримінального Кодексу України визнати – жертвою соціальних обставин.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному суді протягом 30 днів з дня його проголошення.

 

Секретар

Хоча загальний тон новели – чорний, проте є «фарба, що її лілея носить». Що ж вона символізує? Це усвідомлення свого вчинку Грицем.

 

 Інтерактивна вправа «Моя точка зору». Суд ухвалив рішення. Які думки у вас виникли?

Закінчіть речення:

•        «Так, я погоджуюся з суддею, адже…»
•        «Ні, я не згоден з рішенням, оскільки..»

 

VІ. Етап підсумковий. Рефлексія

 

Сьогодні ми перегорнули ще одну сторінку творчості видатного українського новеліста – Василя Стефаника. Він був щедро наділений любов’ю і болем до рідної землі й людини на ній, геніальним талантом відтворювати душу, думи і голоси своїх краян, їхні жалі й турботи, болі й радощі, душевну красу і силу творчого розуму.

      Покалічені життям, затуркані бідою і безвихіддю, герої В. Стефаника мають здорову мораль. Світло від високості малої людини у творах     В. Стефаника таке потужне, що його не можна на помітити, це і є барва, «що її лілея носить» (за О. Кобилянською).

     Філософи ХХ ст. розмірковують про поведінку людини в екстремальних ситуаціях – це філософія екзистенціоналізму. Філософи –  екзистенціоналісти (Камю, Сартр,  Шопенгауер) висловлюють і доносять до читачів важливу ідею індивідуальної відповідальності за все, що з нею відбувається.

   Ніяка людина, ні за яких умов не має права на злочин, бо «ти знаєш, що ти - Людина» (В. Симоненко)

•              Який висновок ви  зробили, прочитавши і проаналізувавши цей твір? (Потрібно завжди знаходити вихід зі скрутного становища).
•              Які ви бачите шляхи виходу з життєвої ситуації, що склалася? 

Отже, бачимо що ця глибоко правдива новела Стефаника звучить як обвинувачуваний вирок усьому тогочасному  ладові. У своїх творах письменник відкрив прагнення жителів Галичини до соціального й національного визволення, бажання жити чесно і справедливо на своїй Богом даній землі. Наскрізною ниткою крізь сюжетну канву новели проходить символ любові. Любові батьківської, любові до рідного народу, всупереч усім колізіям і віянням часу. Одночасно цей твір є засторогою сьогоднішньому поколінню. Як говориться в грузинській народній  пісні:

Світ не зігрієш,

Світ не одягнеш,

Світ не нагодуєш,

Але не відпускай голодну дитину,

          Не подавши їй шматка.

Не залишай голодну дитину –

Хоч рукою її прикрий,

Не кидай змерзлу дитину, не зігрівши її.

 

Оцінювання

•              Чи досягли ви поставленої мети?
•              Чи змінили свою позицію щодо вчинку  Гриця Летючого?
•              Як ви оцінюєте свою роботу на уроці?
•              Що взяли в життя для себе з сьогоднішнього уроку?

Сподіваюсь, усі задоволені результатом своєї роботи, і наш урок не залишить байдужим жодного, хто був присутній на нашому суді. Дякую за співпрацю.

 

Домашнє завдання

Прокоментуйте слова Джона Стейнбека (американського письменника): «Трагедія людства полягає в тому, що воно розв’язує проблеми Космосу, не розв’язавши ще земних проблем». Визначте головні морально-етичні проблеми людства та спробуйте спроектувати шляхи їх вирішення ( у форматі ЗНО)