Мета уроку : на основі ліричної драми розкрити світ почуттів і пристрастей, створений поетичним генієм великого каменяра; допомогти учням зрозуміти красу неперевершених поезій І.Франка; розвивати навички художнього читання творів; навчати учнів самостійно добирати і опрацьовувати науково-публіцистичний матеріал, визначати літературний жанр твору; виховувати в учнів шанобливе і толерантне ставлення до інтимних людських почуттів.
Цілі.
Після уроку учні
знатимуть:
умітимуть:
Тема . Лірична драма «Зів’яле листя» - жмутки любові і болю.
Мета: на основі ліричної драми розкрити світ почуттів і пристрастей, створений поетичним генієм великого каменяра; допомогти учням зрозуміти красу неперевершених поезій І.Франка; розвивати навички художнього читання творів; навчати учнів самостійно добирати і опрацьовувати науково-публіцистичний матеріал, визначати літературний жанр твору; виховувати в учнів шанобливе і толерантне ставлення до інтимних людських почуттів.
Цілі.
Після уроку учні
знатимуть:
умітимуть:
Тип уроку : проблемно - пошуковий
Ключовий образ уроку : сніг на зеленому листі.
Обладнання: портрет І.Я.Франка, виставка творів митця, записи інструментальної ліричної музики, учнівські малюнки до творів поета, запис романсу «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» музика Кос-Анатольського.
Випереджальне завдання.
Серце страсті рвуть на часті, хто позаздрить цій напасті?
І.Франко
ХІД УРОКУ
І. Мотивація навчальної діяльності.
Учитель. Окрім гарного настрою, плідної праці, я бажаю вам ще й цікавої зустрічі. Бо саме від уроку літератури ви чекаєте на щось нове, незнане. Сьогодні ваша зустріч — з Іванаом Франком. Ім'я вам знайоме, правда ж? Може, й поезії пам'ятаєте? ( Учні називають поезії)
На сьогоднішньому уроці я хочу познайомити вас із таїною серця митця.
Я маю надію, що після сьогоднішнього уроку ви будете знати:
та будете уміти:
Кохання… Хто із нас не відчував ці порухи душі, коли хочеться поперемінно то летіти в піднебессі, то плакати так, неначе весь світ заполонило горе. Ці почуття давали поштовх до створення найвидатніших творів мистецтва : музики, живопису, літератури. І кожний твір пронизаний нерозгаданою таїною , і дуже добре, що не можливо її розгадати.
На сьогоднішньому уроці ми лише спробуємо зазирнути у неповторну красу інтимних почуттів, які Іван Франко прибрав у дорогі шати таємничо – магічних слів, що перелилися в музику.
Образи трьох жінок, що так хвилювали серце поета, в алегоричних образах постають перед читачем, хвилюючи душу, навіть, через віки.
Жмутки своєї туги поет довірливо поклав до наших ніг, маючи надію на те, що читач зрозуміє і підтримає ліричного героя в його гордій самотині
Читаючи і аналізуючи поезії, ми , мовби, наяву бачимо гордого , талановитого, але такого земного чоловіка, з його болями, з життєвими проблемами, з відкритим вразливим серцем, великими та світлими почуттями, що ми називаємо любов’ю.
Лірична драма «Зів’яле листя» складається із трьох частин, які автор назвав жмутками, а кожний жмуток несе в собі вірші про нерозділене кохання, що ніби зів’яле листя, із зимовим подихом облітають до ніг поета, у якого і так поранене серце «страсті рвуть на часті», і чи може хтось «позаздрити цій напасті».
Знайомство з ліричною драмою ми розпочнемо трішки незвично. Ми познайомимося з віршем, який вінчає всю ліричну збірку. Цей вірш – «Тричі мені являлася любов».
Ще із світової лірики відомі нам імена Данте , який оспівував красу Беатріче, Петрарки, який боготворив свою недосяжну Лауру, Пушкін, який створив літературні шедеври присвячуючи їх Анні Керн. Івану Франку у цьому плані було важче втричі.
Тричі мені являлася любов… Тричі… Давайте ж подивимось, хто ж були ті жінки, які стали для поета і музами, і піснею, і неповторною поезією, і його прокляттям та мукою.
Одна несміла, як лілея біла
З зітханням мрій уткана, із основ
Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Виступ архіваріуса з повідомленням про Ольгу Рошкевич.
__________________________________________________________
Початок 1880 року був особливо важкий для Франка. Він втратив назавжди Ольгу Рошкевич, ту єдину, без котрої не уявляв свого майбутнього.
14 вересня 1879 року вона вийшла заміж за Володимира Озаркевича, котрий саме закінчував Львівську духовну семінарію.
Франко відчував себе спустошеним і не спроможним далі не тільки боротись, а й жити. Не міг забути Ольги, хоч розумів, що вийшла вона заміж лише для того, щоб бути вільною. Ольга була його мрія, а мрії завжди залишаються мріями.
Що ж нам відомо про Ольгу Рошкевич? Ольга народилася в родині священика Михайла Рошкевича. Дівчина досить освічена, знала німецьку і французьку мови. Перший раз Франко побачив Ольгу, коли їй було 20 років, 1874 р., і закохався в неї. Франко радив Ользі та її сестрі Михайлині братися до літературної діяльності. Друкуючи свої етнографічні записи, вона підписувалась псевдонімом «Надежда», їй посвятив Франко першу свою книжку «Баляди і розкази», видану 1876 року.
Учень читає поезію «Безмежне поле…»
__________________________________________________________
Учитель. Я хочу трішки пояснити термін «вільна» у інтерпретації самої Ольги. Вона - донька православного священика,вихована була в християнській моралі, а на той час Іван Франко мав певні проблеми із поліційним управлінням, яке провело обшук як його квартири, так і будинку Рошкевичів. Звичайно батькам Ольги це не сподобалося. Вони відмовили поету від дому, а Ользі запропонували або одружитися із Володимиром Озаркевичем, який закінчував духовну семінарію, або піти до монастиря. І тому Ольга вирішила за краще вийти заміж. Для неї це була хоч якась свобода. Так, насправді, перший жмуток болю присвячений саме їй - Ользі Рошкевич, до якої автор мав взаємні почуття, та доля все вирішила за них.
Учень читає поезію « Епілог»
_________________________________________________________
Учитель . Отже, Ольга втрачена для Івана назавжди. У серці пустка, та душа не може бути порожньою, тим більше душа де палахкотять такі сильні почуття. І ось явилась гордая княгиня…
Другий жмуток Іван Франко присвячує Юзефі Дзвонковській.
Я понесу тебе в душі на дні,
Облиту чаром ніжності й любові;
Твою красу я переллю в пісні.
Виступ архіваріуса з повідомленням про Ю.Дзвонковську.
______________________________________________________
«Гордою княгинею» . «тихою та сумною» , святинею, якій присвячено другу частину ліричної драми була Юдзефа Дзвонковська, яка відмовила Франкові свідомо, знаючи про свою смертельну недугу. Вона була тихою і ніжною. Мабуть тому другий жмуток поезій написаний у народнопоетичній манері. Кожне слово несе в собі смислове навантаження, поезії насичені словами – образами, словами - символами.
Учень читає поезію «Червона калино, чого в лузі гнешся…»
________________________________________________________
Зараз прозвучить вірш, який став романсом і написаний на слова І.Франка композитором А.Кос-Анатольського, він не може залишити нікого байдужим, і закохані серця часто звертаються в хвилини щастя і розпачу до цього шедевру, щоб напитися душевних сил із криниці надзвичайного таланту.
«Ой ти ,дівчино,з горіха зерня»
____________________________________________________________
Учитель. Явилась третя - женщина чи звір?
Глядиш на неї і очам приємно.
Впивається її красою зір.
Та разом страх бере , душа холоне
І сила розливається в простір.
Виступ архіваріуса з повідомленням про Целіну Журовську
_________________________________________________________
За словами самого автора, любов до цієї жінки « перемучила мене впродовж десяти літ».
Ця любов зовсім не схожа на попередні почуття.
Мов сфінкс у душу кігтями вп’ялилась
І смокче кров, і геть спокій жене.
Зверніть увагу, які епітети і порівяня з’являються у цій поезії, яким непідробним жахом і стражданням перейняті рядки.
Цей шлях веде в безодню, пітьму. Але кохання тому й залишається вічною таїною життя, що заради нього йдуть відчайдухи на все…
У нього дружина і діти, вона — заміжня, а потім вдова. Целіна з її міщанськими поглядами на життя, не змогла зрозуміти сили кохання цього превеликого чоловіка. А може, зрозуміла?
На фоні мелодії Ф.Мендельсона «Andante» звучить вірш «Тричі мені являлася любов»
Учитель . Третій жмуток вінчає вірш «Чого являєшся мені у сні…?» Саме він подає узагальнений образ «дівчини – зірнички». Поет висловлює найглибші почуття, довірливо впускає читача до себе у сни, у своє серце, у свій храм-свою душу.
На фоні музики читається поезія «Чого являєшся мені у сні…?»
____________________________________________________________
Учитель. Насправді ця поезія неначе узагальнення всіх людських страстей. Автору сниться та, від якої залежить його і щастя і горе, зрозуміло, що вона не сниться , що було б буденно, а являється у сні, видиться за маревом, як матеріалізована мрія. У сні все не чітке, розпливчасте, і можливо тому , всі «докори», «страждання», «біль», «жаль» виникають і тихо відступають, щоб дати спокій зболілому серцю.
Отже давайте ми повернемося до початку уроку і подумаємо над тим, якими ж ключовими словами можемо описати ліричну драму «Зів’яле листя». А для цього давайте складемо асоціативне гроно , ключовим поняттям якого буде словосполучення «ЛІРИЧНА ДРАМА»
- кохання; жаль; бажання;
- смуток; сніг; мороз;
- біль; радість; самопожертва;
- щастя; поранене серце;
- нерозділена любов; зів’яле листя.
Отже, використовуючи складене нами гроно , як ми можемо узагальнити почуте й побачене на уроці?
Учні роблять висновок
( Автор розкриває найпотаємніші куточки своєї душі, його самозреченість, його гордість, бо не хоче він як жебрак просити милостині в коханні, його болі і страждання. Для мене ця лірична драма завжди буде асоціюватися з зеленим весняним листом на який випав сніг).
Скажіть, який асоціативний образ уроку можна вивести.
(Асоціативний образ уроку – сніг на зелене листя )
Підведення підсумків уроку.
Звучить пісня «Як почуєш в ночі край твойого вікна…»
Домашнє завдання.
Підготувати відповіді на запитання:
Опрацювати сторінки _______________