Конспект виховного заходу «Чарівна осінь»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Конспект

виховного заходу

 

«Чарівна осінь»

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета:  Вчити любити,пізнавати природу,помічати ознаки осені.  Виховувати почуття прекрасного ,естетичні смаки,розвивати мову,допитливість, пам’ять, увагу,поетичні та музично – хореографічні навички школярів.

Формувати ціннісне ставлення особистості до історичних, культурних  і духовних надбань  українського народу, бережливе ставлення до результатів праці, спонукати до творчої активності, розвивати уяву і фантазію, згуртовувати учнівський та батьківський колективи.

 

Хід заходу

Танець « Дощова осінь »

І ведучий:

Увага! Увага! Послухати просим!

Заходьте! Заходьте веселим гуртом!

Усмішки та пісні хай чути кругом!

ІІ ведучий:

Скоріше сюди ви збирайтеся люди.

Дуже багато цікавого буде.

Танці, пісні, чудеса із чудес,

Зібрався у залі люд уже весь?

 І ведучий:

Добрий день, вам люди добрі!

Щиро просим до господи!

Раді вас у нас вітати,

Щастя і добра бажати!

ІІ ведучий:

Ласкаво просимо гостей на наше свято! Нехай вам буде затишно, тепло, мов у своїй хаті. Сьогодні ми зібралися тут, щоб попрощатися з прекрасною порою року – осінню, щоб висловити пошану щедрій красуні.

 

І ведучий:

Куди літо полетіло .

З ароматами п'янкими?

Мабуть, осінь заховала
За горами золотими.

ІІ ведучий:

Ще по-літньому навколо
Квітне зілля, пахнуть трави.

Посміхається із неба
Сонце тепле та ласкаве.

І ведучий:

Але серце не обдуриш
Ти малюнками природи!

Осінь порається в лісі.

Коло річки й на городі.

ІІ ведучий:

На зорі холодні роси
Омивають всі долини.

Жайворонок стоголосий
У далекий вирій лине.

І ведучий:

Соловейко не співає.

Причаївся десь у листі.

І калина, мов красуня.

У червоному намисті.

ІІ ведучий:

Літо бабине на вітрі
Полетіло десь у поле —

Перший вісник, що вже літо
Не повернеться ніколи...

І ведучий:

І хоча нам трохи сумно за літом, проте красуню-осінь ми завжди зустрічаємо з трепетом у душі. І не дивно, адже немає такого майстра, який так вміло і вправно розфарбовує ліси, поля, квіти, трави у сотні яскравих кольорів та відтінків.

ІІ ведучий:

. Так, осінь багата на гостинці. Але є серед тих такий, що найдорожчий людині над усе. У народі кажуть про нього:

Взимку в землі спав, влітку на ноги став,

В міху відпочивав, у млині станцював –

Весь світ нагодував.                                                 

І ведучий:

 У народі хліб, як матір, поважають,

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.

Виходять діти з короваєм в руках

КОЗАЧОК. Колосе пшеничний, ти наш хліб одвічний.

З доброї зернини ми тебе зростили.

Від землі до днини набиравсь ти сили.

УКРАЇНОЧКА. Набирався соків, сонцем наливався.

Повний та високий – на добро пишався.

КОЗАЧОК. Колосе багатий, з доброї зернини.

Це від тебе, брате, щастя у людини.

УСІ РАЗОМ. Слава урожаю на полях!

Слава короваю на столах!

Слава тим, хто зростив урожай!

Слава тим, хто надбав коровай!

Кланяються і вручають хліб.

 

І ведучий:

Завітала осінь до нас в Україну,

Одягла в червоне намисто калину.

Бо ж вкраїнська осінь – це пишні жоржини,

Айстри різнобарвні, горішки ліщини.

ІI ведучий:

 Багатими врожаями, смачними овочами,

Яблуками, сливами, грушками красивими.

ВЕДУЧА Україна на весь світ врожаями славиться,

Житом та пшеницею, білою паляницею.

І ведучий:

Ми теж свій врожай зібрали

І в комори поскладали.

Старалися ми працювати,

Щоб врожаю не втрачати.

ІI ведучий:

 А тепер приїхали до вас на свято,

Свій врожай вам показати.

Всі ждуть не діждуться Урожаю – свята,

То ж пора нам його починати.

І ведучий:

 Покосили пшениці й жита.

Зажурились квіти неспроста,

Ми не зчулись, як минуло літо.

А вже надходить осінь золота

І ведучий:

Осінь, осінь! В гості тебе просим

З щедрими хлібами, з високими снопами,

З листопадом і дощем,

З перелітним журавлем.

 

І ведучий:

- Осінь! Осінь!

Кличу я, -
Осінь дорога моя!

Все жовтіє, опадає.

Як проходиш ти у гай.

Осінь листячко збирає.

Золотить мій рідний край.

У березовім гаю

Тиша наступає.

А берізка молода

Осінь зустрічає

Неповторная пора

Осінь! Осінь золота!

 

Перегляд відео

(З'являється осінь)

 

Осінь: Ось я-за сосною. Ось і листя в’яне.

Хто я? Це за мною Йдуть густі тумани

Ранками імлистими. Вдень, як позолота,

Обриваю листя – це моя робота.

 

Осінь:

Я Осінь чарівниця,

Гуляю тихо в гаю.

У золоті шати усе л зодягаю.

Калиноньці-сестричці дарую я намисто.

Червоне, полум'яне, напрочуд променисте.

Березам жовті віти у коси заплітаю,

А верби І тополі в нове вбрання ховаю.

То промайну у гаї. то покажуся в лісі.

То сірим горобцем проскочу я по стриї.

То лебедем у жито, то соняхом на полі.

А Зараз я на святі
У вашім дружнім колі.

(дівчата танцюють танень з парасольками та кошиками).
Осінь:

Щедрими врожаями
Повниться земля.

Дякую вам щиро -
Я до «ас прийшла
Не сама, л синами
Я завжди ходжу.

І усю роботу з ними я роблю.

ОСІНЬ (загадує загадки)

1. У південний край землі відлітають журавлі,

Шкільний дзвоник знов лунає. Який місяць наступає? (Вересень)

Осінь:

Ось Вересень - мій старший син.

Вересень - щедрий нам врожай дарує.

Вправно і моторно у полях ґаздує.

Учень Назва першого місяця пов’язана з вересом – рослиною дуже поширеною на Поліссі. Верес, як і липові гаї, дуже цінний медонос. У середині вересня відлітають у вирій птахи. Колись люди, побачивши в небі ключ журавлів, примовляли: “З чужої сторононьки вертайтесь додомоньку”. При цьому годилося загорнути в хустинку грудочку землі і тримати її до весни. Помітивши перший журавлиний ключ, що повертався з вирію, ту грудочку одразу ж закопували у полі чи городі. Це робили для того, щоб весна була щедрою і буйною.

Учень 1. Звозить вересень в комори кавуни і помідори.

Спілих яблук, груш і слив цілі гори натрусив.

І вантажить гарбузи на машини і вози…

Йде до гаю, де гриби виростають щодоби.

На чолі іскриться піт – сто турбот і сто робіт.

Вересень:

Першим шелестом стиглого колосся
На землю я приводжу осінь.

Жовтим соняхом,

Першим вереснем.

Першим журавлиним вереском.

 

2.               Кличуть нас ліси, поля, сади, позбирати осені плоди.

Із дерев спадає листя жовте. То землею ходить місяць…. (Жовтень)

Осінь:

А жовтень у мене - справжній художник:

Листя зелене, фарбує у жовте.

Учень Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї вже зодяглися в яскравий привабливий жовтогарячий колір з усіма його відтінками. Назва “жовтень” відома ще з давніх часів. В Україні були й інші назви: грязень, хмурень, листопадник, зазимник. Однак найточнішою можна вважати народну назву – весільник. Бо починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. У народі так і казали: жовтень – на весілля багатий.

Учень 2. Тихо жовтень ходить гаєм, ліс довкола аж горить.

Ясен листя обсипає, дуб нахмурений стоїть.

І берізка над потоком стала наче золота.

Вітер мовби ненароком їй косиці розпліта.

Жовтень:

Листя жовте та червоне
Легко з дерева злітає.

Мов метелик, на долоні
З тихим шелестом сідає.

Сяють золотом берези.

Жовтень цим вінчає осінь.

Журавлиний клин мережить
Висоти холодну просинь.

3.               Краплі з неба, дахів, стріх, дощ холодний, перший сніг.

Почорнів від листя сад. Що за місяць? (Листопад)

Учень Назва останнього місяця теж не потребує особливих роз’яснень. У цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишним, непривітним. Досить цікавими є давні назви листопада – напівзимник, ворота зими, грудкотрус, падолист. А про листопад в народі говорять так.

 

Осінь: А листопад, найменший мій син, у мене пустун. То сильним вітром завиває у полі, то моросить дощиком, а то весело зриває листя з дерев.
 Осінь, осінь, листопад – жовте листя стеле сад,

Учень .За моря, в краї далекі, відлетіли вже лелеки.

Хмари небо затягли, вітер віє з-за гори.

Осінь, осінь, листопад – жовте листя стеле сад.

Більше, більше листя з кленів облітає з кожним днем.

По траві іще зеленій, листопад по парку йде.

Листопад.

Я осені найменший син.

Я часто бешкетую.

З берези листя обтрушу,

У гаї попустую.

То мокрим обіллю дощем.
То вітром промайну,

То подихом холодним
Всю землю обійму. .

І ведучий:

Вересень вплітає Жовтню
У вінок осінній золоті дива:

Жовте листя клена
І жоржини жовті.

Чорнобривці, айстри.

Жменьку хризантем.

Розплітає осінь жовтеє волосся.

Покриває осінь листям золотим.

Відмирають квіти – така у них доля.

Але знов весною з'являться вони.

ІІ ведучий:

Ой щось мене турбує настрій ваш,

Тож може розпочнемо «квітковий вернісаж»
І ведучий:

Квіточка до квіточки –

Ми сплетем віночок,

Ще й завяжуть стрічечки

В тім віночку діти.

Стрічечки яскраві,

Стрічечки барвисті,

У вінок вкраїнський

Заплітають діти.

Про що розповідають стрічки віночка

Учень :Про це, юний друже, повинен ти знати:
Коричнева стрічка - земля, наша мати.
Вона в нас єдина, вона найрідніша.
Коричнева стрічка - вона найміцніша.

Учень Ми хочем, аби ви усі зрозуміли:

Ці жовті стрічки - наше сонечко миле.
Воно дає світло, дарує тепло.

Без сонця життя б на землі не було.

 

Учень Дві стрічки: зелена і темно-зелена -
Це юність, краса. Це природи знамена.
Зелена трава і зелені листочки -
Дві стрічки зелені ми маєм в віночку.

 

Учень Дві стрічки: блакитна і синя, темніша -
Це небо і води. Хай будуть чистіші.

Дай, Боже, щоб ми вберегли їхню суть,
Нам небо і води здоров'я дають.

Оранжева стрічка - м’яка паляниця.

 

Учень Це й колос достиглого жита, пшениця.
Дивись, як оранжева стрічечка сяє,

Рум'яна, як хліб, й нам про хліб нагадає.

А ця, фіолетова, те означає,

Що розум людський ще надій не втрачає.

Учень На те, що послухаєм розум і Бога,

На те, що щасливі ми будемо з того.
Малинова стрічка (або малинова)

Про щедрість сказати своє хоче слово.

Про те, що не можна усе тільки брати,

Що треба навчитись і щедро давати.
Багатство й достаток - рожева ця стрічка.
Багатство пора вже нам мати за звичку.
Достаток з рожевої стрічки всміхатись
Нам буде, як праці не будем боятись.

Учень Якщо ви в вінок стрічки білі вплели,

То треба, щоб душу свою берегли.

Перлини душі ви збирайте в намисто,

Душа хай, як білі стрічки, вона буде чиста.

(виходять дівчата і вплітають у вінок різнокольорові стрічки)

 

Пісня « Віночок»

 

Учень Осінь, осінь… Лист жовтіє.

З неба часом дощик сіє.

Червонясте, золотисте

Опадає з кленів листя

Небо синє-синє, листя кольорове,

Учень Діти ті листки збирають,

У книжки їх закладають.

Наче човники, рікою

Їх пускають за водою.

З них пдетуть вінки барвисті –

Червонясті, золотисті.

Учень Тихо осінь ходить гаєм.

Ліс довкола аж горить.

Ясен листя осипає,

Дуб нахмурений стоїть.

Учень Давно вже попрощали нас

З-під неба журавлі,

Пташки замовкли у гаях,

І втихло на землі.

Учень Вже ліс убрав багровий стрій.

Зів’ялий лист паде –

В гостину з півночі до нас

Грізна зима іде.

Учень Припали квіти до землі,

Туман наляг кругом

Ще день, ще два – і, всі поля

Заснуть глибоким сном.

Учень Вже темна осінь надійшла,

Зів’ялий лист паде –

По листю повагом до нас

Грізна зима іде.

Учень У гості осінь завітала

Позолотила тихий сад

Збирала стиглий виноград

І на луки також ходила,

Водичку пила з джерела.

І шлях до вирію відкрила,

І в ліс у золоті пішла.

Учень Осінь наша, осінь – Золота година,

Неба ясна просінь, Пісня журавлина

Учень Садами вітер тихо пролітає

І скрізь розносить запізнілий жаль

Пора прощання золотая

Я так люблю в тобі твою печаль.

Учень Журавлі летять курличуть,

Шлють останнє “прощавай”,

Літечко з собою кличуть,

Забирають в теплий край.

Ой, як жалко мені літа

І журавликів моїх!

Та не буду я тужити,

Бо весною стріну їх.

ОСІНЬ Дякую. Дуже гарні вірші.

А я принесла вам гостинців

Із полів, садів та грядок.

Ну, а щоб не сумували –

Поний кошик загадок.

З А Г А Д К И.

1. На городі молода пишні коси розпліта.

Під зеленою хустинкою золоті хова зернинки.                Кукурудза.

2.               Як маленькою була пелюшок не мала

Постаріла – сто пелюшок наділа.                                       Капуста.

3.               Стоїть півень на грядках у червоних чобітках. Буряк

4.               Що за коні стоять на припоні:

Зелені, лобасті, довгасті, голчасті,

Нічого не возять, а солі просять.                                        Огірки.

5.               Стоїть дубок, на версі картузок,

У картузику багато діток.                                                  Соняшник.

6.               Гарна панна, гарно вбрана.

Хто роздягти візьметься – слізьми заллється.                   Цибуля.

7.               Сиділи дівиці все літо в темниці,

Ходімо копати, дівиць рятувати.                                       Картопля.

8.               Іван – білобан у білу сорочку вбрався,

Під землею заховався.                                                         Хрін.

9.               Що то за голова, лише зуби й борода? Часник.

10  В земляній сидить коморі, а коса її на дворі.                    Морква.

11.          Огрядний пан, на ньому червоний жупан.

З горду прийде – у борщ попаде.                                        Помідор.

 

Сценка1

 КУМА: Доброго дня, сусідонько! Чи дуженькі? Чи здоровенькі?(ЦІЛУЮТЬСЯ)
2 КУкМА: Ая, ая, доброго дня. Коли це він добрим буває?

Оце вийшла по воду до криниці, і якби не ви, кумасю, то не було б з ким поговорити, що розказати, додому понести, сусідам передати.
1 КУМА: А ви не скажете, кумцю. Що оце ваші кури у мене в городі роблять?
2 КУМА: А хто вам сказав, що то мої кури, вони що, позначені? А може то Ганині кури!
1 КУМА: Ганині не Ганині, а додому сьогодні не підуть, у мене залишаться.
2 КУМА: Як то залишаться? Вони ввечері нестися мають. Ви , мабуть, хочете мої яйця собі забрати, як ті яблука, що з моєї яблуні вам за тин впали?!
1 КУМА: Якщо вони на моїй межі лежали, то моїми стали!
2 КУМА: Отакої, то може, як мій Петро на вашу межу стане, то теж до вас піде?
1 КУМА: А чому ж не піде? Я куди ліпші від вас: не довголиця, не веснянкувата, не товста і не язиката. Отакої!!!

 2 КУМА: Що? То це я товста? Це я веснянкувата? Та я  тобі покажу, яка я язиката !
 Бодай тебе лиха година побила, як ти мої яблука потрусила!
1 КУМА: Тьху на тебе і на твої кури, бодай вони одними «кіндерами» неслися. Застала мене з тобою лиха година!

Сценка 2

Кума 1. Драстуйте, кумцю, драстуйте! 
Кума 2. Доброго дня і вам, кумцю! 
Кума 1. А шо то Ви таке у торбі тягнете? 
Кума 2. Та де Ви бачите торбу?

Кум 1. Е, не ховайте, не ховайте, кумцю! Краще покажіть що там. 
Кума 2 Та де? 
Кума 1. Та он – де. І що там у Вас у торбі таке качається? 
Кума 2. Та це …голова… 
Кума 1. Яка? Боже, невже Ви кого вбили чи зарізали?! Свят, свят, свят з Вами, кумцю! 
Кума2 Та що Ви мелете! Ось я краще Вам загадку загадаю . Ви і дізнаєтесь , що в мене в торбі. 
Кума 1. Ану ж давайте, кумцю, зараз відгадаю. 
Кума 2. Слухайте! Була дитиною – не знала пелюшок, а старою стала – 100 пелюшок мала. 
Кума 1.Ой! Боже, та це ж Пріська Черпачка! Поки малою було – все таке голісіньке бігало, одна сорочина на ній. А тепер, як нарядиться – спідниць штук три, а потім кофтинки різні ,жупани, кафтани, хустки, свитки, …то точно 100 пелюшок. Боже, то невже Ви її голову у торбі  носите? 
Кума 2. Та Господь з вами, кумцю! Що ви плетете?! Ось краще давайте другу загадку загадаю. Вузлата, головата, сто сорочок на ній і на одній нозі стоїть. 
Кума 1. А..! То це Параска Манзюкова! у неї голова о-го-го, як гарбуз і на одній нозі зараз скаче, бо другу їй колодами прищемило, коли вона Манзюкову півлітру там знайшла та хотіла забрати. То це Ви її укокошили, кумцю? 
Кума 2. Та заспокойтеся, кумцю, у Вас одні страхіття та покійники на умі. Що я Вам, рецидивіст якийсь чи, що. А, може ви відгадаєте ці загадки і скажете, що у мене у торбі? 
Вузлата, листата, а росте головата, На одній нозі стоїть, сто сорочок на ній. 
( діти відгадують) 
Кума 1.А навіщо Вам ця капуста? Її моя коза, і та не хоче їсти. 
Кума 2. Є , кумцю, це така полезна штука, що її сам імператор Діоклетіан вирощував. 
Капусту хвалив не тільки Діоклетіан –її прославляв і великий математик Піфагор. Він ще й успішно виводив її нові сорти. Недарма одна з найкращих форм цієї рослини носить ім’я Піфагора. 
Кума 1. А я знаю, кумцю, що капуста ще буває цвітна, червоноголова, савойська, брюссельська і навіть, кольрабі – це така, що нашу ріпу нагадує. 
Кума 2. А ще в капусті найбільше вітаміну U. Саме цей вітамін лікує виразку шлунку, гастрити, хвороби печінки. Допомагає запобігти атеросклерозу. 
Кума 1. А ось ті, що хочуть схуднути обов’язково повинні їсти капусту, бо вона тільки місце в шлунку займає, а енергетична цінність її низька. 
Кума 2. То чого ми кумцю з Вами тут розбазікались, давайте краще до столу та почнемо вітамін У вживати. Ох! Смачно! А Ваша коза . куме, видно балувана дуже раз від таких ласощів відмовляється. Ось скуштуйте як я смачно приготувала… 
Кума 1. Та що там Ваша, ось моя  капусту з грибами . 
Кума2. А  я який капусняк зварила., та ще яке реберце свиняче туди вкинула. 
Кума 1. А я галушки з капустою.. 
Кума 2.А я капустяний рулет! 

 Кума 1. Цвітну капусту з макаронами! 
Кума 2. Цвітну капусту з сметаною! 
Кума 1. Капусту з помідорами! 
Кума 2 .Капусту тушковану в молоці! 
Кума 1. Вареники з капустою! 
Кума 2. Квашену капусту з огірочками! 
Кума 1. Квашену пелюстками! 
Кума 2. Рагу з капустою! 
Кума 1. Котлети капустяні! 
Кума 2. Млинчики з капустою та грибами! 
Кума 1. Запіканка з капусти з рисом! 
Кума2. Голубці з м’ясом ! 
Кума1. Та досить вже мабуть , кумцю, бо все це і в живіт не вміститься! 
Кума2. Та де Ви там живіт бачите? То вже черево як у мого кабана. Царство йому небесне, від Покрові заколов. 
Кума 1. Так у Вас свіжина! То чого ж Ви мовчите!? Ходімо ми зараз свіженького м’ясця та з квашеною капусточкою…!

 

ВЕДУЧА.

Осінь завжди була шанованою в народі, бо з нею в оселю селянина приходив довгоочікуваний, здобутий важкою літньою працею достаток. Вона начебто підводила підсумок праці господаря і на полі, і на городі, і в господарстві. І недарма про осінь так багато прислів’їв та приказок:

• Осінь усьому рахунок веде. –
• Осінь, наша мати – і жебрака нагодує.
• Курчат восени лічать.
• Весна багата на квітки, а осінь – на сніпки.

І ведучий:

Вже в котре себе питаю:

Яка найкраща пора?

Бо всі і чудові, й хороші,

А осінь - така дорога!

II ведучий:

До школи спішать схвильовані діти,
Останній привіт посилають нам квіти.
Кульбаба тихесенько літо снує.
Прощальним крилом журавлиним змахне.
І ведучий:

А осінь у танці із пензлем кружля.

Малює барвисті листочки.

У чорні хустки прибрала поля,

Ліси - в золотисті сорочки.

І ведучий:

Білим туманом сповила долину.
Багрянцем спалило у лузі калину.

Добра наносила повні двори.

Комори, засіки і погреби.

Вгощаймося, добрі люди!

Благословенна хай осінь буде!

ОСІНЬ. Дуже дякуємо вам, друзі, за те, що гостинно мене зустрічали, гарні вірші подарували. Але час нам з братами в дорогу збиратися, бо ще треба провідати і ліси, і поля.

ВЕРЕСЕНЬ Щоб пригостити усіх звірят осінніми ласощами.

ЖОВТЕНЬ. Щоб прикрасити золотистими барвами усе навкруги.

ЛИСТОПАД. Щоб підготувати землю-матінку до зими.

ОСІНЬ. Але наступного року ми знову неодмінно завітаємо до вас. До зустрічі.

Виходять всі учасники свята.

1-й учень                                Осені пора – літо догора…

2-й учень                                Сонечко вже спить, листя шелестить.

3-й учень                                Нива золота, вижаті жита.

4-й учень                                Линуть журавлі в теплії краї.

5-й учень                                Хай мине зима, буде вже весна!

6-й учень                                Хай радіє світ, сонцем, що зігріт!

7-й учень                                Полум’ям свіча хайнас зустріча,

8-й учень                                Комина тепло, щоб завжди було!

9-й учень                                в цей святковий час ми прийшли до вас.

10-й учень                         Щастя і добра побажати вам!

 

Пісня « Десь по світу »