Конспект заняття - конференції за темою "Українська народна іграшка"

Про матеріал

Методична розробка містить плани - конспекти 5 занять за темою «Українська народна іграшка». Перше заняття за цією темою теоретичне та рекомендується проведення його у виді конференції, план – конспект якої містить великий обсяг інформації стосовно зазначеної тематики. Наступні чотири заняття пропонуються проводити комбінованими, оскільки мають як теоретичний так і практичний блоки. У теоретичних блоках розширюються знання вихованців за рахунок більш детального розгляду та особливостей виготовлення кожного з видів народної ляльки (мотанки, «зернушки», нерозлучники, ляльки з талашу) У практичних блоках надаються технологічні картки для практичного виконання. У кожному занятті передбачено використання народних та сучасних ігор, масовок; відведено час на питання безпеки життєдіяльності. До занять розроблені презентації, які містять наочну ілюстрацію різновидів ляльок та технології іх виконання.

Перегляд файлу

План конспект заняття – конференції «Українська народна іграшка»

Мета:.

Навчальна: розширити знання дітей про українську народну іграшку.

Розвивати фантазію, творче мислення  

виховувати: любов до рідного краю, до українських народних традицій та звичаїв; почуття пошани до оберегу як національної відзнаки  

Формувати національну свідомість людини, здатність осмислення дитиною ролі та значення традицій у житті людини.

Методи:

  • словесні (розповідь, бесіда, пояснення, лекція, інструктаж тощо);
  • наочні (демонстрація зразків, презентацій, відеозапису);

Рівні повідомлення навчального матеріалу:

 - інформаційно - операційний;

Методи виховання: переконання, емоційний вплив, стимулювання.

Тип заняття: конференція

Форма заняття: фронтальне

Обладнання: ноутбук, мультимедійна система.

Хід заняття

Час

Зміст

Облад

нання

2-3 хв.

1. Організаційна частина.

Кер.гур: Всім, всім добрий день.

Діти: Всім, всім добрий день.

Кер.гур: Рада вас всіх бачити, сподіваюсь на плідну співпрацю.

Керівник гуртка відмічає відсутніх.

Журнал обліку роботи гуртка

 

2. Засвоєння нових знань

Кер. гур: Сьогодні у нас з вами незвичайне заняття. Ми з вами розпочинаємо велику тему, яка дуже близька всім дітям змалку. Як ви гадаєте про що йде мова? Що для дітей є найбажанішим?

Діти: Іграшки

Кер.гур: Вірно, це іграшки. І сьогодні наше з вами заняття пройде у формі конференції. Ми спробуємо як дорослі подивитися на тему близьку кожній дитині. А тема нашого заняття, а отже і конференції буде «Українські народні іграшки». Кожен з вас готував на сьогодні невеличкі доповіді, які ми на занятті заслухаємо та розширимо свої знання з такої знайомої для кожного з нас теми. Отже починаємо. І ми запрошуємо до нашої кафедри доповідати про історію виникнення іграшки

Доповідач № 1: Головним компонентом, «матеріальною основою» (А. Макаренко), «життєвим нервом» гри (Ю. Аркін) є іграшка — річ, призначена дітям для гри. В народі її ще називають цяцька, лялька, цяцянка, виграшка, забавка. Без неї гра неможлива. Як найсуттєвіший компонент гри, вона відіграє важливу освітню, розвивальну, виховну, навіть організаційну ролі. Як і гра, іграшка є важливим фактором психічного розвитку дитини, що забезпечує поступове здійснення нею усіх видів діяльності на більш високому рівні.[12]

Іграшка завжди була пов'язана з грою. Історія іграшки є невід'ємною частиною історії культури суспільства. Для кожної історичної епохи характерні свої іграшки.

Перші іграшки, знайдені під час розкопок дитячих поховань, були дуже подібними до знарядь праці, предметів побуту, їх виготовляли з найпростіших природних матеріалів з метою оволодіння дітьми навичками майбутньої діяльності. Як стверджує дослідник історії української народної іграшки О. Найден, дитяча іграшка як предмет певного функціонального призначення з'явилася досить пізно, коли цивілізація окремих суспільств і народів досягла достатнього рівня розвитку. Відтоді іграшка, поряд з іншими речами, зробленими людиною (знаряддями праці, побутовими предметами, культовими атрибутами), починає входити до сфери культури.

Іграшки Давнього Єгипту (ляльки з дерева і тканини, фігурки тварин, шкіряні м'ячі та ін.) датуються серединою III тис. до н. е. Тут уперше було створено іграшки з нескладними механізмами («крокодил», «тигр»), які дитина рукою приводила в рух. У Давньому Китаї іграшки виготовляли з глини (посуд для приготування їжі, плита, будиночок, ручний млинок та ін.).

У дитячих похованнях античної епохи знайдено ляльки, фігурки тварин, які у Давніх Греції та Римі виробляли зі слонової кістки, бурштину, теракоти, а для дітей рабовласників — зі срібла та мармуру. Багато сучасних іграшок створені ще в давні часи, деякі мають авторів. Наприклад, ідею створення брязкальця приписують відомому грецькому полководцеві, філософу і математику Архітові Тарентському (400—365 pp. до н. е.). У давні часи брязкальце було першою іграшкою дитини, а матері та годувальниці відганяли ним злих духів.

Тієї пори з'явився і набув популярності театр ляльок

Найбільшими центрами виготовлення іграшок у часи середньовіччя були Лімож, Страсбург (Франція), Нюрнберг (Німеччина), чиї вироби високо цінували на світовому ринку.

У XVII—XVIII ст. почалося виготовлення іграшок з дорогих матеріалів (срібла, порцеляни, слонової кістки), що були справжніми витворами мистецтва.

В Україні у XVII ст. популярним був вертеп, персонажі якого (Запорожець, Циган, Дяк, Баба, Шинкар та ін.) відтворювали релігійні, казкові, побутові сюжети. У радянські часи він був заборонений, а з набуттям Україною незалежності почав відроджуватися. .[12]

Кер. гуртка: дякуємо, ми з цієї доповіді дізналися про історію виникнення іграшок, про особливості іх виготовлення у різні часи та у різних країнах. А зараз заслухаємо доповідь про те,  які іграшки були поширені на нашій Батьківщині

 Доповідач № 2

Українська народна іграшка

На території України найдавніші прототипи іграшки виявлені в с. Мезин Коропського району Чернігівської області. Це були фігурки пташок, вовка чи собаки, виготовлені з мамонтового бивня приблизно 25 тис. років тому. Мали вони обрядове значення.

УIVIII тис. до н. е. трипільці виготовляли керамічні жіночі статуетки, різноманітні фігурки тварин (овець, коней, биків та ін.) та їх дитинчат, які символізували плодючість. В могильнику на території Львівської області археологами знайдено ліпні порожнисті фігурки пташок, що згодом перетворилися в іграшки-свищики.

Дитячі іграшки давніх слов'ян (дерев'яні коники, качечки) знайдено під час розкопок на Наддніпрянщині. Датовані вони приблизно X — початком XII ст. У той час побутували і так звані технічні іграшки: луки, мечі, дзиґи тощо.

У дохристиянський період іграшки переважно зображали священних тварин, птахів, фантастичних істот, що свідчить про їх зв'язок з язичницьким культом, народною міфологією. Після прийняття християнства іграшки здебільшого використовували з ігровою та декоративною метою. Однак деякі з них зберегли ритуальний характер і дотепер (ялинкові прикраси до Нового року, святкові кульки тощо).

Від українських іграшок періоду XIV—XVIII ст. майже нічого не збереглося. Однак етнографи стверджують, що виготовлення забавок не припинялося ні в XIV, ні в XVI століттях. У другій половині XVIII ст. внаслідок розвитку в Україні ярмаркової торгівлі розпочалося масове виробництво забавок на продаж. Жодний ярмарок не обходився без глиняних коників, баранчиків, півників, маленького посуду, ляльок — «пань», розписаних орнаментом, прикрашених кольоровою глиною і покритих прозорою поливою.

Розквіт кустарного іграшкового промислу припадає на середину XIX ст. Найбільше виготовляли забавок на Наддніпрянщині, Поділлі, Прикарпатті. Це дерев'яні кухлики для зачерпування рідини, дерев'яні ляльки, маленькі моделі побутових речей (іграшкові товкачики, тачівки, рублі, оздоблені різьбленням), дзиґи, вітрячки та ін. Популярними були механічні забавки з відповідними руховими елементами — вирізані фігурки попарно з'єднаних планками ведмедів, ковалів, ткачів; головоломки для дітей — так звані велика і мала мороки. Велика морока складалася з двох довгих і дванадцяти коротких кілочків, що утворювали на основній осі три хрестоподібні конструкції, а мала — із чотирьох однакових кілочків, зв'язаних у хрестик. Щоб їх розібрати, а потім скласти, необхідно було виявити кмітливість і винахідливість.

Найбільше дерев'яних іграшок виготовляли на Прикарпатті, у Яворові (Львівська обл.). Це різноманітні візочки з драбинками, кониками, іграшкові меблі (столи, скрині, лави-ліжка — бамбетлі), іграшкові музичні інструменти (сопілки, пищики, тарахкальця, тріскачки та ін.).

Селище Опішня (Полтавська обл.) відоме своїми керамічними іграшками, які відображали реальну природу, народний побут, героїв казок, пісень, творів фантастики (коник, квочка з курчатами, пташниця, вершники, міські та сільські жінки у типовому одязі, звірі - музики тощо).

Гончарі, крім ужиткового посуду, виробляли й «дріб», тобто маленькі іграшкові посудинки: глечики, макітерки, мисочки, горнятка, маснички тощо. Вони повторювали традиційні форми ужиткового посуду, а розписували їх відповідно до місцевості, де виготовляли (опішнянські, косівські, Васильківські та ін.).

На Поділлі відомими осередками виготовлення керамічної іграшки були Бубнівка, Бар Вінницької області, Адамівка — Хмельницької, Калагарівка — Тернопільської області та ін. Найпопулярнішими тут були ляльки, коники і вершники. Ляльок завжди ліпили у святковому одязі, з намистом на шиї, модною зачіскою на голові; очі і рот позначали крапками і рисками. Подільські ляльки тримали у руках дитину або під пахвою пташку. Традиційні іграшки-вершники зображали на коні селян, козаків, військових тощо. Подільські свищики мали вигляд тварин і птахів.

У XIX — на початку XX ст. на Волині діяли два найбільших осередки виготовлення керамічних іграшок (с. Вишнівець та Великий Кунинець Тернопільської обл.). Образи іграшок були традиційними (ляльки з птахами, свійські тварини, вершники), однак порівняно з подільськими вишнівецькі забавки витонченіші та барвистіші.

Наприкінці XIX ст. на Львівщині (с. Стара Сіль), виникли рідкісні в українському народному мистецтві сюжети — «танок» і «колисочка». Перший зображує жінку і чоловіка у танці. Свищик «колисочка» має вигляд «колиски на кружалах», у якій лежить дитина. Окрему групу забавок становлять керамічні тарахкальця («хихички»), відомі ще з часів трипільської культури, — порожнисті кульки завбільшки з гусяче яйце, прикрашені оздобленнями (сонце, півмісяць та ін.).

На Гуцульщині вівчарі ліпили іграшки з плавленого овечого сиру. Випасаючи овець, вони виготовляли казкових оленів, баранчиків, фантастичних півників, коників, а повернувшись із полонини, дарували їх дівчатам і дітям. Згодом цим почали займатися жінки, і в XIX ст. виготовлення іграшок із сиру стало домашнім промислом.  

В Україні іграшки виробляли не тільки з твердих і пластичних матеріалів, а також із лози, соломи, рогози, повісма, довгої трави. Для виготовлення саморобних іграшок використовували тканину, кольоровий папір, картон.

Першим збирачем і дослідником української народної іграшки був священик із Суботова Марко Грушевський (1865—1938), родич відомого історика Михайла Грушевського. У 1904 р. було опубліковано його працю «Дитячі забавки та ігри усякі. Зібрані по Чигиринщині Київської губернії». [12]

Кер.гуртка: Ми зрозуміли, що і українці, як і мешканці всього світу у своїх іграшках відображали свої культурні та побутові звичаї. Почесне місто серед всього різноманіття українських народних іграшок відводилося традиційним  лялькам, які носили ще й сакральне значення. Пропонуємо зараз послухати про такі знакові для наших пращурів іграшки. Про ляльки -  мотанки.

Доповідач № 3.

Лялька - мотанка здавен була оберегом в українській родині. Кожна матір робила для своєї дитині ляльку, щоб та гралась. Лялька буває різної форми - великою й маленькою. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає.

Мотанка є втіленням добра і лагідності, посередником між бабусею та онукою, старшим та молодшим поколінням. Тому в ній, зробленій нашвидкоруч, щоб заспокоїти, зайняти дитину, чи виготовленій старанно, як подарунок на свято, закладений родовий, етнічний фактор любові і сподівань, віри в добро та захист від злих сил. Мотанки успадковуються доньками від матерів та зберігаються до часу народження першої дитини. Кожна лялечка була індивідуальним витвором майстра, несхожим на інших ляльок.

Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька - мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею - ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду. Хатня мотанка є оберегом, захисником дому, в якому вона знаходиться та родини, якій вона належить. Пов’язана з ідеєю материнства, родючістю, хлібом. Навіть коли жінка робила ляльку для дитячої гри, вірила у магічний засіб викликати появу на світ ще однієї дитини. Також вірили у магічну здатність ляльки прилучати до дівчини судженого, якого вона покохала.

Перевага жіночих зображень над чоловічими з давніх часів пов'язана із уявленням про богиню родючості. Образ молодої дівчини, не жінки, характерний для давніх слов'ян не тільки щодо родючості, а і взагалі життя. Богиня родючості у словенців та українців "Донда" означає ''кукла''. Зигзагоподібні та хвилясті лінії пов'язані з водою. ''Криниця"- дівчина - символ нареченої в казках та піснях.

На початку 20 ст. лялька була в центрі обряду. Узимку та навесні ляльки спалювалися (''колодій'', ''масляниця''), влітку - закопувалася в землю (''зозуля"), топилася у воді або спалювалася ("Купайло", "Марена"). Ляльки робилися до весілля, під час хвороби дитини (вважалося, що хвороба з дитини повинна перейти в ляльку), у разі жіночого безпліддя, посухи, для різних чаклунських маніпуляцій і т.д.

В деяких селах, де були знайдені ляльки, вони мали назву “кукли”. "Куклою" називають в народі жмуток стиглого колосся. Недожатий, залишений на краю поля й закручений по сходу сонця, прикрашений яскравими стрічками і клаптями. Іноді його ”пригощають” їжею. Робиться це для забезпечення майбутнього врожаю. А жмуток нестиглих колосків, закручених ”проти сонця”, що називається ”закрутка”, ”завой” накликає неврожай та біду.

Ляльок з тканини (ганчір'я, клаптів) по селах уже майже не роблять. Проте в 50-их роках ляльки робилися в масовому масштабі. Вченими було зібрано і збережено багато ляльок із сіл Середньої Наддніпрянщини - Полтавщини, Черкащини, Київщини, Харківщини та Карпат. В містах зараз стає популярною авторська лялька - автентична, стилізована, з тканини, колосків або навіть із глини. [13]

Кер.гурт: про ляльки-обереги та відродження традицій послухаємо зараз наступного доповідача.

Доповідач № 4

 Традиції виготовлення ганчіркових ляльок на території, де проживали слов'янські народи, існували з сивої давнини і аж до початку 20 століття. Потім, у зв'язку з появою гумових, пластмасових і механічних іграшок, вони, на жаль, забулись. Без перебільшення можна сказати, що зараз спостерігається бум на рукотворні іграшки, у тому числі, на авторські ляльки.

Описание: Описание: http://www.e-korali.com/img/articles/a4/motanky.jpgДля виготовлення ляльок можна використовувати різні матеріали: солому, дерево, гілки, шишки, мотузки, тканину, пряжу тощо. Кожен майстер обирає сам. Ляльки бувають ігрові, обрядові та обереги. Згідно з народними повір’ями, вони мають чарівні властивості: захищають людину від злих сил, лихого ока, відтягують від людей на себе хвороби і нещастя. Першу таку лялечку робили для немовляти і клали у колиску. Зараз у нас існує звичай прив'язувати червону вовняну ниточку на руку малюка, а раніше для захисту робили лялечки. Маленькі діти носили їх з собою, а старші розставляли в оселі. Крім маленької мотанки, у дитячому куточку повинна була стояти більша лялька - товстушка, або лялька-нянечка. Зараз, нічого не змінилося: невелику можна носити з собою.

Зупинимося детальніше на основних вимогах до ляльок-оберегів. При виготовленні заготовки тіла ляльки нічого не можна проколювати голкою – все примотується і прив’язується. Голівка ляльки робиться окремо, після чого на ній вимотується сакральний хрест, і чим більше у нього смуг, тим складніше його зробити. Потім змотується і прив’язується тулуб, ручки та інші деталі. Всі перемотування повинні робитись нитками і тканиною, теж хрестом. Обов’язково потрібно ретельно рахувати вузлики - їх кількість повинна бути непарна. Голку можна брати в руки, коли починаєш одягати та прикрашати. Навіть волосся до голови не бажано пришивати. Національний колорит додається в основному за рахунок головних уборів, костюмів, квітів та прикрас. Важливо використовувати для вбрання натуральні тканини: бавовну, вовну або шовк. І найголовніше, що варто запам'ятати – з поганим настроєм, навіть не можна починати роботу.

Описание: Описание: http://www.e-korali.com/img/articles/a4/zernovushka.jpgСеред ляльок-оберегів виділяються ляльки-зерновушки (крупенічки). Це амулети, які за народним повір'ям приносять в дім достаток, благополуччя, допомагають досягти успіхів у роботі. При їх виготовленні використовується зерно. Лялька-зерновушка усередині заповнюється зерном. Дівчинка повинна бути ситою, товстенькою, і ніяких дурниць з талією :). Одягати її потрібно, як кожну таку ляльку, яскраво.

За старих часів кожна маленька дитина, дівчина і жінка робила собі особливу ляльку, слов'яни називали її Бажальницею. Виготовляючи таку ляльку, не скупились на яскраві тканини, Описание: Описание: http://www.e-korali.com/img/articles/a4/bazhalnytsya.jpgнамиста, стрічки. Лялька мусіла обов’язково бути з руками. З нею спілкувались і робити їй подарунки - нові хусточки, намистини, стрічки. Коли зробили ляльці подарунок, треба піднести її до дзеркала і попросити віддячити за подарунок виконанням бажання. Тільки не можна давати ляльці людське ім'я. Кличте її Бажальниця, Подружка, Маленька або як самі придумаєте. Пришийте до ляльки, наприклад, красивий гудзик або яскраву намистину, попросіть виконати ваше бажання. З давніх-давен до весілля дівчата вишивали рушники. Зробіть маленький весільний рушничок мотанці-бажальниці (тільки з нової тканини), повісьте їй на ручки, подаруйте щось і загадайте бажання...  

Описание: Описание: http://www.e-korali.com/img/articles/a4/matusya.jpgМотанка-Матуся – одна з найдобріших і найулюбленіших ляльок. Вона символізує головне призначення жінки - дати життя новій людині, піклуватися, захищати та оберігати малюка все своє життя. Основні принципи виготовлення ляльки-Матусі такі ж, як і для всіх мотанок. Але обов’язково робити її пишногрудою (треба ж малюка годувати). У руках вона тримає ляльку-немовлятко (пеленашку). Поставити слід у дитячій. Вважається, що мотанка-Матуся захищає і оберігає малюка від злих сил, лихого ока і хвороб.

Щоб захиститися від хвороб, було заведено зробити набір із 12 маленьких і однієї великої лялечки без обличчя, кожна з яких символізує певну хворобу. Ляльки ставили там, де спали, оскільки вважалося, що хвороби вселяються в людину, коли вона спить. А для того, щоб "магія" не закінчувалася, рекомендують раз у рік спалювати старі ляльки і робити нові, бажано, напередодні Великодня.

Крім того, існує безліч обрядових ляльок. Принцип виготовлення той же, але в кожної своя специфіка. Є ляльки до свят: Великодня голубка (вона червоного кольору), Вербниця (до Вербної неділі), на Івана Купала (лялька на один день, можна загадувати бажання й разом з віночками пускати в річку); весільні ляльки - наречений і наречена, з'єднані разом; помічниця по господарству - лялька з дуже довгими ручками, до яких прив'язано багато стрічок [11]

Кер. гуртка Сьогодні ми з вами познайомилися з великою кількістю різноманітних іграшок. Чи цікаво вам було під час нашої конференції?

Діти: відповідають

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

презентація «Народні ляльки»

[9]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10 хв

ІІІ. Закріплення нових знань

Фронтальне опитування

  1.             Пригадайте, які були перші іграшки?
  2.             Для чого існували ляльки?
  3. Які види ляльок ви знаєте?
  4. Для чого використовувалися ці ляльки і які особливості? Як відрізнити одну від іншої? Пропоную взяти зразки ляльок, які зараз перед вами та визначити їх види.
  5. Яка характерна ознака є у кожної ляльки?
  6. Чому це так?
  7.             Що символізує цей хрест на обличчі ляльки?

 

 

3 хв

Домашнє завдання

Підготувати матеріали для виконання ляльки - мотанки

 

 

 

 

 

docx
Додано
31 грудня 2017
Переглядів
5415
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку