Виховний захід. Відродження українських оберегів. Собака - друг людини.

О.М. Кизименко, учитель української мови та літератури, С.В. Кодацька,

учитель трудового навчання ЗОШ № 142, м. Харків

 

Виховний захід

«Відродження українських оберегів. Собака – друг людини».

Мета: ознайомити учнів із давнім символом українського народу – собакою; поглиблювати знання учнів у галузі декоративно-ужиткового мистецтва; виховувати шанобливе ставлення до звичаїв і традицій українського народу, культури Батьківщини, почуття патріотизму, усвідомлення своєї національної неповторності; розвивати бажання більше дізнатися про традиції оформлення житла, почуття прекрасного, художній смак, образне мислення, творчі та комунікативні здібності; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Обладнання: обереги (гончарні вироби, віночки, іграшки), записи українських пісень, фотовиставка зображення собак, мультфільм «Жив був пес», українська народна казка «Сірко», легенди та книги про собак.

Інструменти та матеріали: яскрава тканина двох кольорів, різні за розміром бусини, шнурок і кільце для ключів, ножиці, нитка з голкою.

 

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (на дошці записано тему й епіграф заходу)

                                                                                            Охоронець

Вечірня зіронька сія…

Ми вдвох удома – пес і я,

І пес не іграшковий –

Живий, білоголовий!

Він по кутках не ловить ґав,

Вартує біля шибки,

Зачує кроки і «гав-гав!»,

І шерсть на спині – дибки.

Мені уже лягати час,

А пес не бути спати:

Від мами має він наказ

Мене охороняти.

 

ІІ. ВСТУП

Учитель. Жовта земляна собака – символ 2018 року. Вона вважається другом людини, втілює вірність, хоробрість і пильність. Символ захисту і самопожертви. Ми можемо задобрити хазяйку наступаючого року – зробити оберіг для оселі своїми руками.

 

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1.               Бесіда

- Що означає слово оберіг? (Від слова «берегиня» – земля, богиня землі)

- Яке призначення мають обереги українського народу? (Обереги – наші давні символи, які захищають дім та людину від негараздів)

2)  Виступ групи учнів-дослідників

1-ий учень. Собака – друг людини. З давніх-давен вона вважалася вірним помічником не тільки під час полювання на диких звірів, а й охорони житла. Собака супроводжує людину всюди з найдавніших часів. Люди склали про цих тварин безліч міфів і легенд: «Чому сваряться собака з котом», «Як Бог собакам хутро дав», «Кінь і собака» тощо.

2-ий учень. Прадавні українці вважали, що собаку створив диявол з глини, ще й без шерсті. А от хутром нашого вірного друга нагородив уже Господь Бог. Було це так: «Зліпив Бог людину з глини і поставив сохнути, наказавши собаці стерегти її, а Сам пішов Собі. Ось собака стеріг, стеріг, замерз і заснув (він тоді голий був, без шерсті). Йшов мимо чорт, угледів людину, роздер навпіл її груди, нахаркав туди, тоді склав, як було, і знову поставив. Повертається Бог. Удмухнув у людину безсмертну душу, а людина раптом почала харкати. Бог тоді до собаки: «Як же ти не встеріг?» – «А я, – каже, – Господи, замерз, та й заснув. Дай мені шерсть, тоді вірно стерегтиму». Бог дав йому після того шерсть, а людина так і зосталась назавжди вже з харкотинням».

3-ій учень. Інша легенда говорить, що собаки спочатку жили у воді, а лише потім почали жити на землі. І ось, як це сталося: «Якось ішов чоловік на полювання і, зустрівши двох звірят, запитав, звідки вони. Звірята відповіли: «Ми жили у воді, а тепер житимемо на землі». –  «Як ви зветеся?» – спитав чоловік. – «Собаки». – «Як я можу пересвідчитися?». Собаки вийняли свої документи й показали йому. Тоді чоловік той каже до них: «Дивіться, вам дозволено жити на землі всього лиш один рік, а по закінченні цього часу знову треба йти у воду». Через рік зустрівся він з тими ж звірятами і став сварити їх за те, що й досі живуть на землі, коли термін вже вийшов. «Без документа нам не можна йти у воду», – відповідали звірята. – «А де ж ваш документ?» –  «Ми віддали котові». – «Ходіть же й візьміть його в кота». Собаки пішли до кота і зажадали в нього свій документ, але документа в кота вже не було: його вкрали миші і з’їли. Так собаки мусили залишитися на землі й живуть на ній дотепер. Тому й нині людина переслідує собаку, собака – кішку, а кішка – мишей; і собаки, й коти і миші завжди будуть між собою непримиренними ворогами».

4-ий учень. Ще одна легенда, яку записав Т.Зіньківський, по-іншому пояснює ворожнечу між собаками та котами: «Якось був такий неврожай, що гинули від голоду і люди й собаки. Один собака пішов до Бога просити хліба. Бог дав йому потрошку всякого нив’я, дав до того ж і розписку. А в тій розписці було сказано: що сам господар їстиме, те щоб давав і собаці. Повернувся собака додому, віддав господарю все те нив’я. Господар засіяв його – вродило. Їсть сам господар, і собаці дає те ж саме. Ходить собака подвір’ям і мокне в негоду під дощем. Приходить він до кота й каже: «На, братику-котику, тобі цю цидулочку: ти – в хаті, в сухому сидиш, то в тебе цидулочка ніколи не змокне». Сидить собі кіт у хаті, а коли надворі похолоднішало, він заліз у піч. Господиня розпалила в печі, а кіт як вистрибне звідтіля, та й забув прихопити із собою з печі розписочку. Варить господар собі їсти, та вже більше й не дає собаці того, що сам їсть.

Собака бачить, що господар не дає йому вже більше того, що їсть сам, прийшов до кота й питає: «А де та цидулочка, що я дав тобі на зберігання?» – «Я, – каже кіт, – сидів у печі, грівся, а господиня раптом розпалила піч. Я вискочив, та й забув у печі цидулочку, то вона там і згоріла». Відтоді собаки стали шарпати котів, і ніколи вони не можуть ужитися». Отакі легенди давні українці розповідали одне одному про наших вірних приятелів.

5-ий учень. Так чи інакше, собака стає твариною, найближчою до людини, її вірним другом. Саме така роль пса, присутність його при ство­ренні людини й пояснюють сакральність цієї тварини для україн­ців. Так, до «послуг» собаки вдавалися дівчата, ворожачи на Анд­рія. Вони пекли балабушки, кожна заздалегідь позначивши свій. Чий балабушок перший з’їсть собака, приведений із двору спеці­ально задля цього, та дівчина першою вийде заміж. Подібна й символіка снів, у яких може з’явитися пес: «Коли дівчині сниться, що її вкусив собака, то це точна прикмета, що скоро вийде заміж. Со­бака порве дівчині спідницю – вона вийде заміж». За поведінкою пса визначали майбутнє: якщо риє ямки – хтось помре в домі, як­що виє – до пожежі. Про норов і розум собачий існує безліч прислів’їв та приказок: «Собаки дурно не гавкають»; «Умний соба­ка не на всіх гавкає»; «Буває, що й собака співає»; «Ситий собака на зірки гавкає»; «Вірний, як собака»…

Щодо собаки існувало ба­гато повір’їв та різних засторог. Якщо людину вкусить пес, рану слід засипати попелом із його перепаленої шерсті. Рушниця, із якої вистрелиш у собаку, одразу зіпсується й буде непридатна для полювання. А тому, хто здере шкуру із собаки, не можна цілий рік ходи­ти до церкви, бо гріх. У народі застерігали від жорстокого поводження з собакою, якого вважали першим помічником.

6-ий учень. Собака – «домашній вовк». Поруч із людиною він живе з давніх-давен і вірно служить своєму господарю, охороняє хату, подвір’я, отару. Тому собака став символом вірності та відданості своєму господарю, захисником господарства. Вони, як і деякі інші тварини, тонко відчувають усі зміни в природі, що відбуваються перед стихійним лихом, наприклад, землетрусом, повінню тощо. Собаки, як і коти, здатні бачити тонкий світ («переходити в четвертий вимір»). Тому народ завжди був уважним до поведінки різних тварин. Перед стихійним лихом починають кричати кури, корови, вівці; кішка тікає з хати, собака виє. Чимало звичаїв і прикмет пов’язано з поведінкою собаки, особливо з його виттям. У народі підмічали, як саме виє собака: якщо голову тримає вгору, то чує десь неподалік вовка; якщо ж виє, опустивши голову вниз, то віщує смерть людини. Існують повір’я, пов’язані з собакою: якщо приблудиться до двору чужий пес – на добро. Зустріч з собакою в дорозі віщує добро і прибуток, а також зустріч з другом.

7-ий учень. Собака – вірний друг людини, дуже часто присутній у казках: «Війна пса з вовком», «Вовк, собака та кіт», «Пес-швець і вовк-різник», «Як псові очі посоловіли», «Як собака собі друга знайшов» тощо. Пропоную до вашої уваги українську народну казку «Сірко» (див. додаток № 1). Також існує безліч книг і мультфільмів, фільмів про собак. Наприклад, у повісті «Собака Баскервілів» Артур Конан Дойл використав легенди древніх кельтів, що розповідають про існування жахливого собакоподібного чудовиська, що приходить за душами мертвих людей.

ІV. ПРАКТИЧНА РОБОТА

1.               Мотивація практичної діяльності

Пояснення вчителя                 Сьогодні ми з вами будемо робити символ 2018 року – собаку. Ми можемо задобрити хазяїна наступаючого року. Тому запасіться терпінням і налаштуйтеся на робочий лад. Ми будемо робити собачку з тканини у формі ключниці. Нам знадобиться яскрава тканина двох кольорів, різні за розміром бусини, шнурок і кільце для ключів. Така м’яка ключниця збереже ключі, нагадуючи про те, хто ж є хазяїном  і покровителем року.               Інструктаж з техніки безпеки Учитель. Зараз ми розпочнемо майстер-клас виготовлення ключниці з тканини. Вимоги безпеки під час роботи: - дотримуйтесь порядку і чистоти на робочому місці; - будьте уважними, не відволікайтеся і не заважайте іншим; - не розмахуйте рукою з інструментом, не кладіть його на край столу; - світло на вашу роботу повинне падати з лівого боку; - положення тіла при роботі повинне бути зручним, відстань до виконуваної роботи повинна бути 25-30 см. Вимоги безпеки під час роботи з ножицями: - кладіть ножиці праворуч від себе із замкнутими лезами, направленими від себе; - стежте за тим, щоб ножиці не опинилися під виробом, оскільки, беручи виріб, їх можна упустити і поранити себе або працюючого поряд; - передавайте ножиці колечками вперед, із замкнутими лезами; - не підходьте під час роботи з ножицями до інших учнів. Вимоги під час роботи з голкою: - голку тримай тільки з протягнутою ниткою в гольнику або футлярі; - не вколюй голку в свій одяг; - не бери голку в рот; - запасні голки зберігай у футлярі або гольнику; - не використовуй голку замість булавки; - під час шиття користуйся наперстком. Вимоги безпеки після закінчення роботи: - приберіть робоче місце; - інструменти і матеріали зберіть і складіть; - сміття і відходи зберіть і складіть у спеціальний ящик.               Виконання практичної роботи (додаток № 2 – інструкційна картка виготовлення собаки, зробленої з тканини у формі ключниці). Учитель контролює та допомагає учням.

V. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

1.               Учитель. Пропоную вам виконати ще одне цікаве завдання під назвою «Рекламний ролик» (Учні повинні підготувати сценарій ролика, у якому було б розрекламовано їхній виріб).

Учитель аналізує виконані учнями роботи, звертаючи увагу на їхню оригінальність, демонструє кращі роботи.

2.               Рефлексія

•                 Дайте оцінку своїх виробів.
•                 Що таке оберіг?
•                 Яке призначення оберегів?

VІ. ПІДСУМКОВЕ СЛОВО ВИТЕЛІВ

Рік собаки обіцяє всім нам мир та спокій, процвітання. Покровителька зможе помирити між собою ворогів, захищатиме тих, хто цього потребує. Хочеться побажати вам, діти, у наступному році здійснення всіх заповітних мрій! Не забувайте свої корені!

З Новим роком! З новим світлом,

Із теплом, в душі розквітлим,

Із веселими святами,

З друзями, що поруч з Вами.

З гарним настроєм святковим,

Із прибутком щораз новим,

Із приємними дивами

Та із щирими словами,

З миром, щастям в добрий час

Хай прийде цей рік до Вас!

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонович Є.А. Декоративно-прикладне мистецтво: Навч. посібник для пед. ін-тів. – Львів: Світ, 1992 . – 272 с.

2. Антонович Є.А. Художні техніки у школі. –  Київ: ІЗМН, 1997. – 86 с.

3. Булашов Г. Український народ у своїх легендах та віруваннях. – К.: Довіра, 1992. – 414 с.

4. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. – Харків: Фоліо, 2005. – 508 с.

5. Дмитренко М.К., Дмитренко Г.К. Уроки з народознавства. – К.: Редакція газети «Народознавство», 1995. – 222 с.

6. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу: історико-етнографічний нарис. – К.: Наукова думка, 1966.  – 198 с.

7. Лозко Г.С. Українське народознавство. – 3-є вид. – X.: Видавництво «Див», 2005. –  472 с.

8. Лукашенко Т. Українські обереги своїми руками. – Харків: Віват, 2015. – 224 с.

9. Міфи України. – К.: Довіра, 2003. –  383 с.

10. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. – К.: Український письменник, 1995. – 292 с.

11. Українське народознавство. Навчальний посібник / За ред.                               С.П. Павлюка,  Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва. –  Київ: Знання, 2004. –  570 с.

12. https://uk.wikipedia.org/wiki

13. http://h.ua/story/84599/

14. http://kazky.org.ua/zbirky/ukrajinsjki-narodni-kazky/sirko

15. http://kazkar.info/ua/legenda_pro_sobak/

16. http://www.skarby.org.ua/mify-ta-lehendy-ukrajiny-kit-sobaka-kin/

17. https://history.vn.ua/book/mifiukraini/26.html

 

Додаток № 1

Казка «Сірко»

В одного чоловіка був собака Сірко – тяжко старий. Хазяїн бачить, що з нього нічого не буде, що він до хазяйства нездатний, і прогнав його від себе. Цей Сірко никає по полю; коли це приходить до нього вовк та й питає:

– Чого ти тут ходиш?

Сірко йому:

– Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, а я і ходжу тут.

Тоді вовк йому каже:

– А зробить так, щоб тебе хазяїн ізнов прийняв до себе?

Сірко відповідає:

– Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тобі віддячу.

Вовк каже:

– Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою жать і вона дитину положить під копою, то ти будеш близько ходить коло того поля – щоб я знав, де те поле, – то я візьму дитину, а ти будеш забирати у мене ту дитину, – тоді неначе я тебе і злякаюсь та й пущу дитину.

У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Жінка положила свою маленьку дитину під копою, а сама і жне коло чоловіка. Коли це вовк біжить житом, та за ту дитину – і несе її полем. Сірко за тим вовком. Доганяє його. А чоловік кричить:

– Гидж-га, Сірко!

Сірко якось догнав того вовка і забрав дитину: приніс до того чоловіка та й оддав йому. Тоді той чоловік вийняв із торби хліб і кусок сала та й каже:

– На, Сірко їж, – за те, що не дав вовкові дитини з’їсти!

Ото увечері ідуть із поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, чоловік і каже:

– Жінко, вари лишень гречані галушки та сито їх із салом затовчи.

Тільки що вони ізварилися, він садовить Сірка за стіл та й сам сів коло його і каже:

– А сип, жінко, галушки, та будем вечерять.

Жінка і насипала. Він Сіркові набрав у полумисок; так уже йому годить, щоб він не був голодний, щоб він часом гарячим не опікся!

Ото Сірко і думає: «Треба подякувати вовкові, що він мені таку вигоду зробив».

А той чоловік, діждавши м’ясниць, віддає свою дочку заміж. Сірко пішов у поле, знайшов там вовка та й каже йому:

– Прийди у неділю увечері до города мого хазяїна, а я тебе зазву у хату та віддячу тобі за те, що ти мені добро зробив.

Ото вовк, діждавши неділі, прийшов на те місце, куди йому Сірко сказав. А в той самий день у того чоловіка було весілля. Сірко вийшов до його та й увів у хату і посадовив його під столом. Ото Сірко на столі узяв пляшку горілки, м’яса доволі і поніс під стіл. А люди хотіли ту собаку бить. Чоловік каже:

– Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я і йому добро буду робить, поки його й віку.

Сірко, що найсмачніше на столі лежить, бере та подає вовкові. Обгодував і упоїв так, що вовк не витерпів та каже:

– Буду співать!

Сірко каже:

– Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи.

Вовк, як випив ту пляшку горілки, та каже:

– Отепер уже буду співать!

Та як завиє під столом... Тоді деякі люди повтікали з хати, а деякі хотіли бить вовка. А Сірко і ліг на вовкові, наче хоче задушити. Хазяїн каже:

– Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб'єте! Він і сам йому раду дасть – ось не займайте!

Ото Сірко вивів вовка аж на поле та й каже:

– Ти мені добро зробив, а я тобі! Та й розпрощались.

 

 

 

Додаток № 2

Інструкційна картка виготовлення собаки, зробленої з тканини у формі ключниці

1. Беремо викройку, вирізаємо деталі майбутньої ключниці – корпус собачки та вушка;
2. Зшиваємо обидві сторони, залишаючи незашитим низ і невеличкий отвір – через нього пропустимо шнур;
3. Пришиваємо вушка;
4. Декоруємо мордочку, вишиваємо носик, очі, обриси лапок;
5. Пропускаємо шнур через внутрішню частину ключниці, закріплюючі зверху бусини, а знизу розміщуючи кільце для ключів.