Виховний захід "Ой сплету я віночок..."

Виховний захід                                                           

«Ой сплету я віночок…»

Мета: викликати інтерес до народознавства; розповісти учням про символічні значення квітів та кольорів стрічок, що входять до складу традиційного українського вінка; виховувати повагу і пошану до народних звичаїв і традицій українців, прищеплювати відповідальність за їх збереження.

Обладнання: макет українського вінка, від якого розходяться в правий та лівий бік кольорові стрічки; плакат із назвою заходу; музичне супроводження, костюми, фотографії із зображенням квітів, що входять до складу традиційного українського вінка; загадки.

Хід заходу

І. Організація класу.

Звучить  «Пісня про віночок».

Я сплету із барвінку віночок, 
Жовту стрічку казкову вплету. 
У Дніпровський жагучий таночок 
Його кину, як мрію святу. 
Хай кружляє віночок на хвилях, 
Хай чарує співанками світ, 
Я за ним ген у мріях полину, 
Передам усім друзям привіт.

Хай з далеких усюд на Вкраїну 
Прилетять легкокрилі пісні. 
Про Дніпро наш старий і калину, 
Про коханням омріяні сни. 
Хай несуть вони радість і втіху, 
Хай розтане ненависть і лід. 
Україну обходить хай лихо, 
Хай росте наш і множиться рід.

Ти пливи, пливи, віночку, наш уклін всім передай 
Ти пливи, пливи, віночку, про Вкраїну нагадай. 
Закружляй в далеких водах, жовті стрічки розпусти 
В нашій милій Україні вишиванками цвісти.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

В с т у п н е  с л о в о  в ч и т е л я:  «Обереги – наші давні й добрі символи, їхнє коріння сягає глибини століть. Вінок був і є одвічним символом добра і надії, молодості й дівоцтва, оберегом кожної дівчини.  Його вважають однією з відзнак українського національного вбрання. Вінок (вінець) – квіти, листя, сплетені в коло, яким звичайно прикрашали голову. Він з’явився ще в сиву давнину і був пов'язаний у слов’ян із культом Сонця. На його честь у певні дні літа люди плели із квітів, трав вінки, які одягали на голову. Вважали, що вінок володіє надприродною силою, знімає головний біль. Сьогодні ми поведемо розмову про український віночок, який вважали символом нескінченності життя».

1 дівчина. – Заплету віночок, заплету шовковий,

На щастя, на долю, на чорнії брови,

Та й пущу віночок на бистру воду,

На щастя, на долю, на милого вроду.

2 дівчина. –У гаю, на лузі. В полі

Скільки там квіток!

Ми нарвали їх доволі,

Потім посідали в колі,

Щоб сплести вінок.

3 дівчина. – Бо віночок – оберіг,

Це усякий знає,

Він від чорних сил

Нас оберігає.

4 дівчина. – Сплетімо вінок український сьогодні

Із мальв, чорнобривців, калини.

З барвінку та жита, із м’яти, нагідок,

З жоржин, чебрецю та вербини.

Вчитель. – Здавна повелося, що традиційний український вінок має бути з дванадцяти квіток, кожній із яких надано певного символічного змісту. Зараз ми познайомимося із ними.

(Учні виходять із фотографіями, на яких зображені квіти)

1 учень. – Найпочесніше місце у вінку належить деревію. Це дрібні біленькі квіточки, де б вони не росли, завжди цвітуть. Тому їх вплітають до віночка як символ нескореності.

2 учень. – А який же віночок без барвінку? Його вважають символом життя, бо вічнозелене листя нагадувало нашим пращурам про безсмертя людської душі.

3 учень. – Також з давніх-давен до віночка вплітали безсмертник, його відвар від багатьох хвороб допомагає. Безсмертник – символ здоров’я.

4 учень. – Наймолодшою ж квіточкою у вінку є ромашка. Вона є символом доброти і ніжності. Часто ромашку вплітають разом із гроном калини (символом краси та вроди), переплітаючи тендітними вусиками хмелю. Це символізує гнучкість і розум.

5 учень. – Мальва і півонія у віночку символізують віру та надію, троянда – любов. Ці квіточки у народі ще називають сестрами.

6 учень. – Любисток – символ дівочої відданості. Існує повір’я, що він є приворотним зіллям, за допомогою якого дівчина може приворожити до себе хлопця.

7 учень. – Мак – символ вічної боротьби між добром і злом, печалі й туги. Мак вплітали лише ті дівчата, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогами.

8 учень. – Синьоока волошка  – тендітна та красива. ЇЇ синій колір символізує чисту радість та сподівання. Волошку ще називають квіткою прозріння.

9 учень. – Цвіт вишні та яблуні – символ материнської любові.

(Учні виконують пісню про квіти «Я люблю у лузі квіти»)

Вчитель. – Скажіть, а з яких квітів плели віночки?

10 учень. – Раніше дівчата плели вінки тільки з живих квітів. Зараз же багато рослин занесені до Червоної  книги, тому варто живі квіти заміняти штучними. На Київщині були майстрині, які творили справжні дива з паперових та воскових квітів. «Київські вінки» були мистецькими витворами. Їх виготовляли черниці православних монастирів.

Вчитель. – А хто ж плів віночки? Чи всі могли їх носити?

11 учень. – Дівчатка починали носити віночки із трьох років. Їх плели для них мами, намочували у росах сім днів, клали до скрині. Вплетені у вінок квіти лікували дитину. У чотири роки віночок збагачувався квітами. У сім років вінок плели з семи квітів та цвіту яблуні. Потім дівчинка вчилася плести собі віночок сама. Отак привчалися діти до народних традицій, щоб потім передати їх наступним поколінням. Носили вінки лише молоді незаміжні дівчата, бо вінок – свідоцтво дівочості. Заміжні жінки і старі бабусі ніколи не одягали на голову вінків – це було заборонено. Колись, ще в 997 році, чехи підняли ціле повстання проти своєї княгині Дубравки тому, що вона, будучи старою, відважилась на свою голову покласти дівочий вінок.

Вчитель. – Ось ви й ознайомилися з квітами, які впліталися у віночок. Тепер продовжимо нашу розмову про стрічки, якими прикрашали віночки. Стрічки треба було в'язати в певному порядку, бо кожна з них – це теж символ. Люди вірили в їх магічну силу. Стрічки оберігали волосся від поганих очей і повинні були бути довшими за дівочу косу, щоб сховати її. Які ж стрічки в’яжуться у вінок, що символізують?

(Учні виходять з кольоровими стрічками)

1 учень. – Найпершою у віночку в’яжеться посередині коричнева стрічка – символ землі-годувальниці. Пообіч від неї – жовті – символ сонця. За ними – зелені, символ краси і молодості.

2 учень. – Далі в’яжуть жовтогарячі – символ хліба, колосся; голубі – символ неба; сині – символ води; фіолетові – символ мудрості; малинові – символ душевності й щирості; рожеві – символ достатку.

3 учень. – В’язали й білу стрічку, але лише тоді, коли кінці були вишиті сріблом чи золотом. Ліворуч вишивали сонце, праворуч – місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов’язували, бо це символ пам’яті про померлих.

4 учень. – Останніми в’язали червоні стрічки – символ добробуту та багатства. Стрічки були оберегами волосся від чужих очей, їх довжина відповідала довжині дівочої коси, стрічка мала бути трохи довшою від коси, щоб її приховати.

5 учень. – Якщо дівчина була сиротою, то в косу вплітала голубі стрічки. ЇЇ перехожі обдаровували різними подарунками та бажали щастя й багатства.

Вчитель.  А тепер відгадаємо загадки з квіткової вікторини «Віночок»:

• Стоїть дуб повен круп (мак).
• Що за Мартин дереться на тин? (хміль).
• Червоний колір, а винний смак;

Кам’яне серце, в чому це так? (вишня).

• У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду (калина).

• Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає,

Хоч мороз усе побив – його не займає (барвінок).

• Синьоока чарівниця (волошка).
• А що за квітка є, що і сліпий взнає? (будяк).
• Стоять красуні на воді, вінки в них білі й золоті (водяні лілії).
• Весною біле, літом зелене, восени жовте, зимою добре (груша).
• Стоїть у садку в білій сорочці, серце золоте,

Що це таке? (ромашка).

Вчитель. – Також із віночком пов’язано дуже багато легенд. Давайте послухаємо деякі з них.

6 учень. – Існує така легенда, що одна дівчина в купальську ніч пішла по ягоди до лісу. Там вона зустріла молодого гарного парубка. Він став залицятися до неї. Жартував, сміявся, а потім попросив зняти віночка, віддати йому та стати його нареченою. Дівчина теж сміялася, жартувала і його слова прийняла за жарт, а тому скинула віночка і подала йому. Та як тільки це зробила, нею вмить заволоділа нечиста сила, бо під виглядом парубка був сам чорт.

7 учень. – А я ще одну легенду знаю про віночок. В одну дівчину закохався сам чорт і ходив до неї кожного вечора в образі парубка. Та вирішив, зрештою, забрати її до себе. А мати, готуючи до від’їзду, прикрасила її голову віночком. Коли чорт прийшов, то ніяк не міг підступитися до дівчини. Тоді він став просити дівчину зняти вінок. Однак дівчина не послухалася, говорила з чортом до тої пори, поки заспівали півні. Тоді чорт вилаявся і враз щез, ніби й не було ніколи.

Вчитель. – Ось і підійшов до кінця наш захід, присвячений українському віночку. Ви тепер знаєте, символічне значення кожної квітки віночка і стрічок.  Як кажуть: хто вміє віночок вити, той вміє життя любити. Тож пам’ятаймо, хто ми є, бережімо звичаї наші, шануймо обереги.

(Діти виконують танець «Віночок» під музику гурту ХS)

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ:

1. Кондратович О.П. Українські звичаї: Народини. Коса ж моя. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2007.  236 с.

2. Пономарьов А.П. Українська етнографія: курс лекцій.  К.: Либідь, 1994.  318 с.

3. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства.  К.: Український письменник, 1995.  291 с.

4. Українська етнологія: навчальний посібник для вузів.  К.: Либідь, 2007.  399 с.

5. Українське народознавство: Навч. Посібник / За ред.. С.П. Павлюка, Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва.  Львів: Фенікс, 1994.  608 с.

6. Українські традиції / Упоряд., передмова О.В. Ковалевський.  Харків: Фоліо, 2004.  573 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток