Конспект заняття:"Без калини нема України"

Конспект  заняття: «Без калини нема України»

(для дітей середнього віку)

 

Завдання: продовжувати формувати в дітей поняття про народну символіку своєї Батьківщини, про її значення в житті українського народу. Виховувати любов до краси поетичного слова, викликати бажання вивчати твори Т.Г.Шевченка – великого українського поета, розуміти їх зміст. Заохочувати дітей до відображення своїх вражень  від почутого та побаченого у творчих роботах – «калина окраса рідної землі». Виховувати в дітей інтерес і повагу до національних традицій, любов до природи на рідній землі.

Матеріал: ілюстрації по темі, фарби, піпетки,штампи,серветки.

Хід заняття:

Доброго ранку ліси і поля,

Доброго ранку рідна земля.

Доброго ранку гості всі

Щастя бажаємо  вам і собі.

Любі діти, сьогодні до у нас у гості завітає  чудова  рослина,  яку здавна  люблять, цінують , на нашій землі, яка символізує нашу країну. А що це за гостя – ви здогадаєтесь відгадавши загадку.

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.

Хто вона, ця красуня молода? (Калина)

Вірно, діти, це калина – споконвічна і вірна супутниця нашого життя. Калина і Україна нероздільні. Калина також є одним із  символів  України. Калину цінують за її пишну вроду і цілющі властивості.

     Немає, мабуть, такого села Україні, де б за тином чи біля криниці , у лузі чи на березі водойми не росла, не цвіла вона рясним білим цвітом на весні та не рум’яніла червоними ягодами аж до зими.

Діти  давайте згадаємо прислів’я про калину:

• Любиш Україну – посади калину.
• Дівчина у вінку – мов калина у цвіту.
• Пишна та красива – як червона калина.
• Калина  біля тину – щастя родини.
• Без верби та калини нема України.

А зараз діти, давайте послухаємо легенду про калину.

     Калина – це ім’я української дівчини. Йшла вона якось повз городи, луки і натрапила на криницю.   Задивилась Калинонька на свою вроду, замилувалась.  А з криниці – голос : «Не дивися довго в воду, кущем станеш.» Не послухалася дівчина тай зачерпнула води… і перетворилася на прекрасний кущ. Зашуміла листям, потягнулася своїми гілочками до людей, до сонця, до хмар, до вітру: «Поверніть мені дівочу вроду!», але ніхто її не почув. Минав час. Пролітав якось журавель, задивився на кущ – сумний та самотній – накинув на нього чарівне намисто, і став той кущ ще гарнішим. Так і стоїть калина до цього часу чудом кущем.

   (Дівчина розказує вірш  про калину)

Я не груша і не слива,

А вродливая  калина.

Я стою в сріблястім листі

І в червоному намисті.

А чому я так прибралась,

Бо до вас я збиралась.

Вихователь: Заспіваймо калиноньці гарну пісню – хоровод.  Прославімо  у пісні її красу і вроду. (Гра-хоровод «Ой, єсть в лісі калина»).

 

           Вихователь. Про цей чудовий кущ складено безліч пісень, загадок, приказок, віршів.

Ми Українці  - велика родина

Мова і пісня у нас солов’їна

Квітне в садочку червона калина

Рідна земля для нас всіх  - Україна.

Щовесни коли тануть сніги

І на рясті просує  «веселка»

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

    Саме в такий березневий світлий час яскраво засяяла над Україною зірка Т.Г.Шевченка – великого українського поета.

               Діти давайте пригадаємо деякі його вірші:

«Тече вода з-під явора,         Пишається калинонька

Яром на долину. Явір молодіє

Пишається над водою А кругом її верболози

Червона калина». Й лози зеленіють.

 

Зацвіла в долині                     І досі сниться під горою 
Червона калина;                     Між вербами понад водою                     
Ніби засміялась                      Біленька хаточка. Сидить
Дівчина-дитина.                     Неначе й досі сивий дід
Любо, любо стало!                 Коло хатиночки і бавить
Пташечка зраділа                   Хорошеє та кучеряве
I защебетала...                         Своє маленьке внуча.

 

Сонце гріє , вітер віє

З поля на долину

Над водою гне з вербою. Червону калину.

Червону калину

 

     Дуже любив калину і  великий український поет Т.Г. Шевченко.

Вихователь: – Чи відчули ви, діти, яке ставлення поета до цієї рослини?

 

Мабуть, не тільки за красу любив калину Тарас Григорович, а й за цілющі властивості.

Фізкультхвилинка

 

Ми крокуєм, ми крокуєм.       Не торкнутись нам денця.

Україною мандруєм                Порівняйтесь, усміхніться

Ось побачили Карпати,           Батьківщині поклоніться .

Як вершини нам дістатись?

Заглядаємо в озерця.

 

 Багата наша земля народними умільцями . Є на Україні мальовниче село Петриківка. Жителі цього села прикрашали свої оселі  красивими малюнками. Казкові квіти розцвітали на стінах побілених хат, навколо вікон, печі. Чудові квіти та ягоди стали особливістю петриківського розпису.

    Давайте і ми з вами сьогодні спробуємо намалювати калину – окрасу рідної землі. І станемо з вами справжніми  художниками петриківського розпису.

   Майстри Петриківки – малюють без контуру, а ми з вами лише вчимося , отже будемо малювати по наміченому контуру.

 

А щоб краще нам з вами намалювати потрібно наші пальчики розім’яти:

Пальчикова гімнастика:

Є в нас ягідка одна,

Дуже гарна та смачна.

Не ожина, не малина,

А червона  калина.

 

     Сьогодні ми з вами намалюємо кущ калини за допомогою пензлика та коричневої фарби,  грона калини   за допомогою піпетки   , а листочки намалюємо за допомогою штампу . Не забуваємо користуватися серветкою, щоб бути нам охайними.

     Штампи  ми вирізали із картоплини, його потрібно буде опустити в фарбу  і притиснути до паперу і вийде гарний листочок.

 

     Дітки , які гарні  у вас вийшли роботи! Ми з вами справжні художники петриківського – декоративного розпису.  Мені вони дуже сподобались. А чи подобаються вони вам? Я пропоную наші роботи залишити у майстерні, щоб наші гості могли ними помилуватися.

 

     Діти, вам сподобалося заняття. А що найбільше вам сподобалося?