Консультація для батьків «7 покарань, які недопустимі при вихованні дитини»

Консультація для батьків

«7 покарань, які недопустимі при вихованні дитини»

«Дам по попі», «Зараз получиш», «Три роки без телевізора» — а як ви караєте своїх дітей і чи кожного разу відчуваєте докори сумління за це? Може, вважаєте себе поганими батьками?

До вашої уваги — поради про те, як вплинути на поведінку дитини, коли вона не слухається, як опанувати себе, щоб не зірватися на крик або фізичну силу.

1. Найкраще покарання — це дати дитині відчути наслідки її дій. Приклад: дитина зламала чиюсь іграшку на майданчику — піти разом у магазин, купити нову іграшку і віддати її власнику зламаної. Якщо в такому разі прийти додому, насварити і позбавити мультиків, то через відсутність логічного зв’язку ви отримаєте лише образу у свій бік і нерозуміння ситуації.

 2. Покарання не має жодного сенсу, якщо дитина молодша 3-х років. У таких випадках краще звести до мінімуму усі заборони, а в приміщенні залишити тільки безпечні речі. На прояви «вредності» реагуйте спокійно, пропонуйте альтернативу.

3. Злість — це нормально. Не забороняйте злитись, називайте емоції і вчіть дитину цю злість кудись спрямовувати.

4. Вийти і залишити дитину в кімнаті. Сенс вийти з кімнати і залишити дитину наодинці з істерикою може бути лише у випадку, коли ви відчуваєте, що у вас може «впасти планка» і ви можете її вдарити.

5. Не хотіти віддавати комусь свою іграшку – нормально. Немає нічого поганого в тому, що діти не хочуть з кимось гратися або давати свою іграшку. Пам’ятайте, для дитини конкретна улюблена іграшка може мати таку ж цінність, як для вас автомобіль.

6. Покарання мають бути зрозумілими і логічними. Встановіть систему правил.

7. Застосовуйте фізичну силу виключно для зупинки небезпечних дій. Приклад: коли переходите дорогу, а дитина виривається, щоб утекти — умісно втримати її силою. Або ж зупини руку при спробі вас ударити.

8. Дитина повинна знати, що її люблять. Під час будь-яких, вигаданих вами, обмежень чи покарань дитина повинна знати і не сумніватися у тому, що її люблять, завжди чекають, і що вона все одно залишається членом ціїє сім’ї.

9. Вас теж переповнюють почуття. Давайте дитині зрозуміти, що вас теж переповнюють почуття — кажіть про те, що ви злі, що ви втомилися. Діти розуміють.

10. Знайдіть у собі сили вибачитись, якщо неправі. Якщо ви вже зірвалися — насварили, підвищили голос — не соромтеся своїх почуттів, усі ми — люди.

Знайдіть у собі сили вибачитись і пояснити, передусім собі, чому так сталося — ви втомлені? не виспались? щось турбує.

Дітей не можна карати за:

Помилки (їх роблять усі, на них вчаться навіть дорослі)

Активність (навіть на людях — це нормально)

За прояв почуттів (сором, плач, злість — усі почуття потрібні)

Ненавмисна шкода (дитина вчиться обережності)

Обман (шукайте причину — страх бути покараним, фантазії, необхідність)

Не забувайте, що агресія в бік дитини може мати важкі незворотні наслідки, серед яких: комплекси, страх перед дорослими, страх помилок, втрата довіри до батьків, агресія, невпевненість у собі, ще більший спротив, розлади психіки.