Консультація для педагогів «Казкотерапія»

ВИНИКНЕННЯ КАЗКОТЕРАПІЇ. 

Що таке казка? Чарівні історії про принців і принцес із казкових королівств? І так, і ні. Насправді казки можуть дуже багато, їх потенціал величезний:

• ними можна просто зацікавити дитину;
• приспати її на ніч;
• надихнути на зміни;
• справити виховний ефект;
• вирішити якусь психологічну проблему.

Чому кожного малюка так цікавить казка? Ми обговорюємо різні методи виховання та навчання, використовуємо нові програми, моделі, проекти. Але незмінним помічником у вирішенні різних завдань була, є і буде казка. Що таке казка всі добре знаємо. Термін «терапія» використовуємо рідше. Асоціація, що одразу виникає, — це «лікування». Але не тільки.

КАЗКОТЕРАПІЯ – це:

• процес утворення зв′язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті: процес перенесення казкових смислів у реальність;
• напрям практичної психології що дозволяє формувати характер дитини, використовуючи для цього ресурси казки;
• терапія середовищем, особливо казковою атмосферою, в якій можуть виявитись риси особистості, щось не реалізоване, може матеріалізуватися мрія, а головне – виникає відчуття захищеності;
• лікування казками: спільне з дитиною відкриття тих знань, які живуть у душі і в цей момент є цілющими;
• одна з проективних методик аналізу особистості, один із способів більше дізнатися про себе;
• інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов′язані з реальним спілкуванням, спрямованим на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.

КАЗКОТЕРАПІЯ – як інструмент передачі досвіду «із вуст в вуста» – це спосіб виховання в дитини особливого ставлення до світу; спосіб передачі необхідних моральних норм і правил. Ця інформація закладена у фольклорних казках, переказах, притчах. Саме казкові історії, в яких вкладено життєвий досвід старших поколінь, допомагають дитині зрозуміти закони, за якими існує дійсність.

КАЗКОТЕРАПІЯ – як інструмент розвитку – це слухання, придумування й обговорення казки, внаслідок чого в дитини розвиваються необхідні для ефективного існування фантазії, творчість. Дитина засвоює основні механізми пошуку та прийняття рішень.

КАЗКА НЕСЕ ДЛЯ ДИТИНИ ВАЖЛИВІ ІДЕЇ:

• навколишній світ живий! Ця ідея важлива для бережливого, осмисленого ставлення до навколишнього світу.
• Речі, які ожили здатні діяти самостійно. Ця ідея важлива для формування поваги до життя та діяльності кожної людини.
• Розмежування добра і зла, перевага добра. Ця ідея формує соціально-позитивні стереотипи поведінки.
• Найцінніше дістається через випробування. Ця ідея важлива для механізму бачення і формування досягнення мети.

         Робота над казкою не потребує попередньої підготовки, вона проходить поетапно:

І. АНАЛІТИЧНИЙ. Ознайомлення із змістом казки, бесіда про те, що знаходиться на поверхні.

ІІ. ОПЕРАТИВНИЙ. Доцільно використати  освітню виховну технологію ТРВЗ.  Діти мають навчитися по – своєму не тільки сприймати зміст казок, але й творчо змінювати зміст подій.

ІІІ. ВВЕДЕННЯ МОРАЛЬНОГО ПРАВИЛА. Обирання гуманного розв′язання, яким діти мають користуватися у подальшому житті.

ТРАДИЦІЙНІ РОБОТИ З КАЗКОЮ:

• читання;
• розповідь;
• бесіда;
• драматизація;
• інсценування.

НЕТРАДИЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ З КАЗКОЮ:

• переплутування сюжетів героїв;
• змінювання характеру героя;
• змінювання місця, часу, події;
• змінювання кінцівки казки;
• складання казки за схемою.

            У повсякденні слухання казок, їх розповідання та інсценування сприяють процесу соціалізації дошкільнят. Участь в інсценуванні казок дає змогу вправлятися в спілкуванні як вербальним, так і невербальними засобами: мовою жестів, рухів, міміки. На казкових заняттях діти багато рухаються. перевтілюються, вчаться передавати різні емоційні стани героїв. Це сприяє накопиченню чуттєвого досвіду, спонукає дітей ділитися враженнями, що дуже важливо в роботі з розвитку мовлення.

КАЗКОТЕРАПІЯ  ЯК  ПСИХОЛОГІЧНИЙ  МЕТОД  ВИКОНУЄ  ТРИ ФУНКЦІЇ:

• ДІАГНОСТИЧНУ – передбачає виявлення вже на явних життєвих сценаріїв і стратегій поведінки дитини; сприяє виявленню стосунків або стану дитини про які вона не хоче говорити вголос.
• ПРОГНОСТИЧНУ – в тому випадку, коли діагностується потенційний розвиток подій, можна говорити про прогностичну функцію діагностичної казки. У цих казках, ніби в матрьошці, розкривається суть та особливості майбутнього життєвого сценарію дитини.
• ТЕРАПЕВТИЧНУ (корекційну) – казка, завдяки якій відбуваються позитивні зміни у стані і поведінці дитини.

         Принципова відмінність казкотерапії та інших проективних методик полягає втому, що результат не можливо передбачити, він завжди індивідуальний.  Казки, які використовуються в реальній психотерапевтичній роботі, на папір, як правило, не лягають, і чужому вуху не зрозумілі. Сьогодні казкотерапія синтезує багато досягнень психології, педагогіки, філософії – все це подається у казковій формі, у формі метафор.

У сучасній казкотерапії використовуються різні психотерапевтичніприйоми:

• аналіз;
• розповідь;
• складання;
• інсценування;
• драматизація;
• лялько терапія;
• арт-терапія;
• психодинамічні медитації.

         Казка набагато старша, ніж наука психологія, і за силою свого впливу аж ніяк не поступається їй. Незважаючи на те, що казкотерапія є найдавнішим засобом практичної психології, сам термін виник лише на прикінці ХХ століття.

Формуванню казкотерапії передували три етапи:

• Етап спонтанного створення та передачі історій. Він триває й досі, оскільки людство не перестає придумувати казки.
• Етап наукового осмислення метафоричного матеріалу. Збирати, систематизувати та досліджувати фольклор в Європі розпочали брати Грім, Шарль Перро, Володимир Даль.
• Етап використання казки яу «упаковки» основного інструментарію психолого – педагогічної роботи. На цьому етапі почали використовувати казку педагоги і психологи. Вони активно створювали дидактичні казки, з′явилося саме поняття казкотерапії, почав розвиватися цей напрям у психології.

ОСНОВНІ ІДЕЇ КАЗКОТЕРАПІЇ.

         Головна особливість роботи у системі казкотерапії – це взаємодія з дитиною на ціннісному рівні.

         Провідні принципи казкотерапії:

• усвідомлення власних можливостей;
• усвідомлення цінності власного життя;
• розуміння закону причини та наслідку;
• пізнання різних стилів світовідчуття;
• пізнання світу власних емоцій та переживань;
• свідома творча взаємодія зі світом;
• внутрішнє відчуття світу та гармонії.

Варто завжди пам′ятати про ці принципи, використовуючи казкотерапію.

МЕТА ЗАСТОСУВАННЯ КАЗКОТЕРАПІЇ.

         Казкотерапію застосовують у різних випадках і відповідно отримують відповідні  результати. Тож залежно від очікуваних результатів потрібно визначитись з метою казкотерапії  у кожному конкретному випадку, зокрема:

• казкотерапія, як спосіб передачі досвіду «З ВУСТ У ВУСТА» та прищеплення загальноприйнятих моральних норм і правил поведінки у соціумі. Така казкотерапія допомагає соціалізації дитини.
• казкотерапія як інструмент розвитку особистості дитини та її здібностей. У цьому випадку казка позитивно впливає на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини.
• казкотерапія як психотерапія. Таке застосування казкотерапії дає змогу дитині подолати власні страхи, надмірну тривожність, попрацювати над виправленням негативних рис характеру. Завдання педагога чи психолога полягає у тому, щоб підібрати чи створити казку відповідно до потреб дитини. Якщо казку підібрано вдало, дитина «вбудовує» її послання у свій життєвий сценарій. Особливо корисно, коли дитина попросить повторити їй цю казку неодноразово. Адже саме так відбуваються глибокі зміни в житті дитини. 

       Наразі казкотерапію вважають найбільш м′яким методом психотерапії. Він працює без обмежень і є надзвичайно ефективним. Найкращі результати  можна спостерігати у роботі з дітьми, які найактивніше співпереживають казковим героям. Як ми знаємо,  у ранньому віці у дітей переважає правопівкульний  тип мислення, орієнтований на цілісне образне осмислення інформації, емоційно – чуттєве сприйняття світу. Тому важлива для дитини інформація ліпше засвоюється через яскраві образи.

ЯК СТВОРИТИ  ТЕРАПЕВТИЧНУ КАЗКУ?

1. Вибір героя близького дитині за статтю, віком, характером.
2. Описати життя героя у казковій формі, знайти схожість.
3. Увести героя в проблемну ситуацію, схожу на ту що переживає дитина. Наприклад ( «Дід і баба відвели курочку рябу до дитсадка…» «Колобок захотів навчитися читати . але у нього нічого не виходило» і т. д.)
4. Знайти разом із героєм казки шляхи подолання проблеми, показати ситуацію з різних боків.
5. Проговорювати висновок , залучаючи дитину.

Щоб ми не робили, які б новітні чи давно забуті технології, форми, методи та прийоми не використовували, головним і найважливішим завданням є і залишається забезпечити, створити й підтримати дитину, допомогти почуватися щасливою, безтурботною, справжньою дитиною.

ЯК ПРАЦЮЄ КАЗКОТЕРАПІЯ?

         Коли дитина «проживає » казку, утворюються зв′язки між казковими подіями і поведінкою у реальному житті. Якщо батьки обговорюють з дитиною прочитані казки – життєві уроки швидше засвоюються, сприяють подальшому гармонійному розвитку дитини та її успішній самореалізації. Якщо казки не обговорюються,життєві уроки та цінності засвоюються пасивно. З перших місяців зародження нового життя батьки можуть розповідати дитині казки. Доки триває внутрішньоутробний розвиток. малюк звикає до спокійних і радісних голосів батьків, реагує на їх позитивні емоції. Для новонародженого сюжет казки не має значення. Головне, щоб у ній були певні ритмічні конструкції, повтори, звуконаслідування для опанування рідної мови. У віці 1.5 – 3 роки діти починають говорити. тож казка стає поштовхом до розвитку зв′язного мовлення, образного мислення та пізнавального інтересу. 3 – 4 роки дитина розпізнає основні емоції. тож потребує казок з простими і яскравими сюжетами. На цьому етапі варто обговорювати у сімейному колі чи у групі емоції героїв, їх поведінку. 4 – 6 років мова казки є найзрозумілішою для дитини. Саме через казку дошкільник засвоює соціальний досвід. Тож будь – яке завдання дитина виконує краще й із задоволенням, якщо захопити її казковим сюжетом.

ТЕРАПЕВТИЧНІ МЕТОДИ РОБОТИ З КАЗКОЮ:

• обговорення готової казки – який герой тобі сподобався? що запам′яталося? яка ситуація вразила? що хотілося б змінити?
• створення казки дитиною – з допомогою запитань чи без них;
• драматизація казки – гра за ролями;
• арт – терапевтична робота за сюжетом казки – малювання, ліплення, з глини чи пластиліну, рухова терапія, музикотерапія, тощо.

АРТ – ТЕРАПІЯ В РОБОТІ З ДІТЬМИ.

         Відомо, що арт-терапія  впливає на особистість: знижує тривогу, змінює ставлення до себе, дає змогу виразити себе, розвиває творчі здібності, почуття. Часто психологи в роботі з дітьми використовують арт – терапію, але і вихователям можна її використовувати. На таких заняттях відчувається єдність із дітьми, позитивний емоційний зв′язок із кожним та головне, довіра.

Можна придумати свою нову казку, наділити персонажів різними не властивими їм характерами ( заєць – сильний. сміливий; вовк – хвалько і боягуз; лисиця – добра, привітна, чемна; ведмідь – спритний і швидкий, і так далі). Запропонувати дитині перевтілитись в одного із казкових героїв і розповісти який у нього настрій саме зараз.

ПІСОЧНА ТЕРАПІЯ – це ігри з піском.

Мета: розвиток пізнавальних інтересів, подолання емоційної замкненості,  не впевненості в собі, зниження психічного та фізичного напруження, концентрація уваги, вербальної пам′яті, логічного мислення, розвиток тактильно-кінетичних відчуттів, учити діяти в групі.

ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ДОСВІДУ ДОШКІЛЬНИКА ЗАСОБАМИ КАЗКИ.

         Використання дитячих казок є провідним у дошкільному дитинстві. Персонажі казок наділені яскравими рисами, які характеризують їх як позитивних, або негативних. Цікаві дослідження впливу казок на душу дитини описано американським психологом Бруно  Беттельгейма  «Психоаналіз чарівної казки. Про користь чарівного». Автор наголошує, що розвиток  особистості відбувається поетапно, і кожен етап обслуговується певною казкою. Казка допомагає дитині сформувати свій внутрішній світ так, щоб піднятися ще на одну сходинку у своєму розвитку.

         Казку традиційно використовують як терапевтичний засіб. Ставлення дитини до казки допомагає розпізнати природу психічної травми та вилікувати душевні рани.  Люди і діти різного віку сприймають казку по — різному. Тобто казкову інформацію дорослий і дитина сприймають не однаково.

НАПРИКЛАД:

«Троє поросят» дорослий засуджує легковажних поросят, які не захотіли будувати будинок надійний, а дитина ототожнює себе з усіма персонажами і проживає життя разом з ними. У цій казці яскраво показано дорослішання особистості. Ще один персонаж Вовк. Кожному знайомий стан дитини коли вона зла і хоче зламати. зруйнувати щось. Це «Вовк» який живе в кожному із нас. Та казка підказує: «Вовк – некерована, неконтрольована агресія, що карається. Звідки вплив моралі: учись керувати «вовком» у своїй душі. Ототожнюючи себе з кожним персонажем, дитина не розумом, а усім своїм єством переживає ці важливі для неї етапи дорослішання.

         Занурюючись у казковий світ дитина уявляє себе кимось з героїв: долає перешкоди, помирає. відроджується. Цінність казки полягає у тому. що вона ніколи не вкладає готову істину в голову дитини, а спонукає до активної роботи над собою.

ПОДОЛАННЯ ВНУТРІШНІХ ПРОТИРІЧ ЗА ДОПОМОГОЮ КАЗКИ.

         Майже у кожній казці спостерігаємо перевтілення героїв. Проте для дітей перевтілення відбувається  не лише у казках.

         «Ось матуся обіймає свою дитину, пестить та голубить… Але потім сварить, кричить – мабуть її зачаклував злий чарівник. У душі дитини стикаються два сильні антагоністичні почуття до однієї людини: любов та ненависть. Але ж маму не можна ненавидіти, це погано, такі почуття засуджує суспільство.

         Подолати внутрішні протиріччя дітям допомагають казки, у яких досить вдало описано певні трансформації особистості.

         Усі казки мають щасливий кінець. Це дуже важливо для дитини – бути впевненою у тому, що у її житті все буде гаразд. Проте рано чи пізно дитина ставить собі чимало складних запитань: Чи зможе вона навчитись любити? Аби подолати ці страхи, стануть у пригоді казки, де  наречена чи наречений є тварини, які потворні вдень, а вночі стають прекрасні. Це дає зрозуміти, що в людині поєднуються і тваринні інстинкти, і прекрасні величні пориви. Вчить приймати людину такою, якою вона є.

ПРАВИЛА ОЗНАЙОМЛЕННЯ З КАЗКОЮ.

1. Читайте дитині казку стільки разів, скільки вона просить.
2. Казку ліпше не читати а розповідати.
3. Використовуйте казкові події для формування особистості дитини.
4. Пам′ятайте про специфіку сприймання дітьми казкових подій з чарівним підтекстом – для дорослого кидання персонажа у вогонь є порушення їх прав, а для дитини – впевненість у тому, що зло знищене.
5. Не пояснюйте дитині глибинного змісту казки. Він має бути прихованим від неї та впливати на підсвідомість лише через текст.
6. Не імпровізуйте, вводячи у казку персонажів та розгортаючи нові сюжетні лінії з реального світу. Так ви вносите плутанину у диференціацію дитиною казкових та реальних подій.
7. Розповідаючи казку використовуйте казковий зачин – це ті ворота через які дитина потрапляє у казковий світ.

«ТВОРИМО ТЕРАПЕВТИЧНУ КАЗКУ КРОК ЗА КРОКОМ».

         Ще наші предки розуміли, що певні речі пояснювати малюкові краще за допомогою чарівних історій. У казці одразу зрозуміло, де добре, а де зло, погані вчинки героя засуджено, а хороші – винагороджено. У головного героя завжди є шанс отримати допомогу надприродних сил і виправитися  зі злом. За допомогою спеціально створеної казки легко подолати певні проблеми у розвитку дитини та соціалізації.

КРОК 1. ВИЗНАЧАЄМО ПРОБЛЕМУ ЧИ СИТУАЦІЮ, ЯКА ПОТРЕБУЄ КОРЕКЦІЇ.

            Спілкуємось з батьками , спостерігаємо за дитиною для визначення проблеми. Це може бути поганий сон, неуважність, агресія, плаксивість, жадібність, образливість тощо.

КРОК 2.  ЯК ДИТИНА ВИЯВЛЯЄ ПРОБЛЕМНУ ПОВЕДІНКУ.

            Визначивши проблему згадуємо як дитина виявляє проблемну поведінку. Найхарактерніші приклади записуємо, щоб потім використати їх у казці.

КРОК 3.  АНАЛІЗ МОЖЛИВИХ НАСЛІДКІВ ПРОБЛЕМНОЇ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ.

            Після того як прояви проблемної поведінки з′ясовано, слід проаналізувати можливі наслідки такої поведінки. Наприклад із жадібною дитиною інші діти не хочуть дружити.

КРОК 4.  ОБИРАЄМО ГЕРОЯ КАЗКИ.

            Обираючи героя казки слід дотримуватись певних вимог. Герой має бути однакової статі та віку з дитиною, для якої створюють казку, і мати схожу поведінку. Але ім′я йому слід дати інше,щоб не викликати у дитини спротив. Ліпше якщо ім′я та прізвище героя буде веселим і кумедним, адже гумор позитивно налаштує дитину.

КРОК 5.  РОЗКАЗУЄМО ПРО ТЕ, ЯКИМ ЩАСЛИВИМ БУВ ГЕРОЙ, ДОКИ НЕ ПОЧАВ ПОГАНО ПОВОДИТИСЬ.

            Тепер можна складати казку. Спочатку розказуємо про те, яким щасливим був герой доки не почав погано поводитись. Скільки було друзів, як вони до нього ставились, Але одного разу злі сили зачарували героя і так далі…

КРОК 6.  ОПИСУЄМО У КАЗЦІ, ЯК ГЕРОЙ ВИЯВЛЯЄ ПРОБЛЕМНУ ПОВЕДІНКУ.

            Слід описати як герой виявляє проблемну поведінку у трьох різних ситуаціях. Адже для казок властиві повтори (відгадати 3 загадки, виконати 3 завдання, подолати 3 перепони) – так дитина краще засвоїть та запам′ятає казку. Необхідно показати, як з кожним поганим вчинком герой стає менш щасливим, щоб дитина зрозуміла до чого призводить погана поведінка.

КРОК 7.  УВОДИМО В КАЗКУ ПЕРСОНАЖА НА КШАЛТ МУДРОЇ ФЕЇ.

            Далі уводимо в казку персонаж Мудрої Феї, Сови, Мудреця, Василини Премудрої і т. д. чи доброго чарівника. Він підскаже головному герою вихід із проблемної ситуації та підштовхне його до змін, навчить, як слід поводитись.

КРОК 8.  ЩАСЛИВИЙ КІНЕЦЬ.

            Наприкінці розповідаємо, як герой казки усвідомив ситуацію, та виправився, я отже змінив свою поведінку. Змальовуємо героя ще щасливішого, ніж на початку казки.

            Звісно, можна творити терапевтичні казки за власними принципами, або інтуїтивно. Але напочатку такий покрокова схема стане у нагоді.