"Козацьке минуле в повісті Володимира Рутківського Джури козака Швайки"

Володимир Рутківський «Джури козака Швайки»Козацьке минуле в повісті В. Рутківського «Джури козака Швайки»

Цікаві факти з біографії Володимир Рутківський народився 18 квітня 1937 року в селі Хрестителеве на Черкащині в родині вчителів. Дитинство його минуло, як згадує сам письменник «над Сулою поміж Россю і диким степом». Колись в цих місцях «зупинявся князь Ігор перед невдалим походом на половців». Тут «бився Наливайко, неподалік народився Морозенко – той самий, за яким плакала Україна. То ж жити поза історією письменник просто не міг.

З 1944 по 1954 роки Рутківський навчався спочатку у Богодухівській середній школі, а потім у середній школі села Велика Бурімка. У юності В. Рутківський мріяв стати археологом, але на історичний факультет Київського університету не пройшов за конкурсом, і вищу освіту здобув у Одеському політехнічному інституті. Проте потяг до історії та літератури залишився, і він поєднував працю на заводі з літературною творчістю. У 1959 році вперше виніс на суд читачів свою поезію і був визнаним початкуючим автором із багатообіцяючим майбутнім. З кінця 1960-х років успішно працював на Одеському обласному радіо. Дебютував у 1966 році збіркою поезій «Краплини сонця». Друга збірка – «Плоти» – вийшла у 1968. Через рік Володимир Рутківський був прийнятий до Спілки письменників України.

У 1969 році, після виходу у світ першої і другої збірки поезій, Володимир Рутківський був прийнятий у члени Спілки письменників України. З 1968 по 1973 рік він працював редактором Одеського облтелерадіокомітету. З 1986 по 1989 рік був відповідальним секретарем Одеської філії Спілки письменників України. З 1992 по 2001 рік працював заввідділом соціальних проблем у газеті «Одеські вісті» й був визнаний кращим журналістом Одещини.

Найбільшого успіху літературна діяльність Володимира Рутківського досягла після здобуття Україною Незалежності. Письменник перейнявся ідеєю – художнім словом спонукати дітей і молодь пишатися своїм героїчним минулим. Він створює «власні версії» маловідомих подій з давньої української історії. 1991 року виходить в світ його перша історична повість – «Сторожова застава» – про легендарних богатирів Іллю Муромця, Добриню Микитича та Олешка Поповича.

Перша журнальна публікація про джур відбулася ще 1995 року в «Однокласнику», але вона пройшла майже непоміченою. Шалену популярність серед читачів набула пригодницька трилогія: «Джури козака Швайки» (2007), «Джури-характерники» (2009), «Джури і підводний човен» (2010), видана видавництвом «А-ба-ба-га-ла-ма-га». У 2014-2015 роках вийшла четверта книга – «Джури і Кудлатик», яка раніше автором не планувалася. Трилогія стала тетралогією.

Серед багатьох нагород письменника:1992 – літературна премія імені Миколи Трублаїні за повість «Сторожова застава»;2002 – літературна премія імені Лесі Українки за повість «Сторожова застава»;2011 – Книга року BBC за роман «Сині води»;2012 – Національна премія імені Тараса Шевченка за трилогію «Джури». На відсотки від грошової частини Шевченківської премії Володимир Рутківський заснував приватну нагороду в царині дитячої літератури «Джури». Вона присуджується українським авторам за нові твори історично-краєзнавчої тематики для дітей та юнацтва, а також за ілюстрації до книжок та літературно-критичні праці.

Наприкінці XV століття українські землі – Волинь, Чернігово-Сіверщина, Поділля, Київщина,  Переяславщина – входять до Великого князівства Литовського. Основна маса населення в цей час зосереджувалася на обжитих землях Галичини, Поділля, Волині, Полісся, північної Київщини. Решта території України – Середнє Подніпров’я, Побужжя, Запорожжя – була майже не заселена. Ватаги так званих ухідників із прикордонних селищ селились на уходах – в гирлах річок – і там рибалили, добували мед, полювали. Невдовзі до ухідників почали приєднуватись селяни-втікачі з Галичини, Волині, Полісся, Західного Поділля. Вже у другій половині XV – на початку XVI ст. на Наддніпрянщині утворились загони вільних озброєних людей із різних соціальних прошарків. Біля порогів, як і раніше на Середньому Придніпров’ї, зіткнулися дві колонізаційні хвилі: панська – в особі магнатів, переважно старост південно-східного прикордоння Великого князівства Литовського, та народна, яку представляли запорозькі козаки. Джерело: https://dovidka.biz.ua/dzhuri-kozaka-shvayki-istorichniy-roman

Про складний період протистояння українців турецько-татарським набігам і сваволі польсько-литовських магнатів та зародження козацтва розповідається в романі В. Рутківського «Джури козака Швайки»Джерело: https://dovidka.biz.ua/dzhuri-kozaka-shvayki-istorichniy-roman

Дія твору відбувається у ХV ст. У першій частині роману вказано, що події твору починаються у березні 1487 року. У той час українські землі входили до Великого князівства Литовського. Більшість населення мешкала на обжитих землях Галичини, Поділля, Волині та Полісся. Селяни, тікаючи від свавілля панів, селилися у гирлах річок, де могли вільно рибалити, полювати, добувати мед. Вони утворювали озброєні козацькі загони, які протистояли утискам панів Князівства Литовського та безперервним набігам на українські землі турецько-татарських загарбників.

Хто такі козаки? Як про це розповідається у книзі В. Рутківського?Термін «козак» уперше зустрічається в джерелах XIII ст. У перекладі з тюркської означає «одинокий», «схильний до розбою, завоювання». Існують й інші трактування цього слова. Так, у словнику половецької мови за 1303 р. це слово перекладається як «страж», або «конвоїр». У 1490 р. слово «козак» уперше з'явилося в Україні на означення людей, що ходили в степ за здобиччю або боротися з татарами.

«У Воронівці так повелося здавна: як тільки висівали в землю зерно, найметкіші хлопці збивалися у ватагу і йшли у дніпровські плавні полювати на звіра чи ловити рибу. Раніше це називалося здобичництвом. А тепер, хоча хлопці займаються все тим же, чомусь називається козакуванням… Саньків далекий родич і сусіда дід Кібчик казав таке:– По-татарському козак – це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. Хоче – звіра полює, хоче – візьметься за шаблюку і йде на ногайця».

Тема: пригоди двох вірних друзів – Грицика і Санька, джур сміливого вивідника Пилипа Швайки під час зародження українського козацтва; захист рідних земель від татарських набігів та опір польсько-литовським панам. Ідея: уславлення любові до рідної землі, справжньої дружби, засудження зрадництва.

Хто такі Грицик і Санько? Санько – дванадцятирічний хлопець, має талант характерника. «Шаблюкою володіє не гірше від інших хлопців (звісно, дерев’яною). І на коні, кажуть, непогано тримається. Тільки Грицик і може його обігнати»; «А ще Санько вміє те, про що ніхто й не здогадується. Він уміє подумки віддавати накази й прохання. "Шуліка!" - подумки вигукнув Санько, і в ту ж мить стривожено заквоктала квочка, а курчата, мов пухнасті кульки, стрімголов покотилися до неї. Та що там курчата! На тому тижні Санько подумки попрохав маму не шмагати його лозиною. Та краще б цього не робив, бо мама відкинула лозиняку і налупила його долонею. А рука в неї важка, краще б уже лозиною це зробила»; «Звісно, найлегше було б нацькувати Барвінка на злодія. Але дивитися, як вовк шматуватиме людину, навіть, коли ця людина Тишкевич… Ні, то було понад його сили»; «… аби ж то Санько був звичайний ворожбит! Ні, він вартий сотні ворожбитів»;

Грицик – сирота, сміливий хлопець, мріє бути схожим на Швайку. «Грицикові було моторошно. Раніше він гадав, що треба стерегтися лише татар. А тепер, виявилося, і серед своїх є не кращі»; «Я хочу бути таким, як Швайка. Щоб мене татари боялися».

1. Якими ви побачили Санька і Грицика? Що в них спільне, а що відмінне?2. Заповніть таблицю. Впишіть у неї характеристики героїв із довідки. {21 E4 AEA4-8 DFA-4 A89-87 EB-49 C32662 AFE0}Санько Грицик. Довідка. Сирота, єдиний син у матері, мрійливий, визнає першість друга, моторний, має талант характерника, гарячковитий, уміє подумки віддавати накази й навіювати прохання, непосидючий, має зіркі очі.

Хто такий Пилип Швайка? Пилип (Швайка) – найкращий козацький вивідник. «Смагляве обличчя і чорні вуса, геть покриті порохнявою»; «З усіх уруських вивідників був чи не найвсюдисущіший і найневловиміший»; «Скільки разів на нього влаштовували засідки і ставили пастки, скільки кінних загонів розсипалося через нього по неосяжних ординських степах - і все на марне. Вислизав він, як хитрий змій. Прокрадався, неначе вовк. Або перевертень, що приймав будь яку подобу»; «Бо й у всьому Придніпров’ї немає такого коня, на якому можна було б утекти від нього»; «… його татари не можуть зловити, такий він моторний! Кажуть, що і в Криму він був, і аж до Дунаю діставався…»;

1. Хто, крім татар є ворогами козака Швайки?2. Якими рисами Швайка відрізнявся від інших козаків?3. Хто такі Вітрик і Барвінок? Як характеризує героїв твору їхнє ставлення до. Вітрика й Барвінка?4. Кому з героїв твору ви найбільше симпатизуєте? Чому?

Домашнє завдання. Прочитати твір В. Рутківського «Джури козака Швайки»Написати твір-роздум «Які козацькі чесноти потрібно берегти й передавати наступним поколінням?