Круглий стіл для батьків " Не погасити пам"яті вогонь"

КЗ «Гуляйпільська спеціалізована загальноосвітня школа  І – ІІІ ступенів»            Гуляйпільської районної ради Запорізької області

 

 

 

 

 

 

 

«Не погасити пам̕ яті вогонь»

( Робота з батьками. Круглий стіл)

 

 

 

 

Автор: Шамрай Світлана Олександрівна

 

 

 

 

 

 

 

м. Гуляйполе

2017рік

 

Мета: Розкрити суть трагедії голодомору 1932-1933 рр. та його вплив на долю українського народу, на історичну пам'ять сучасників; викрити людиноненависницьку політику сталінського режиму; розвивати особистісні риси громадянина України, патріотизм на основі усвідомлення досвіду історії.

Обладнання:

1. Виставка історичної художньої літератури, присвячених темі голодомору 1932-1933 рр.
2. Плакати «1932-1933», «Пам’ятаємо», мультимедійне устаткування.
3. Ікона з вишитим рушником, колоски з чорною стрічкою, велика свічка, розламаний чорний хліб на рушнику, калина, вишита сорочка, прикрита чорною хусткою.
4. Презентація «  1932 – 1933» 
5. Запис класичної музики – «Реквієм» Моцарта
6. Кліп Оксани Білозір на пісню « Свіча»
7. Фільм «Історія Голодомору»
8. Свічки для учасників

Хід заходу

Звучить «Реквієм» Моцарта

(Слайд 2)

І. Вступне слово вчителя. Шановні батьки! Сьогодні ми зібралися на круглий стіл, щоб вшанувати  пам’ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор , який призвів до небачених безневинних жертв. Кажуть, що минуле не належить нікому. Воно – надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!

Ти кажеш не було голодомору?

                                       І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

                                       З якої зерно вимили до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

                                       І забирали прямо із горшків,

 Окрайці виривали з рук малечі

                                       І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

                                       Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору.

                                       -Греби, нічого людям не лишай!..

 Я бачив сам у ту зловісну пору

                                        І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

                                         А кажеш – не було голодомору!

                                                                                                 Д. Білоус

 ІІ. Лекція вчителя  

(Слайд 3)

Голодомор –  акт геноциду Українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

    Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Така політика режиму – злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.

Визнання Голодомору 1932 –1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор  1932 –    1933 років в Україні, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.  Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р. Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря, М.Хатаєвича визнано винними в організації Голодомору.

    Багато десятиліть у СРСР тема Голодомору перебувала під суворою забороною. Сталінський режим створив систему приховування правди про вбивство голодом мільйонів українців у 1932 – 1933 роках. Тодішнє керівництво СРСР блокувало будь-яку інформацію про реальну ситуацію в Україні. Воно свідомо дезорієнтувало світову громадськість – мовляв, у них ніхто не голодує. Тим не менш, деякі західні журналісти, які побували в оточеній залізною завісою й охопленій голодом Україні, зуміли своїми публікаціями донести світові правду про злочин убивства там мільйонів людей.

      У радянській Україні небезпечно було не тільки писати про штучний голод у пресі, листах до партійних “вождів” або ж родичам за кордон, але навіть у приватних щоденниках. Будь-який необережний запис міг зруйнувати життя, вилитися в десятиліття таборів ГУЛАГу. Та попри всі небезпеки були люди, які не могли замовчати цей злочин. Вони намагалися в різний спосіб розповісти та зберегти правду, донести її до світу.

 Чому українців вбивали голодом? 

(Слайд 4)

     Після Жовтневого перевороту впродовж 1917 – 1921 років на більшій частині території колишньої Російської імперії владу захопили комуністи. Ними шляхом прямої окупації була знищена демократична Українська Народна Республіка, проголошена у 1917 році. Досвід важкої боротьби з українськими рухом змусив комуністичний режим для зміцнення свого становища в Україні піти на створення у 1919 – 1920 роках квазідержави УСРР зі столицею у Харкові та певні поступки українському національному рухові.

Україна в 1920-х роках переживала культурний ренессанс європейського зразка. Під гаслом “Гетьвід Москви!” тут формувалися самобутні, відмінні від російських, культурні традиції, орієнтовані на Європу. Створювалася національна система освіти, обґрунтовувалася економічна концепція України як автономного економічного організму. Проте до кінця цього періоду в СРСР був встановлений тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною ієрархією. Будь-який прояв незгоди або нонконформізму (як індивідуального, так і малих і великих груп людей за професійною, національною, релігійною, партійною ознаками) негайно жорстоко карався та придушувався.

     Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва.Тому за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом.

Як?

( Слайд 5)

    Механізм, який призвів до Голодомору, був приведений у дію із Москви тодішніми лідерами комуністичної партії. У січні 1928 року режим запровадив насильницькі хлібозаготівлі. У фермерів держава примусово забирала більшу частину або й все вирощене зерно за значно заниженими цінами. Одночасно розпочалась “ліквідація” найзаможніших господарств. У 1930 році колективізація викликає масові протести і повстання. Впродовж року в Україні відбулося понад чотири тисячі масових протестних виступів за участю до 1,2 млн селян. Однак, не дивлячись на це, до жовтня 1931 року колективізованими, тобто, фактично державними, стали 68% селянських господарств та 72% орної землі. Загалом в Україні було ліквідовано понад 352 тисячі “розкуркулених” господарств.

     Не зважаючи на це, Україна залишалась центром спротиву тоталітарному режиму. Упродовж перших семи місяців 1932 року на Україну припадає 56% від усіх антивладних виступів у Радянському Союзі.

     Улітку 1932 року через наростання спротиву Й.Сталін із оточенням приймає рішення про організацію в Україні штучного голоду, щоб шляхом винищення частини населення не “втратити Україну”.

Реалізація плану з організації штучного голоду

(Слайд 6,7, 8)

Дата	Подія
1 9 3 2   р і к
Липень	Україні нав’язують завідомо нереальні до виконання плани із хлібозаготівель.
7 серпня	Ухвалюється постанова про “охорону соціалістичної власності”, або “закон про п’ять колосків”.
Жовтень	В Україну направляється спеціальна комісія із хлібозаготівель на чолі із керівником уряду СРСР В.Молотовим. Її завдання – посилення репресій і збільшення вилучення зерна в українських селян.
Листопад	Організовуються загони для пошуку і конфіскації зерна, інших продуктів, худоби  у приватних господарствах. До кампанії залучається весь особовий склад міліції, органів держбезпеки та місцеві члени комуністичної партії і комсомолу.
Листопад	Вводиться режим “чорних дошок”. Занесення населеного пункту чи району на “чорну дошку” вело до їх повної блокади, проведення спеціальних репресивних заходів, а значить – доповного знищення його мешканців.
18 листопада	Запроваджуються натуральні штрафи. В  господарствах, що “заборгували” за нереальними планами, конфісковують усе продовольство і худобу.
Кінець листопада	Спецоргани розробляють спеціальну таємну операцію зі знешкодження всіх, хто міг би чинити опір повному вилученню хліба. Операція охоплювала 243 райони України.
Грудень	Розпочинається другий етап вбивства голодом українців. В Україну направляють Л.Кагановича і П.Постишева для посилення хлібозаготівель. Влада переходить до повного вилучення харчів в українських селян.
Грудень	Влада звинувачує українців у саботажі хлібозаготівель та підготовці повстання. ЦК ВКП(б) і РНК СРСР ухвалюють таємну постанову “Про хлібозаготівлю на Україні, Північному Кавказі і в Західній області”. Вона передбачала ліквідацію українських шкіл на Кубані і масове переслідування української інтелігенції.
Кінець грудня	Із сіл, які не виконали плани хлібозаготівель, вивозять усі наявні зернові запаси, навіть посівний матеріал.
1 9 3 3  р і к
1 січня	Спеціальною постановою ЦК ВКП(б) про застосування найжорстокіших репресій до тих, хто не здасть хліба, українцям був оголошений ультиматум.
Січень	Відбуваються масові обшуки в селянських господарствах, під час яких селяни були позбавлені останніх залишків їжі. Їх приречено на голодну смерть.
22 січня	Директивою Й.Сталіна заборонено виїзд селян з території УСРР і Кубані в інші місцевості Радянського Союзу. Тільки за перші півтора місяці дії цієї директиви було затримано майже 220 тисяч селян. З них понад 186 тисяч силоміць повертають у села, де вони були приречені на голодну смерть.
24 січня	Сталін призначає фактичним керівником УСРР на посаді другого секретаря ЦК КП(б)У П.Постишева. Він розпочинає масштабну кампанію “очищення” від “петлюрівців” і “українських націоналістів”. Вона стала складовою плану геноциду української нації. Тогочасний розмах політичних репресій в Україні можна порівняти з Великим терором 1937 – 1938 років. За офіційними даними, в Україні у 1933 році було арештовано більше людей, ніж у 1938-му.
Лютий	Україні починають виділяти допомогу – вибіркову і недостатню. Вона була спрямована не на подолання голоду і порятунок українців, а на забезпечення виробничих потреб у ході посівних і збиральних кампаній. Знесилені, старі, а також селяни-одноосібники не отримували допомоги. Смертність серед українських селян невпинно зростала.
16 лютого	Для недопущення поширення інформації про голод, в УСРР спеціальною директивою забороняється будь-яким організаціям, крім ДПУ, фіксувати випадки опухання і смерті на ґрунті голоду
Червень	Смертність від голоду в Україні досягає свого апогею. За оцінками демографів, того місяця померли понад 1 млн осіб.
Серпень	Прийнято рішення про створення Всесоюзного переселенського комітету та переселення  у вимерлі з голоду села України колгоспників із російських областей і Білорусі. До кінця 1933 року було переселено понад 100 тис. осіб.

 

     Під час голоду тоталітарна влада не лише не припинила примусове відбирання їжі, а й відхилила допомогу з-за кордону та кинула всі сили на те, щоб ізолювати голодуючі райони. Армія, загони НКВД оточили українські міста (бо селяни намагалися врятуватися там від голодної смерті) та залізничні станції. Мешканцям сіл забороняли виїжджати в інші регіони СРСР. Хліб вилучався, продавався до інших країн за валюту, яку спрямовували на закупівлю верстатів та іншого обладнання для промислових підприємств.

 До чого це призвело?

(Слайд 9)

     Саме за цей менш ніж календарний рік (1932 – 1933) в Україні загинули мільйони людей. На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистки смертності унеможливлюють встановлення точної кількості загиблих і вичерпного поіменного списку жертв.

 Перші оцінки кількості загиблих з’явилися ще у 1933 році. Вже тоді називались цифри і 7, і навіть 9 млн загиблих від штучно організованого голоду.  Оцінки сучасних дослідників щодо кількості убитих голодом в Україні у 1932 – 1933 роках також значно різняться – від 1,8 до 7 і навіть

10 млн жертв.

     Темою підрахунку втрат України у Голодоморі 1932 – 1933 років із

2007 року займається Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України імені М.Птухи. За висновками фахівців Інституту, які увійшли до матеріалів кримінальної справи за фактом вчинення геноциду в Україні 1932 – 1933 років, через Голодомор в УСРР загинуло 3 млн 941 тис. осіб. Непрямі втрати (дефіцит народжень) унаслідок Голодомору в Україні в 1932 – 1934 роках дорівнюють 600 тис. осіб.

     Аналіз етнічного складу прямих демографічних втрат свідчить, що було вчинено вбивство голодом саме етнічних українців – втрати українців в тогочасних межах УСРР становлять 3 млн 597 тис. осіб або 91,2% від загальної кількості прямих втрат.

     Жахом Голодомору була надзвичайно велика смертність серед дітей. У багатьох районах України у вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько двох третин учнів. Ученими Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України імені М.Птухи для Гарвардського університету створена карта втрат УСРР у Голодоморі. За даними вчених, найбільше постраждали лісостепові регіони України із давніми козацькими традиціями – Полтавщина, Черкащина, Кіровоградщина, Київщина. У цих регіонах в окремих районах упродовж 1933 року вимерло понад половину населення.  Смертність перевищувала середній рівень у 8–9 і більше разів. У нинішніх Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищим у 5-6 разів, у Донецькій і Луганській області – у 3–4 рази.

     Голод став зброєю масового біологічного знищення українців. Він на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. Українцям як етносу було завдано смертельної рани. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині.

                          Кліп на пісню Оксани Білозір «Свіча»

     Народ перестраждав, стерпів люту наругу своїх катів, але в його

пам’яті живе й нині прокляття тих, хто збиткував ся над його долею і життям.

Ще й досі у сни людей приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз’ятрені серця, болить душа, що звідала горя до краю.

    На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна замести сліди злочину. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про ті страшні роки, про ті страшні події.

Не обійшов голод і наше Гуляйпілля. Спогадами деяких наших жителів (на жаль, вони уже відійшли у вічність) поділяться батьки.

ІІІ. Виступи батьків

   1.  Тимошенко (Онопрієнко) Марія Федорівна. Народилася 25 червня 1925 року в м. Гуляйполе, проживала за адресою : м. Гуляйполе, вул. 9 Січня,283.

« У 32 році в нашій сім̕ ї було сім чоловік. Я добре пам̕ ятаю голод, хоч була ще мала. Дякувати Богу, що від голоду ніхто не помер. Але було дуже важко. У нас була корова, що врятувала від смерті нашу сім̕ ю.

   Я пам̕ ятаю, що тоді з колгоспу вивезли все, що вродило, нічого е залишили. Вдома у нас теж майже нічого не було, був неврожай Зиму якось пережили, а навісні сікли лободу і робили з неї «лободяники». Так і вижили.

   Я думаю, що цей голод був справжнім винищенням українського народу. Так, був неврожай, але якби не вивезли все до зернини, то і голоду б не було. Скільки б людей вижило».

   2.   Квітко Катерина Федорівна. Народилася 07 жовтня 1928 року, проживала за адресою: м. Гуляйполе, вул. Колгоспна, 88. « Виховувалась я у багатодітній сім̕ ї. Нас було 6, дітей. У той голодний рік ми вижили. Була корова. Хоч згідно контракції молоко здавали, все ж дітям трохи перепадало.

У пам̕ яті закарбувалось назавжди приміщення ясел, куди мене, закутану у ковдру відносив старший брат. Спочатку щосуботи нас віддавали додому, на руки давали шматочок хліба. Мої брати й сестри мене дуже чекали, бо той хліб для них був за ласощі. Потім з ясел перестали відпускати додому, бо хати не топили, а в яслах було тепло. Мені повезло, бо батька призначили в ясла сторожем. Тепер я його могла бачити щовечора.

    На горищі у нас зберігалася квасоля, але активісти її всю забрали і оділили між собою. Весною почали відпускати додому. Мене дуже вразила піч, вона була вся подовбана шомполами, так шукали зерно, але у нас його ніколи не було. До сих пір я не можу їсти дрібну картоплю, бо тільки нею мене годували в яслах, але дякуючи їй вижила».

    3.  Шевченко Зінаїда Андріївна. Народилася 09 липня 1923 року. Проживала в селі Марфопіль. « У той страшний рік мені виповнилося 10 років. Окрім мене, у сім̕ ї було ще четверо дітей. Батьки та старші брати працювали в колгоспі. До цього часу не уявляю, як їм вдавалося хоч іноді принести жменьку зерна додому. На свято варили квасолю А щодня їли наварз калачиків, грициків, свіріпи, кропиви з ріпою. М̕ ясом були горобці.

   Мати й батько померли від голоду. Мене виховувала тітка Мотря. Власних дітей у неї було двоє. Одна донька померла від голоду».

     4.   Кравченко Ніна Іванівна. Народилася 07 листопада 1920 року, проживала в селі Марфопіль. « У той час мені вже було 13 років. П ї  картина,еред очима завжди одна картина, намальована чорними фарбами. У степу стоїть багато скирт. Під Новий рік мене з іншими колгоспниками вигнали в степ і наказали молотити колоски. Ми дуже мерзли, хотілося їсти. У голові засіла думка, що буде, якщо з̕ їсти декілька зернин. Страх брав верх. Ніхто цього не насмілювався зробити. Всі тремтіли перед законом про «п̕ ять колосків». А «червона метла» все вимела до зернини з Гуляйпільського краю. По зерно приходили в двір представники влади. Вони господарювали, як хотіли, нишпорили скрізь. Люди плакали, але на них ніхто не звертали уваги, іноді били. У Марфополі «активістами» були Шийко і Горовий, люди називали їх «яструбами».

ІV. Вчитель. Нещодавно директор школи був на презентації нового фільму про голодомор, знятий американськими режисерами. Давайте переглянемо його разом.

Демонстрація фільму

V. Підсумок. Заключне слово вчителя.  (Слайд 10) Кажуть, коли пізнаєш краплю, можеш довідатись про будову океану. В цьому є свій сенс. І тому я висловлюю, напевно, віру кожного, говорячи словами Олександра Міщенка:

 «Мертвим нікому довіритись, крім живих, - і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу і тим була  виправдана їх погибель!»

       Давайте усі разом запалимо свічки і хвилиною мовчання вшануємо пам'ять жертв сталінського голодомору.

Всі присутні запалюють свічки

 Хай для всіх людей доброї волі ця хвилина скорботи стане актом поминання і перестороги. Хай подібне не повториться ніколи.

Хвилина мовчання.

     Нехай світло цих свічок буде нашою даниною тим, хто навічно відійшов у 1932-1933 роках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерела інформації

1.Електронний архів Голодомору: зведений реєстр архівних документів:  http://www.archives.gov.ua/Sections/Famine/Publicat/

2.Спеціальний проект сайту “Історична правда” – “Голодомор 1932-1933”: http://www.istpravda.com.ua/themes/holodomor/

3. Сайт Голодомор 1932-1933 Харківська область:  http://www.golodomor. kharkov.ua/

4.Голодомор 1932 – 1933 рр. Опис колекції документів ГДА Служби безпеки України на офіційному сайті СБУ: http:// www.sbu.gov.ua/sbu/ control/uk/ publish/article?art_id=49757&cat_id=53076

5.Розділ офіційного сайту Державного комітету архівів України:   http://www. archives.gov.ua/Sections/Famine/

6.Сайт Українського інституту національної пам’яті: http://www.memory. gov.ua/holodomor-commemoration-news

7.Український науковий інститут Гарвардського університету. Проект. Мапа. Великий голод:  http://gis.huri.harvard.edu/the-great-famine/about-the-great-famine-project.html

8.Спеціальний розділ офіційного веб-порталу Державного комітету архівів Україниприсвячений Голодомору: http://www.archives. gov.ua/Sections/ Famine/index.php

9.Пам’ятники жертвам Голодомору в Україні: http://www.holodomor-monuments.org

10.Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні в Києві :  http://www. memorialholodomors.org.ua

11.Голодомор 1932 – 1933 рр. Харківська область :  http://www.golodomor. kharkov.ua/

12.Веб–сайт Геноцид Голодом:  http://www. holodomoreducation. org/index. php/id/158/lang/ua

13.Енциклопедія голодомору 1932-1933 років в Україні:  http://www. history. org. ua/?discussion&nazva=_enhld_

14. Д. Білоус . Ти кажеш не було голодомору? : http://kazak-nation. livejournal. com/311233.html