Культура Галицько-Волинської держави. 7 клас НУШ. (Власов)

Посилання на онлайн презентацію з додатковими вправами.https://www.canva.com/design/DAGj2u. BZ7uk/6i. RQIRlm0 SWXM6 KYHq. JL7 Q/view?utm_content=DAGj2u. BZ7uk&utm_campaign=designshare&utm_medium=link2&utm_source=uniquelinks&utl. Id=h8b20022422

§ 25. Культура Волинсько-Галицької держави

Роздивіться ілюстрацію та прочитайте коментар до неї. З іменами яких князів пов’язана історія зображеного храму? Які риси архітектури XII–XIII ст. уособлює пам’ятка? Про які інші архітектурні пам’ятки доби довідалися на попередніх уроках?Успенський собор у Володимирі збудовано за ініціативи князя (тоді волинського, а від 1167 (1168) – великого київського) Мстислава Ізяславовича, батька Романа Мстиславовича. 1160 р. храм освячено. У 70–80-х роках ХІІІ ст. храмом опікувався князь Володимир Василькович, якого в ньому ж поховано. Центрами освіти у Волинсько-Галицькій державі були, як і за попереднього періоду,церкви та монастирі. Викладання в тогочасних школах істотно не відрізнялося відчасів Ярослава Мудрого: навчали читання, письма церковнослов’янською мовою,церковного співу. Успенський собор у Володимирі

Із житія митрополита Петра Ратенського, родом з Волині, відомо, що його в сім років батьки віддали «книг учитися». Осередки освіти виникали й при дворах князів. Знахідки берестяних грамот, бронзовихта кістяних писал переконують, щописати вміли і можновладці, і простолюд,а книжна наука розвивалася в різнихчастинах галицької та волинської земель. Берестяні грамоти, наприклад, знайденов Звенигородi та Бересті, а бронзовіписала для воскових табличок – у Галичi,Звенигородi, Перемишлi, Острозі. Дощечказ алфавітом і писала. У волинсько-галицьких землях було створено й переписано багато книжок. Великакнигописна майстерня діяла при дворi племінника короля Данила – князя. Володимира Васильковича – книжника й фiлософа, рiвного якому, як сказано влiтописi, «не було у всiй землi, i пiсля нього не буде». Літопис розповiдає, що князьробив щедрi дарунки церквам у своїх мiстах – Володимирi, Берестi, Бiльську, Кам’янцi.

Найвидатнішою пам’яткою літописання Волинсько-Галицької держави є Галицько- Волинський літопис (хроніка). На вiдмiну вiд iнших лiтописiв, його текст не подiлений на датованi записи, а складається з окремих оповідей про воєннi походи та iншi подiї. Ця пам’ятка – єдине історичне джерело, з якого довідуємося про події у Волинсько-Галицькій державі та її відносини із сусідами у всій повноті деталей та подробиць. Як і інші історико-літературні праці того періоду, літопис увібрав у себе відомості з давніших книг, створених як місцевими книжниками, так і чужоземцями. Дарував він коштовності й церквам iнших князiвств. Оправу найдорожчих книг мiсцеві ремiсники прикрашали коштовними тканинами, металевими накладками, оздобленими емаллю. Звенигородська берестяна грамота. ХІІ ст.

Створюючи свою хроніку, автор звертався до текстів князівських літописців, воїнських повістей, документів із княжих архівів. Дослідники вбачають зв’язок тексту Галицько-Волинського літопису з візантійськими хроніками Георгія Амартола та Іоанна Малали, «Історією Іудейської війни» Іосифа Флавія та ін. Лiтопис має дві частини. У першiй ідеться про подiї в Галицькiй землiвід 1205 р. до кiнця 50-х років XIII ст. Вона є, власне, життєписомкнязя Данила Романовича. З яскравими деталями літописецьрозповів про сумну долю малолітніх синів князя Романа, боротьбу. Данила Романовича проти синів новгород-сіверського князя Ігоря йкнягині Ярославни, дочки Ярослава Осмомисла, та утвердження. Данила в Галичі. З літопису довідуємося про боротьбу Данила Романовича за батьківський стіл змісцевим боярством, польськими та угорськими володарями. Літописець Данила. Романовича часто звертався до народної творчості, свідченням чого, є, зокрема,легенда про євшан-зілля, яку знаєте з попередніх уроків.

Друга частина Галицько- Волинського лiтопису пов’язана з Волинською землею й волинськими князями. У ній оповідається про події 1261–1292 рр. Як уважають дослідники, цю частину лiтопису створено при дворі володимирського князя Володимира Васильковича в останні роки його життя. У чому цінність берестяних грамот як історичних джерел? Чому саме ці пам’ятки слугують підставою для висновку про поширеність освіти серед тогочасного населення? Де й коли було створено Галицько-Волинський літопис? Скляне намисто з колекції заповідника “Древній Звенигород”. ХІ–ХІІІ ст.

Прочитайте уривок з Галицько-Волинського літопису. Про які деталі битви на Калці дізналися з джерела? Чому, на вашу думку, літописець приділяє особливу увагу Данилові Романовичу? У чому автор вбачає причини поразки русів?На ріці Калці татари встріли їх, війська половецькі й руські. Мстислав Мстиславович тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками ріку Калку й іншим полкам піти з ним, а сам після нього перейшов… Мстислав же Романович і другий Мстислав, Святославович, сиділи у стані, не знаючи цього, тому що Мстислав Мстиславович їм обом нічого не сказав – через зависть, бо велика незгода була межи ними. Коли зітнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед, і воєвода Семен Олуйович, і воєвода Василько Гаврилович. Ударили вони в полки татарські, і Василько був збитий з коня, а сам Данило поранений був у груди. Але через молодість і одвагу він не чув ран, що були на тілі його, – був бо він віком вісімнадцяти літ, був бо він сильний, – і Данило кріпко боровся, побиваючи татар… Захотів води, і, пивши, відчув рану на тілі своєму, – в битві не помітив він її через силу й мужність віку свого. Був бо він смілий і хоробрий, «од голови й до ніг його не було на нім вади». І сталася побіда над усіма князями руськими, якої ото не бувало ніколи.

Прочитайте уривок з Галицько-Волинського літопису про Володимира Васильковича. Які риси характеру князя викликають захоплення літописця? Сей же благовірний князь Володимир на зріст був високий, у плечах великий, з лицягарний, волосся мав жовте кучеряве, бороду стриг, і руки мав гарні, і ноги… Говорив вінясно словами зі Святих книг, тому що був філософ великий. І ловець він бувумілий і хоробрий. Був він кроткий, смиренний, незлобливий, справедливий, не загребущий, не лживий, злодійство ненавидів, а пиття не пив хмільного зроду. Приязнь же він мав до всіх, а особливо ж до братів своїх, у хресному ж цілуванні стояв він по всій правді істинній, нелицемірній, і страху Божого сповнений. Особливо ж старався він про милостиню, і про монастирі подбав, ченців піддержуючи і всіх ігуменів з любов’ю приймаючи, і монастирі многі він спорудив. На весь бо церковний чин і на церковників одкрив був йому Бог серце і очі, і не затьмарював він ума свого п’янством, і кормителем він був ченцям, і черницям, і вбогим, і всякому стану він яко улюблений отець був.

За доби роздробленості та монгольського лихоліття зв’язки місцевого іконопису з візантійською традицією почали слабнути. Художники, не відкидаючи візантійських канонів, дедалі впевненіше творили власну іконописну школу. Виникають мистецькі осередки, тому й не дивно, що більшість пам’яток, які дійшли до нас, походять саме звідти. Восени 2000 р. в Луцьку було знайдено шедеврконстантинопольського малярства XII ст. –ікону Богородиці. На думку дослідників, ікона потрапиладо Холма в період заснування й розбудови міста в 40-х роках XIII ст. за князя Данила Романовича і від XVII ст. відома як Холмська ікона Богородиці. Її виконано на трьох кипарисових дошках. Чудотворна ікона Божої Матері Холмської –найдосконаліша за мистецьким рівнем візантійськаікона константинопольської школи, збережена в Україні. Холмська ікона Богородиці

Продовженням малярської традиції дорогобузької ікони є збережені в церкві Параскеви в Даляві на Лемківщині (нині Польща) постаті архангелів Михаїла та Гавриїла. Особливістю цих ікон є зображення постатей на повний зріст (знизу зображення втрачено) – риса, не властива візантійському мистецтву, на традиції якого спиралися майстри іконопису Руси-України. Найвидатнішою та найхарактернішою пам’яткою малярської культури Волинсько-Галицького князівства є Дорогобузька ікона Богородиці, створена в останній третині XIII ст. на Волині. Майстер, автор цієї ікони, був добре обізнаний як із сучасною йому технікою іконопису, так і з візантійською традицією. Монументальні розміри (збереглися лише фігури Богородиці та Христа) вказують, що це була ікона заввишки до 1,5 м. Дорогобузька ікона Богородиці

Найвизначнішими зразками волинсько-галицького книжкового малярства XIII ст. є мініатюри перемишльського архиєрейського служебника, Оршанського та Холмського Євангелій. Сторінка із заставкою та мініатюри XVI ст. з Холмського Євангелія

Роздивіться прочитайте перейшовши https://cutt.ly/5w. I99g. LQ зображення пам’яток, та, посиланням кодом,коментар до них за або перегляньте відео. Про які нові риси вархітектурі довідалися? свідчать пам’ятки, появу про які рис,Поясніть цих спираючись на історичний контекст доби. Що найбільше вразило в розповіді про вежув Столп’є?12 У ХІІІ ст. на Західній Волині з’явився новий тип оборонних споруд – кам’яні обороннівежі (за походженням і типом – західноєвропейський донжон). До нашого часузбереглися вежі поблизу м. Холма (у селі Столп’є, що нині на території Польщі) та в Кам’янці (нині Білорусь). За призначенням вежі були дозорними, проте їх використовували й для ведення далекого бою із широким радіусом обстрілу. Окремі яруси та приміщення правили за житло.1 – Вежа в Кам’янці (нині Білорусь) 2 – Вежа в Столп’є (нині Польща)

https://wordwall.net/play/85299/399/472 Узагальнення

1. Установіть хронологічну послідовність подій: а) створення Галицько- Волинського літопису (хроніки); б) спорудження Софійського собору в Києві; в) будівництво Успенського собору в Галичі.2. Позначте на контурній карті місця, звідки походять або де розташовані найвідоміші пам’ятки культури доби.3. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/Tw. UYq04o або кодом та виконайте завдання онлайн.