Культура привітання. Виховна година

 

 

 

 

Хід заняття

І. Вступне слово вчителя.

Слово «культура» походить від латинського «вирощування», «обробіток». Первісний смисл цього слова був пов'язаний з обробітком грунту. Потім це слово набуло широкого значення, як «культура» суспільства, нації. Це слово ми відносимо і до люди­ни. Кажемо: культура мови, спілкування, почуттів, привітання.

Напевно, кожен, хто покуштував плід яблука-дички з гримасою незадоволення викине його, а от яб­лука садового дерева-окультуреного — з'їсть із задо­воленням. Такою ж мірою нам неприємно контакту­вати з людиною некультурною, неввічливою, безце­ремонною. Одночасно з задоволенням ми спілкуємо­ся з людиною культурною. Нас тішить її ввічливість, привітність, тактовність, доброта.

То ж я, із спільними зусиллями всіх працівників школи, стараюся зробити з вас культурних людей.

 

Сьогодні ми з вами поговоримо про культуру привітання.

Щодня зустрічаючись із знайомими вперше, слід вітатися. Оскільки норм привітання в світі є багато, ми обмежимося загальновживаними у нас, в Ук­раїні.

Здавна в Україні, зокрема в сільській місцевості, існує добра традиція: вітатися з людьми незалежно від близькості знайомства. Тому і вам не слід забу­вати про неї і слід додержуватись цієї традиції.

 

— Якими словами ми вітаємося?

(Добрий день, ранок, вечір; доброго здоров'я; дай Боже щастя! Слава Ісусу Христу! Христос Воскрес! Христос рождається!).

Так вітаються християни. Своїм привітанням під час зустрічі люди бажають одне одному не лише доброго дня, а й здоров'я, добра та всіх гараздів.

Вам, діти, слід вітатися не тільки з дорослими, але й одне з одним. Вітаючись не слід вживати жар­гонних і вульгарних слів: «Привіт, старий» чи «Вітаю теличко» — навіть звертаючись до найближ­чих знайомих.

Не можна махати рукою чи капелюхом; надто га­ласливо виявляти свої почуття чи вітатися між іншим, просто так.

 

У народі кажуть: «Яке «помагай боже» таке й «доброго здоров'я».

— Як ви розумієте цю приказку?

(Як ви привіталися, того вона вам і побажала).

 

Привітання, діти, треба говорити не поспіхом, не машинально, а повільно і приязно: і поглянути при цьому у вічі знайомому та щиро посміхнутися. Доб­рий настрій і йому, і вам забезпечений.

Різними є форми прощання.

(До побачення! До зустрічі! Усього найкращого! На все добре! Бувайте здорові! На добраніч!)

 

Проте можна при прощанні з близькими чи доб­ре знайомими обмежитись і невербальною формою, тобто жестом.

(Пояснення слова «вербальна форма» — це фор­ма, коли використовується мовлення, «невербальна» -- це форма жестів).

•            Як можна попрощатися за допомогою жестів?

    (Посміхнутися,   потиснути   руку,   помахати рукою).

 

 

Але дуже прикро, коли українська молодь засмічує нашу чудову, мелодійну українську мову такими формами вітання: «Салют», «Віват» та інші. А в ситуації: здраствуй-прощай найчастіше викорис­товують англійське «гуд бай» чи італійське «чао».

 

Перед вами може постати таке питання: «Хто по­винен вітатися першим?» Як підказує здоровий глузд, першим вітається завжди той, хто ввічливіший і вихованіший.

За сучасним етикетом, першим вітається молод­ший зі старшим, чоловік із жінкою, учень з вчите­лем, дитина з дорослим, гість із господинею, госпо­дарем.

В Україні і досі вельми поширеним є привітання «за козацьким звичаєм» — зустрівшись у гостині, добрі знайомі починають обніматися і цілуватися.

 

Незалежно від віку статі першим вітається той, хто обганяє знайомого чи проходить повз нього. Перш ніж звернутися із запитаннями до незнайомого, слід з ним привітатися.

Зустрівшись у кафе, кінотеатрі, театрі зі своїми знайомими, вам слід взаємно привітатись, злегка кивнувши головою.

З продавцями магазинів, кіосків, службовців го­телів слід вітатися, якщо ви маєте з ними справу постійно, день у день.

II. Читання оповідання В. Сухомлинського «Скажи людині «Доброго дня».

Обговорення оповіді.

III. Аналіз ситуації морального змісту.

1. Зайшли до ліфту дві подруги. У ліфті стояв чо­ловік похилого віку. Світлана привіталась, а Лю­да запитала: «Цей чоловік — твій знайомий?»

      -- «Ні, — відповіда Світлана. — Він живе в нашому будинку».

 — Чи правильно робить Світлана?

 

2. Галина їде до школи, а Сашко — зі школи. По дорозі вони зустрічаються.

     Хто з них першим повинен привітатися?

IV. Робота над прислів'ями.

• «Слова щирого вітання дорожчі за частування».
• «Одне приємне слово — наче сад цвіте».
• «Ввічливих і лагідних скрізь шанують».

V. Підсумок заняття.

Пам'ятка.

1. Не забудь вітатися із знайомими.
2. Вітайся із ввічливим виразом обличчя.
3. Молодший першим вітається зі старшими.
4. Вітаючись, вийми руки з кишень.
5. Чоловік (хлопець) повинен вітатися першим.

6. У кафе, кінотеатрі, театрі слід вітатися із знайомими кивком голови.
7. Першим має вітати присутніх той, хто захо­дить у приміщення після інших.

 

Як приємно кожному з вас бачити усміхнене об­личчя, почути ласкаві, звернені до тебе слова. І тоді твій настрій стає піднесеним, веселим. Так само і людям приємно почути від вас лагідні, добрі слова. Як я побачила з нашого заняття, ви їх добре знаєте. Давайте ми їх пригадаємо якомога більше і зберемо у нашу «чарівну скриньку». Це можуть бути слова привітання, пошани, подяки. А зараз я відчиню двері і випущу ці слова у світ. Нехай всі люди зна­ють, як багато, добрих слів є на світі, хай усім від цього стане приємніше, веселіше жити на нашій ук­раїнській землі.