Культура Русі-України Х-ХІ ст.

Культура Русі – України. Х- ХІ ст.

Розвиток освіти за часів Володимира Великого В історію освіти Володимир Великий увійшов як організатор школи «книжного навчання». Юнаки залучались до вивчення семи вільних наук. «… став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне. А матері дітей своїх оплакували, бо іще не укріпилися вони вірою і, як померлого вони оплакували», вказується у літописі Руському. Можливо, що школа діяла при Десятинній церкві. Навчання в школах велось за книгами завезеними з Візантії. Школа готувала до діяльності в галузях релігійного, державного і культурного життя. Вихованці ставали опорою князя в управлінні країною. Князь Володимир Великий

До прийняття християнства східні словяни користувалися для письма «чертами і резами». Слов’янська писемність була створена в IX столітті(приблизно у 862 році) болгарськими просвітителями Кирилом та Мефодієм на основі грецької. Були створені дві абетки — глаголиця і кирилиця. Поширення набула кирилиця. За часів правління Ярослава Мудрого Київська школа «книжного навчання» переростає у вищий навчальний заклад, своєрідну середньовічну академію. Тут навчалися не лише діти князів, старших дружинників, бояр, а і претенденти на корони європейських монархій. Серед них – сини англійського короля Едмунда Залізнобокого Едуард і Едвін, угорські королевичі Андрій і Левенте, данський королевич Герман, Польський – Бистрим, шведський – Інге, скандинавські – Улаф і Геральд. Навчання відбувалося в Софійському соборі, про що свідчать графіті ХІ століття. Слов'янська писемність. Князь Ярослав Мудрий

При Софійському соборі був створений скрипторій – майстерня перекладів на давньоруську мову текстів та їх переписування. «І зібрав він писців многих, і перекладали вони з гречизни на слов'янську мову»Загальна кількість книг Софійської бібліотеки в ХІ столітті сягала 500 томів. В ХІІІ столітті в користуванні знаходилось близько 140 тисяч книг. «… великий князь Ярослав, син Володимира, засіяв книжними словами серця віруючих людей… Се є джерела мудрості, бо є у книгах незмірна глибина». При Софійському соборі був створений скрипторій. «І зібрав він писців многих, і перекладали вони з гречизни на слов'янську мову». Загальна кількість книг Софійської бібліотеки в ХІ столітті сягала 500 томів. В ХІІІ столітті в користуванні знаходилось близько 140 тисяч книг. «… великий князь Ярослав, син Володимира, засіяв книжними словами серця віруючих людей… Се є джерела мудрості, бо є у книгах незмірна глибина». Бібліотека

.«Слово про закон і благодать» написане між 1037 – 1050 рр.«Слово» - церковна проповідь, складається із трьох частин: зіставлення закону і благодаті, опису поширення християнства на Русі і похвали Володимиру Святославичу та його синові Ярославу.Іларіон був співавтором Статуту Ярослава Мудрого – кодексу сімейного і шлюбного права, ним були закладені основи педагогіки сімейного виховання «Слово про закон і благодать» - найдавніша пам'ятка оригінальної літератури  Русі –України, написане між 1037 – 1050 рр. Іларіоном. «Слово» - церковна проповідь, складається із трьох частин: зіставлення закону і благодаті, опису поширення християнства на Русі і похвали Володимиру Святославичу та його синові Ярославу.Іларіон – церковний письменник, перший руський митрополит. Він також був співавтором Статуту Ярослава Мудрого – кодексу сімейного і шлюбного права, ним були закладені основи педагогіки сімейного виховання. Книжні пам’яткиІларіон

Усна народна творчість Усна народна творчість даного періоду - це билини, перекази, пісні, загадки, прислів'я, приказки, казки. Билина – жанр героїчного епосу; пісня – сказання про знамениті події із життя народу та героїчні подвиги богатирів. На картині В. Васнецова зображені три богатирі —Добриня Микитич, Ілля Муромець і Олешко Попович (головні діячі руських билин). Вони мали цілком реальних історичних прототипів - Ілля Муромець походить із Чернігівщини; Добриня був воєводою, дядьком князя Володимира Великого, рідним братом Малуші – Володимирової мами; Олексій Попович походив із міста Пирятин на Полтавщині. Богатирі. В. Васнецов

Архітектура. Середмістя Києва:   Городище Кия   Місто Володимира   Місто Ярослава. Архітектура Місто Володимира Місто Ярослава Територія міста Володимира становила близько 10-12 га. Вали міста мали на гребені дерев'яні конструкції з дубових городень Фортеця Ярослава була розташована на площі понад 60 га, оточена ровом і високим валом завдовжки 3,5 км, завширшки біля основи 30 м.

. Десятинна церква. Фрагмент діорами «Місто Володимира»в Археологічному музеї Києва. Архітектура. Десятинна церква ( Церква Успіння Пресвятої Богородиці)  зведена  у 989 - 996рр. Вважається першою кам'яною церквою Русі – України. Десятинна церква була хрестовокупольним шестистовпним кам'яним храмом. Мати церков руських - з її зовнішнього і внутрішнього вигляду будувались інші храми. Церква була усипальницею Володимира Святославича, його дружини Анни, княгині Ольги. Церкву зруйновано під час монгольської навали у 1240 р. Декілька цеглин Десятинної церкви було закладено у фундамент Червоного корпусу Київського університету, що символізувало зв'язок Київського університету з просвітницьким спадком князя Володимира Десятинна церква. Фрагмент діорами «Місто Володимира»в Археологічному музеї Києва

Архітектура. Софійський собор Версія вчених : Софію заклали 4 листопада 1011 р. за князя Володимира, а завершили за сім років, 11 травня 1018 р., вже за Ярослава. Стіни викладені з природного каменю – рожевого кварциту та граніту, ряди яких розділені рядами плінфи. Храм має пірамідальний ступеневий силует: 12 куполів оточують центральний великий купол. Загальна ширина собору — 54,6 м, довжина — 41,7 м, висота до зеніту центральної бані — 28,6 м За версією вчених Софію Київську заклали 4 листопада 1011 р. за князя Володимира, а завершили за сім років, 11 травня 1018 р., вже за Ярослава. Стіни викладені з природного каменю – рожевого кварциту та граніту, ряди яких розділені рядами плінфи. Храм має пірамідальний ступеневий силует: 12 куполів оточують центральний великий купол. Загальна ширина собору — 54,6 м, довжина — 41,7 м, висота центральної бані — 28,6 м. Архітектура

. Збережені в Софії мозаїки ХІ ст. є найбільшими в світі: 260 квадратних метрів. Палітра мозаїк собору налічує 177 відтінків кольорів. Христос Пантократор (Вседержитель) зображений у зеніті центральної бані. Навколо Христа-Вседержителя — чотири архангели, з яких лише один — мозаїчний, а інших наприкінці XIX ст. домалював олією М. О. Врубель. Висота мозаїки Богоматері Оранти становить 6 м та викладена з 2 мільйонів кусочків кольорової смальти. Унікальність: виконанана на внутрішній поверхні куполу Собору, з різних точок Оранта виглядає зображеною у різних позах — стоячи, схилившись у молитві чи на колінах. Мозаїка Христос Пантократор Богоматір Оранта

Фрески. Збереглося фресок 3 000 м. кв. Над розписом працювало близько 30 художників. Княжий сімейний портрет - найбільша фреска собору, має довжину 15 м На стінах зображено орнаменти, сцени візантійського придворного життя, музики, акробати, мисливські сюжети змагання на константинопольському іподромі, Фрески У Софійському соборі збереглося 3 000 м. кв. фресок. Над розписом працювало близько 30 художників. На стінах зображено орнаменти, сцени візантійського придворного життя, музики, акробати, мисливські сюжети змагання на константинопольському іподромі. Княжий сімейний портрет - найбільша фреска собору, має довжину 15 м Княжий портрет. Фреска ХІ ст.

Графіті Графіті Софії Київської - написи та малюнки, видряпані по фресковому тиньку, личкувальному розчину поверхонь стін, мармурових стінках та віках саркофагів (Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха), мармурових та шиферних плитах декоративного оздоблення інтер’єру Софії Київської. Виявлено понад 7000 графіті XI — початку XVIII ст. Найдавніші з графіті Софії Київської виконані не кирилецею, а глаголицею. Дослідження графіті дозволило визначити час побудови Софійського собору в Києві – 1011–1018 рр. Графіті Софії Київської

. Музичні інструменти. Музичне мистецтво У музичному середовищі співіснували дві культури – народна  і церковна (храмова): колискові, материнські пісні, потішки, пестушки і забавлянки, примівки і лічилки; календарно-обрядові, закличні, величальні, родинно-побутові, поминальні пісні; ратна музика супроводжувала військо. В поході використовували музичні інструменти: накри, аргану, зурну, посвистелі, труби. Давньоруськими професійними музикантами XI-XVIII ст. були скоморохи - учасники театралізованих дійств, вистав, народних гулянь та ігрищ, знали декілька мов. Музичні інструменти

Декоративно-ужиткове мистецтво - один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Воно включало металообробку, гончарство, різьблення, ткацтво, склоробство. Ливарники виготовляли вироби – від малесеньких ґудзиків до великих церковних дзвонів. Поширеними були техніки ювелірного мистецтва: чернь, зернь, скань та перегородчаста емаль. Різьбяри по дереву прикрашали фасади зрубних будівель, одвірки, речі домашнього вжитку, човни. Майстри володіли технікою склоробства, майолікової кераміки. Декоративно- ужиткове мистецтво. Вироби майстрів. Вироби майстрів. Вироби майстрів. Вироби майстрів. Вироби майстрів

Література. Гісем О. В. Історія України: підручник для 7 класу закладів загальної середньої освіти/ О. В. Гісем , О. О,Мартинюк. Харків : Видавництво «Ранок», 2020. – 144 Ольга Радул. Історія педагогіки України Х- ХVІІ століть: персоналії. Навчальне видання. Київ: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2005. - 237 Корнієнко В. В. Графіті Софії Київської ХІ – початку XVIII ст.:Інформаційний потенціал джерела. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://byzantina.files.wordpress.com/2015/04/kornienko_aref.pdf