Культура Волинсько-Галицького князівства

Культура Волинсько-Галицького князівства

Культурна спадщина — збереження традицій Русі-України; ✓ Зовнішні впливи — взаємодія з культурою Візантії та Західної Європи; ✓ Економічний підйом — розвиток господарства, ремесел і зростання міст; ✓ Релігійний чинник — посилення ролі церкви в суспільстві; ✓ Меценатство — підтримка освіти, книжності й мистецтва князями; ✓ Зовнішні зв'язки — розвиток міжнародних відносин і торгівлі; ✓ Дестабілізуючі фактори — воєнні загрози та міжусобні конфлікти. ✓ Умови розвитку Культура Волинсько-Галицької держави

Освіта продовжувала традиції Русі-України; ✓ Осередки освіти: церкви, монастирі, княжі двори; навчалися переважно діти заможних родин; ✓ Основні предмети: читання, письмо, лічба, церковний спів, іноземні мови. ✓ Поширення грамотності підтверджують берестяні грамоти, графіті та написи на побутових речах; ✓ Берестяні грамоти — написи на корі берези, виконані металевим або кістяним писалом. ✓ При монастирях і княжих дворах діяли книгописні майстерні та бібліотеки; ✓ Князь Володимир Василькович опікувався освітою, переписував книги та жертвував їх церквам. ✓ Освіта Волинсько-Галицької держави

1097 р. — «Повість про осліплення Василька» найдавніша пам’ятка, пов’язана з галицькими землями; ✓ 1164 р. — Добрилове Євангеліє один із найдавніших ілюстрованих рукописів Волині; ✓ XIII ст. — «Галицько-Волинський літопис» головна пам’ятка літописання держави; ✓ XIII ст. — Архієрейський Служебник із Перемишля пам'ятка книжкового мистецтва Галичини; ✓ XIII–XIV ст. — Волинське, Холмське та Лавришівське Євангелія — зразки розвитку книжної культури; ✓ XIII ст. — Дружинний епос — світські оповіді про подвиги князів і дружинників; ✓ XIII–XIV ст. — Князівські грамоти, заповіти, купчі свідчення розвитку ділової писемності; ✓ Писемні пам'ятки літератури Галицько-Волинської держави «Євангеліст Марко» мініатюра з Волинського Євангелія  – XIII ст. «Євангеліст Лука» мініатюра з Добрилового Євангелія – 1164 р. «Архангел Михаїл» мініатюра з Лавришівського Євангелія – XIV ст. «Святий Іоанн Златоуст» мініатюра Перемишльського архієрейського служебника.

Найвидатніша пам’ятка літописання Галицько-Волинської держави. Невідомі літописці при дворах Данила Романовича й Володимира Васильковича; Автор XIII ст. — «Галицько-Волинський літопис» Історико-літературний твір про боротьбу князів, воєнні походи та події в Галичині й на Волині; Жанр, зміст Дві частини: Літопис Данила (1205–1258) і Волинський літопис (1258–1290); Структура Пергаментний рукопис; оригінал не зберігся, відомий за пізнішими списками; Матеріал, формат Княжі літописи, документи, усні перекази, свідчення сучасників; Джерело Церковнослов'янська з численними рисами давньоукраїнської; Мова

Поєднувала давньоруські, візантійські та західноєвропейські (романські) традиції; ✓ Волинська архітектура наслідувала київське храмове будівництво: хрестово-купольні храми; ✓ Галицька архітектура розвивалася під впливом романського стилю Центральної Європи; ✓ Переважання храмового, палацового та оборонного будівництва; ✓ Основними будівельними матеріалами були цегла, вапняк і білий камінь; ✓ Архітектура поєднувала монументальність, оборонне призначення й декоративне оздоблення; ✓ XIII ст. з'явилися кам'яні оборонні вежі-донжони — новий тип фортифікаційних споруд; ✓ Архітектура Волинсько-Галицької держави Галицький замок (Старостинський замок) м. Галич Монастир святого Онуфрія с. Лаврів

Стиль: Романсько-візантійський; пам’ятка галицької архітектурної школи княжої доби. ✓ Планування: хрестово-купольне, чотиристовпне, тринавне, 3 апсиди. ✓ Рік спорудження: Кінець ХІІ ст., князь Роман Мстиславич (ймовірний фундатор); ✓ Куполи: 1 центральна баня. ✓ Оздоблення: білокам’яне різьблення, портали, рослинний орнамент, графіті XII–XIII ст. ✓ Усипальниця: княжі поховання не виявлені; збереглися крипти пізніших періодів. ✓ Стан на сьогодні: зберігся, відреставрований; діючий храм у складі заповідника «Давній Галич». ✓ Характеристика Церква святого Пантелеймона поблизу м. Галич Церква святого Пантелеймона поблизу м. Галич – кінець XII ст.

Стиль: давньоруський, волинська архітектурна школа; візантійські й романські впливи; ✓ Планування: хрестово-купольне, шестистовпне, тринавне, 3 апсиди; ✓ Рік спорудження: 1156–1160 рр. князь Мстислав Ізяславич; ✓ Куполи: 1 центральна баня; ✓ Оздоблення: аркатурні пояси, напівколони, фресковий розпис (збереглися фрагменти); ✓ Усипальниця: Романа Мстиславича, Володимира Васильковича та інших волинських князів; ✓ Стан на сьогодні: Зберігся, реконструйований; найдавніша пам’ятка Волині, діючий храм. ✓ Характеристика Успенський собор у м. Володимир Успенський собор у м. Володимир – 1160 р., сучасний вигляд

Постійна загроза нападів сприяла розвитку фортифікаційного будівництва; ✓ Міста укріплювали валами, ровами, дерев'яними та кам'яними стінами; ✓ XIII ст. — поширилися донжони — кам’яні оборонні вежі нового типу; ✓ Донжони використовували для спостереження, оборони та проживання гарнізону; ✓ Фортеці контролювали важливі торговельні шляхи та державні кордони; ✓ Наскельна фортеця Тустань була важливим оборонним пунктом і митницею на Соляному шляху; ✓ Оборонні споруди поєднували військове, адміністративне й торговельне значення. ✓ Фортифікаційні споруди Волинсько-Галицької держави Компьютерна графіка літописного городища Тустань Оборонна вежа с. Столп’є  (Польща) Оборонна вежа м. Кам’янець (Білорусь)

Скульптура розвивалася переважно у формі кам'яного рельєфу; ✓ Рельєфами прикрашали фасади храмів, портали та стіни; ✓ Для оздоблення використовували рослинні орнаменти, грифонів, орлів і постаті святих; ✓ Основним матеріалом для різьблення були білий камінь і вапняк; ✓ Рельєфне оздоблення найповніше розвинулося в галицькій архітектурній школі; ✓ Літопис згадує майстра Авдія — першого відомого на ім'я українського каменеріза (скульптора); ✓ Скульптурне оздоблення поєднувало давньоруські, візантійські та романські художні традиції. ✓ Скульптура й декоративне оздоблення храмів Білокам'яний рельєф «Крилоський дракон» з Успенського собору в с. Крилос Керамічна рельєфна плитка з грифоном., м. Галич XII–XIII ст. Церква Успіння Пресвятої Богородиці в с. Крилос

Фрески були основою монументального живопису; ✓ Фресками розписували храми, князівські палаци та житла знаті; ✓ Фресковий живопис продовжував традиції Русі-України й поєднував релігійні та світські сюжети; ✓ У XIII–XIV ст. — відновилося розписування вівтарних частин храмів; ✓ Для фресок характерні монументальність композицій і виразність постатей; ✓ Волинські майстри розписували храми не лише на Русі, а й у Польщі, що доводило їхній високий рівень; ✓ До наших днів збереглася лише незначна частина фрескових розписів. ✓ Фресковий живопис Фресковий розпис на стінах Онуфріївської церкви, Лаврівський монастир, с. Лаврів – XIII ст.

Найбільшого розвитку цей вид мистецтва досяг у XIII–XIV ст.; ✓ Служили прикрасою для рукописних Євангелій, служебників та інших богослужбових книг; ✓ Створювалися розписи при монастирських і князівських скрипторіях; ✓ Мініатюри виконували яскравими фарбами із застосуванням золота та орнаментів; ✓ Зображення поєднували візантійські художні традиції з місцевими особливостями; ✓ Окремі мініатюри композиційно відтворювали настінний фресковий живопис храмів; ✓ Композиції вирізнялися детальним опрацюванням постатей, одягу й елементів архітектури. ✓ Книжкова мініатюра «Євангеліст Лука» мініатюра з Холмського Євангелія – кінець XIII ст.

Іконопис сформувався під впливом візантійської художньої традиції; ✓ Ікони були головною окрасою храмів і стали основою іконостаса; ✓ У Галичині та на Волині сформувалися власні школи іконопису, розквіт яких припав на XIII–XIV ст.; ✓ Волинські ікони вирізнялися стриманою кольоровою гамою та монументальністю образів; ✓ Для галицьких ікон характерні ліризм образів, м'які лінії та світла колористика; ✓ Особливого поширення набули образи Богородиці, Христа, святого Миколая та Юрія Змієборця; ✓ Ікони писали на дерев'яних дошках темперними фарбами із золотим тлом. ✓ Іконопис Волинська ікона Божої Матері з Покровської церкви м. Луцьк – XIV ст.

Іконографічний тип: Богородиця Одигітрія; ✓ Походження: за літописом, перевезена князем Данилом Романовичем із Києва до Холма (1237 р.); ✓ Час створення: XII ст., автор невідомий; ✓ Художні особливості: взірець константинопольської школи з витонченими пропорціями; ✓ Культурне значення: один із найдосконаліших зразків візантійського іконопису, збережених в Україні; ✓ Подальша доля: неодноразово втрачалася, переховувалася та була віднайдена у XX ст.; ✓ Сучасне місце зберігання: Музей волинської ікони м. Луцьк. ✓ Характеристика Холмська ікона Богородиці Холмська ікона Богородиці – ХІІ ст.

Іконографічний тип: Богородиця Одигітрія; ✓ Походження: створена на Волині для церкви Успіння Богородиці в Дорогобужі; ✓ Час створення: остання третина XIII ст., автор невідомий; ✓ Художні особливості: психологізм образів і виразні очі — характерні риси волинської школи; ✓ Культурне значення: унікальний зразок переходу від візантійського канону до місцевої традиції; ✓ Особливість пам'ятки: збереглися лише постаті Богородиці й Христа від первісно більшої ікони; ✓ Сучасне місце зберігання: Рівненський обласний краєзнавчий музей. ✓ Характеристика Дорогобузька ікона Богородиці Дорогобузька ікона Богородиці – остання третина ХІІІ ст.

Ювелірство було одним із найрозвиненіших ремесел Волинсько-Галицької держави; ✓ Майстри виготовляли колти, сережки, браслети, персні, привіски та хрести-енколпіони; ✓ Для оздоблення виробів застосовували лиття, кування, карбування, позолоту й інкрустацію. ✓ Ювелірні вироби прикрашали емаллю, коштовним камінням і рослинним орнаментом; ✓ У виробах поєднувалися візантійські, давньоруські та західноєвропейські художні традиції. ✓ Археологічні знахідки свідчать про високий рівень майстерності місцевих ювелірів ✓ Ювелірні прикраси були ознакою заможності та використовувалися і в побуті, і в церковному житті. ✓ Ювелірне мистецтво Амулет-змійовик. Бронза, лиття. XII–XIII ст. Знахідка з околиць Давнього Галича Давньоруські персні-печатки галицько-волинського типу. Срібло. XIII–XIV ст. (Львівський історичний музей).

Основою господарства залишалося землеробство, тваринництво й ремесла; ✓ Найбільшими містами були Галич, Володимир, Холм, Львів і Луцьк; ✓ Міське населення займалося ремеслом, торгівлею та об'єднувалося в ремісничі громади; ✓ Житла будували переважно з дерева; заможні люди мали просторі садиби й кам'яні будівлі; ✓ Одяг виготовляли з льону, вовни та хутра; заможні верстви носили дорогі тканини й прикраси; ✓ Основу харчування становили хліб, каші, овочі, м'ясо, риба та мед; ✓ Православна церква визначала релігійне життя, свята, звичаї та сімейні обряди. ✓ Повсякденне життя населення

Домашнє завдання Опрацювати відповідний параграф підручника; 2. Письмово. Підготуйте коротке повідомлення (5–7 речень) на тему: «Чому культуру Волинсько-Галицької держави вважають продовженням культурних традицій Русі-України?»

Холмська ікона Богородиці – ХІІ ст.; Дорогобузька ікона Богородиці – остання третина ХІІІ ст.;

Церква святого Пантелеймона поблизу м. Галич – кінець XII ст.

Успенський собор у м. Володимир – 1160 р., сучасний вигляд

Терміни і поняття Графіті (з італ. — видряпаний) — стародавні написи й малюнки, зроблені гострими предметами на стінах архітектурних споруд, керамічних виробах та інших речах. Берестяні грамоти — написи на шматках берести, корі берези, зроблені за допомогою загострених металевих паличок (писал). Мозаїка (із грец. — муза) — зображення або візерунки на підлозі, стіні, виконані з кольорових каменів, смальти (кольорове скло), керамічних плиток й інших матеріалів. Фреска (з італ. — свіжий) — живопис на вологій штукатурці (тиньк). Собор — 1) головна церква міста чи монастиря; 2) зібрання єпископів для вирішення важливих церковних питань.