Л.І.Глібов – поет, байкар. Віршовані загадки. Акровірші.

Відкритий урок з української літератури у  5 класі

 

Тема: Л.І.Глібов – поет, байкар. Віршовані загадки. Акровірші.

Мета: ознайомити із життям і творчістю письменника, його віршованими загадками; акровіршами;розвивати навички виразного, осмисленого читання загадок; пояснення способів їх відгадування;                розвивати кмітливість, розумові здібності;виховувати оптимістичний погляд на життя, сприйняття дотепних, доброзичливих жартів.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання:  презентація творчості Л.І.Глібова, збірки творів, малюнки дітей.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

І. Організаційний момент.

           Отже стали всі рівненько,

           Привіталися гарненько

           Один одному так щиро посміхнулись!

           На урок старанність не забули взяти?

          Отже, починаймо працювати.

Бажаю усім, щоб до кожного з вас

Завітало натхнення сьогодні у клас

І збудило бажання здобути знання

Щоб потім життям ви не йшли навмання,

Щоб вам захотілось новеньке пізнати,

Самим научитись та інших навчати.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми, мети уроку).

I. Емоційний початок уроку. Розповідь учителя

Село Горби на Полтавщині. Довга низенька хата в саду. Перед хатою клумби з квітами. На них між роєм бджіл порається русявий хлопчик. Він перший вітає гостей, що йдуть до батька — Івана Назаровича Глібова чи матері — Орини Гаврилівни. А йому усмішкою відповідають:

— Здоров був, Льолику,
    Квітчастий кролику!

Так ласкаво зустрічали знайомі закоханого у квіти хлопчика —     майбутнього українського байкаря й поета Л. І. Глібова.

II. Вивчення нового матеріалу

 1. Опис зовнішності Л. Глібова.

Високе відкрите чоло свідчить про мудрість людини. А міцно стиснуті тонкі губи, виразне підборіддя, що трохи виступає вперед, говорить про її мужній і стійкий характер. І дивні очі. Ніби добрі й лагідні, проте якісь далекі, відчужені, без живого вогника. Немов погасли. Дійсно, це очі людини, яка вже майже нічого не бачить. Десь після 50 років Л. Глібов почав сліпнути, і на старість він майже осліп.

2. Розповідь про Л. Глібова.

Народився Л. Глібов 5 березня 1827 року в селі Великий Поділ Королівського повіту на Полтавщині, згодом родина переїхала до села Горби. Тут і минуло його дитинство. Малий Леонід часто бігав гратися до панського маєтку та іноді ставав свідком жорстокого ставлення до кріпаків, а часто навіть заступався за них. Початкову освіту  здобув вдома: його навчала мати, пан Родзянко, місцевий священик. Хлопчик любив слухати народні пісні, казки. Особливо подобалися казки про тварин, які часто розповідала малому баба Одарка.

У 13 років Глібова віддали навчатися до Полтавської гімназії. Тут, відірваний від родини він дуже сумував. І цей сум почав викладати на папері, пробує себе як поет. Щоправда, пише російською мовою. У 1847 в Полтаві виходить книжка юного автора — «Стихотворения Леонида Глебова». Однак вона принесла не тільки радість, а й певні прикрощі: інспектор гімназії розгнівався, що учень посмів друкувати без дозволу начальства. На рідному хуторі Глібов багато читає. Найбільше враження на нього справив «Кобзар» Шевченка та збірка «Приказки» Гребінки. Вражений прочитаним, він почав писати українською мовою. Несподівано трапилося ще одне лихо: Леонід захворів. Він залишає гімназію і повертається до батьків.

У 1849 році вступив до Ніжинського ліцею вищих наук. Однак нещасливий випадок, змусив його перервати навчання:його батько переїжджаючи через Дніпро, провалився під лід, застудився й раптово помер. Невдовзі померла й мати Аж у 1855 році, вже одруженим чоловіком, Глібов закінчує своє навчання.

Леоніду Глібову судилося досить нелегке життя, сповнене побутових негараздів, матеріальних нестатків, підозрів, переслідувань. Та він ніколи не втрачав найцінніших скарбів своєї душі — щирості, людяності, доброти.

Клопоти про шматок хліба не заступали Леоніду Івановичу мети його життя: жити й працювати для людей. Учителюючи на Поділлі, в Чернігові, залишив по собі добрі згадки серед вихованців, бо ніколи не карав дітей, не змушував зубрити, а викладав свої предмети (історію й географію) цікаво й захоплено, щедро засіваючи дитячі душі зерном доброго і розумного. З 1861 року почав видавати газету «Черниговский листок»: був редактором, автором і коректором. Свої дописи вміщував під псевдонімом Простодушний.

Згодом влада заборонила видавати журнал, а самого Глібова звільнили з роботи і встановили за ним поліційний нагляд. Аж під кінець 1867 р. письменник повертається до Чернігова. Друзі допомагають йому влаштуватися на посаду управителя чернігівської земської друкарні.

Останні дні Л. Глібов доживав у шані та славі, але фізично розбитий, майже зовсім сліпий. 10 листопада 1893 року від астми і хвороби серця письменник помер на 66-му році життя.

Для найменших читачів Глібов також написав чимало загадок, казок, акровіршів. Уся його творчість сповнена тепла і м’якого гумору, перейнята щирістю й чуйністю. Дуже влучно про ці риси вдачі сказав М. Рильський.

Як дитячий письменник Глібов відомий під псевдонімом Дідусь Кенир. Чому саме таке ім’я придбав Леонід Іванович? Кажуть, що його батько купив собі такого співучого кенера, що навіть сусіди приходили слухати. Вони й прозвали Івана Назаровича по-вуличному «Кенир».

1. Просовування співу птаха

Велику роль відіграв Глібов у розвиткові літератури для дітей. У дитячому журналі «Дзвінок» спеціально відводилися сторінки під заголовком «Загадки і жарти дідуся Кенира».

2. Гра «Так- Ні»

1. Леонід Глібов народився на Чернігівщині

Так                      Ні

2. Друзі називали Леоніда «квітчатим короликом»

Так                      Ні

3. Леоніда Глібова називали пестливо Льоликом

Так                      Ні

4. У дитинстві Леонід Глібов любив грати на сопілці

Так                      Ні

5. Л.Глібов відомий байкар

Так                      Ні

6. Леонід Глібов навчався в  Полтавській гімназії та Ніжинському ліцеї

Так                      Ні

7. Він працював машиністом

Так                      Ні

8. Як дитячий письменник Л.Глібов підписував свої твори під псевдонімом Дідусь Кенир

Так                      Ні

9. Л.Глібов друкував свої дитячі твори у журналі «Малятко»

Так                      Ні

10. Л.Глібов був дуже суворим вчителем

Так                      Ні

11. У 50 років Леонід Глібов втратив зір

Так                      Ні

12. Л.Глібов видавав журнал «Соняшник»

Так                      Ні

Глібов розвинув жанр поетичної загадки, спираючись на усну народну творчість. Ось і сьогодні ми познайомимося  з його поетичними загадками

Існують і літературні загадки, їх пишуть для дітей письменники. Зображуючи предмет, який треба розгадати, вони подають більше ознак прихованого змісту. Часто літературні загадки закінчуються відгадкою.

Джерелом для «сюжетів» загадок Глібова були народні загадки, що під його пером розгорталися у просторі, по-українськи колоритні описи явищ чи предметів навколишнього світу.

Виразне читання вчителем віршованої загадки «Химерний, маленький…»

 1. Словникова робота

Химерний – дивний

Коханчик – улюбленець

Окріп – кип’яток

Макітра – великий глиняний горщик;

Вареник гречаний – раніше в українській кухні були дуже поширені страви з гречаного борошна.

Бесіда з учнями

1. Чи сподобався вам цей вірш-загадка?

2. Що таке загадка? (Це невеликий твір, у якому в прихованій формі описано предмети чи явища, які потрібно назвати.)

3. Із скількох частин складається загадка?

4. Яка  тема загадки?(поет зашифрував у цікавій поетичній формі звичайні, знайомі речі)

Творче завдання: ЛІПЛЕННЯ ВАРЕНИКА за допомогою солоного тіста

5. Яка  головна ідея загадки?(вміння готувати смачну їжу)

Робота з текстом.

Заповни таблицю

Епітети
Дія:
- зліпили вареник	«у тісто прибравсь»
- поклали начинку
- вареник кипить
- вареник їдять

 

  Висновок: це літературна загадка. Складається з двох частин, у І (частині) міститься відгадка; написана у віршованій формі. Із вживанням художніх засобів, окличних речень.

 

Л.Глібов був майстром одного оригінального виду загадок, які назвав акровіршем.

 (Запис у зошит літературний термін: Акровірш – це загадка, відгадка якої читається за першими літерами кожного рядка вірша)

Виразне читання акровірша «Що за птиця».

Бесіда:

• Яка тема акровірша? (ототожнення ледачої людини з мухою)
• Яка головна ідея загадки? (зображення характерних особливостей комахи. які притаманні людині)
• Які особливості згадувалися предмета (мухи) у акровірші «Що за птиця»(літає, водиться в оселях і біля них непроханий гість; іноді важко відігнати – скрізь пролізе)

Робота з текстом

Художні засоби використані у акровірші

(порівняння (як пташка), синоніми (просить, гнеться), протипоставлення(два останні рядки)); ці художні засоби допомагають яскравіше уявити описуваний предмет, знайти відгадку.

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ, НАВИЧОК

Тест

1. Де купався вареник у вірші-загадці Л.Глібова «Химерний,маленький…»

А у тазу                                В окропі

Б в басейні                           Г у воді

2. Чим умився вареник у вірші-загадці Л.Глібова «Химерний,маленький…»

А салом                              В окропом

Б водою                              Г маслом

3. Між людьми, як….. в’ється

А пташка                             В комаха

Б букашка                            Г листя

4. Вареник був виготовлений із

А м’яса                                В рису

Б гречки                              Г картоплі

5. Куди скотився вареник?

А у дірку                              В у рот

Б униз                                   Г під стіл

6. У що прибрався вареник

А одежу                            В масло

Б штанці                           Г у тісто

 VІ. ПІДСУМОК УРОКУ

Бесіда:

Чим уславився Л.І.Глібов в українській літературі?

(віршами, байками, загадками, акровіршами)

Який же за характером дідусь Кенір?

(ліричний, задушевний, мрійливий, жартівливий, бадьорий, енергійний)

«Відкритий мікрофон»

 «Я не знав, а тепер знаю…»

«Мені було цікаво…»

«Я хочу дізнатися…»

VІІ. Домашнє завдання

 ДЗ.Скласти акровірші про мову, маму, виразно читати літературні загадки

М М

О А

В М

А А

 

.