Лепбук - процес і результат дослідницької та проєктної діяльності здобувачів освіти

Лепбук - процес і  результат дослідницької

та проєктної

діяльності

здобувачів освіти

Підготувала

вчитель початкових класів

Вікторія Вікторівна Микитченко

Всім відомо, що діти швидше  запам’ятовують те, що їм цікаво, що є емоційним та захопливим. То як же зробити так, щоб вивчений матеріал залишився в пам’яті учня; щоб він міг навчитися користуватися знаннями, які отримав на уроках; щоб учень захотів самостійно дізнатися  про нові горизонти по вивченій темі? Одним із способів досягнення цієї мети навчання може стати використання технології виготовлення лепбуку.

Що ж таке лепбук?

    Лепбук (lapbook) – в перекладі  англійської мови означає «наколінна книга». Ще його називають тематична папка чи книжка-розкладушка. Це саморобна інтерактивна папка з кишеньками, дверцятами, віконечками, конвертиками, вкладками та рухливими детальками, в якій знаходиться інформація у вигляді малюнків, невеличких текстів, діаграм і графіків в будь-якій формі, на будь-яку тему. В процесі створення такої папки можна закріпити і систематизувати вивчений матеріал, а її перегляд дозволить легко освіжити в пам’яті вивчені теми.

    Сама методика виготовлення лепбуку, як і проектна діяльність, була винайдена американцями. Вони  її активно використовують для навчання дітей вдома.

    Лепбук – це не тільки чудовий спосіб виконати самостійну дослідницьку роботу, але він може бути ще й формою представлення підсумків проекту.

    Таким чином, можна сказати, що лепбук – це збірний образ плакату, книги, роздаткового матеріалу, який направлений на розвиток в учнів творчого потенціалу, який вчить мислити і діяти креативно в межах заданої теми, розширюючи не тільки кругозір, але і формуючи навички і уміння, необхідні для подолання труднощів і вирішення поставленої проблеми.

Як можна самостійно зробити лепбук? З чого почати?

Робота проходить у кілька етапів:

• вибір теми;
• обговорення плану;
• створення макета;
• створення шаблону лепбуку

Тема лепбуку

1 етап - вибір теми. Тема для папки може бути  будь-якою,  як і її складність. Але на своєму досвіді я можу сказати, що найкраще виходять лепбуки на якісь конкретні, а не на загальні теми. Наприклад, можна зробити загальний лепбук на тему: «Птахи», «Риби», «Комахи», «Свята», «Космос», «Професії». Проте такий лепбук вийде дуже оглядовим - навряд чи в ньому можна повністю відобразити всі аспекти в обмеженому обсязі папки. В такому випадку вийде оглядова книжка з самими загальновідомими фактами.  Це добре підійде для маленьких дітей (дошкільнят),  для яких і ці факти є новими.  Але для учнів такий лепбук буде нести мало користі. А ось якщо взяти якусь конкретну комаху, тварину, свято і дати детальну інформацію - то це буде набагато продуктивніше.

Коли вже визначилися з темою,  можна переходити до плану.

2. План

    Лепбук - це не просто книжка з картинками. Це й навчальний посібник. Тому необхідно продумати, що він повинен включати в себе, які завдання будуть доречні, щоб повністю розкрити тему.

    Як правило всі завдання мають розвиваючий характер і спрямовані на:

розвиток мови, пізнавальних процесів, дрібної моторики;

може проходити знайомство з термінологією;

використовуватися зв'язок з життям, міжпредметні зв'язки;

може бути запропонована робота з геометричним матеріалом і т.п.

   На даному етапі потрібно постаратися не перевантажити, відсікти все малозначуще, залишити істотне.  Дуже важливо адекватно оцінити власні можливості і можливості  дітей. Як зазвичай буває, сподобалася тема, з'явилося натхнення, і почалося: одна ідея за одною, одна краща за іншу. Зупинитися складно, але ж все це ще потрібно втілити в життя, створити продукт…

   На цьому етапі проходить вивчення джерел інформації, здійснюється її відбір і проведення досліджень. Тому даний етап займає значний відрізок часу  (в залежності від теми і особливостей учнів).

 3. Макет

3 етап найцікавіший. Тепер треба придумати, як в лепбуку буде представлений кожен з пунктів плану. Тобто намалювати макет. Ось тут немає кордонів для фантазії.  Форми подання можуть бути будь-які: починаючи від найпростішої - тексту, до ігор і завдань. І все це розміщується на різних елементах: в кишеньках, блокнотиках, міні-книжках, книжках-гармошках, колах  що обертаються, конвертиках різної форми, картках, сторінках,  що розгортаються  і т.п.

   Робиться замальовка на чернетці стандартного формату - аркуші А4, складеному у вигляді лепбуку. Так буде потім легше зрозуміти, як розташувати всі елементи.

Елементи можуть бути такими:

• Кишеньки. (Звичайні). Фігурні кишеньки (кошики, портфель, банки і т.д.)
• Конвертики звичайні. Конвертики фігурні.
• Обертові кола.
• Книжки прості. Книжка-гармошка.
• Блокнотик розрізний (по горизонталі). Блокнотик зі сторінками різної довжини.
• Лист, складений в кілька разів (2, 4).

* Смуга, складена в кілька разів.

4. Створення шаблону

Самий кропіткий етап - створення шаблону - практична робота. Відповідно до макету треба зробити шаблон папки в натуральну величину. Можна створити шаблон вручну, можна на комп'ютері, використовуючи спеціальні програми, можна скористатися і тими, в яких звикли працювати. Я, наприклад,  працювала в Word.

Матеріали і інструменти

Для створення лепбуку знадобляться такі матеріали:

-Картонна папка-основа. Її можна купити готову, простіше зробити своїми руками.

-Папір. Можна використовувати кольоровий папір для принтера (він міцніший звичайного кольорового паперу), але й просто білі аркуші підійдуть (якщо їх добре оформити і розфарбувати - виглядатимуть дуже непогано). До того ж, зараз величезна кількість видів картону, декоративного паперу, плівки, пластикові конверти, куточки. Можна використовувати, все, що є під рукою, головне, щоб було міцно, витримало багаторазові перегляди.

-Ножиці.

-Клей-олівець для паперу.

-Степлер.

-Скотч.

-Можуть знадобитися скріпки. Все залежить від  уяви вчителя.

Шаблон роздруковуємо, вирізаємо деталі, приклеюємо все на свої місця. Лепбук готовий!

Застосування в педагогічній діяльності

Лепбук - це книга, яку учень збирає сам, склеює її окремі частини в єдине ціле, креативно оформляє, використовуючи різні кольори і форми.

    Лепбук можна використовувати як на уроці (якщо дозволяє тема і час), так само і в позаурочній діяльності, на групі продовженого дня, організувавши роботу в групах, парах, індивідуально (кому як більше подобається). Можна запропонувати в якості творчого домашнього завдання.

    Необхідно відзначити, що застосування лепбуку на уроці і в позаурочній діяльності можливе не на кожному типі навчального заняття по ряду причин. Дана методика і техніка навчання підходить більше для уроку закріплення,  або уроку узагальнення і повторення, коли учні в певній мірі володіють інформацією по заданій темі. І саме  створюючи лепбук, їм доводиться деталізувати інформацію по центральній темі, креативно підходити до оформлення і пояснення як уже вивченого, так і нового матеріалу. Як правило, одного уроку, або позакласного  заняття може не вистачити. Тому більшу частину роботи (планування і пошук інформації) можна здійснювати вдома, але консультуючись  з учителем. А саме створення лепбуку, тобто 3 і 4 етапи, необхідно здійснювати в рамках навчального заняття, щоб було видно роботу кожного члена групи  або учня окремо, щоб у однокласників була можливість поділитися один з одним своїми відкриттями.

Особливості:

Плюсами лепбуку є:

Використання різних форм організації діяльності учнів (індивідуальної, парної або групової роботи).

    Працюючи індивідуально, один учень займається пошуком, збором інформації і оформленням своєї роботи самостійно, розраховуючи тільки на себе і свої сили. Даний вид роботи необхідний, якщо в групі або класі є учні, яким важко знаходити контакт з іншими однокласниками, якщо вони сором'язливі і нетовариські. Він допомагає таким учням розкрити себе і свій потенціал перед учителем і однолітками. З іншого боку, працюючи в парі, учням доводиться ділити відповідальність між собою. Вони вчаться ділити завдання на мікротеми і займатися опрацюванням своєї теми індивідуально, або робити всю роботу спільно. З точки зору соціалізації дитини в суспільстві, важливою формою роботи є взаємодія в малій групі, коли 3-5 учнів працюють над одним лепбуком. Тут, з одного боку, кожен повинен розуміти свою значимість, а з іншого - не можна допускати, щоб хтось залишився без певного завдання, думаючи, що всю роботу зробить за нього хтось інший.

Учитель виступає не в ролі джерела інформації, а в ролі консультанта.

Спільна робота з батьками.

Лепбук гарний і тим, що до його створення можна залучити батьків. (Живе спілкування, якого багато не буває, батьківський приклад мотивує на успішне навчання).

Ручна робота.

Кожен лепбук унікальний, як унікальний і його творець, немає правильного чи неправильного способу його створення, адже все залежить від того, як учень сприймає задану тему, якими засобами він користується для досягнення своєї мети.

Розвиваючі завдання.

Працюючи, здавалося б, над однією темою, одним завданням, діти з різних пар і груп дуже часто по-різному знаходять вирішення поставлених перед ними проблем. Коли створений «скарб» демонструється однокласникам, відбуваються обговорення і дискусії, які сприяють поліпшенню засвоєння інформації.

    Необхідно відзначити, що, працюючи над одним лепбуком, учні часто відкривають для себе теми наступних своїх досліджень. При правильній побудові роботи, вчитель за період навчання свого предмету може створити з класом або групою цілу серію лепбуків на одну тему, яка буде більш повно відображати проблеми, пов'язані з нею. Наприклад, якщо брати математику «Числа» (магічні, недосяжні), «Геометричні фігури» (плоскі, об'ємні). У позаурочній діяльності можна розглянути тему «Харчування» (закладу, кухні країн світу, дієта, вегетаріанство). Наповнення та розкриття даних питань і тем, буде залежати від учнів, від того, як вони бачать проблему і від того, як вони захочуть її вирішити.

  У підсумку, у кожного учня до кінця навчання буде своє портфоліо, з яким цікаво працювати, яке легке у використанні, а головне, воно буде містити потрібну інформацію з різних проблем навколишньої дійсності.

Підхід в навчанні (індивідуальний, диференційований)

Той факт, що вирішення проблеми і наповнення інформацією лепбуку залежить від учня, говорить про те, що при створенні лепбуку, забезпечуються індивідуальний і диференційований підходи в навчанні.

Мінуси:

Але в цьому  криється і мінус: складно оцінювати. Оцінювання кожної роботи також передбачає індивідуальний підхід до кожного учня.

  Так само до мінусів можна віднести - час для створення лепбуку (короткостроковий проект  чи довгостроковий - все залежить від обраної теми дослідження, та багатьох якостей того, хто навчається).

Висновок

Створення лепбуку вирішує ряд завдань сучасної освіти, даючи учням не тільки знання предмета, а й навчаючи їх всебічно дивитися на проблему, ставити завдання і вирішувати їх, творчо підходити до питання організації та підбору інформації. В умовах модернізації освіти, вчителю необхідно шукати нові методи і технології навчання, які допомагали б йому навчати і виховувати особистість, яка потрібна новому сучасному суспільству - особистість, яка може нестандартно мислити, пропонувати і реалізовувати різні ідеї. Застосовуючи в своїй роботі техніку створення лепбуку, у вчителя з'являється можливість підготувати саме таку особистість до життя в нових умовах.

   Лепбук відповідає вимогам нового державного стандарту початкової освіти до предметно-розвиваючого середовища:

•          інформативний;
•          сприяє розвитку творчості, уяви, мислення, логіки, пам'яті, уваги;
•          придатний до використання одночасно групою дітей;
•          володіє дидактичними властивостями;
•          є засобом художньо-естетичного розвитку дитини, залучає її до світу мистецтва;
•          варіативний (є кілька варіантів використання кожної його частини);
•          його структура і зміст доступні за віком;
•          забезпечує ігрову, пізнавальну, дослідницьку та творчу активність учнів.

   Лепбук - це не просто метод, що допомагає закріпити і відпрацювати отримані знання на уроці, це політ фантазії, який може дати непередбачувані результати, це дослідження, які, одного разу почавшись, продовжуватимуться  все життя. Адже, якщо посіяти в дитині «зерно» відкриття і дослідження, воно буде рости і збільшуватися. Завдання вчителя - лише надавати учням упевненості в своїх силах і правильно мотивувати на відкриття нових горизонтів.