Леся Українка. Дитинство поетеси, її мужність, талановитість.Образ мужньої, сильної духом дівчинки, її життєрадісний погляд на світ у поезіях «Мрії», «Як дитиною, бувало..."

 

Тема. Леся Українка. Дитинство поетеси, її мужність, талановитість. 

           Образ мужньої, сильної духом дівчинки, її життєрадісний погляд

           на світ у  поезіях «Мрії», «Як дитиною, бувало…»   

 

Мета: розповісти учням про дитинство Лесі Українки, з’ясувати роль батьків

          і родини у вихованні поетеси, дослідити, коли і як  сформувалися

          провідні риси її характеру,  познайомити з першими поезіями

          маленької Лесі, підготувати школярів до сприйняття поетичних творів;

         виразно читати та аналізувати поезії, розвивати уяву, логічне мислення,

         уважність,  розвивати навички виразно читання ліричних творів, вміння

        характеризувати образ ліричної героїні поезій, визначати художні

        засоби, з"ясувати їх роль у поезіях; виховувати почуття

         співпереживання, прагнення бути мужнім, впевненим,

         цілеспрямованим, волелюбним, як і Леся Українка.

 

Обладнання: підручник, інтерактивна дошка, виставка книжок поетеси, мультимедійна презентація,

 

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Епіграф:

                                                                                  Я була малою горда, -

                                                                                  Щоб не плакать, я сміялась

                                                                                                     Леся Українка

 

Хід уроку

І. Організаційна частина.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

ІІІ. Сприймання і усвідомлення навчального матеріалу.

1. Розгляд висловів.

Найбільше багатство людини — міцність духу

     Кожен коваль своєї долі.

     Тільки герой знаходить мужність додержуватися своєї долі.

     Найбільше багатство людини — така міцність духу, при якій не бажаєш

     жодних багатств (Гете).

2. Бесіда за змістом висловів.

- Про яку рису характеру йде мова в поданих висловах ?

      - Чи знаєте ви людей, які характеризуються великою мужністю?

     3. Слово вчителя.

  Колись у далекому минулому грецький мудрець-філософ Зенон проводив свої заняття в Афінах. Він говорив, що людина має надавати перевагу розумові, а не почуттям серця, повинна мужньо і стійко переносити життєві труднощі, негаразди. Так виник філософський напрям — стоїцизм, а його прибічники стали називатися стоїками.

Тепер про людину, яка виявляє стійкість і мужність, незламність волі під час життєвих випробувань, говорять, що вона має стоїчні риси характеру.

Стоїцизм — риса характеру, що характеризується стійкістю, мужністю, вмінням долати труднощі за допомогою розуму.

 Саме таким стоїчним характером і володіла видатна українська поетеса Леся Українка. Справжнє її прізвище — Лариса Петрівна Косач.

4. Оголошення теми і мети уроку.

                                                ознайомитися    (з біографією, творчістю)

 

Ми                                               прочитати (вірші, проаналізувати)

 

                                           визначити (як розкривається поетеса у   

                                                                         своїх віршах)

5. Слово вчителя.

 "Hаша Леся" - говоpимо пpосто і звично, ніби пpо найдоpожчу, найближчу і pідну людину. Обpаз Лесі Укpаїнки входить у життя з пеpшими піснями й віpшами, пеpшими дpукованими pядками, полонить сеpце своєю великою любов'ю до наpоду, мужністю і величчю, своєю незламною силою. Ось уже понад сто сорок три  pоки живемо з її натхненною поезією.

 

6. Етимологічна довідка.

Чи знаєте ви що Лесине прізвище Косач означає  тетерук  - великий лісовий птах з чорним блискучим оперенням і хвостом, подібним до ліри.

     Мати Лесі Українки, поетеса Олена Пчілка, походить з роду  

    Драгоманових.   

     Драгоман – тлумач, перекладач у війську Богдана Хмельницького.

 

7. Які твори цієї поетеси ви вивчали у попередніх класах?

(«Красо України, Подолля!», «Біда навчить»)

 

8. Слово вчителя.

  Народилася Леся Українка 25 лютого 1871 року на Волині у м. Новограді - Волинському (на Житомирщині) у дворянській родині. Її батько, Петро Антонович Косач, юрист за освітою, був людиною лагідною і правдивою. Мати, письменниця Олена Пчілка, виховувала дітей та займалася культурно- громадською діяльністю .

Родина Косачів жила на Волині  в м. Луцьку, в м. Ковелі, але дитинство Лесі в основному пройшло в с. Колодяжне, серед чудової волинської природи із синіми плесами озер та предковічними сосновими борами.

  У родині Косачів панувала повага до народних звичаїв і традицій, до української культури. У сім’ї було шестеро дітей: Леся, Михайло, Микола, Ольга, Оксана, Ісидора.

9. Розповідь учнями біографії Лесі Українки від імені членів її родини, із спогадів рідних.

1.  (В українському одязі учениця розповідає від імені Лесі):

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несміло заспівала,

А хто стрічався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала...

    Хоч мої батьки мали дворянське походження, проте розмовляли у нашій сім'ї лише рідною українською мовою, яку я полюбила всім серденьком.

               У 4 роки я навчилася читати українською мовою. Вірші я почала складати рано. Мої батьки дуже допомагали мені в цьому. Мама мені радила: „Розглядайся навколо, де не будеш, - і пиши. Поезія є всюди, хоч не всякий її бачить..."

               Свій перший вірш „Надія" я написала в 9 років і присвятила тітці Олені, яку було заслано в Сибір за політичні погляди.

  Виразне читання напам'ять вірша „Надія".

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, -

Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки...

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

          У 12 років мій вірш „Конвалія" з'явився у журналі „ Зоря". Псевдонім Леся Українка я обрала разом із мамою під впливом рідного дядька

 М. Драгоманова - професора Софіївського університету, видатного українського діяча культури. Перша моя книжка була названа дуже романтично і символічно - „На крилах пісень". Під нею я підписалася: Леся Українка.

 

Слово вчителя.

   Красиве, ніжне і горде ім'я обрала собі псевдонімом дівчина. І це в той час, коли російський царизм намагався розтоптати, знищити українську мову. Кажуть, що Леся була скромна, сором'язлива, допитлива, добра дівчина, мала багату уяву. Батьки не хотіли, щоб їхні діти виросли бундючними панами, що зневажають свій народ, а повинні добре знати життя народу, його звичаї, традиції, любити свій рідний край. Мама водила дітей у мальовничі місця України. Діти дуже любили бувати на святі Івана Купала. Із селянськими дітьми Леся любила плести віночки, співати купальських пісень, водити хороводи.

        Одного разу в купальську ніч Леся навіть не побоялася сама піти в ліс шукати цвіт папороті, бо дівчинка повірила в легенду: якщо зірвеш цвіт папороті, то всі скарби землі одержиш, розумітимеш мову дерев і звірів. Леся хотіла зірвати чарівну квітку і віддати всі багатства людям.

Та нехай про Лесю розповість її брат Михайло.

 

2. Розповідь учня (від імені брата Михайла).

– Леся була на півтора року молодша за мене. У дитинстві вона найбільше товаришувала зі мною, до 13 років ми були нерозлучні: разом бавилися, розважалися, разом читали, вчилися  вдома з мамою. За цю нерозлучність нас іноді в сім’ї називали називали спільним ім'ям - Мишолосіє, Лесю до 5 років звали Лосею.

             У нас була невеличка грядка і квітник, які ми з сестричкою доглядали. Леся так любила квіти!

             У дитинстві вона була бойовим дівчиськом, верховодила навіть у хлоп'ячому гурті. У Луцьку, де ми жили, був старовинний замок. Ми любили там гратися, мріяли про „ вік лицарства". Леся уявляла себе Жанною Д'Арк, французькою героїнею.

              У Луцьку Леся познайомилася із дівчинкою Марійкою, старшою від неї на один рік. Дівчинка була із бідної сім'ї, вона була розумна, але неписьменна, бо її батькам не було за що навчати доньку, їхня сім'я була багатодітна. Тоді Леся заходилася біля Марійчиної освіти. Через рік дівчинка непогано читала і писала.

У нагороду за це батько Марійки зробив Лесі металеві саночки і, як тільки випав перший сніг, приніс їх маленькій учительці.

 

Слово вчителя.

– Леся була надзвичайно здібною дівчинкою. Ще зовсім маленькою, в 6 років, вона навчилася шити і вишивати, її заохочувала до цього мама. Коли їй подарували нитки різного кольору і гольничок, то вона шанувала їх більше, ніж іграшки, тоді вона задумала вишити батькові сорочку.

               Малою Леся була весела, любила співати, танцювати, брала участь у домашніх виставах.

 

3.  Ось як про неї розповідає сестра Ольга.

                 Із всіх нас, шістьох дітей, Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею... Вони однаково були лагідні та добрі безмежно... Обоє були надзвичайно стримані, терплячі та витривалі, з винятковою силою волі. Обоє були бездоганно принципові люди. І батько і Леся, на диво, високо цінували людську гідність у всякої людини, хоч би у найменшої дитини.

                 Леся дуже любила слухати кобзарів. Одного разу з вішалки у кімнаті зник старий батьків піджак. Перешукали скрізь, але не знайшли. Леся заплакала і зізналася, що віддала його сліпому кобзареві, який мерз узимку. Батько не насварив Лесю, а сказав: „Ти вчинила правильно. Справедливо."

 

 

 Слово учителя.

  Світ Лесиних захоплень був дуже широкий.        Крім того, що складала вірші, вона гарно малювала. А ще дівчинка захоплювалася полотнами художника Айвазовського. Леся мала надзвичайні здібності до музики: грала на фортепіано,  складала свої твори. Лише хвороба завадила їй стати музикантом.

                 У сім'ю Косачів увірвалося горе: Леся захворіла на туберкульоз кісток. Їй було 9 років. Послухайте, як розповідає сестра Оля про нещастя, що звалилося на Лесю.

 

4. Розповідає учениця від імені сестри Ольги .

– Це було в Луцьку, на Водохреща. Леся разом із подружкою Шурою відпросилася на річку: подивитися на водосвят. Цей обряд змалечку цікавив Лесю, як дуже своєрідне видовисько, де, крім усього, пускають у небо голубів, умиваються крижаною водою після того, як священик побризкає на неї кропилом.

                  Леся серед річки побачила високого крижаного хреста, що іскрився в промінні холодного сонця всіма барвами веселки. Дівчина з захопленням дивилася, як здійснюється обряд Водохреща. Десь посеред обрядової процедури під вагою великої кількості людей крига почала непомітно осідати, вода виступила з прорубу й поволі підтоплювати тих, хто стояв посередині. Лесині валянки промокли вже наскрізь, у них було повно холодної води, що скувала ноги. Коли водосвят закінчився, Леся з подружкою кинулась бігти додому, та в  валянки обмерзли, і вона ледве йшла.

            

 

Слово вчителя.

Дівчинка заслабла, у неї дуже боліла права нога, біль був нестерпний. Спочатку думали, що то гострий ревматизм. Виявилося, що то був туберкульоз кісток.

 Із цього часу розпочалася багаторічна війна з хворобою. Страшна недуга назавжди затьмарила дитячу радість, занапастила молодість, знівечила жіноче щастя.

                Біль із ноги перейшов на руку, потім почався туберкульоз нирок, легень. Дівчина витримала кілька складних операцій, їздила часто на лікування в Крим, Одесу, Бессарабію, Болгарію, Німеччину, Італію, Єгипет, Грузію.

                 Хвороба не покидала Лесю все життя. Вона була дуже терпляча. «Я була малою горда, щоб не плакать, я сміялась», - писала вона.

                 Усі брати і сестри Лесі Українки вчились у гімназії, одержали вищу освіту. А Леся через хворобу не могла відвідувати школу, вчилася самотужки. Вона була надзвичайно здібною до вивчення іноземних мов. Знала їх аж 10: українську, російську, грецьку, латинську, німецьку, французьку, англійську, польську, італійську та інші.

                Через хворобу Леся змушена залишити гру на фортепіано. „ Прощай, мій друже, мушу розлучитися з тобою..."- пише вона у вірші „ До мого фортепіано."

                 Леся була гордою, мужньою, не нарікала на долю: «Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука, чи пісня й думка кволі?» Дев'ятнадцятирічною вона написала для молодшої сестри підручник «Стародавня історія східних слов'ян», що в 1918 році був виданий як підручник для національних шкіл.

                 Писала Леся вірші, поеми, п'єси, перекладала українською мовою зарубіжних письменників. І. Франко високо оцінив талант поетеси: «Від часу Шевченкового «поховайте та вставайте, кайдани порвіте», Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст сеї слабосилої, хворої дівчини...».

                  Леся прожила коротке життя - 42 роки, і 30 із них вела війну з підступною хворобою.

                  Померла вона  1 серпня 1913 року в грузинському місті Сурамі, але похована в Києві на Байковому кладовищі. Попрощатися з нею прийшло так багато людей, що спинився рух трамваїв.

                  Леся - неповторна. Хіба жила на світі така жінка, в серці якої б поєдналася така мужність, така геніальність, такий вогонь і розум, любов і відданість народові ? Ні, другої такої на світі не було! Леся Українка вірила в своє безсмертя. Вона писала : «Ні! Я жива! Я буду вічно жити...».

                Вірші Лесі Українки надзвичайно ліричні, сповнені романтичного пафосу, життєлюбства. Кожен повинен відкрити поезію Лесі для себе сам, узяти те, що потребує.

 

5. Виразне читання  вірша поетеси «Мрії …» учнями ланцюжком

             ( по одній строфі).

6.Словникова робота. Розгляд матеріалу підручника.

– Хто такі лицарі? Що вам відомо про них,  на уроках яких дисциплін згадували про них?

Лицар (пряме значення) - середньовічний західноєвропейський феодал на військовій службі.

          Лицар ( переносне значення) - вихований, чемний чоловік, захисник кого - небудь).

– Як ви розумієте слово «суперечник»? ( Противник, суперник).

Готика – художній стиль, що панував у мистецтві країн Західної Європи у 12- 15 століттях. Характерними рисами стилю є стрілчасті склепіння споруд, декоративне  оформлення їх різьбленням та скульптурами.

 

7. Бесіда за змістом вірша «Мрії…».

- Поезія написана в Ялті 18 листопада 1897 року.

- Що таке мрія? (Прийом «Мозкова атака»)

- Чому поетеса обрала прийом мрій у своєму творі?

- Про що мріяла Леся в дитинстві? Чи відображено у вірші автобіографічні моменти?

- Чи любите ви мріяти? Як ваша мрія?

 

«Асоціативне гроно»

              дивне

              принци, королівни

Мрії        казка (неповторність дитинства)

              завжди перемагати             

 

– Як Леся характеризує дитячі роки?

– Як про це сказано у вірші ?

– Як ви думаєте, чому ліричній героїні вірша «Мрії…»  ближче до серця переможений, а не переможець? (Леся цінує дужче не фізичну силу, а особисту гідність).

– У яких рядках ідеться про це ?

– Чому вірш називається «Мрії…»? (У часи Лесі лицарів уже не було, але вона уявляла їх, вимріяла ).

– До чого закликає поетеса ? Яка головна думка цього вірша ?

 

8. Визначення теми та основної думки.

Тема: зображення мрій ліричної героїні, роздумів над сенсом життя, за яке необхідно боротися до останньої краплі крові і обов’язково вірити в жадану перемогу.

Ідея: уславлення мужності, героїзму, впевненості віри в перемогу лицаря, його критика тих, хто пролив «кров не за рідний край».

9. Визначення художніх засобів твору.

епітети	любі роки, надзвичайний, дивний вік, горді переможці, дитячі мрії
метафори	душа бажала, укриті таємницею, розум очарували, погляд спускався, джерелом кров проллється, чи се лютий біль у мене тихий стогін вириває
порівняння	Роки, як весняні води, гілки квіток сплелися на вікні, неначе
	ґрати

 

10.  Літературна ігротека.

Добери "пари"

принци - ... королівни

переможець - ... сперечник

"здайся" - ... "не здамся"

плакати - ... сміятись

11. За що ладен пожертвувати герой життям за поезією «Мрії»?

(За рідний край.)

 

12.     Прокоментуйте останні рядки поезії:

«Будь проклята кров ледача Не за рідний край пролита!»

(Рідна країна є святістю для народу. За неї справжні люди здатні віддати своє життя.)

 

 

13.  Виразне читання учителем  і учнями вірша «Як дитиною,  бувало».

 

14. Словникова робота.

Драма – напружений момент.

Епіграма – короткий сатиричний вірш, здебільшого на адресу якої-небудь людини.

     13. Бесіда за змістом твору.

– Чому лірична героїня не зізнається про свої болі? Які риси характеру героїні виявлено у першій частині вірша ? (Гордість, стійкість, терплячість, витривалість).

– Чи перегукується вірш з особистим життям Лесі Українки? Як саме?

– Вірш умовно можна поділити на дві частини.

• Що зображено у першій частині?( фізичний біль дівчинки)

          У першій частині змальована  Леся в дитинстві - горда мужня, терпляча.

          У другій частині -  Леся вже в зрілому віці.

• Які зміни відбуваються з ліричною героїнею в другій частині? (Вона забуває давню гордість, боїться когось образити сміхом, насмішкою, схильна до прощення, тому плаче, щоб не сміятися над людськими вадами).

– Які рядки з вірша, на ваш погляд, визначають головну думку твору?

 

14. Визначення теми і основної думки.

Тема: переживання поетеси з приводу власного здоров’я, намагання героїні боротися через силу з хворобою, яка спіткала її в дитинстві.

Ідея: уславлення сили волі, терпимості наполегливості дівчинки у боротьбі зі своєю хворобою.

 

15. Художні засоби поезії.

 

Епітети	Метафори
Злий жарт	«біль доходив»
Епіграма гостра, злобна	«зірватись має…епіграма»

 

 

16. Робота в зошитах.

Виписати із віршів Лесі Українки рядки, які б свідчили про такі риси ліричної героїні  Лесі Українки:

Терплячість: упаду собі на лихо, я собі вставала тихо.

Гордість: я була малою горда.

Вразливість: я дивилась не на гордих переможців.

17. Вшанування Лесі Українки.

–  У 1972 році засновано щорічну літературну премію імені Лесі Українки за кращий твір для дітей. Лауреатами цієї відзнаки стали Н. Забіла, І. Багмут, О. Іваненко, Ю. Збанацький, П. Воронько, М. Пригара, Г. Тютюнник,

В. Нестайко та інші.

     Пам'ятники поетесі встановлено в с. Колодяжному, м. Києві, Луцьку, Новограді - Волинському, Ялті, Сурамі, Клівленді (США), Торонто (Канада ).

      Іменем поетеси названо навчальні заклади (Луцьк), вулиці.

ІV. Підсумок уроку.

1. Розгадування кросворда.

 

1. Край, у якому народилася Леся Українка. (Волинь).
2. Назва релігійного свята, на якому в дитинстві побувала Леся. (Водохреща).
3. Найчастіше Леся Українка виступала як прозаїк, драматург чи поетеса? (Поетеса).
4. На якому музичному інструменті добре грала Леся Українка? (Фортепіано),
5. Країна, де жила Леся Українка в останні роки свого життя? (Грузія)
6. Хто за походження м була Леся Українка? (Дворянка).
7. З кого предмета написала Леся підручник для своєї сестри?

( з історії).

8. Де навчалася Леся Українка? (Вдома).
9. Як називається вірш Лесі Українки про захоплення переможеними, але такими, що не здалися, у вік лицарства? («Мрії»).
10.       Що завадило Лесі ходити до школи? (Недуга)
11.       Псевдонім матері Лесі Українки? (Олена Пчілка).
12.       Прізвище знаменитого дядька Лесі? (Драгоманов).

                      Відповідь: Леся Українка

 

2. Метод  незакінченого речення.

«Поезії Лесі Українки мені подобаються тим …..»

«Лірична героїня схожа на неї тим, що»

3. Слово учителя.

     Пам’ятайте, діти , що шлях до знань , до слави нелегкий, тернистий. Треба знаходити у собі силу волі, щоб здолати життєві перешкоди, щоб розвинути свої здібності і таланти.

 Як Леся любіть ви Вкраїну свою,

 Й червону калину в зеленім гаю,

Під спів соловейка світанки стрічайте,

Як квітки у полі ви всі розквітайте,

Складайте вірші про  красу України,

І Лесині вірші вивчайте сміливо.

 

Наш урок підходить до завершення. В Україні немає, напевно, людини, яка б не знала і не любила твори великої дочки українського народу. Адже Леся Українка – це гордість і слава нашого народу. ЇЇ твори – неперевершені шедеври, які пробуджують серця, не залишають байдужим нікого.

 

V. Домашнє завдання.

Розповідь про поетесу.

Поезію «Як дитиною, бувало»  вивчити напам’ять.

Твір-мініатюра «Леся для мене….»