Вірш-діалог за мотивом казки В.О. Сухомлинського "Сухар і хліб"

Сухар і хліб

(За мотивом казки В.О. Сухомлинського)

Хліб: Що мені так в боки давить?

                 Що лежати заважає?

                 Хто ти, твердий мій сусіде?

                 Чуєш? Я тебе питаю

Сухар:   Та я чую – біля мене

                Хтось лежить м’якенький.

                                             А ти хто такий пахучий,

                                             Білий і свіженький? 

Хліб: Та я хліб, що для людини

           За їжу служу,

   То ж в хлібниці до обіду

            Чекаю, лежу.

 Сухар:  Ну а я твій брат – сухарик,

               Теж хлібом зовуся.

        Й до обіду, й до сніданку

        Завжди пригоджуся.

Хліб:   А чому тебе, мій брате,

            Засушили люди?

Сухар:  А тому, що я сухим

              Довго смачним буду.

              Ти, свіженький, можеш швидко

        Пліснявою взятись,

        А я, сухий, буду довго

        В торбинці лежати.

        Тому завжди пам’ятайте,

        Дорослі й малі,

        Коли хліба не доїли –

                                      Зробіть сухарі!