Лінійка - реквієм "Пам'ять Героям Небесної Сотні"

Пам’яті  Героям  Небесної Сотні

 

 На центральній стіні великий вінок з жовто-блакитними стрічками, а зверху опускається Ангел. Збоку – прапор і герб-Тризуб.

Під центральною стіною утворені східці, на яких горять лампади.

Під сумну мелодію заходять діти з лампадками і ставлять їх на східці, зупиняючись біля своїх стільців.

 

Ведуча перша:

Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

Ведуча друга:

Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

Ведуча перша:

 “Боротьба не за щастя  вже навіть іде — за життя!

 Бо його забирають.

 Нас Надія веде, нас ідея веде

 За свободу для рідного краю.

Ведуча друга:

І знову, в котрий це вже раз

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’янути всім  той  час,

Коли для неньки -  Батьківщини

Себе принесли кращі з нас.

Ведучий 1

 Лінійку-реквієм, приурочену пам’яті Небесної сотні оголошую відкритою.

 (Гімн України)

Ведуча перша:

 Українська земля…  Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки -України.

 

 

Ведуча друга:

 І сьогоднішню виховну  годину ми присвячуємо всім представникам славетного лицарського роду, гідним нащадкам великих прадідів, у чиїх жилах пульсує гаряча кров і дух героїчних запорожців.

Ведуча перша:

  Шановні вчителі, учні!  Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

Ведучий 2.

 Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

Учень 1

 Під прапором стояли – під прапором й спочили.

 Прийми, о Господи, своїх синів!

 За України волю їх убили

 В шалений жар тривожних днів.

 В той час, як небо димом затягнулось,

 Як змерзлі руки прагнули вогню,

 Упились кров’ю кат і його свита,

 Споївши нею й всю свою сім’ю.

Учень 2

 Та ми усі від Бога люди.

 Живемо надіючись, не боючись.

 Чи ми запам’ятаємо, чи забудемо,

 Як наш народ топтали, сміючись?

Учень 3

 Мамо, я живий, лиш закриті очі….

 І серце не б`ється, не вирує кров…

 Ти тільки не плач, знай – всі дні і ночі

 Я буду поруч – в грудях, де живе любов!

 

 

Учень 4

 Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,

 За ту біль, і той жаль, що я наробив.

 Я ж хотів лише миру, добра і свободи…

 А мене за це ворог безжалісно вбив.

Учень 5

 Не жалій, моя нене, що я не вернуся,

 Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!

 Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,

 Ти лишень свої очі здійми до зірок!

Ведуча перша:

Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи.

Ведуча друга:

Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.

Перша дитина:

Україно! Ти – моя молитва,

Ти моя розлуко вікова.

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Друга дитина:

 Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, ненько, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

Третя дитина:

Лети, вітре, з полонини

Та понад степами,

Рознеси ти нашу славу

Широко світами.

 

 

 

Перша дитина:

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили. для правди, для волі!

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі!

Друга дитина:

  До суду тебе не скують ланцюги

І руки не скрутять ворожі.

Стоять твої рідні сини довкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Третя дитина: 

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І рідні прапори в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!

Ведуча перша:

 «Здавалось би, доля нарешті подарувала нам унікальну можливість стати незалежною Європейською державою, але історія повернула ще одні Крути.»

Ведуча друга:

 І знову молодь, студенти, школярі вийшли на майдан, вибираючи свою гідність. Нація потребує активності, єдності, самопожертви.

Ведуча перша:

 Вставай, Україно, вставай!

Виходь на дорогу свободи,

Де грає широкий Дунай,

Де ждуть європейські народи.

Ведуча друга:

 Вставай, і кайдани порви,

Дай познак ясніший від грому

Що ти не рабиня Москви,

І нею не будеш ніколи!

 Ведуча перша:   На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати.

Ведуча друга:

Небезпека стала очевидною. Із останніх сил боронилася молодь від ворога, який розстрілював її на короткій дистанції.

Перша дитина:

 А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч майдан ридав.

І з кров’ю перемішана сльоза

А батько сина ще не відпускав!

Друга дитина:

 Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий.

Третя дитина:

  І рани їхні вже не їм болять.

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна Сотня в вирій полетіла…

Ведуча перша:

Небесна сотня, як багато їх. Як багато полягло людей за свою свободу, свою воля, свою Батьківщину. Сотня! А можливо їх було більше. Більше невинних людей, які словом та волею відстоювали своє майбутнє, майбутнє своїх дітей.

Ведуча друга:

До вашої уваги ми хочемо продемонструвати список загиблих патріотів своєї Батьківщини. Тих, які вже ніколи не повернуться додому, до своїх  рідних живими.

 ( показ відео зі списком) 

Ведучий 1.

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

 

 

Ведучий 2

 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Звучить пісня «Пливе кача», а на її фоні говорять ведучі.

Ведуча перша:

 Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.

А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.

Перша дитина:

 Сто життів – нанівець,

Швидше б кату – кінець

І початок новій Україні.

Без вагань і прикрас

Хтось вмирає за нас,

А точніше – за наше прозріння.

Друга дитина:

Там де мир і тепло,

Їм би краще було,

Але доля героїв така є:

Вмить усе – шкереберть,

Перемога чи смерть.

Бо ж – до Раю рабів не пускають.

Ведуча друга:

Не плачте, мамо! Ваш син ще прийде до Вас. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас…

 

 

 

 

 

 

Ведуча перша:

Звучить пісня «Мамо, не плач».

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

 

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Вже слово матусю не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,

Розкажу, як мається в домі новім.

 

Мені колискову Ангел співає

І рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, тут сумно буває,

Душа за тобою, рідненька, щемить.

 

Мамочко, вибач за чорну хустину,

За те, що від нині будеш сама.

Тебе я люблю. І люблю Україну.

Вона, як і ти, була в мене одна.

 

Ведуча перша (на фоні музики):

Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.

Ведуча друга:

Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові. Весна вже на порозі.

Виходять троє дітей.

Перша дитина:

Прийшла в нашу хату тривожна година.

Хай кожен збагне собі в безлічі справ:

Все треба зробить, щоб жила Україна,

Щоб ворог підступний її не здолав.

 

 

 

Друга дитина: 

І хай доведеться колись недоїсти,

Чи буде в кімнатах поменше тепла,

Але не дамо ми лихим терористам

Чіпляти в нашім небі чужого орла.

Третя дитина:

 В ці дні хай єднає нас думка єдина,

Ми зло в нашім домі долали не раз.

Все треба зробить, щоб жила Україна –

Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!

Ведучий 1

 Героям Майдану, впавши   мертвими  за світле майбутнє України, присвячується  хвилина  мовчання.

 (Хвилина мовчання)

Ведуча  1:

Минув рік. Цілий рік.  365 днів з того часу як відбулися ці страшні події. А здається це все було вчора. Вчора ми з хвилюванням вмикали телевізор, радіо. І з великим болем на серці сприймали новини  про нові жертви, про смерть нічім невинних людей. Сьогодні ми молимося за їх душі, молимося за майбутнє нашої держави. Дякуємо їхнім мама за те , що виховали таких синів та дочок, які заради справедливості віддали найдорожче – своє життя. Низький їм уклін.

Ведуча друга:

Давайте - не тільки в дні пам’яті згадувати Героїв Небесної Сотні. Давайте – щодня дякувати їм за їхню жертву, дякувати  і молитися. Нехай  Земля їм всім буде пухом!!!

(показ відео пам’яті )

 Ведучий 1

Виховна година , приурочена пам’яті Небесній Сотні оголошую закритою. (Гімн України)

Ведучий 1 .

А ми вам бажаємо всім світлих днів і нехай вам щастить.

Слава Україні!  Слава  Україні! Слава Україні!

Дякуємо за увагу!!!