Лінійка «Чорнобиль не має минулого часу»

                                   «Чорнобиль не має минулого часу»

                                       (сценарій лінійки реквієму)

Ведучий: Увага! Увага! Увага! Розпочинаємо лінійку "Чорнобиль не має минулого часу".

Світе тихий, краю милий, моя Україно!

За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?

Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась?

Чи ти діточок невинних звичаю не вчила?

Молилася...

                                             (звучить тривожна музика)
Ведучий:

26 квітня 1986 року...
В історії нашого народу чимало скорботних дат, спогадів, які пронизують серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті трагедія Чорнобиля. Ця біда назавжди залишиться у пам’яті людей, як застереження того, що науково-технічний прогрес може приносити і гіркі плоди. Людство ще не знало техногенно-екологічної катастрофи таких масштабів.
Ця дата назавжди залишиться в пам'яті людства.

Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин?

Як тяжко, як тужно моєму народу болить.

                   (звучить  музика із кінофільму «Реквием по мечте»)

Ведучий: Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтемнішою. І не сповіщала про біду. Навпаки, всім жителям містечка атомників ще звечо­ра під вихідні природа подарувала гарну погоду.

   Проте в ту саму ніч, з 25 на 26 квітня, 28 років тому, відлік часу став уже далеко не мир­ним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на години, хвилини, секунди. О 1 годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим ре­актором Чорнобильської атомної електростанції несподівано велетенське полум'я розірвало нічну темряву.
 

Ведучий:

Жилось легковажно, жилось безбережно,
Та вибух дістав нас - пожежа!
Сади очманіло квітнуть, бентежно,
А в дзвонах вітрів - пожежа!

Ведучий: Із бідою невідворотною
Знов приходить Чорнобиля день,
Тільки б пам'ять не стала короткою,
Час з тремтінням вперед іде,
Дзвонять чорні дзвони Чорнобиля,
Входять в душі й серця людей

Ведучий: Стражденна наша земля... Зрита могилами, засіяна кулями, полита кров'ю... І здавалося б на цій, такій мученицькій землі, ніколи не повинно селитися ніяке (бодай навіть найменше) горе, бо вже стільки було того горя, що крізь віки і досі чується відгомін тяжкого людського стогону...

 

Ведучий:                        

 Вертались в Україну журавлі,
Уже й перелетіли Чорне море,
Старого місця на старій землі
Поміж боліт уже шукають зором:

Ведучий

Україно моя, що з тобою, скажи?
Я дивлюсь в твої очі, до болю сумні.
У гаю соловей дзвінко так не співа.
І в Дніпрі чом тече каламутна вода?

 

Ведучий:

Україно моя, що з тобою, скажи?
Білим цвітом шумлять сиротливо сади.
Дощ кислотний марнить в полі квіти живі,
І зневірені люди молять Бога в душі,
Україно моя, що з тобою, скажи?

 

Ведуча:

Чорнобиля гіркий полин
На серце ліг незримо й тяжко,
І плине над землею дзвін
Із тихим стогоном протяжно.
Це стогнуть землі України,
Де мирний атом не мина.
Він впав смертельною росою
На рай дібров, на зелень трав,
Своєю чорною косою
Провів по розмаїттю барв.

Ведучий:

І попелом покрились села,
І згинуло усе живе,
Пропали усмішки веселі,
Замовкло птаство лісове.
Лиш на отруєній землі

Небачена розкрилась квітка –
Про допомогу крик німий,
Між попелом остання іскра

Запала тиша...
 

                           ( Пісня Наталії Май «Чорнобильська біда»)
 

Ведучий: Ціною життя відважних і безсмертних третій реактор було вгамовано. На 5 голину ранку пожежа за допомогою прибулих пожежників було ліквідовано. Станцію врятували. 28 героїв затулили її собою. Шестеро загинуло, але увійшли у безсмертя.

Ведучий: Герої Чорнобиля вже відомі всьому світові. Багато з них навіки стали на свої нові пости і стоять у бронзі, граніті, сталі. Загальна кількість людей, які померли згодом, офіційно не повідомлялася. На сьогоднішній день - це понад 450 загиблих.

1-а ведуча. Вшануймо ж хвилиною мовчання пам'ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.
                                                         (Хвилина мовчання)
Ведучий: Драма в Чорнобилі сколихнула весь світ. Але це ще далеко не все. Працюючий на повну потужність третій блок Чорнобильської АЕС може вийти з ладу в "любу хвилину", а опорні конструкції четвертого вже похороненого готові рухнути в будь-який час. Так що загрожує катастрофа, набагато страшніша ніж та, що сталася 26 квітня 1986р. Вихід з цієї ситуації один. Потрібно знову будувати саркофаги не тільки над зірваним реактором.

Ведучий: Мовчати не маємо права. Думаймо і про майбутні покоління. Не будемо тими, про кого ще великий Кобзар сказав: "А братія мовчить собі, витріщивши очі, як ягнята... Нехай, каже, І може так і треба". Пора опам'ятатись. І зберегти хоч, те, що залишилось живим ще на землі.

Ведучий: Чорнобильська аварія - перший дзвінок у XXI століття. Нехай у цей день, День Національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобилю відгукнуться в думах кожного з нас співчуттям і милосердям.
  (Дзвонять дзвони. Виходять 2 ведучих з свічками, читають молитву)
                            
 

Ведучий:

Пречиста Діво, збережи цей світ,
А в ньому нашу рідну Україну.
Сади і гори, ріки і моря,
І пташинку, і звірину, й людину.
 

Ведучий:

Усім хто є, усім, хто буде,
Даруй здоров'я, чистоту і вроду.
Щоб їх ім'я, а в імені - любов
Передавалися від роду і до роду.
 

Ведуча: І тому сьогодні ми звертаємося до людей, до неба, до землі, до великої Матері Небесної: збережи, порятуй, захисти природу і людей від горя чорнобильського! 

І лишилась вірності присяга -
Батьківщині! Матері! Народу!
Щоб наша дума і дорога
Єднали глибину і вись -

 Звучить Чорнобильська пересторога:
Людство! Зупинись!