Лінійка пам'яті воїна-афганця "Афганістан - ти край війни і крові"

Учень 1. Хто чув про Афган? Не чули.

Минула все ж вас ця біда?

Чи може ви просто забули

І час спливає, як вода?

Я вам нагадаю,  повірте,

Я вам нагадаю,  простіть.

Про матір й загиблого сина

Ви спогадів думку пустіть.

В.1. Доброго дня всім присутнім у цій залі. З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вшановувати пам’ять про бойові подвиги синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок.

В.2: У 2004 році 11 лютого  було прийнято Указ Президента України «Про День вшанування учасників бойових дій на території інших держав» . 15 лютого  в Україні встановлено Днем вшанування  учасників бойових дій на території  інших держав.

Ведуча 1: Щорічно, 17 лютого, у нашій школі ми вшановуємо пам’ять  загиблих воїнів-афгарнців. 

Ведучий 2: У цей скорботний День пам’яті та напередодні річниці загибелі Небесної Сотні, в пошану героям, що гинуть за нашу державу на Сході України ми сьогодні зібралися у цьому залі.

В.1: Що це? Ти чуєш?

В.2: Це дзвін. Дзвін пам’яті…

В.1: Пам’яті? А хіба такі бувають?

В.2: Бувають, слухай. (дзвін сильнішає) Це говорить сама пам’ять… Пам’ять про загиблих наших земляків, які віддали своє життя  в далекій країні Афганістан та на Сході нашої  неньки України, захищаючи її свободу та незалежність.

В.1: Але хіба пам’ять буває живою?

В.2: А ти не віриш? Людина може вмерти двічі: там на полі бою, коли його догнала куля, а другий – в  пам’яті народній. Другий раз  вмирати страшніше,

другий раз людина повинна жити!

Дзвін

В.1: І цього року минуло 33 роки із часу, коли вивели з Афганiстану радянські війська.

В-2: Що це за країна, як потрапили туди наші солдати, за що воювали в демократичній республіці Афганістан.

(перегляд презентації  «Афганістан – біль моєї душі»)

Текст презентації

Учень 7:  (слайд 2) Афганістан… Це далека мусульманська країна, столиця якої Кабул.

Афганістан довгий час був колонією Англії. Але у 1919 році уряд Аманулла-хана проголосив незалежність країни.

27 квітня 1978 року в Афганістані сталася національно-демократична революція.

Після революції ліві військові передали владу Народно-демократичній партії.

У цьому ж році був укладений радянсько-афганський договір про дружбу, добросусідство і співробітництво. (слайд 3)

(слайд 4):  16 вересня 1979 року до влади прийшов Хафізулла Амін, змістивши,  потім убивши свого попередника Таракі. Режим Аміна не користувався популярністю, становище президента було хитким. Більш того, передбачалося, що Амін може зблизитися із західними країнами, і міг дозволити розміщення військових баз НАТО на території своєї країни. Допустити появи військ ймовірного противника біля своїх кордонів керівництво СРСР не могло

(слайд 5): Тому, 12 грудня 1979 року,  було  ухвалено секретну постанову, суть якої зводилася до того, що необхідно усунути Хафізуллу Аміна, а на його місце поставити Бабрака Кармаля, а для стабілізації положення послати до Афганістану війська.

(слайд 6): 25 грудня 1979 почалося введення радянських військ у Демократичну Республіку Афганістан. Увечері 27 грудня стався штурм палацу Аміна, під час якого Президент був ліквідований.

(слайд 7): Але мусульманське населення не змирилося з радянською присутністю, і в північно-східних провінціях спалахнуло повстання, що поширилося на всю країну.

(слайд 8):  Офіційно афганська війна тривала з 27 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року.

За період з 25 грудня 1979 по 15 лютого 1989 року в бойових діях в Афганістані взяли участь біля 160 тисяч вихідців з України. Звання Героя присвоєно 72 воїнам, в тому числі 12 українцям.  Пораненими із Афганістану повернулося близько 8 тисяч українців, з інвалідністю – майже 5 тисяч. Зникли безвісти або потрапили  в полон – 72 особи. 

(слайд 9): Але уже понад 30 років у нашій свідомості ця країна асоціюється з болем втрат,  людським лихом, справжнім пеклом, до якого потрапили наші земляки, юнаки, яким ледь-ледь виповнилось двадцять років.

В-2: По-різному зараз оцінюють події тих років. Різне бачення афганської війни, її наказів і військових операцій тими, хто їх виконував. Для нас це взагалі події, які відбувалися в іншій державі, але учасниками яких були наші  родичі, земляки. І тому для них і для нас Афган – страшна пам’ять  страшної війни, уроки  якої мають бути засвоєні нашою молоддю.

Учень 2. Як захлинався бій останній

І ущухав вогонь атак,

Упав юнак в Афганістані -

Двадцятирічний мій земляк.

Упав, з очей спадали зорі,

Темніла неба пелена…

О, боже мій, що тільки творить

Людьми придумана війна.

Пісня «Над землею тумани»

В.2: Сивіли від горя батьки і матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час. У скількох сімей у траурному обрамленні зберігаються фотографії синів. Одну нагороду заробили вони за проявлену мужність і героїзм—право бути похованим на рідній землі.

В.1: Війна безжально перекреслила тисячі молодих життів, переінакшила надії, плани, понівечила тіла і долі.

В.2: Третина учасників афганської війни була родом з квітучої української землі. На їх долю випало випробування  вогнем і кров'ю. Скільки їх голубо-оких, русявих і чорнявих синів України загинуло на тій землі.

В.1: Молоде життя обірвалося. Солдати гинули. І кожна смерть страшна. А як страшно, коли не хочеться помирати, коли ще тільки починаєш жити.

В.2: І, нажаль,  так трапилося  і  з нашим односельцем, Сергієм Лантушенко, пам’ять якого ми сьогодні вшановуємо.

В.1: Сьогодні ми схиляємо голови і перед тими, хто боронив цілісність нашої рідної землі на Сході України.

В.2: Пам’ять! Гірка пам’ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам’ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерів? Наречених, що недолюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки? Про що ти задумався, ветеране? Які сторінки твого життя гортає пам’ять, від чого стікає кров’ю твоє наболіле серце?

В.1: Не йдуть з пам’яті скалічені душі людей, не залишають серце полеглі побратими. І гортає пам’ять свої жалобні сторінки. Вшановує держава твої подвиги, віддаючи належне твоєму героїзму. Так чому ж біль на твоєму обличчі, біль у твоєму серці?

В.2: Шануючи живих, схилимо голови перед пам’яттю загиблих. Вони з небес дивляться на нас.

Учень 3: Пливе наче вічність, здобута в бою, -

Хвилина мовчання.

Натягнуті нерви, немов тятива.

Пронизує пам’ять скорбота прощання.

І сумно згасає, і тяжко сплива

Хвилина мовчання! 

(звук метронома)

В.1: Світла пам’ять… Нині можна скільки завгодно говорити  про  недоціль-ність тієї неоголошеної війни, але жодні слова не змінять минулого, не притлумлять світлу пам’ять тих,  хто віддав своє життя і здоров’я, хто зберіг вірність військовій присязі, звитяжно і чесно служив своїй країні, своєму народові, тих, чиї імена залишаться в нашій історії як імена доблесних воїнів-інтернаціоналістів.

В.2: Наш складний час, пов’язаний з військовими подіями на Сході України, сколихнув небачену хвилю народного патріотизму. Воїни – учасники АТО та ООС беруть за приклад героїзм воїнів-інтернаціоналістів.

В.1: Нашим землякам, українським воїнам, хочеться побажати бути сильними, нескореними. Мужніми, а головне здоровими. Всіх їх ми з нетерпінням чекаємо додому з перемогою.

В.2: Щоб мати гідне майбутнє, варто пам’ятати і шанувати своє минуле, яким би гірким воно не було.

Учень 4: Молюсь за тебе, Україно,

Молюсь за тебе кожен час,

Бо ти у нас одна-єдина,

Писав в своїх вірша Тарас.

Учень 5: Молюсь, - казав він, - щоб у тебе

Не було між людьми війни,

Щоб завжди було чисте небо

На нашій стомленій землі.

Учень 6: Щоб завше у садку смерека

Весняним квітом під вікном цвіла

І прилітали з вирію лелеки,

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

В.1: Закінчилась афганська війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять.

В.2: Тож, не забувайте про ті події, і намагайтеся зробити все, щоб сина не оплакувала мати, щоб світ наш вічно в мирі молодів.

В.1: Дякуємо всім, хто сьогодні був з нами.