Лінійка – реквієм «І Вам слава…»

Лінійка – реквієм

«І Вам слава…»

(Відеоначитка вірша)

В1: «Герої не вмирають»… Сьогодні ці слова про тих, хто загинув за свободу і власну державу. Хто стояв пліч-о-пліч з таким же мирним і обеззброєним українцем проти колони беркутівців.

В2: Хто подумки молився, а вголос вигукував «Слава Україні!». Хто власним життям ризикуючи, оберігав кожного українця і право називатися українцем. Їхні душі відлітали на небеса під звуки «Ще не вмерла України…», а тіла в той час проносилися над Майданом.

В1: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

В2: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

В1:  Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття.

В2: І сьогодні згадуючи їх, покладімо руку на серце і з ревною любов’ю до держави згадаймо все! Лінійка-реквієм оголошується відкритою.

(Гімн України)

В1: За три місяці на Майдані Україна пережила цілу історичну епоху. Ці три місяці ніколи не зникнуть із нашої пам’яті. Вони болітимуть піснею «Плине кача…», словами «Герої не вмирають…» та молитвою… Помолімося й ми за душі тих, хто віддав своє життя, боронячи наш мир. Запрошуємо до молитви наших духовних наставників.

 (після фон Шиндлера)

В2: На небесах зараз і душа нашого Ангела, Героя Небесної сотні. Він – наш випускник.

В1: Нехай вічно вогні на могилах горять,

       Перед ними завжди на коліна ставайте,

       Пам’ятайте живих і померлих Героїв

       Схиліть голови – шану віддайте.

(хвилина мовчання, «Плине кача»)

В2: Сьогодні на нашому заході присутні гості. Вони неабияк дотичні до цієї сумної події, адже на власні очі бачили і власним серцем переживали.

Шановні гості, вам слово.

________________________________________________________________________________________________________________________________________

(слово гостям)

(Океан Ельзи «Вставай, мила моя, вставай»)

В1: На Майдані Незалежності встановлювали сцену, людей з плакатами в руках " Україна-це Європа" все більшало...Все ближче до вечора важко було зрозуміти, де закінчується цей натовп...

В2: Серце столиці — Євромайдан — б'ється ритмічно. Гасла змінюють пісні.  Промови вінчаються із закликами. Ейфорія тисяч облич. Тривога і надія в різних очах.  Простір Євромайдану невдовзі стане  щоденною творчістю народу.  Адже народ на Майдані створить не тільки історію, а й фольклор нового часу.  Буде і радість, і смуток, і сміх, і сльози, і пролита кров...Але зараз ці люди про це навіть не здогадуються. Це буде потім. А зараз-лишень початок...

В1: Непомітно минали хвилини, за ними години, а там і пролітали дні...Уже вся Україна знала – люди налаштовані серйозно. Спостерігаючи щодня за кількістю людей та за їх бойовим настроєм, ми вирішили остаточно — це таки революція! 

В2: Люди розслаблені а їх настрій наповнений лише позитивом. Здавалось би, нічого не передбачає біду, але тут новина " Угоду про асоціацію з ЄС не підписано".

В1: Ніхто не очікував, але мітингарів це не зупинило. З усіх міст люди почали з'їжджатись в уже легендарне місце  в столиці України – Майдан. От тепер справді було складно знайти кінець цьому натовпу.

В2: Влада намагається зупинити  це, але вони....такі наївні...... ще не розуміють, що наш народ не зламати!!!

(Виходить мітингар у прапорі, з каскою на голові)

Мітингар:  І вам слава, сині гори, 
                    Кригою окуті. 
                    І вам, лицарі великі, 
                    Богом не забуті. 
                   Борітеся – поборете, 
                   Вам Бог помагає! 
                   За вас правда, за вас сила 
                   І воля святая!

(звук вистрілів, шум)

(Танець ангелів Небесної сотні)

(Виходять діти з лампадками у руках)

Фон 1

Перша дитина: Прийшла в нашу хату тривожна година.

                                 Хай кожен збагне собі в безлічі справ:

                                 Все треба зробить, щоб жила Україна,

                                 Щоб ворог підступний її не здолав.

   Друга дитина:  І хай доведеться колись не доїсти,

                                Чи буде в кімнатах поменше тепла,

                                Але не дамо ми лихим терористам

                                Чіплять в нашім небі чужого орла.

Третя дитина: В ці дні хай єднає нас думка єдина,

                                Ми зло в нашім домі долали не раз.

                                Все треба зробить, щоб жила Україна –

                                Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!

(Діти ставлять свічки на землю і йдуть)

(виходить дівчина-Україна з калиновою китицею в руках, розповідаючи вірш, поволі душить і опускає ягоди)

Фон 2

Україна: Пролунало в країні мовчання.

Навіть вітер затих на хвилину:

Відбувалось останнє прощання,

Зі словами  «Герої не гинуть».

              Засвітили свічки в кожнім домі,

І дивилися тихо на небо-

Так летіли у даль невідому

Всі герої, що вмерли за мене.

              Ти почула, як плаче держава,

              Що синів моїх в землю ховають.

Ви не вмерли! В Вас вічність і слава,

              Бо Герої, як ви, не вмирають!

В1. Ми ніколи їх не забудемо. Не маємо права забути! У своєму авторському вірші згадує Героїв Небесної сотні учениця.

(декламує вірш)

В2. Засвідчимо вічну пам'ять та шану Героям Небесної сотні, зокрема – й нашому воїну світла й добра, покладанням квітів до меморіальної дошки.

(«Плакала калина»)

Фон 1

В2:  Ми є. Були. Ми будем вічно жити 
І прославляти український рід,
З якого всі ми, звідки є ми діти –
Вкраїни - неньки найдорожчий цвіт.

В1: Ми є. Були . Ми завжди будем.

Не малороси ми, а нація, народ
Наш гордий дух і волю не прогнути
Ніяким „ градам ” й армії заброд.

В2: Ми є. Були. І будем вічно жити,
І з нами Україна – рідний край – 
Розквітне в мирі й злагоді велично,
Немов весняний сонячний розмай.

(Джерельце «Над землею тумани»)

Ведучий 1 : Якщо тебе справді засмучує ненависть у світі, не плач і не втрачай надії, а зроби щось, хай навіть маленьке! 
Ведучий 2 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі...

(«Мамо, не плач» Тіана Роз)