ЛІНІЙКА-РЕКВІЄМ ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

« Вічна пам'ять героям!»

 

Мета:  вшанувати патріотизм і мужність громадян, які в лютому 2014 року боролися за захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору,  прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття,  розвивати бажання стати гідними громадянами України; прищеплювати  любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні, надпис «Герої не вмирають», на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», стіл, на столі вишитий рушник, свічка (лампадка), квіти з чорною стрічкою.

Перед початком звучить  пісня «Небесна сотня» у виконанні гурту «Вітер знає»

Звучить фонограма (мінус) пісні П.Дворського «Ангели майдану»,

виходять ведучі та говорять на фоні пісні:

 

 Ведучий. Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до    сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

 Ведуча.  Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті   сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

Ведучий. Герої не вмирають, вони вічно живуть в наших серцях!

Ведуча.  Український народ пишається своїми дітьми, які віддали свої молоді життя за людську гідність!

( музика стихає)

Ведучий.  Сьогодні ми зібралися для того, щоб пригадати лютневі дні 2014 року та  вшанувати пам'ять людей різного віку, які загинули в мирний час.

     Ведуча. Училище, рівняйсь! До внесення державного прапору України стояти струнко! Внести прапор!

(Звучить марш. Вносять прапор України)

 

Ведучий.   Лінійку-реквієм, приурочену пам’яті Героїв Небесної сотні оголошую відкритою.

(Звучить Гімн України)

 

Ведучий. Шановні вчителі, майстри виробничого навчання та учні! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

 

Ведуча. Ми зібралися щоб вшанувати героїв Небесної Сотні. І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

 

Ведучий.  До слова запрошується директор училища Валерій Пилипович Боровик.

(Виступ директора)

Ведучий. Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: трагедія Бабиного Яру,  Голодомор 1932-33рр, Голокост, Битва під Крутами,  виведення військ з Афганістану. Тепер ми стали сучасниками  ще однієї масової трагедії нашої країни.

Ведуча.  21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євро інтеграційного до курсу, спрямованого на розвиток співпраці з державами-членами СНД.

Ведучий. 30 листопада обурена таким рішенням уряду молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві, всіляко підкреслюючи мирний характер своєї акції. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок Революції Гідності. Та злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами поліції і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.

 Події 30 листопада стали переломним моментом в українських подіях кінця 2013 року, змістивши акцент протестів із проєвропейського на антиурядовий.

Ведуча. Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

Ведучий. Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю. Події у Києві 18-20 лютого стали фінальним і найбільш драматичним етапом революції.

Ведуча. На початку революційних подій, нікому і в голову не могло прийти, чим усе це обернеться… Слова «Слава Україні! Героям Слава!», що видавалися простим вітанням, набувають нового й особливого значення.

Ведучий. Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.

Ведуча. Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

Ведучий.  На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.

Ведуча. Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітушок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

Ведучий.  Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів поліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

 

       Ведуча.  Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

       Ведучий.   Я закликаю вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

       Ведуча.  Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

 

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» вихователь  запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )

 

Ведучий. Коли перед очима  зринають кадри із пораненими та вбитими героями, проглядаючи фотографії Небесної Сотні, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми  положим за нашу свободу» став для сучасної  історії  української  нації  не просто словами з гімну.

 

Учениця.     Вірш «Українська революція»

Блакитне небо посіріло,

і дощ ударив у ту ж мить.

У грудях серце заболіло,

по світу новина летить....

 

У центрі міста, на майдані,

в серці країни, мов в пітьмі

навіки душі відлетіли,

там сто героїв полягли.

 

Грудьми повстали, захищали

нам мирне небо, спів птахів.

І до останнього стояли,

аж поки янгол прилетів.....

 

Небесна сотня вас навічно

до себе в рай Господь забрав.

Але назавжди залишились

в серцях народу, що повстав.

 

Борись, Вкраїно, за свободу,

бо кров і сльози пролились.

І пам’ятай своїх героїв,

Їх шанувати поклянись.

Залишиться кривавий лютий

в серцях вкраїнських громадян.

Не панувати злу в країні!

Хоч стогне вся земля від ран.....

 

Вшануй хвилиною мовчання,

Українцю,   тих, що полягли.

Вони за тим злетіли в небо,

щоб в мирі й щасті ми жили.....

 

 Ведуча.  Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська.

(Хвилина мовчання)

Ведучий. Час… У кожного із нас з ним свої рахунки, а в України – особливі. Більше 350 років на шляху боротьби  за незалежність, український народ завжди приносив  у жертву своїх найкращих синів і дочок.

Ведуча.   Останніми у цьому довгому списку стали герої Небесної сотні. Чи зможемо ми живі, забути невинно убієнних? Ні, ми будемо з покоління в покоління передавати своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-14 роках на Майдані .

Ведучий. Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

Ведуча.  Увага! Лінійку - реквієм, приурочену пам’яті Героїв Небесної Сотні оголошується закритою! 

(Звучить Гімн України)

Ведучий. До виносу державного прапору України стояти струнко! Винести прапор!

( Звучить марш. Прапор виносять. )

Ведуча.  Героїчна Сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями. Нехай же пролунає гімн Майдану, гімн наших героїв! (лунає гімн майдану «Гей, пливе кача...» )

Ведучий. Пам’ятаємо та шануємо героїв «Небесної сотні»

Ведуча. Вічна вам пам'ять!

 

Слава Україні!

Героям слава!