Література рідного краю № 1. «Легенди Київського краю». Про київські страхи, легенди та таємниці.

ТЕМА: Література рідного краю № 1. «Легенди Київського краю». Про київські страхи, легенди та таємниці.

МЕТА: дати учням  знання про міфи та легенди рідного краю; розвивати уяву, творче та асоціативне мислення, вміння переказувати міфи та легенди, тлумачити їх зміст; виховувати інтерес та шанобливе ставлення до світоглядних уявлень наших предків; створити умови для корекції страхів.

ТИП УРОКУ: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань у формі бесіди.

•  Що таке міф?
• Як і чому вони виникали?
• Як ви гадаєте, чому до наших часів збереглося так багато міфів?
• Кому поклонялися давні руси-українці?
• Що таке легенда?
• Чим відрізняється міф від легенди?

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку

Вступне слово вчителя.

   Легенди та перекази плетуть історію нашого краю… Цими словами я запрошую вас  в літературну подорож, оповиту загадками та  таємницями. 

Багатовічний літопис Києва зберігає безліч магічних історій. Майже кожна вулиця, кожен будинок старого міста зберігають в собі цікаві секрети, загадки та міфи.

В Києві багато загадкової архітектури… Знаменитий «Будинок з химерами», казковий «Шоколадний будиночок», замок Річарда – це тільки верхівка айсбергу під назвою Київська область на землях якої стоїть древній Київ.

Наш край повитий давніми легендами та таємницями. Історія Київської області закарбувалася у численних народних думах та піснях. Багато хто з вас хоче знати історію рідного краю, його легенди, пісні?

 Сьогодні наша Київська земля – дивовижно чудовий туристичний куточок України, невмируща колиска європейської і світової культури.

Легенди, перекази і страхи плетуть невидимий простір кожного давнього міста, визначаючи його неповторність і шарм, певна частка якого пов’язана з непізнаною сферою релігійних явищ.

Виявляється, прогулюватися містом можна, наче гортаючи сторінки пригодницького роману.

• А чи боєтеся ви страшних історій?
• Яке коріння мають ці страхи?
• Чого бояться люди?
• Як ви гадаєте, чому дорослі теж чогось  бояться?

 Найдавніший київський страх – і, певно, тому найсильніший, – це страх нечистої сили. Він навіть зафіксований у давніх легендах нашого міста. Ну от, наприклад, існує легенда ще князівських часів про лютого змія, який мешкав далеко за містом — у районі сьогоднішньої Лук’янівки.

 

Змій Горинич – це казковий і билинний персонаж дихаючий  вогнем дракон, що представляє сили зла. Незмінною його рисою зовнішності є наявність декількох голів, в різних легендах може бути від трьох до дванадцяти. Друга частина його імені вказує, що Змій мешкав в гірській місцевості, а так як у слов’янських мовах слова «гора» і «ліс» не розрізнялися, то є версія, що злий герой жив у лісі.

 

 

Він тероризував мешканців міста, щороку вимагаючи собі найгарнішу дівчину, яку з’їдав.   Кияни дуже боялися цього змія й віддавали йому міських красунь. Одного разу змій уподобав доньку київського князя. Й навіть всесильний князь був настільки наляканий, що не мав сили заперечити – віддав доньку! Але змій не з’їв її, як то робив з іншими, бо вона була надзвичайно красива, й він закохався. Дівчина усвідомила свій шанс на порятунок і розпочала в змія обережно випитувати, чи нема часом когось сильнішого за нього. Змій врешті видав, що з ним міг би позмагатись хіба що Кирило Кожум’яка, який живе в Києві. Тоді княжна повідомила через поштового голуба батька. Кирила знайшли і вмовили вступити у двобій зі змієм. Він пішов на Лук’янівку й здобув перемогу.

 

• Кого міг уособлювати змій у давніх слов`ян?
• Яким чином тогочасні люди позбавлялися своїх страхів?
• Після перемоги над змієм у Києві зник страх перед нечистою силою?

Ні. Він тут оселився надовго. Гадаю, взагалі  страхи не зникають остаточно. Щоправда, інколи вони можуть «заснути», на певний час вдати, ніби їх уже нема. Але найменший привід – і вони знову «прокидаються», активізуються, і все повторюється. І новий Змій «прописався» в Києві, й нова битва з ним була – цього разу роль переможця виконав Добриня Микитич, славетний герой численних бувальщин і переказів, спільник Іллі Муромця. Щоправда, ареною жорстокої баталії вже була не Лук’янівка, а Оболонь – приблизно там, де нині низка озер, що звуться Опечень.

 Дійшла вона в багатьох інтерпретаціях, однак, головне в її змісті наступне.

 

Київ страждав від злодіянь Змія Горинича, який часто нападав на місто і наганяв великий страх і жах на киян. Крім цього, персонаж забирав із собою дівчат, які йому подобалися, і більше їх ніхто не бачив. У той же час на київських землях жив богатир Добриня Микитич, якому вже підійшов час одружуватися. Але йому це не вдавалося зробити довгий час, тому що як тільки він закохувався в якусь киянку, вона незабаром зникала. Добриня вирішив з цим покінчити, оскільки поки справа дійде до одруження, жодної красуні в місті може не залишитися. Богатир одягнув всі свої військові обладунки, сів на коня і поїхав до Пучай-річки або Почайни. День був спекотним і він вирішив скупатися. Він переплив на інший берег, тобто на Оболонь, у володіння Змія, але не знайшов його там. Змій Горинич якраз повертався з полювання, і, побачивши Добриню Микитовича, накинувся на нього. У результаті поєдинку, богатир здобув перемогу. Змій став благати про помилування і пообіцяв більше не красти дівчат.

Однак Змій слова не дотримав і незабаром вкрав дочку самого київського князя і гуляв собі спокійно по вулицях міста. Це роздратувало Добриню Микитовича і він врешті-решт убив Горинича, звільнивши Київ від його присутності. Зрадівши перемозі свого захисника, кияни з полегшенням зітхнули, але знов ненадовго. Бо з’ясувалося, що на околиці Києва завівся черговий Змій… А що Ви хочете – вічне місто зіткане зі споконвічних символів, циклічних сюжетів, які в ньому відбуваються, і… незмінних протягом століть страхів.

Сьогодні цю легенду знають багато оболонців від мала до велика. До речі, Добриню Микитовича жителі столиці увічнили в назвах вулиці – так, на Оболоні є вулиці Богатирська та Добринінська.

 

У 2014 році на Оболонській набережній з’явилась бронзова скульптура на честь Змія Горинича, а точніше Котигорошко, переможцеві цього казкового персонажа.

• Як ви гадаєте, чому історія повторилася знову?
• А чи завжди добро перемагає зло?
• Чи потрібен страх людині?
• Чим можна подолати страх?
• А чого боїтеся ви?

 

 

 

 

Давайте зараз з вами заліземо у печеру ЗМІЯ ГОРИНИЧА…

Вправа «Печера страхів»

Мета: трансформація негативних почуттів, корекція тривожності й страхів, створення емоційно позитивного настрою, розвиток творчої уяви.

Форма: індивідуальна чи групова. 

Вік: з 5 років.

Матеріал: фарби, вологі серветки, ескіз малюнка «печера страхів».

Алгоритм

Частина 1.

Дітям пропонується розглянути ескіз малюнка «печера страхів».

 

 

 У печері жив-був Страх. Всі його боялися, і ніхто не хотів з ним грати.  Сумно і нудно стало страху одному, і вирішив він піти пошукати собі друзів, але нікого не знайшов, тому що всі його боялися і ховалися від нього. Закрийте очі й уявіть Страх, який живе в цій печері.

 А тепер візьміть серветки, фарби і намалюйте Страх, який ви уявили.

 Назвіть Страх.

Шерінг:

 Хто / що це? 

 Чому він / вони страшні? 

 Кого він / вони лякають? 

 Як?  Коли? 

 А ти їх / його боїшся?  Чому? 

 Його / їх можна перемогти?  Як? 

 Що ти відчував, коли малював? 

 Що згадував?  Про що думав?  Чому вибрав ці кольори, лінії? 

Дітям пропонується зобразити страхи пантомімічними і мімічними засобами (взяти страх за кінчики, походити як страх, покричати як страх, підняти вгору, ліворуч, праворуч, подивитися на страх зверху вниз).

Частина 2.

 Що ви хочете зі страхом зробити? (спалити або порвати і викинути малюнок Страху;  перетворити страшне в смішне, домалювавши малюнок; прикрасити його, щоб він став симпатичним або добрим; або придумати свій варіант).

Хто знищив свій малюнок, малює на чистій серветці нового жителя печери (за бажанням):

 Намалюй свій настрій, який ти відчуваєш на новій серветці.

 Який настрій зображено?

 Чому?

 Тобі подобається малюнок?

 Що ти з ним зробиш?

Шерінг:

 Який спосіб позбавлення від страху ви вибрали? 

 Який цей страх зараз? 

 Які відчуття у вас виникали під час «позбавлення»? 

 Чи змінилося ваше ставлення до цього страху тепер?

 

ІV  Підведення підсумку уроку.