19 квітня о 18:00Вебінар: Екологічна свідомість: від теорії до практики, або як почати сортувати сміття та зіровейстити

Література рідного краю. Іван НАГІРНЯК

Про матеріал
ознайомити учнів із життєвим і творчим шлях талановитого буковинського майстра художнього слова, викликати інтерес до нього як поета й особистості, домогтися зрозуміти основну думку творів. Розвивати творчі здібності учнів, формувати вміння висловлювати власну думку про прочитані поезії. Виховувати почуття людської гідності, доброти, милосердя, любов і повагу до батьків, народу, рідного краю.
Перегляд файлу

 


Мета уроку: ознайомити учнів із життєвим і творчим шлях талановитого буковинського майстра художнього слова, викликати інтерес до нього як поета й особистості, домогтися зрозуміти основну думку творів. Розвивати творчі здібності учнів, формувати вміння висловлювати власну думку про прочитані поезії. Виховувати почуття людської гідності, доброти, милосердя, любов і повагу до батьків, народу, рідного краю.

Тип уроку:   урок засвоєння нових знань, формування умінь і навичок виразного читання. Урок-декламація.

Обладнання: виставка збірок поета, вишитий рушник, калина, літературна карта     Новодністровська .

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          Здається, Істину життя я упізнав

                                                           Й любові суть, красу і силу...


                                            Іван Нагірняк            

Хід уроку

  1.   Мотивація навчальної діяльності учнів.

а) Виразне читання вчителем поезії І.С.Нагірняка "Земле моя"

Земле моя -

Мати моя,

Ти мене вповивала

У сонячні руна,

Ти мене колисала

На вітрових струнах,

І в дорогу життя

Нелегкого життя

Ти мене повела...

Дорога життя для письменника - це дорога праці, любові, взаємопідтримки, віри в краще майбутнє Вітчизни, народу, родини .

  1.   Вивчення нового матеріалу та первинне його закріплення.

а) Вступне слово вчителя (під музичний супровід буковинської мелодії)

           Щиро запрошую всіх на урок-декламація, на якому пануватиме мудре, добре й іскрометне слово нашого шанованого земляка, поета І.С.Нагірняка.

Новодністровськ! Мальовничий буковинський куточок, який славиться своєю історією, прекрасними роботящими людьми, літературними талантами, творцями художнього слова. Наша гордість - це поети Дмитро Цілуйко, Іван Нагірняк, Тамара Лаврук, Інна Гончар, Галина Мельник.

Сьогоднішня сторінка таланту наших земляків розгорнеться із огляду поетичної творчості Новодністровського Соловія, так ми по праву можемо назвати І. Нагірняка,  і розпочнемо із знайомства   збірки поета "Прозріння".

 

Отже, сьогодні на уроці літератури рідного краю ми познайомимося із життєвим і творчим шляхом талановитого майстра, І.С.Нагірняка,через художнє слово спробуємо увійти у чарівний світ поезії. Нашу поетичну зустріч проведемо у формі літературної подорожі і розглянемо такі сторінки:

  •      Розповідь про життєвий і творчий шлях поета.
  •     Загальна характеристика творчого доробку І.Нагірняка.
  •      Обговорення та ідейно - художній аналіз віршів із збірки  Прозріння "

  Щоб ближче познайомитися із письменником, ми розпочнемо з біографії.

1) Сторінка. Розповідь про життєвий і творчий шлях поета.

Учениця. На самому гребені високого мальовничого крутосхилу , що стрімко збігає правим боком аж ген до Дністра, а лівим - до змійки-річечки, що в'ється яром і губиться разом із сестрою-стежкою між вербами та камінням, врізалась у небо могутня і величава Гостра Скала. Якщо від Гострої Скали пройтись трішки понад глибоким яром,або піднятись через смужку ніколи не ораного пасовища і попрямувати полем, то через якусь хвилину перед вами забіліють заквітчані вишнями, черешнями, яблунями та грушами перші хати - то село Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області.

Тут, 25 березня 1949року в селянській родині народився І.С.Нагірняк. Після закінчення середньої школи у рідному селі, вступає до Київського політехнікуму зв'язку, закінчивши його йде навчатися до Львівського держуніверситету імені І.Франка на факультеті журналістики. Працює у редакціях районних та обласних газет. Був на партійній та профспілкових роботах. Нині - власний кореспондент Чернівецької обласної газети "Буковина" по Сокирянському районі. Автор збірки п'єс "Пастушок на літо"( 1992р.), Співавтор художньо-документальної повісті "Новодністровськ засвічує вогні"( 1992р.), поетично-прозової книжки "Мелодія давньої юності"( 1999р.), відзначеної Дипломом Чернівецького обласного Фонду пам'яті журналіста Г.Л. Шабашкевича, четверта збірка "Прозріння" - поезії, новели, нариси, замальовки, яка вийшла у видавництві "Букрек" у грудні 2001 року.

Вчитель. Поезія "Прозріння". Так назвав І.С. Нагірняк свій вірш, яким розпочав збірку. У поезії закладений надзвичайно важливий і глибокий зміст. Автор заявив про свою причетність до радощів, страждань, про свою невіддільність від життя українського народу, його мрій, сподівань, та біда підкралася прозрінням.

Та зрештою, цей вірш - поетичне кредо І.Нагірняка, який "певен був у власній силі".

Виразне читання учнем вірша "Прозріння"

Йшов навмання, без втоми і без дум,

Як вітер, як осінній листопад,

Крізь дощ колючий, холод і жару,

Не дивлячись в боки, не глянувши назад.

Коли ж спіткавсь, то зводився умить,

Бо тіло молоде не відчувало болю.

Не прислухавсь, що вже здаля громи

Тривогою котились в мою долю.

Я пив вино, хай інколи й гірке,

Я певен був у власній силі.

Здавалося для мене, все - моє:

І зорі вечорові, й ранки сині...

Якщо ж сум'яття й тлілось у мені,

То утішав себе: усі отак живуть:

Без Бога в серці, радісні й сумні,

У старість на веслах суєти пливуть.

І враз як дзвін, як блискавка, як грім,

Біда у душу вдерлася прозрінням.

І втямив, що навпомацки я брів,

Не обминаючи ні терни, ні каміння.

І Боже слово, як свята весна,

Цілющу хвилю в грудях воскресило

Здається, Істину життя я упізнав

Й любові суть, красу і силу.

Щоб зрозуміти творче надбання І.С.Нагірняка ми розпочнемо другу сторінку його літературної творчості.

  1.    С т о р і н к а. Загальна характеристика творчого доробку І.С.Нагірняка

        (Із посиланням на виставку літератури рідного краю).

Писати І.С.Нагірняк почав ще в середній школі, хоча віршам відводив небагато часу, основна робота - це проза і драматургія. Як поет сформувався вже в зрілому віці, починаючи зі служби в армії . І найбільш плідна праця розпочалася, коли захворів. Було багато часу, щоб розкласти життя на окремі сходинки, і все пропливло білою-білою хмарою, яка піднімалася, то опускалася на життєвому обрії. Так і почав випромінювати слово на рідній землі.

(Огляд чотирьох поетичних збірок І.Нагірняка. Творча група "Пошук". Розповідають учні).

  1.   Сторінка. Обговорення та ідейно-художній аналіз віршів із збірки "Прозріння "

Вчитель. Здавна всім відомо, щоб добре знати про ту чи іншу людину, неодмінно потрібно побувати на її маленькій батьківщині. Тож щасливої дороги до рідної оселі нашого земляка.

Село моє, село моє, Моє гніздечко рідне, дороге. Де б я не був, не жив би де Завжди і всюди шанував тебе.

У садочку ,де сліди зостались тата, Є хатина. Там чекає мене мати! Виглядає й завжди рада сина стріти, Я ж в думках цілую її руки-квіти.

Учень. Старенька мамина хата, над якою воркують голуби, цвітуть кріслаті вишні й яблука, просторе подвір'я стелить живий килим густої трави, і квапить , мов на крилах до тата, мами... Звідси, з родинних джерел, з родючої буковинської землі, з наддністрянського села Ломачинці прийшов у літературу поет, який закоханий у свій край і роботящий народ.

Люблю наддністрянські простори, Де свіжий вітер і роса, Поля барвисті, ріки, гори І голубіють небеса.

Із цієї чарівної землі виніс Іван Семенович свою ліричну стривоженість, синівський дар невіддільності від отчого порогу.

Вчитель. Дорогі діти ! Торкніться своєю душею до поезії, у якій автор відтворює пережите, побачене, почуте, що пролягло крізь серце радощами і болями. Адже збірка "Прозріння" - то нове світобачення і світосприймання, що відкривається за невидимими порогами, які нам приходиться повсякчас переступати. Збірка включає поезії, новели, нариси та замальовки. Сьогодні ми торкнемося поезії Івана Семеновича Нагірняка.

а) Патріотичні мотиви у поезії І. С.Нагірняка

Вчитель. Тема любові до рідних місць, світу дитинства, першого кохання зігріває серце поета, коли воно болить і пече. Казковий світ дитинства полонить душу кожної людини, адже це саме ті моменти, коли ти літаєш на крилах, коли все здається чарівним, неповторним і до болю близьким і рідним.

Стоять і мріють клени й сосни

І з ними я в обійми лину.

То у дитинство, яке просить

Пірнути в казку білу, ніжну,

А то у юність, яка кличе

У море кохання, наче в пісні,

Злітали в небо, вище й вище...

Геть зачарований, сп'янілий

Купаюся в красі земній

Й втішаюсь, що живу, що мила

Земля, омріяна мені.

У важкий час ми живемо сьогодні, багато біди й горя є довкола, але ми повинні сіяти в людських душах добро, милосердя, любов, взаємопідтримку і вірити , що зміни обов'язково будуть, мирне і щасливе життя пануватиме на рідній землі.

Душа пращурів літає птахом над рідною землею із болем, що аж до небес стривожена тим, що

Чиї сини занапастили Україну?

За долар й новий "Мерседес".

Гортаючи сторінки збірки "Прозріння" натрапляємо на поезії, у яких йдеться про долю поета , країни, про шлях людських стосунків і вчинків. Автор милується наддністрянськими просторами і не може осторонь стояти тих проблем, які тривожать душу: чому... без любові й відданості до неньки України живуть деякі українці, саме це питання хвилює поета. Відповідь закладена у вірші "Україні".

Виразне читання учнем вірша

"Україні"

Вам засліпило очі злото

По шию ви зайшли в багно,

Бо задля власної кишені

По головах претесь на трон.

Собі у банки, людям - в жмені

Ось ваш, поводирі, закон

Та не старайтесь, яничари,

Щастя на нещасті зводить,

Бо Бог таки десь із-за хмари

Караючий перст наводить

На тих, хто неньку Україну

Продав і сам продався,

Ганебно зрікся від родини

І мови рідної зцурався.

Так , можна й офіс освятити

І похреститись привселюдно,

А потім ніж всю ніч точити,

Забувши, що ми всі підсудні

Перед одним Всевишнім Богом

І перед вишнею в саду,

І перед батька свіжим гробом,

І внуками, які прийдуть

Їм що у спадок передати,

Чи й їх навчать за океан

                      Самим же рідне вихваляти

                      Брехню міняти на обман.

Вчитель. Боліла у Івана Семеновича душа за неньку Україну, за її роботящий трудящий люд, якому чомусь  судилося роз'їхатись по всьому світові й шукати правди й кусок хліба. Підтвердженням цього є поезія .

Виразне читання учнем вірша "Україні"

Коли забуду хоч на мить,

Що в злиднях мій народ конає

Та серце знову заболить,

За неї, кров'ю обіллється,

Бо так несправедливо жить,

Мабуть , ще довго доведеться,

Допоки історичне сито

Полову від зерна відсіє,

А свіжий і бадьорий вітер

Чеснот і розуму навіє.

Вчитель. Чимало віршів у збірці "Прозріння" І.Нагірняк присвячує найріднішим у світі людям - це батькові і матері. Людяністю, щирістю, чистотою синівського почуття вражають поезії цього циклу. Хто торкнеться словом і душею до рідного порогу, близьких людей, того і Бог збереже.

Хто дає людині крила

Це батько, ненька, рідний дім

Кого ми не повинні забуть до загину

Це батька, неньку , рідний дім.

Про найрідніших людей, які і в горі, і в радощах завжди поруч говорить автор у поезії " Ой як хочеться в рідне село".

Виразне читання учнем вірша

"Ой як хочеться в рідне село".

Ой як хочеться в рідне село...

Де матуся у вічнім чеканні,

Де ще тата жевріє тепло,

Де дитинства сліди й досі звабні.

Ой, як квапить до рідної хати

По травичці пройтись босоніж,

Спілих вишень, черешень нарвати,

У малини пірнути рясні.

І забути печалі, тривоги,

Тільки слухати музику трав,

Цим солодким хвилинам, як Богу,

Спраглі серце і душу віддав.

Так хочеться... Та справи не пускають,

А то хвороба путалом на ноги,

   А час летить і матері чекають,

    І заростають батьківські пороги...

 В ч и т е л ь. Та доля невблаганна. Вона забирає тих, кого ми любимо, цінуємо, над усе поважаємо. Важко на серці, коли втрачаєш рідну людину, болем і стражданнями проймається душа за рідних, яких немає поруч. Саме їм присвячує автор такі рядки.

Виразне читання учнем вірша

"Хоч завтра Зелені свята"

Хоч завтра Зелені свята,

На цвинтарі ж людно нині

Прийшли причепурити хатки

Гніздечка свої родинні

Дружини, сини і дочки

Отих, що лежать у могилах,

Що більше на глянуть в очі,

Не скажуть: "мій милий", мила.

Бур'янчик з гробів зривають,

Вмивають хрести і білять

І сльози з очей стікають

Недавно були ще в сім'ях,

Сміялися і докоряли,

Ворогували й любили,

А смерть взяла і зрівняла,

Одну всім домівку звила...

б) Пейзажна лірика у творчості І.С.Нагірняка.

             Поруч із патріотичними мотивами у поезіях є чудові картини природи. Поет- буковинець не може бути байдужим до розкішної, мальовничої буковинської землі. Природа, особливо в наш час, це жива часточка душі кожного з нас, це схованка ніжного й свіжого дотику. Автор закликає милуватись красою матінки-природи, оберігати її. Підтвердженням цієї думки є поезія "Не зривай підсніжник і фіалку". Послухайте, скільки світла , ніжності, закоханості в неповторну красу природи.

Виразне читання учнем вірша

"Не зривай підсніжник і фіалку"

Не зривай підсніжник і фіалку,

Кучерявий ряст ти не губи,

Краще в лісову натхненну казку

Ти родину , друзів приведи.

Подаруй їм килим кольоровий

І буттям натіштесь досхочу,

Й вам ота земна краса діброви

Викохає радість чарівну.

І цей світ природи чистий, ніжний

В серці чуйно оживить струну.

Не зривай фіалку і підсніжник

їх життя ти людям подаруй.

В ч и т е л ь. Як буває на душі тривожно і боляче, як на серці важко і руки безсилі, але природа-матінка дає сили і наснаги, дає віри в себе, в життя. Малюнок весни , яка перевернула долю поета дано у поезії "Ваші очі, пані весно..."

Виразне читання учнем вірша

"Ваші очі, пані весно.."

Ваші очі, пані весно,

Мальвами в душі розцвіли

І любові перевесло

Серденько обворожили,

Зчарували, полонили,

Пані весно. Пані весно,

Ваші руки - віти милі,

З дотиків яких воскресли

І надії, й сподівання

У душі, що ледве тліла,

О, чарівна моя пані,

Люба весно, весно мила.

в) Аналіз віршів інтимної лірики.

Вчитель. Життя прекрасне, воно продовжує рід людський. Життєві дороги світлі, чисті, коли поруч дорогі люди. Чи є на світі поет, який би не оспівав кохання - одне з найсильніших людських почуттів. Кохання - це Божий дар. Терпке, ніжне, палюче і дороге кожній людині. З трепетом говорить Іван Семенович про кохану людину у поезії "Я дійти до тебе не зумів"

Виразне читання учнем вірша

"Я дійти до тебе не зумів".

Я дійти до тебе не зумів,

Хоч прожили разом ми багато років,

Я спіткавсь і падав, і летів

Та завжди не вистачало кілька кроків

До святості твоєї думки,

До чутливості твого серця,

До вірності твоєї любові,

До справедливості твоїх вчинків,

До високості твоїх почуттів...

Вчитель. Кохання - це і велика печаль, розділена навпіл. Хто виміряє її, хто може сказати про глибину почуттів - це життя, життя, яке прожито разом пліч - о - пліч у радощах і найстрашнішій біді, життя ,яке дарувало двох синів. Шана Любові висвітлена в поезії "Уже в синів родилися сини"

Виразне читання учнем вірша

"Уже в синів родилися сини"

Уже в синів родилися сини

І наше літо квапиться у осінь.

I все гостріше відчуття вини

За рано посріблені твої коси.

Не уберіг десь від земних громів,

Не вшанував святошну мить кохання,

А час шалену млин життя крутив,

Жорнуючи і дійсність, і бажання.

Й не вгледіли, як осені крило

Такий всміхнений полудень прикрило

Й вже не вернути того, що було,

І виправити помилки не в силах.

Прости, пробач, суворо не суди,

Спокутую сповна свої гріхи я.

Дітей-внучат ведуть до нас сини

То наше воскресіння і надія.

Вчитель. Хвилини, роки щасливого , ніжного кохання ніхто не може забути. Воно ніколи не тьмяніє у пам'яті, а, навпаки, гріє душу і п'янить тіло. Саме про таке кохання говорить поет у поезії "В ріку кохання з головою".

Виразне читання учнем вірша

"В ріку кохання з головою"

В ріку кохання з головою

Пірнув, як в осінь золоту,

А ти сміялась молодою,

Що юним я до тебе йду,

А я не чув. В любові млів

І пив вино з очей твоїх,

І захмелів, і в заметіль

Мені співали солов'ї,

І веселково тішив зір Луг,

що у лютому розцвів,

І тисячами ніжних лір

Мелодію в душі родив,

Й не снігом, білим павутинням,

До себе вабили сади,

Вмить заворожуючи зіллям,

Звабно шепочучи :"Люби".

І я любив, втішавсь і мріяв,

Літав на крилах, мов вві сні,

Молився Богу й щиро вірив,

Що рай буває на землі.

г) Громадянська лірика у творчості І.С.Нагірняка.

Вчитель. Доля... Це те, що не купиш ні за які гроші, це те, що відведено Богом. Іван Семенович гостро відчуває чужий і власний біль. Переконана, це від пережитого. Доля екзаменувала його на пробу вищої витривалості характеру, совісті, чутливості серця, виміру життя. Витримав, не зламався. Був час, коли життя було поділено на дві частини: одна , що обмежена чотирма стінами, і та , що гомоніла за вікном, буяла цвітом, мріями, життям. Наперекір жахливим болям, важкій скруті воля до життя перемогла усе...І це яскраво висвітлено у поезії "Доле моя"

Виразне читання учнем вірша "Доле моя"

Ой ти ,доле моя, гірка доле...

Скільки мук принесла ти мені

І страждань, і нестерпного болю

Пощодень, уночі, на зорі.

На найвищої стійкості пробу

Ти не раз спонукала мене,

Але, доле, ти більше не пробуй,

Хіба ж серце моє кам'яне?

Невичерпні хіба мої сили?

Я ж ніколи тебе не ганьбив,

Бо у парі з тобою ходили,

Я був вірний тобі. Я любив.

 Ой ти , доле моя, рідна доле

Вчитель. Пазурі хвороби впивалися в серце, але жити потрібно, ради дітей, онуків, ради людей, ради прийдешнього.

Виразне читання учнем вірша

"Ніч. Безсоння. Думки"

Ніч. Безсоння. Думки.

Знову ранок. І день і вечір...

І будую повітряні замки,

Багатим стаю і знаним

Враз кінець настає у казки

Ти зітхнула - й на серці рана.

   Стогін вплітається в тишу нічну

Із вуст не дітей. Із вуст чоловіків:

"Боже, прошу тя: біль угамуй,

Дай мені сили, дай мені віку.."

А у палаті та стіни німі

Тільки повітря від болю ридає,

Вп'явшись у очі сльозами рясні,

Що власну долю враз проклинають.

І нічим зарадить, нічим утішить,

Безвихідь безжальна, клята, тупа...

А за вікном когось вабить і тішить

Зоряна ніч у коханні сліпа.

 

Вчитель. Щоб осилити хворобу, потрібна любов до життя, і , звичайно, любов дорогої людини, на яку можна завжди покластися. Такою підтримкою була для Івана Семеновича його дружина - вірна, добра, ніжна і єдина.

Виразне читання учнем вірша

"Осінньо так в моїх думках"

Осінньо так в моїх думках

Хоч на порозі іще не вітер.

Я , мов без неба вільний птах,

Без тебе на біду приречений

Як давній сніг - на скронях сивина,

А в серці - буревій, а на душі - весна.

Я не в ладах із розумом своїм,

Коли зустрінусь з поглядом твоїм.

Вчитель. У народі кажуть: "Скажи хто твій друг , і я скажу, хто ти". Друзів у Івана Семеновича Нагірняка дуже багато. Саме від них у важкі години хвороби відчував тепле , міцне плече. Вони запропонували видати третю книгу "Мелодію давньої юності", коли була депресія, і вони вивели на стежку творіння. Дорогим серцю людям присвятив автор поезії, новели , нариси, замальовки. Це чудові колеги, знайомі, сусіди, друзі. їм найщиріші побажання висловлює автор у своїх творах. Друзів не вибирають, вони входять у душу дотиком серця.

Виразне читання учнем вірша

"Не вибирайте друзів"

Не вибирайте друзів.

Друзями стають,

Розділивши горе, хлібину і радість,

Бо дволикість в дружбі бодай хоч на мить,

А колись довіру таки вашу зрадить.

 .

 

III.    Літературна п'ятихвилинка. Презентація поеми "Сповідь на могилі батька".

 

IV.     Підсумок уроку

V.      Оцінювання

 

VI.     Домашнє завдання.   Написати відгук про почуте.

 

doc
Додано
22 лютого
Переглядів
104
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку