Українці в діаспорі. " З Україною в серці". Бінарний урок - бесіда

Тема уроку.            «З  Україною в серці»

Мета уроку: вивчити історію української діаспори,  з'ясувати                          поняття "діаспора", "міграція", "еміграція", "імміграція"; ознайомити учнів з життям і творчістю окремих українських письменників в еміграції; формувати навички самостійної роботи з науковою літературою при підготовці до уроку, та вміння виступати з усними повідомленнями, підтримувати бесіду; складати конспекти учнівських виступів; виховувати почуття патріотизму, сильну і творчу особистість,  любов до Батьківщини.

Обладнання:  політична карта світу з позначенням розселення українців, вислів І.Багряного, Т. Шевченка, вишиті рушники, портрети письменників - представників української діаспори,   запис пісні "Чуєш, брате мій", виставка літератури. Запис на дошці: тема,  поняття - діаспора, міграція, еміграція, імміграція, населення України 45 млн.780 тис.  чоловік.  За межами України проживає 12 млн. чол.

Тип уроку:    бінарний урок - бесіда з  української літератури та історії

                                                                          Ми є. Були . І будем  Ми !

                                                                                                                             Й Вітчизна наша з нами!

                                                                                                                                                                                                                    І.   Багряний

Жити легше буде,

Може, мені на чужині

Як іноді в Україні

Згадувати будуть.

                 Т.Шевченко

ХІД УРОКУ

I.    МОТИВАЦІЯ     НАВЧАЛЬНОЇ   ДІЯЛЬНОСТІ      УЧНІВ   

     Сьогодні  буде звучати   іскрометне  слово  про  тих   людей , які жили  і творили  історію за    межами України. .  Які  вчать нас по – справжньому  любити   свою  землю, свій  народ, свою країну.

        Дозволю собі ще  раз  нагадати  вам  про Богдана Лепкого і його  поезію «Видиш , брате  мій», у   якій   пронизливе  курликання  журавлів  зливалося  з  болючим  лементом  на вокзалі  галицьких  і  буковинських  емігрантів,  що  покидали  к раїну  назавжди .

         Хто ж ті журавлі…  Це   наша  українська  родина,  розкидана   по  америках, бразиліях, нових зеландіях , канадах.  Але єдина   для   всіх  нас - це  наша  праматір – Україна,  а ми  всі – її діти. Різні, як  у кожній   родині .   Близькі  і далекі.                 

Лунає запис пісні "Чуєш, брате мій" братів Лепких. Учні читають напам’ять вірші українських поетів емігрантів.

Юрій Клен.

                       Уривок з поеми "Прокляті роки".

                  Блажен, хто гордо кинув рідний край  

   Із посохом  в руці пішов шукати

   На чужині незнаний дальній рай,

   Куди веде його весна крилата.

 Та тричі той блажен, який  за чай

 Хліб теж не схотів себе продати,

 Але, минаючи тропу розлук,

 Зостався, щоб зазнати хресних мук...

Олександр Олесь.

                                                       "Як пес голодний ..."

                                   Як пес голодний, кинутий і гнаний,

                                      Сміється з мене жах, глузує, невблаганний,

З думок сполоханих моїх.

Сміється цілий світ...

Мовчать спокійно друзі,

Вмира без відгуку мій крик,

Іду кудись в сльозах, в ганьбі, в нарузі.

За роки я до всього звик.

А сни вночі, як яструби прокляті,

На частки душу рвуть ... встаю,

З кутка в куток ходжу у темряві по хаті

І втому, змучений, ловлю.

Впаду і ніжно тихий, дивний сон злітає:

Далеко все - і сльози, і ганьба...

Мене хтось піснею широкою стріває,

І квіти кидає захоплена юрба.

Олександр Олесь.

             "О принесіть як не надію".

О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст її

1 так застигну, так зомлію ...

Хоч кухоль з рідною водою !

І тільки очі напою,

До уст спрагнілих притулю,

Торкнусь душею вогняною.

Спиридон  Черкасенко.

               "На чужині".

Про Україну ані чутки !

Живе ? Умерла ? Міцно спить ? ...

У серці гадом в'ються смутки,

Душа завмерла і мовчить;

Холодним болем отупіння

Ущерть налита голова,

І ринуть в пітьму безгоміння

Без сліду мислі і слова ...

Де взять його, отрути зілля,

Заворожить гнітючий сум,

Розвіять чорне божевілля,

Розбити долі наглий глум

І в чарах тихої дрімоти

Згубити дійсності чуття,

Забути болі, болі і гризоти

В міцних обіймах небуття

О краю мій, моє кохання !

Лани широкі, гір шпилі

О сльози Рідної Землі

Вас не забути до сконання.

            II.  ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ТА ПЕРВИННЕ ЙОГО ЗАКРІПЛЕННЯ

      Вчитель філолог

Дорога життя і творчості для письменника – це дорога праці,  любові , взаємопідтримки, віри в краще майбутнє Вітчизни і народу.

      Вчитель історії:

                                     "Нашого цвіту - по всьому світу".

Хвилюючу глибину цього крилатого вислову можна відчути тоді, коли знайомимося з дивовижними долями українців за кордоном, їхньою невтомною подвижницькою діяльністю. Ще зовсім недавно слово "діаспора" було мало не лайливим. Вважалося і ця думка насаджувалася офіційною пропагандою, - що за рубежем живуть ті українці здебільшого, які проти радянської влади, що інакше, як зрадництво, не розцінювалося, їх називали " зрадниками Батьківщини ", " космополітами безрідними ", відщепенцями ". Виявилося ж, що живуть там у українці складної долі, яким так само, як і нам, дорога Україна, які так, як і ми, хочуть її кращої долі.

   В умовах української державності стало можливим вивчити реалії життя українців за кордоном.

            II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ

Підготуйте зошити з української літератури та історії,  у ході уроку будете робити записи  нових понять і їх визначень, регіонів світу з великою українською діаспорою, прізвища, імена українських письменників в діаспорі, назви їхніх творів, цікаві факти з життя.

                 Випереджувальне завдання.

            Напередодні уроку учні готували повідомлення з основних питань. Учитель-                 історії  надає слово виступаючим з  історичних питань, а філолог - учням, які підготували повідомлення про життя і творчість письменників діаспори).

                              Презентація словникової роботи

               Вчитель історії з'ясовує значення нових понять

        (за словником іншомовних слів та тлумачним словником української мови):

Діаспора ( з грецької — розсіяння) — розсіяння по різних країнах

народів, вигнаних за межі батьківщини завойовниками.

 Міграція — переселення народів у межах однієї країни або з однієї країни в іншу.

 Імміграція - виїзд чужоземців до якої-небудь країни на постійне проживання.

Еміграція — переселення із  своєї батьківщини в іншу країну,

зумовлене   соціально-економічними,   політичними   або релігійними причинами.

        (Учениця виконує пісню  «Україночка»  - муз. Г.Татарченка,

 сл. А.Демиденка).

- Які ж причини еміграції українців за межі рідної землі? У ХХст. відбулася  значна міграція українців за кордон. ЇЇ спричинили революція 1905р, Перша світова війна, Жовтневий переворот у Росії 1917р., громадянська війна, Друга світова війна, встановлення тоталітарного комуністичного режиму в колишньому Радянському Союзі.

        Учень 1. "Причини й етапи імміграції".

        Протягом XX ст. мільйони українців покинули свої домівки в пошуках кращого життя на чужині. Що ж примусило їх в різні часи залишити рідну землю? Головні причини - соціально-економічні і політичні.

        Історична довідка

Перша хвиля: імміграція до 1914 року( історики називають її трудовою)

                Українці, що іммігрували перед першою світовою війною до Нового Світу, намагалися поліпшити своє незадовільне матеріальне становище. Для цього вони обирали один із двох можливих шляхів. Більшість прямувала до США, де влаштовувалася робітниками на шахтах і фабриках, розташованих у великих містах або поблизу них. Ці іммігранти, переважно молоді парубки, спочатку планували заробити гроші і повернутися додому. Але з часом життя в США здавалося більш привабливим, і вони залишилися. А з приїздом жінок-українок почали формуватися сім'ї. Так зростала українська громада у великих містах.

        Учень 2.: (продовження)

           Іншу групу складали ті переселенці, що покидали домівку, сподіваючись зайнятися сільським господарством в чужих краях. Де земля була доступною і дешевою. Вони виїжджали цілими сім'ями, розташовувалися в незаселених районах Канади, Бразилії, США.

Друга хвиля: імміграція в міжвоєнний період( інтелектуальна)

             Імміграція на Захід в міжвоєнний період була значно    меншою, виїжджали в основному до США і Канади.

                 Найяскравішою рисою міжвоєнного періоду була поява нового типу українських переселенців - політичного. Люди ставали вигнанцями через свої політичні переконання. Це були офіцери, представники української інтелігенції, прихильники вільної незалежної України.

        Учень 3.: (продовження)

Третя хвиля: друга світова війна і «переміщені особи» (політична)

                   Після закінчення другої світової війни на території Німеччини та Австрії перебували понад 16 млн. іноземців - в'язнів, робітників, біженців. З них 2,3 млн. українців - в'язнів, молодь, силою вивезена до Німеччини. Після припинення воєнних дій до Німеччини з Радянського Союзу були направлені репатріаційні групи, котрі повинні були переконати радянських громадян повернутися додому. Частина повернулася, але багато залишилось. У 1945 році при ООН було створено агентство допомоги та реабілітації, що займалося долею цих людей. Цю категорію людей назвали "переміщені особи". Протягом 1945-1947 рр.. було здійснено переселення переміщених осіб на місця постійного проживання до США, Канади, Австралії, Бельгії, Латинської Америки і в інші країни.  Учень 4.: ( продовження)

                       Четверта хвиля – заробітчанська

                   Сьогоднішніх представників четвертої хвилі української еміграції можна розподілити на кілька груп : 

           -        ті , хто взяв громадянство іншої країни ;

           -         заробітчани – найчисленніша складова четвертої хвилі;

           -    інтелектуальні заробітчани, ті , хто працює за контрактом в університетах, наукових центрах ;

           -         студенти, що навчаються за кордоном.

Безперечним є те , що еміграція своїм буттям урізноманітнює та збагачує українську присутність у світі, а також надає посильну допомогу історичній батьківщині.

                МУЗИЧНА ХВИЛИНКА (Прослуховування запису українських народних пісень у виконанні Квітки Цісик ( « Рушник»,  «Два кольори»)

   Вчитель філолог:

          Не знайдемо жодної країни в світі, яка б поза своїм материком мала так багато визначних представників літератури, як Україна. Письменники Радянської України в умовах тоталітарної системи, де панував преславутий принцип "соціалістичного реалізму", не могли повністю реалізувати свої талант, знання: їх знищували або фізично ( як  Є.Плужника, Фальківського, Г.Косинку, В.Підмогильного, Драй-Хмару, Филиповича, М.Зерова, В.Стуса), або морально ( М, Рильського, П.Тичину, В.Сосюру, А.Малишка,  М.Бажана).

    Українці в діаспорі не тільки зберегли мову, традиції, звичаї, мистецтво, а й особі найталановитіших своїх представників розвинули українську літературу, культуру, науку.

                      Ми звикли до літературного краєзнавства. Сьогодні ж ми звернемо увагу не на літературу певного краю, а українську літературу в світі. Перед вами таблиця "Українські письменники в світі, яка не вичерпує всіх імен українських письменників діаспори.

(Коментар до таблиці).

                        В українській діаспорі існували школи, творчі угрупування, об'єднання літературного життя письменників. З-поміж цих осередків у Європі найважливіші були у Празі, Варшаві, Парижі, Берліні.

Великий внесок у розвиток української поезії зробили представники "празької школи": Є.Маланюк, Ю.Драган, Л.Мосендз, Ю.Клен, Олег Ольжич, О.Теліга, О.Лятуринська, Ю.Липа, Н.Лівицька-Холодна і інші.

                      У статті "Три роки літературного життя на еміграції*", один із провідних українських літературознавців В.Державин писав: "Героїчна творчість Олега Ольжича (Олега Кандиби, сина Олександра Олеся, замордованого німецькими нацистами в Саксенгавзені в червні 1944 р.) і Олени Теліги, тієї найбільшої нашої, після Лесі Українки, поетеси (розстріляної в Києві в лютому-березні 1945 р. в Бабиному Яру) становить і на сьогодні національний прапор нашої духовності, наше найглибше національне слово поетичному мистецтві".

                     У перші повоєнні роки Улас Самчук був ініціатором створення нової літературної організації українських емігрантських письменників - Мистецького Українського Руху. Членами цієї організації були Ю.Шевельов, Г.Костюк, Ю.Лавріненко, Д.Гуменна. З 26 червня 1956 р. почала діяти нова організація - Об'єднання Українських Письменників в еміграції "Слово".

Серед її засновників були П.Голубенко, С.Гординський, Г.Журба, Є.Маланюк, Ю.Таранавський і інші.

         Помітним явищем української літератури на Заході є творчість так званої "Нью-Йоркської групи поетів" - Б.Бойчука, Б.Рубчака,Ю.Тарнавського , К.Андієвської, Г.Васильковської,   Патриції Килини (американки за походженням, що пише українською мовою). Вони почали видавати річник "Нова поезія".

Інший цікавий факт. Щоб зберегти повну свободу думати й писати у згоді зі своєю совістю, Василь Барка, світової слави автор романів, поем, драматичних творів, есеїст, перекладач, патріарх української літератури (йому 87 років) не входить до жодних угрупувань, спілок, клубів. За словами Дмитра Степовика, доктора мистецтвознавства, "Друкувався по різних країнах і континентах... Його знають скрізь, крім України. Його друкують різні видавництва, крім українських. А всі тисячосторінкові філософські поеми й романи - про Україну. Це і роман набат "Жовтий князь" (про страшний голодомор на Україні), і драматична поема "Кавказ", праця над якою забрала 47 років, і численні поетичні збірки.

Нас приємно дивує стурбованість більшості співвітчизників за кордоном долею України. Вони діляться досвідом, асигнують кошти, щоб незалежна України як повноцінна цивілізована країна якнайшвидше долучилася до світового співтовариства.

Так Омелян Пріцак, професор Гарвардського університету, член Нобелівського комітету, очолює Інститут сходознавства ім. А.Кримського в м. Києві. Тарас Гунчак, доктор філології, відомий історик, - редактор журналу "Сучасність", який нині виходить у Києві. Джордж Грабович, професор - автор праці "Поет як міфотворець з нетрадиційним баченням Т.Шевченка. Осип Зінкевич, громадянин СІЛА - директор українського незалежного видавництва "Смолоскип", в якому вийшла друком "Невольнича муза " І. Калинця, книга публіцистики Є. Сверстюка, збірка творів І. Багряного "Під знаком скорпіона".

Тетяна та Омелян Антоновичі, визнані авторитети в українській громаді США, - фундатори недержавної премії за праці, що розкривають історію та культуру народу.

         Її фонд існує вже 15 літ. Перший лауреат - Василь Стус. Серед зарубіжних лауреатів премії - відомі у нас письменники В. Барка, Е.Андієвська, Н.Лівицька-Холодна, літературознавці Ю,Шевельов,              Г.Костюк,

Ю.Лавріненко, історик О.Субтельний, економіст Б.Гаврилішин. Високої честі удостоїлись й діячі сучасної України - Л.Костенко, В.Шевчук, І.Дзюба, І Драч, В. Дрозд, М.Брайчевський.

     Учень 2.      "Імміграція до Канади".

              Масове переселення українців до Канади почалася наприкінці XIX ст. Канада виправдала сподівання українських сподівання емігрантів. Першими українськими емігрантами в Канаді стали Іван Пилипів та Василь Сленяк, мешканці села Небилів на Галичині, які 7 вересня 1891 р. прибули на нове місце проживання. Згодом, повернулися до Галичини, І.Пилипів переконав ще в 6 сімей переселитися. А в 1892 році вони заснували перше українське поселення в місцевості Една-Стар (провінція Альберта).

Земля прерій дуже родюча, води було вдосталь, великі запаси деревини і клімат майже такий, як в Україні.

Дбаючи про заселення прерій, канадський уряд продавав землю за символічну ціну 10 доларів за 160 акрів. Українцям дозволяли селитися компактно, поряд зі своїми співвітчизниками. Політичний устрій Канади того часу був стабільним і демократичним.

Українські іммігранти освоїли мільйони акрів землі, утвердилися в новому середовищі, і канадці були змушені визнати їх як громадян.

      Учень 2.  Історично українська етнічна група нині одна з найбільших етнічних меншостей Канади - 1 млн. чол. ( 4% населення). Основні місця проживання - провінції Онтаріо, Альберта, Манітоба, Саскечевань, Квебек, Британська Колумбія.

Першими інституціями українців на канадській землі були церкви. Потім виникли братства. Нині більшість українських політичних, громадських і культурних організацій, церков об'єднані в національну координаційну раду-конгрес українців в Канаді. В Оттаві працює українське інформаційне бюро, що представляє інтереси української громади перед парламентом і урядом. В Канаді також знаходяться виконавчі комітети світового конгресу вільних українців, що об'єднує багато українських осередків Заходу.

Важливим осередком культурного розвитку є різноманітні фундації. Найбільша з них Українська фундація ім.Шевченка (заснована в Вінніпезі 1936 р., яка фінансує культурні заходи.

   Учень 3. 

Українці В Канаді зберегли і розвинули мову, звичаї, народну хореографію, музичне, образотворче, прикладне мистецтво, літературу, театр.

Найпопулярнішими з усіх видів мистецтва є народні танці. Ними захоплюється                                       майже 10 тис. чол., об'єднаних в 150 танцювальних груп.

В Канаді налічується 150 діючих українських хорів, існує великий ринок для українських художників( найбільший у Торонто). Велика кількість українців працює у професійному канадському кіно, телебаченні. В 70-х роках в деяких містах Канади було розпочато показ телепрограм для української громади, а в Торонто відбуваються регулярні передачі українською мовою.

У    багатьох    українських    громадах    Канади    можна    почути    регулярні радіопередачі українською мовою.

Після другої світової війни у зв'язку із напливом повоєнної еміграції в Канаді впроваджено розвиток університетських  програмних  курсів  з  українських студій. Головні центри їх розташовані в Оттаві, Торонто, Вінніпезі, Саскатуні,  Едмонтоні (в 12 канадських університетах)

 Українську мову, літературу, культуру вивчають у широкій мережі громадських шкіл, відомих під назвою "рідні школи". Це суботні або вечірні школи, що утримуються українськими церквами, громадами і розраховані на учнів початкових класів. Для учнів середньої школи працюють курси українознавства                                                                                                          Найпоширеніші україномовні видання: "Український голос", "Новий шлях", "Гомін України", "Життя і слово", "Українські вісті".

  Учениця  5.    Читає уривок із новели Василя Стефаника "Камінний хрест".

 Учень 6 .                

                                           Серед емігрантів побутувала народна пісня  «Прощання з   родиною»

Гой росте спориш, гой росте спориш,

Стелиться дорогою,

 Бувай здорова, родинко моя,

 Бо я вже на дорозі.

Ой росте спориш, ой росте спориш,

 Простерся та й на груду,

Бувай здорова, родинка моя,

Не раз я у тє буду.

                          ЗАХИСТ ПРОЕКТІВ . ТВОРЧА ГРУПА  «ПОШУК»                        (Історики та українознавці)                                                                                                                          1 учениця   « Про життєвий і творчий шлях У ласа Самчука»                                                                                                 2 учениця    « Про імміграцію до США»                                                                                     3 учениця  « Про життєвий і творчий шлях Евгена Маланюка»

4 учениця    « Про життєвий і творчий шлях Івана  Багряного»

 5 учениця     «Українці В Австралії»

 6 учениця     «Дмитро Нитченко (Чуб)»

 7 учениця    «Українці в Бразилії»

Вчитель історії:

 В країнах, що утворилися на терені колишнього СРСР, проживає 10 млн. українців. Найбільше в Росії та Казахстані. Тільки тепер ми можемо говорити про українську діаспору в цих регіонах. На жаль, українська мова, культура, національні традиції тут майже не збереглися, не було створено умов для їх розвитку. Нині тут активізується життя українців.

У Москві засновано було першу недільну українську школу... відоме своєю активною діяльністю Московське товариство шанувальників української культури "Славутич", яке очолює льотчик-космонавт П.Попович. Такі ж об'єднання створено в Литві, Латвії, Естонії. Засновано Казахстанську асоціацію українознавців.

        Звучить запис пісні "На Україну повернусь". Сл. С.Галябарди, муз. О.Гавриша.

 III.    ПІДСУМОК УЧИТЕЛЯ ФІЛОЛОГА

Ми доторкнулися з вами до однієї з найболючіших сторінок у долі України. Як бачимо, українці в діаспорі зробили видатний внесок у культуру, мистецтво, літературу світу, продовжують творити. Вивчення цієї теми надзвичайно важливе з погляду пізнання українського менталітету. Без знання української діаспори не матимемо цілісного уявлення про національну самобутність українства, його перспектив державотворення. На закінчення мені хотілося б прочитати вам поезію українського поета з Англії Миколи Вереса:

       Братам – емігрантам

Ви розбрелись, друзяки, по планеті,

Мов журавлів стривожених ключі,

Що курс до гнізд утратили в по леті;

Так спраглі йдуть в піщаному заметі,

До вод оази втому несучи...

Де не стою, на кожному роздоллі,

 Куди не йдуть крізь будні сірих днів,

Зустріну все товариша недалі,

 А між товпи, в цілком чужому колі,

 Дзвінку почую мову краянів...

І хай один родився у Карпатах,

З Волині другий, третій - із Черкас,

Йдучи у рейс, повинні пам'ятати:

В нас дім один, одна у ньому мати,

Одна мета єднати мусить нас,

Одні думки, дороги і стремління,

І нас тоді не спинить буревій.

Вперед, брати! Для Краю - воскресіння!

Ми пропливем ці гавані чужинні,

Щоб стать на рейді в гавані своїй

     На жаль, помилки минулих поколінь неможливо виправити, більшість українців не повернулися, їх діти та онуки є громадянами інших країн. Однак я  впевнена, що коріння не зникає, воно відроджується в інших поколіннях, нагадуючи про вже рідну землю, яка дала життя.

       Учитель історії 

     Ми віддаємо належне українській діаспорі, її історичним заслугам. Адже в часи лихі, в часи нашестя на нашу мову , культуру, націю діаспора десь у дальніх далечах рятувала від забуття  наших людей

1.ВІЛЬНИЙ МІКРОФОН

А)  Ч и хвилює вас доля наших співвітчизників за кордоном?

Б)  Як ви гадаєте, чому в українській діаспорі від покоління до покоління           бережуть мову, традиції, звичаї своїх предків?

В)  Чому до цього часу в Канаді, Бразилії чи Австрії співають українських пісень? Що значить пісня для колишніх  українців.

Г)  Навіщо ми сьогодні піднімали це питання? Чи змінилося ваше уявлення про еміграцію та діаспору?

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

.А)  Уявіть свою зустріч із представниками української діаспори з Канади чи Аргентини. Про  що б ви їм розповіли і про що б запитали? (Запишіть у вигляді плану)    або

Б)  Напишіть твір – мініатюру  «На Україну повернусь…»