Літературна година "Гарна книга - кращий друг"

Гарна книга – кращий друг

 

Літературна година

 

Мета. Ознайомити учнів з різновидами книжок, сприяти залученню до самостійного читання, вчити підбирати книги за інтересами; виховувати у дітей любов до книги,  прищеплювати знання та вміння дбайливого поводження з нею.

 

Хід свята

(Звучить грамзапис «Книга – друг і порадник», муз. Ю. Чичкова).

 

I. Вступне слово.

 

Вчитель. Впродовж всього життя ми звертаємося до книжок. Батьки читали вам казки, вірші, оповідання, коли ви ще й говорити не вміли. Згадайте свої перші улюблені книжки, які роздивлялися, щось згадуючи, уявляючи, фантазуючи.

А коли вивчили літери, навчилися з них складати слова, а зі слів – речення, ви й самі стали читачами.

 

1-й учень.

Коли умієш сам читать –

Не треба мамі докучать,

До бабусі теж не треба йти:

«Ну почитай, мовляв, хоч ти!».

Сестру упрошувать не треба,

Щоб почитала щось для тебе.

Ані благати, ні чекати,

А просто взяти й почитати!

 

 

Вчитель. З дитячих років книжка допомагала вам пізнати себе і зрозуміти світ, що вас оточує. Казки, веселі та сумні вірші, оповідання про сміливих людей, які боролися за щастя народу, про таємниці природи, про те, як живуть люди в далеких і близьких краях… Про все розповідає книжка.

 

2-й учень.

Все ми в книзі знайдемо,

Кращої не знаємо,

Доброї і вірної

Подруги малят!

Книгу зрозумілу,

Чесну, добру, сміливу

І дівчатка, й хлопчики –

Хочуть всі читати!

 

3-й учень.

Книги дружать з дітворою,

Полюби їх у житті –

І улюблені герої

Будуть друзями в путі.

(На сцену виходять герої дитячих творів: Буратіно, Мальвіна, Барвінок і Ромашка... У руках вони тримають книжки).

 

4-й учень.

Сторінки книжок завітних

Всіх нас доброго навчать:

Працювати і учитись,

І Вітчизну шанувать!

 

Вчитель. І чим би ви в школі не захопилися: історією, природознавством чи технікою, науковими пошуками, на допомогу завжди прийдуть книги. Вони відкриють вам небачені обрії, ви доторкнетеся до історії народу, до таємниць природи, життя і довідаєтесь про боротьбу людей за світло, за справедливість.

5-й учень.

У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний, чародійний мед.

Сліпцеві очі ним протри, і вмить

Побачить сонце й голубі висоти,

Відчує думки найстрімкіший лет,

Збагне людські страждання і турботи,

Поможе іншим темряву збороти.

II. Виходять книголюби.

1-й книголюб. Що не кажіть, а найкращі книжки у світі – це казки! Я прочитав їх багато: «Ріпка», «Рукавичка», «Колобок», «Червона шапочка», «Котигорошко». Люблю казки О. Пушкіна, Н.Забіли, М. Носова, К. Чуковського, І. Франка.

І скільки б не читав, іще хочеться. Усе життя читав би!

Я приніс торбинку з різними загубленими речами із казок. Треба вгадати, що з якої казки. ( Рибка, яблуко, шкаралупа від горіха, дзеркало, колобок, колобок, колосок, рукавичка, качка, лисичка…)

Ведуча. Якщо дозволиш, Петрику, ми з тобою разом перевіримо, чи багато діти прочитали казок, і як запам’ятали?
Скажіть, будь ласка, що це за казка:

- «… битий не битого везе…»

- «… ото Івасик, як підріс трішки, став просити батька…»

- «… котику-братику, несе мене лиска, по каменю мосту, на своєму хвосту…»

- «… а подай, лишень, баране, отую  вовчую голову.»

- В якій казці богатир перемагає змія Горинича і визволяє своїх сестер і братів?

1-й книголюб. Я був би задоволений, якби ви, діти, запросили мене у казку. ( Інсценівка казки «Як кіт Ярош друга шукав» )

Автор. Жив собі кіт. Набридло йому самому блукати по степу. І сказав він:

Кіт. Не добре без друга жити.

Автор. А тут козенятко біжить, біленьке, як хмарка, лише на лобі між ріжками чорненька цятка.

Кіт. Давай жити разом.

Козенятко. А що ти вмієш?                                                                     ( Ярош сів на задні лапки, склав хвіст ковбаскою, та як занявчить…)

Козенятко ( затремтіло, боязко озвалося). Котику, любий, не нявчи так, почує лисиця, живцем з’їсть.

Кіт. Ні, з таким полохливим мені не по дорозі.

Автор. Іде він далі і бачить, що лисиця на пеньку курочку їсть.

Кіт. Смачного вам, тітонько. Я хотів би з вами жити.

Лисиця. А що ти вмієш робити? ( Кіт нявчить ). Не капризуй. Вовк недалеко ходить.

Кіт. І ця боїться. Піду я краще до хороброго вовка.

Автор. Та виявилося, що зубастий не менш полохливий, ніж лисиця і козенятко. Як тільки кіт занявчав…

Вовк. ( Упав на коліна перед ним і, ледве не плачучи, мовив). Благаю залиш мене у спокої, бо як прийде мисливець, то з моїх штанів решето зробить.

Кіт. А хто такий мисливець?

Вовк. Це людина.

Автор. Тепер кіт Ярош вирішив твердо: якщо з ким товаришувати, то лише з людиною. Зустрів її та й каже:

Кіт. Я хочу з тобою дружити.

Людина. А що ти вмієш робити?

Кіт. Нявчати.

Людина. І то добре, хоч дітей будеш розважати.

Автор. І людина прийняла гостя. Настала ніч… Полягали всі спати, людина на печі, кіт на припічку. Та не спиться людині, бо повилазили миші та й давай по хаті бігати, пищати, шкребти. А тут кіт Ярош як плигне на підлогу… Одну мишу за хвоста зловив, на другу лапою наступив. Так усіх переловив. Людина підійшла до котика й сказала:

Людина. Справжній хазяїн, а казав тільки нявчати вмієш.

Автор. З того часу кіт залишився з людиною назавжди.

 

Підсумок свята.

1. Дружба з книгою – це свято,

    Не було б його у нас,

    Ми не знали б так багато

    Про  новий і давній час.

 

2. Як краплин у Дніпрі,

    Як зірок угорі,

    Як листя на гіллі –

    Стільки книг на землі!

    Є великі й малі!

    Є легкі і важкі.

    На полицях, в столі –

    Наші друзі книжки.

                                                                 

3. Та яку ти не розгорнеш –

    То й легенда в кожній з них

    То в одній синіє море,

    В іншій криється тайга.

    А ось в тій – Північний полюс,

    Де морози і пурга…

    Все, що серце і що розум

    Вік творили не один,

    Повизбирувало людство

    В книги – перли із перлин.

Вчитель. Є вислів: «Скажи мені з ким ти дружиш, і я скажу тобі, хто ти». З таким же правом можна сказати: «Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу тобі, хто ти».

    Вчіться у героїв книжок любити нашу рідну землю – її лани, ліси, міста й заводи, її небо й річки, її мову і мистецтво.

    Людина, яка любить і вміє читати, - щаслива людина. Навколо неї завжди багато-багато розумних, добрих і вірних друзів.

Читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки з нової книги.

( Пісня «Нам без книг ніяк не можна» )