СУЧАСНІ УКРАЇНСЬКІ ПОЕТИ

Літературні читання 8 кл.

Мета:

ознайомити учнів із сучасним літературним процесом, подати відомості про стан розвитку сучасної української поезії, про провідні українські видавництва, ознайомити з творчістю сучасних українських поетів (Івана Малковича, Мар'яни Савки, Сергія Жадана, Юрія Іздрика, Юрія Андруховича, Василя Герасим'юка, Ігоря Римарука);

розвивати уміння виразно читати поезію, спостережливість, логічне мислення, уміння робити висновки, уміння працювати з інформаційними джерелами.;

виховувати любов до рідного краю, інтерес до художньої літератури, почуття пошани до творчої спадщини, прищеплювати естетичний смак, любов до краси поетичного слова.

Обладнання:

виставка літератури (книги «Видавництва Старого Лева», збірки із серії «Українська поетична антологія» видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»), презентація «Сучасні українські поети», комп’ютер, екран, проектор.

Хід заходу

Поезія –це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

План

І Вступне слово

• Березень поетичний
• Виставка літератури
• Провідні видавництва України

• Пости на сайтах, сторінках соціальних мереж провідних видавництв про весну, березень, поезію, акції до Всесвітнього дня поезії.

ІІ Основна частина

• Іван Малкович
• Мар'яна Савка
• УКРАЇНСЬКА ПОЕТИЧНА АНТОЛОГІЯ
• Сергій Жадан
• Юрій Іздрик
• Юрій Андрухович
• Василь Герасим'юк
• Ігор Римарук

ІІІ Заключне слово

І Вступне слово

• Березень поетичний.

21 березня – Всесвітній день поезії.

Це свято було запроваджено у 1999 році на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. Вперше воно відзначалося в Парижі, де розташована штаб-квартира цієї міжнародної організації.

В українському календарі Всесвітній день поезії вперше з’явилося у 2004 році і відзначають його на державному рівні.

Цей день покликаний послужити створенню в засобах масової інформації позитивного образу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

• Виставка літератури
• Провідні видавництва України

«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» — провідне українське видавництво дитячої літератури, одне з найвідоміших дитячих видавництв Східної Європи. Перше приватне дитяче видавництво незалежної України. Заснував видавництво відомий український поет Іван Малкович.

«Видавництво Старого Лева» (скорочено — ВСЛ) — українське видавництво для всієї родини, що випускає твори художньої літератури, поезію, освітні й науково-пізнавальні книжки для дітей, мотиваційну та бізнес-літературу, кулінарні та альбомні видання, що вирізняються якістю друку та впізнаваним стилем. Найактивніше видавництво в українському медіапросторі. Має представництва у Львові, Києві, Дніпрі та Одесі.

• Пости на сайтах, сторінках соціальних мереж провідних видавництв про весну, березень, поезію, акції до Всесвітнього дня поезії.

ІІ Основна частина

Іван Малкович

Іван Малкович (народився 10 травня 1961 року в Березові Нижньому на Івано-Франківщині) — український поет і видавець, редактор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», упорядник, автор та перекладач кількох десятків книжок для дітей. Член Спілки письменників з 1986 р. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2017) та інших літературних премій, кавалер "Ордена усмішки" (Польща). Живе і працює в Києві. 

Автор семи «дорослих» поетичних книг: «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), «Вірші на зиму» (2006), «Все поруч» (2010, 2011 (2-ге, доповнене видання); «Подорожник з новими віршами» (2013, 2016, 2017).

Вірші Івана Малковича перекладено англійською, німецькою, італійською, російською, польською, бенгальською (Індія), литовською, норвезькою, грузинською, азербайджанською, словацькою, словенською мовами.

У видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» побачили світ чотири поетичні книжки Івана Малковича «Із янголом на плечі» (1997) (у межах видавничого проекту «Поетична аґенція «Княжів»), «Вірші на зиму» (2006), «Все поруч»( 2010, 2011 (2-ге, доповнене видання), «Подорожник» (2013), «ПОДОРОЖНИК з новими віршами» (2016, 2017) (два видання), «Яксу́нині береги» (2020).

Публікацію його першої книги відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. «Вихід кожної його поетичної книги ставав подією літпроцесу... Неомодерні поезії Івана Малковича стали зразками витриманого смаку поетики «нової хвилі».

• «ПОДОРОЖНИК з новими віршами», 2016

До книги вибраного Івана Малковича увійшли вірші зі збірок «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), «Вірші на зиму» (2006), «Все поруч» (2010), «Подорожник» (2013, І-ше видання), «Яксу́нині береги» (2020).

ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ

Краєм  світу,  уночі,

При  Господній  при  свічі

Хтось  бреде  собі  самотньо

Із  янголом  на  плечі.

Йде  в  ніде,  в  невороття,

Йде  лелійно,  як  дитя,

І  жене  його  у  спину

Сірий  маятник  життя,  –

Щоб  не  вештав  уночі

При  Господній  при  свічі,

Щоб  по  світі  не  тинявся

Із  янголом  на  плечі.

Віє  вітер  вировий,

Виє  Ірод  моровий,

Маятник  все  дужче  буха,

Стогне  янгол  ледь  живий...

А  він  йде  і  йде,  хоча

Вже  й  не  дихає  свіча,

Лиш  вуста  дрижать  гарячі:

"Янголе,  не  впадь  з  плеча."

Іван Малкович, із поетичної збірки «Із янголом на плечі»

МУЗИКА, ЩО ПІШЛА

Коли вона плелася в коси —
чом, скрипко, відвернулась пріч?
Як музику пустила босу
в таку непевну, звабну ніч?

Ох, смиче, теж дививсь куди ти? —
вже ж сивина спадає з пліч, —
як босу музику пустити
в таку непевну, звабну ніч?..

Візьму собі землі окраєць,
піду блукати по світах, —
хай тільки вітер завиває
в моїх розхристаних слідах…

О мамо, тату, як спитають,
куди ваш син подався з віч —
скажіть: він музику шукає,
що босою пішла у ніч.

Іван Малкович, із поетичної збірки «ПОДОРОЖНИК з новими віршами»

Мар’яна Савка

Мар’яна Савка  (народилася 21 лютого 1973 року, м. Копичинці, Тернопільської обл.) — українська поетеса, дитяча письменниця, літературознавець, публіцист, головний редактор і співзасновник «Видавництва Старого Лева». Як ілюстраторка дебютувала в 2019 з книжкою Юрка Іздрика «Меланхолії».

Авторка поетичних збірок:

«Оголені русла» (1995), «Малюнки на камені» (1998), «Гірка мандрагора» (2002, книга стала лауреатом ІХ Форуму видавців у Львові), «Кохання і війна» — у співавторстві з Маріанною Кіяновською (2002), «Квіти цмину» (2006), «Бостон-джаз» (2008), «Тінь риби» (2010), «Пора плодів і квітів» (2013), «Листи з Литви/Листи зі Львова» (2016, листування з Маріанною Кіяновською),  «Оптика Бога» (2019).

Авторка книжок для дітей:

«Чи є в бабуїна бабуся?» (2003), книжка-картонка «Лапи і хвости» (2005), «Казка про Старого Лева» (2011), «Босоніжки для стоніжки» (2015), книжка-картонка «На болоті» (2015), «Тихі віршики на зиму» (2015), «Колисанки і дрімливі вірші» (2017), «Родинна абетка» (2019), «Марчик і Мурчик» (2021).

Поезія Мар’яни Савки побачила світ у таких літературних журналах та альманахах: «Сучасність» (Київ), «Світовид» (Київ-Нью-Йорк), «Кур’єр Кривбасу» (Кривий Ріг), «Четвер» (Івано-Франківськ; Львів), «Плерома» (Івано-Франківськ), «Nemunas» (Вільнюс), «Королівський ліс» (Львів), «The Ukrainian Quarterly» (New York) та ін.

Присутня в кількох поетичних антологіях, зокрема в антології одинадцяти поеток «Ми і Вона», а також — в збірці «Сила дівчат: маленькі історії великих вчинків» Катерини Бабкіної і Марка Лівіна про силу духу та віру в себе 50 видатних українських жінок.

Творчість поетеси перекладена польською, англійською, білоруською, російською, литовською мовами.

«З дитинства мене оточувало дуже багато книжок, бо мої батьки мали гарну бібліотеку. Кілька полиць були тільки моїми — з найкращими дитячими книжками, які тоді лишень можна було знайти й придбати. Мені так подобалося читати, що я собі мріяла й про якусь таку професію. Сиди собі, читай! Але ж ви знаєте, що мрії збуваються. Тепер я і пишу книжки, і видаю, і, звичайно ж, читаю!

І це справжня насолода!»

 (Мар’яна Савка)

• «Листи з Литви / Листи зі Львова», 2016 (листування з Маріанною Кіяновською)

Дві подруги-поетеси упродовж листопада 2015 року надсилали одна одній вірші-листи. Мар’яна Савка писала зі Львова, а Маріанна Кіяновська — з Паланги, з Литви, де перебувала на літературній стипендії. Щодня по віршеві. Фейсбучне товариство стало свідком цього незвичного відкритого листування. На ці вірші-листи чекали, їх обговорювали і поширювали. І ось тепер це листування втілилося у книгу — діалогічну і дуже цілісну. У цих віршах так багато людяності, любові, життєвої зрілості, глибинних одкровень і радості спілкування. Цей нетривалий відтинок часу став свого роду вертикаллю — між минулим, сучасним і майбутнім, до якого можна прислухатися, передчути і відчитати поміж рядками.

Львів:

понеділок, 2 листопада 2015 року

«Ми так жили, немов співали джаз»

Ю. Андрухович

Як спогади, залишені на денці,

Кавова гуща, чорна, запашна.

І пані Надя на старій Вірменці,

Що називала нас на імена.

А ми такі… гуртожицькі богині –

Філологині, жриці дивних слів –

Гуляли попри брами старовинні

Із вартою стривожених левів.

Ми так жили… Еге ж, давно поети

Наврочили: той джаз, увесь той жах –

Жахливий побут і прекрасні злети

У дружбі, у коханні, у віршах.

Усе було так незбагненно поруч –

І «Курбас», і «Дзиґа», і «Півні»…

І навіть елегантний Андрухович

Нам міг читати вірші при вині.

Та й Іздрик ще не називався богом,

Хоча й тоді свою отару пас.

Ми так жили. Із юності, з нічого

Творили час, немов співали джаз…

Мар’яна Савка, із поетичної збірки «Листи з Литви/Листи зі Львова»

ВЕСНА

Пташка у раю гніздечко мостила,
І ненароком яєчко вронила
Котиться небом яйце золоте.
Як перекотиться — все зацвіте,
В трави і квіти вбереться земля,
Теплим зерном збагатиться рілля.
Котиться-котиться, світить-золотиться,
А перекотиться — хліб заколоситься!
Сядуть пташки на пухкий коровай,
Пташко маленька, чи знаєш, де рай?

Мар’яна Савка, із книги «Босоніжки для стоніжки»

У видавництві "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" друкується серія «Українська поетична антологія», яка вже складається з 25 поетичних збірок найвідоміших українських поетів кінця ІІ тисячоліття і найпомітніших молодих українських поетів ІІІ тисячоліття -  від Івана Драча до Сергія Жадана.

  Перлини українських поетів зібрано в серію, де що не книжка, то шедевр.

Сергій Жадан

Сергій Жадан (народився 23 серпня 1974 року у м. Старобільськ, Луганська обл.) — найпопулярніший і найулюбленіший український поет нової хвилі.

Пише романи, поезії, есеї. 

Темою творів письменника є пострадянська дійсність в Україні.

Перекладає з німецької, польської, білоруської та російської мов.

У 1996 році закінчив Харківський Національний Педагогічний Університет ім. Г.С. Сковороди, факультет українсько-німецької філології.
У 1996—1999 рр. навчався в аспірантурі цього ж університету.

З 2000 року викладач кафедри української та світової літератури університету.
З 2004 — незалежний письменник.
У 1991 році був одним з організаторів харківського неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра».
З 2000 року є віце-президентом Асоціації українських письменників.

Автор поетичних збірок: «Цитатник» (1995), «Генерал Юда» (1995), «Пепсі» (1998), «Балади про війну і відбудову» (2001), «Історія культури початку століття» (2003), «Марадона» (2007), «Ефіопія» (2009), «Лілі Марлен» (2009), «Вогнепальні й ножові» (2012).

Прозові твори: «Біґ Мак» (збірка оповідань) (2003), роман «Депеш Мод» (2004), «Anarchy in the UKR» (2005), «Гімн демократичної молоді» (2006), роман «Ворошиловград» (2010), «Месопотамія» (2014).

• «Динамо Харків», 2014

До книги вибраного Сергія Жадана увійшли найвідоміші вірші з усіх попередніх збірок, а також нові, ще не публіковані, поезії. 

Це найповніше на сьогодні вибране поета.

***

Ніби і не знав її.

Всю ніч

сніг летить – розмірено і вбивчо,

і дерева дивляться в обличчя,

не відводячи своїх облич.

Ніби вилітаючи з країв,

де було захолодно й затісно,

входить поночі в порожнє місто,

кинуте надвечір без боїв.

І вона говорить:

«Не дивись».

І тримаєш марну обіцянку.

І розплющиш очі на світанку,

і побачиш. Вперше. Як колись.

Все як вперше – плетиво слідів,

теплий галас на подвір’ї школи.

Ніби і не знав її ніколи.

Ніби і не бачив цих снігів.

Ніби ночі точені ножі

не тримав, затиснувши, в долонях.

Сніг до ранку ляже на кордонах.

Сніг окреслить межі й рубежі.

Ніби він з її найбільших див –

сніг, що захлинається і дише.

Ніби і не знав її раніше,

не тримав,

не бачив,

не любив.

Сергій Жадан, із поетичної збірки «Динамо Харків»

ДОБРЕ, ДОБРЕ, ЗНИЩУЙ ЛИСТИ

Добре, добре, знищуй листи,
стирай номери, пали мости,
просто стирай, просто громи,
ми вдосталь мали цієї зими.
Знищуй коди, знищуй замки,
теплі промені серед ріки,
знищуй підозри, знищуй сміх,
довіра сходила на нас усіх,
тому знищуй те, що дісталось тобі,
те, що вигадалося в боротьбі,
те, що втратилося без жалю,
те, що я і дотепер люблю.

Стирай адреси та імена,
ти й далі лишаєшся така одна,
таких як ти важко знайти,
пали ці нікому не потрібні мости,
пали книги, пали словники,
готельні чортові рушники,
постіль зі слідами чорнил,
ошмаття прапорів та вітрил,
знищуй голос, знищуй слова,
ти далі будеш так само жива,
знищуй усе, що створила сама.
Все буде добре. Триває зима.

Забудь кожен із осінніх домів,
забудь усе, що я умів,
забудь усе, що вміла ти,
пали ці обірвані мости,
випалюй сліди поразок і втрат,
раптом захочеш повернутись назад,
раптом згадаєш собі ще раз,
після всіх проклять і образ,
як добре було, як нестерпно було,
як тебе нищило і вело,
як це торкалось твоїх основ,
як просто все це почати знов.

Тому краще знищуй, краще пали,
неважливо хто, неважливо коли,
неважливо навіщо, неважливо з ким.
В тебе попереду ще стільки зим.

Сергій Жадан, із книги «Життя Марії»

Юрко Іздрик

 Юрій Іздрик (народився 16 серпня 1962 року, м. Калуш, Івано-Франківська обл.) — український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Один із творців «станіславського феномену».

У 1989 р. розпочалася історія легендарного журналу — «Четвер». Перші два номери були самвидавними. У 1990 р. Юрко запропонував Андруховичу разом випускати «Четвер», на що той одразу ж погодився. Кілька років митці працювали над журналом разом. Дружні стосунки Ю.Андрухович та Ю.Іздрик підтримують до сьогодні.

Перші твори Іздрика з'явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер» та «Відрижка» (Польща). Після появи перших творів дехто з критиків вважав, що «Іздрик — це фікція, псевдонім Андруховича». Це й не дивно, адже у деяких творах Іздрика, Андруховича, а також Прохаська перегукуються певні сюжети, герої та навіть фрази, що й об'єднує та вирізняє творців «станіславського феномену» своєю оригінальністю.

Зараз живе і працює у Калуші. Співпрацює з газетою «День», продовжує редагувати «Четвер», займається музикою. (Декілька років поспіль Ю.Іздрик займався спільним музичним проектом з поетом та музикантом Григорієм Семенчуком «DrumТИатр».)

Автор повісті «Острів Крк» (1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000) і «АМтм» (2004), збірки есеїв «Флешка» (2007), «Таке» (2009), «Underwor(l)d» (2011), «Іздрик. Ю» (2013), «Ліниві і ніжні» (2018), «Інші речі» (2021), низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства.

• «Ліниві і ніжні», 2018

До книги культового українського автора Юрія Іздрика увійшли найкращі вірші з усіх його попередніх збірок, а також найновіші поезії.

• «Інші речі», 2021 (ВСЛ)

Вірші Юрка Іздрика мають особливий оптичний ефект наближення до самої зіниці ока. Так близько, що опиняєшся всередині вірша, зрештою, всередині життя поета чи ліричного героя і проживаєш як своє власне, таким воно є реальним. Може, в цьому і полягає феномен Іздри­ка. Яким би він не був тонально різним — чи пронизливо ліричним, чи жорст­ко іронічним, він залишається рідним, твоїм, тобою віддзеркаленим. Тут, окрім віршів, є ще й колажі поета, ці «інші речі» проступають у словах і малюнках, тим самим творять тіло однієї єдиної речі — книжки як артефакту життя.

ВИШИВАНКА

за що не візьмешся – вузлів плутанина
заплетені сіті пропущені петлі
між схрещених нитей прошито людину
недбалою стьожкою гладдю чи хрестиком
стежки ніби стяжки затягнуті туго
у мережу що межує з мереживом..

мій боже! мій боже! – кричиш йому в вухо
та будь же уважний чи хоч обережний!
та глухо у бога і хтось безперервно
пряде і гаптує пусту мішковину
а берег далекий манить оберегами
і кожна дорога – тонка павутина

опучками пальців без голки без ножиць
зубами чи нігтями – хто вже як може
невидиму нитку на інші несхожу
виплутує кожен.. ну мало не кожен

кохана
дитинко
ми й в сутінках світу
де поспіхом навхрест прострочено мить
знайдемо свою павутинку зі світла
вона не урветься –
вона задзвенить

Юрко Іздрик, із поетичної збірки «Ліниві і ніжні»

CHANGE

весна зняла зі світу рукавички

а пальці світу — довгі і ламкі

опучки заніміли від незвички —

такі тремкі і трепетні такі

незграбно скрутять першу папіросу

намарно спалять два-три сірники..

та не зупиняться і не попросять

не стиснуться безрадно в кулаки..

о світе мій! я йшов по тобі босим

в тобі я бачив стежку вздовж ріки

а в тій ріці — весь попередній досвід

вузький і каламутний і мілкий

о світе мій! я плив в тобі осетром

метав коралі на найглибше дно

ще залишилось може кілька метрів

та скільки власне — байдуже давно

о світе мій! подай свої долоні

є в мене план наївний і простий:

я проведу тебе крізь міжсезоння

а ти мене відпустиш

і простиш

Юрко Іздрик, із поетичної збірки «Інші речі»

Юрій Андрухович

Юрій Андрухович (народився 13 березня 1960 у  м. Станіславі (нині м. Івано-Франківськ) — знакова постать сучасної української літератури, провідний український поет, прозаїк, перекладач, есеїст, «Патріарх Бу-Ба-Бу». Представник «станіславського феномену» в українській літературі.

1985 р. разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував знамениту поетичну групу Бу-Ба-Бу (Бурлеск-Балаган-Буфонада), котра яскраво продемонструвала успішний приклад творення соціо-культурного міту.

З 1991 року Андрухович — співредактор літературно-мистецьких часописів «Четвер» та «Потяг».

Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені багатьма мовами.

Автор поетичних збірок «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія»: «Колекція віршів» (1997), «Пісні для мертвого півня» (2004) та вибраного «Листи в Україну» (2013), романів «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003), «Таємниця. Замість роману» (2007), збірок есеїстики «Дезорієнтація на місцевості» (1999), «Моя Європа» (спільно з А. Стасюком, 2000), «Диявол ховається в сирі» (2006) та ін.

• «Листи в Україну» (вибрані вірші), 2013

До книжки Юрія Андруховича «Листи в Україну» увійшли «канонічні» вірші з усіх його збірок, а також знаменитий цикл «Листи в Україну».

Це найповніше на сьогодні вибране поета.

УКРАЇНА Ж — ЦЕ КРАЇНА БАРОККО…

Україна ж — це країна барокко.
Мандрувати нею — для ока втіха.
І тому западає спокуса в око:
зруйнувати все. І скільки б не їхав,

бачиш наслідки: мури і житла хворі
ще, мабуть, від турків. І п’ятикутні
знаки. З криниць повтікали зорі,
тобто їх нема, криниці відсутні,

але є сліди, і це дозволяє
подавати прогноз у вигляді віри
в неминуче. Тому що наша земля є
чимось більшим, аніж сорочка для шкіри.

Це підпільне барокко влаштовує опір
і цвіте шалено навіть в уламках,
хоч забуто нас і мовчать в Європі.
Катувати зручно в палацах, замках,

а в каплицях тісно. Тому каплиці
є найперший крок углиб України.
Мені видно все з чужої столиці.
Все на світі можна підняти з руїни,

крім живої крові, як ми вже знаєм.
Напиши, чи всі живі та здорові.
Чи літають ангели над Дунаєм,
чи дощі у Львові, чи досить крові.

Юрій Андрухович, із циклу «Листи в Україну» із збірки «Листи в Україну»

«І ПЕРШИЙ СНІГ, І ПЛАВНИЙ СУПОКІЙ…»

І перший сніг, і плавний супокій.

Цвіте різдвяник — в домі тихе свято.

Так мало нам потрібно й так багато —

всього в нас є на вуличці вузькій.

Тут на снігу з’являються сліди

колишніх свят, і голоси минулі

уґвинчуються в стіни, ніби кулі,

і кличуть нас до себе назавжди.

Ті погуки — блаженні й больові.

Щось вічне зацвітає у крові

і стугонить навально, мов кіннота.

Сліди згорають легко, мов папір,

коли нагряне день, але повір,

що ми без них — немов свіча без ґнота.

Юрій Андрухович, із циклу «Світловий рік»

Василь Герасим’юк

Василь Герасим'юк (народився 18 серпня 1956 року у м. Караганда, Казахстан) один з найважливіших сучасних українських поетів, лауреат Шевченківської премії, член Національної спілки письменників України, Асоціації українських письменників (АУП), кіносценарист, толова журі Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов».

Працював редактором у провідних видавництвах «Молодь» (з 1978р. по 1988р.), «Дніпро» (з 1988р. по 1992р.), нині автор і ведучий радіо- та телепередач.

Василь Герасим'юк є автором поетичних книжок «Смереки» (1982), «Потоки» (1986), «Космацький узір» (1990), «Діти трепети» (1991), «Осінні пси Карпат: Із лірики вісімдесятих» (1998). Передостання збірка була оцінена літературознавцями як одна з найкращих поетичних книжок десятиліття. Герасим'юк — член літературної майстерні «Пси святого Юра».

Поет є лауреатом Міжнародної літературної премії «Благовіст» (1993), премії журналу «Сучасність» (1995), літературної премії ім. П. Тичини (1999).

• «Anno Афини», 2016

До книги Василя Герасим’юка — одного з найважливіших сучасних українських поетів, увійшли вибрані вірші й поеми з усіх його збірок, а також найновіші поезії.

ПЕРШИЙ СНІГ

Притишив кров. Притишив крок.
І вищі стали гори.
Йде перший сніг,
немов пророк,
в якого серце хворе.

Як важко дихати йому!
як свіжо доокола!
Ступає у порожню тьму
нога різьблена, гола.

Йде сніг — немов під гору йде —
ледь дише, хоч безплотний,
і палець на уста кладе,
як знак мерця холодний.

О ні, то холод родовий.
А в ньому серцю легше.
Йде перший сніг на поклик мій.

Такий, можливо, вперше.

Василь Герасим’юк, із циклу «Книга Ольги»

***

… І строфи переставиш, як валізи.

Одну таки залишиш – та не ту.

І буде ніч. І хтось таки прилізе.

І принесе вино і самоту.

Розмова у диму, немов ікона –

в тих сповідях тебе рятує знов

раптова, чорна трубка телефонна,

таких же вимагаючи розмов.

Так, ніби захищаєшся… Навіщо?

Вкрай сміхотворна кожна із атак.

І розійдуться гості опівнічні.

І тиша буде. І напишеш так:

Дивись на мене. Говори до мене

з нічної тьми, з опівнічної тьми,

бо це століття не таке й шалене

якщо ховає прірву між людьми.

Василь Герасим’юк, із збірки «Anno Афини»

Ігор Римарук

Ігор Римарук (народився 4 липня 1958 року в с. М'якоти, Хмельницької обл. – загинув 3 жовтня 2008 року у м. Львові) - український поет, був одним із президентів Асоціації українських письменників (АУП), член Національної спілки письменників України, лауреат Шевченківської премії, працював журналістом, редактором у провідних видавництвах «Молодь», «Дніпро», «Сучасність» .  Жив і працював в Києві.

Ігор Римарук автор книг «Висока вода» (1984), «Упродовж снігопаду» (1988), «Нічні голоси» (1991), «Goldener Regen» («Золотий дощ», 1996, видавництво «Brodina», німецькою та українською мовами), «Діва Обида» (2000, 2002), «Бермудський трикутник» (2007), «Сльоза Богородиці» (2007). Упорядник антології нової української поезії «Вісімдесятники» (1990, Едмонтон). Вірші перекладалися багатьма мовами світу, друкувалися в англо-, іспано-, польско-, російсько, румуно-, шведсько-, німецькомовних антологіях української поезії.

Він був одним із небагатьох українських поетів, про якого можна було сказати "поет від Бога". Але так само можна сказати, що вся його творчість була своєрідною дорогою до Бога, дорогою складною й подекуди просто нестерпною. Улюблені Божі сини завжди мають непрості взаємини з Отцем. Поезія для Римарука була постійним "витіканням душі", яку треба було віддати без залишку — це був його життєвий борг.

Його вірші мали в собі щось від молитов, хоч у визначеному ще в 1980-ті роки поділі української поезії на "сповідальників" і "метафористів" його найчастіше залічували до других. Однак, за всієї густоти й насиченості Ігоревої поезії, вона була максимально доступною та прозорою, як сповідь. Важко знайти більш християнського поета в сучасній українській поезії. Кожен поет — носій бодай маленького шматочка істини. А в Римарука ця істина була особливо гіркою та болісною.

• «Три потоки місячного світла», 2017

До вибраного Ігоря Римарука увійшли вірші з усіх його попередніх збірок, які якнайповніше відображають творчий шлях цього бездоганного майстра поетичної форми і змісту.

***

Дай, доле, нам високої води —
щоб не кортіло тихий брід шукати,
щоб не впіймати золотої рибки
на черв’яка, що часом душу точить.

У синю прірву, доле, нас веди —

де свище сонце, вкутане в цунамі,
де не врятують акваланги фраз,
де будуть тільки мускули і море,
й під нами — все. Лиш небо понад нами.

Якщо не допливем до віри в берег —
не дай нам, доле, доброго дельфіна.

Якщо не допливем — то глянем чесно
в зіниці допотопних чорних перлів
і будем гідні лиш співати в хорі
безмовних риб у різнобарвних вберях.

Не дай пізнати так свою вину,
як той, що на сумного птаха схожий,
що п’є коньяк вприкуску з валідолом
і вперто ігнорує сивину.

О як він плив! — потужно і прощально.
Глибинний гул у жилавих руках.

І райдуга в солоному волоссі.

І ми — іще зі страхом в надувних
човнах — пливли до неї, як прочани...

Не дай пізнати нам його вину.

Дай, доле, нам високої води.

Ігор Римарук, із поетичної збірки «Три потоки місячного світла»

КСЕРОКОПІЯ

(Ірині)

    ми будемо жити

    на тихому-тихому березі

    в дитячій іще не наляканій

    єресі   неначе у Форосі

    в еросі   недремний наш страж

    нескінченний наш серпень

    відбитки засмаглого тіла твого

    роздрукує на теплім піску   як

    на ксероксі   тайнопис

    солодкий клинопис   коліна

    і лікті і вузлики

    гулкі переповнені віщими знаками

    вулики   допоки в медовій імлі

    у знемозі я наше несправжнє минуле

    як Трою   розкопую

    читає при місяці янгол піщану

    твою ксерокопію…

Ігор Римарук, із поетичної збірки «Сльоза Богородиці»

ІІІ Заключне слово

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Список інформаційних джерел

• Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»  http://ababahalamaha.com.ua/uk/
• «Видавництво Старого Лева» https://starylev.com.ua/
• Електронна бібліотека української літератури  https://www.ukrlib.com.ua/
• Бібліотека поезії та літератури https://onlyart.org.ua/
• Yakaboo - інтернет-магазин з продажу книг https://www.yakaboo.ua/