Літературний квест для учнів 5-9 класів «Собаки – герої літературних творів»

Літературний квест для учнів 5-10 класів

 «Собаки – герої літературних творів»

Головна мета квесту – залучити   до читання художньої літератури якомога більше учнів. Адже щоб виконати завдання, потрібно було прочитати чимало творів, що не входять до шкільної програми, героями яких є собаки.

Учасниками квесту були шість різновікових команд, що виконували завдання на шести локаціях: «Спічрайтери» (30-секундна промова «Собака – друг людини»); «Конструкторське бюро» (скласти пазл-ілюстрацію до твору); «Даді, далі, далі…» (дати відповіді на якомога більшу кількість запитань за 2 хвилини); «Цитатна доріжка» (визначити, з якого твору цитата, хто автор твору); «Реконструкція» (відновити текст із окремих фрагментів, назвати твір і його автора); «Скульптори» ( за 5 хвилин намалювати пам’ятник собаці).

Кожна команда мала маршрутний лист, у якому координатори і експерти на локаціях (учні 10 класу) фіксували проходження маршруту і отримані бали за виконання завдань).

На фініші, поки підводились підсумки, учні мали змогу переглянути цікаві відеоролики про життя собак, їхню відданість людині.

Команда-переможниця отримала диплом, команди-учасниці – подяки за участь у грі, а кожен учень – сертифікат учасника.

Маршрутний лист

команди _________________________

                                        Загальна кількість балів

Зразки завдань

Локація «Цитатна доріжка»

Визначити, з якої книги дані уривки.   Можливі підказки: фото обкладинок книг.

«Він нагнувся й побачив невеличке цуценя, біле з чорними плямами, яке, не дивлячись на всі старання, не могло вилізти з води… Він подивився на нещасне цуценя, підхопив його однією рукою, сунув собі за пазуху й пустився великими кроками додому».   

     «Він підняв її над річкою, в останній раз подивився на неї. Вона ж довірливо і без страху дивилася на нього, помахуючи хвостиком. Він відвернувся, зажмурив очі і розжав руки…»   

«Дінго - так звали собаку - був із породи сторожових псів, що водяться в Новій Голландії . Проте капітан «Вальдека» роздобув його не там. Два роки тому його, геть охлялого з голоду, знайшли на західному узбережжі Африки, неподалік од гирла Конго. Капітан узяв собі цю прекрасну тварину. Та собака не пішов на зближення з ним і, здавалося, повсякчас тужив за своїм колишнім господарем, з яким його, мабуть, розлучили силою і якого він розшукати серед цих безкраїх просторів. Літери «С В.» - оце і все, що в'язало Дінго з минулим, яке досі так і залишалося загадкою».

«Та хоч Дінго й не йшов на зближення, не був він і злий. Він скоріше здавався сумним. Ще на «Вальдеку» старий Том помітив, що собака нібито не вельми прихильний до негрів. Він не намагався заподіяти їм зло, однак уникав їх. Можливо, блукаючи по африканському узбережжю, Дінго зазнав недоброго ставлення з боку тубільців. Отож він завжди обминав Тома і його товаришів, хоч то були славні люди. Протягом десяти днів, що їх потерпілі перебули на «Вальдеку», собака тримався осторонь, їв хтозна-що і теж мучився від спраги».    

     « ...Механічний пес діє бездоганно. Цей чудовий пристрій жодного разу не помилився відтоді, як його вперше застосували для розшуку злочинців. Наша телевізійна компанія пишається тим, що їй надана можливість з телевізійною камерою, встановленою на вертольоті, стежити за механічним шукачем, як тільки він вирушить по сліду злочинця...»

      «Нюх механічного собаки такий чутливий, що він може запам'ятати десять тисяч індивідуальних запахів і вистежити будь-кого з цих десяти тисяч людей без додаткового настроювання!»             

       «Чути собаче вищання… з дров'яного складу купця Пічугіна, стрибаючи на трьох ногах і озираючись, біжить собака. За ним женеться чоловік у ситцевій накрохмаленій сорочці й розстебнутій жилетці. Він біжить за ним, і, подавшись тулубом уперед, падає на землю, й хапає собаку за задні лапи. Чути вдруге собаче вищання і крик: "Не пускай!" З крамниць висовуються сонні фізіономії, і скоро біля дров'яного складу, немов з землі вирісши, збирається натовп».                         

Ты по-собачьи дьявольски красив,

С такою милою доверчивой приятцей.

И, никого ни капли не спросив,

Как пьяный друг, ты лезешь целоваться.

     «Я ж профі, спец, мене в спеціальній школі навчали два роки, а це по вашому приблизно років 10. Ви за цей час встигаєте дві вищих освіти отримати. Звичайно, я ніколи не підставлю свого підопічного. Моє завдання: вберегти його від усіх непорозумінь. Та образливо, коли говорять: твій хазяїн. Ті, кого я супроводжую, не хазяї для мене. Це мої друзі. І повірте, навіть серед вас, людей, у них ніколи не буде друга вірнішого і самовідданішого, як я.

      Дуже вас прошу, люди: побачивши сліпого з поводирем(ну, з таким як я), поводьте себе якомога спокійніше і тихіше, не відволікайте нас із людиною, не доводьте до біди. Домовились?» 

      «Я народився в конюшні. Перше, що я пам’ятаю, це відчуття тепла під боком матері. Потім пам’ятаю, що я завжди відчував голод… Дуже мені неприємно згадувати моє раннє дитинство!

Хазяїн моєї матері був молочарем. Моє перше знайомство із ним було таким:  він дав мені такого стусана, що я відлетів до протилежної стіни. Матір дуже страждала від побоїв: часто все її тіло нило, та вона все ж любила хазяїна і не хотіла від нього йти. Дивно подумати, скільки на світі є людей жорстоких без видимої причини!»

«Давайте-но роздивимося пораненого песика. Всі хлопчики оточили мене. Я не звик до хлопчиків і з деяким острахом чекав, що зі мною буде. Та скоро я побачив, що вони гарно уміють поводитися із собаками і що вони добрі, лагідні хлопчики. Мені було дивно чути, як вони називали мене «добрим песиком», голублячи мене. Досі мене так ніхто не називав.

          «Вчитися читати абсолютно ні до чого, коли м'ясо і так пахне за версту. Тим не менш (якщо ви проживаєте в Москві, і хоч які-небудь мізки у вас в голові є), ви волею-неволею навчитеся грамоті, притому без усяких курсів. Із сорока тисяч московських псів хіба вже якийсь досконалий ідіот не зуміє скласти з літер слово "ковбаса".

  «Протягом тижня пес зжер стільки ж, скільки в півтора останніх голодних місяця на вулиці. Ну, звичайно, тільки по вазі. Про якість їжі у Пилипа Пилиповича і говорити не доводилося. Якщо навіть не брати до увагу того, що щодня Дар'єю Петрівною закуповувалася купа обрізків на смоленському ринку на 18 копійок, досить згадати обіди в 7 годин вечора в їдальні, на яких пес був присутній, незважаючи на протести витонченої зіни. Під час цих обідів Пилип Пилипович остаточно отримав звання божества».

«Та хіба тільки розум визначає становище собаки серед своїх співбратів? На жаль, ні. Хоч собака і був розумний, одначе в нього не все було як слід.

Щоправда, він народився від породистих батьків, сетерів з довгим родоводом. Та річ у тому, що пес  при всіх достоїнствах мав велику ваду, яка згодом дуже позначилася на його долі: хоч він був із породи шотландських сетерів (сетер-гордон), але масть виявилася зовсім не типовою — ось у чому сіль. Якийсь далекий-далекий предок узяв ото й вискочив у Бімі: батьки — гордони, а він — породи альбінос».

«Коли винесли носилки і клацнув замок, він ліг біля дверей, витяг передні лапи, а голову поклав на підлогу, вивернувши її на бік: так собаки лягають, коли їм боляче або тужно; вони й помирають найчастіше у такій позі.

Але пес не помер від туги, як той собака-поводир, що прожив із сліпим чоловіком багато років. Той ліг коло могили хазяїна, відмовився від їжі, яку приносили на кладовище доброчинці, а на п'ятий день, коли зійшло сонце, він помер. І це бувальщина, а не вигадка. Знаючи незвичайну собачу відданість і любов, не кожен мисливець скаже про собаку: "Здох", він завжди скаже: "Помер".

.   Можливі підказки: фото обкладинок книг.

    та інші

1. Якщо хазяї дбають про свого собаку, то завдяки цьому предмету можна дізнатися координати хазяїв собаки, яка загубилася.

2. У скриньці знаходиться те, за допомогою чого Лора, героїня книги Маршала Саундерса «Красень Джо, або Історія собаки, розказана ним самим», розборонила собак, що ладні були роздерти один одного.

3. У скриньці те, за допомогою чого звичайного пса перетворили на страхітливу потвору – породження пекла.  

4. У чорній скриньці те, заради чого Мерзела Д’яволь викрала 15 цуценят далматинів з будинку своїх знайомих.

5. У скриньці фото собаки. Собаки цієї породи частіше за все бувають поводирями для незрячих.

Локація «Реконструкція»

З окремих фрагментів прочитаних творів скласти текст. Назвати автора і назву твору. (Надруковані уривки з творів заздалегідь розрізані на окремі фрагменти)

1. Собака-поводир Трісон називав свого хазяїна (підопічний)
2. Собака Фукусіма осліпла (під час пожежі)
3. Книга Михайла Самарського про собаку-поводиря Трісона називається («Райдуга для друга»)
4. М. Самарський свою книгу «Фукусіма, або Історія собачої дружби» присвятив (рятувальникам)
5. Кличку «Муму» собака отримала тому, що (її хазяїн був німий)
6. Дженкінс, хазяїн Джоя, відрубав цуценяті вуха і хвоста за те, що ( Джой його вкусив, захищаючись від побиття)
7. «Собака Баскервілів» за жанром (детектив)
8. Автор твору «Собака Баскервілів» (Конан Дойл)
9. Про трагічну долю Муму розповів письменник (Іван Тургєнєв)
10.  Мерзела Д’яволь хотіла собі пошити (шубу зі шкур далматинців)
11.  Для Білого Ікла людина (практично бог)
12.  Порода Білого Ікла (напівсобака, напіввовк)
13.  Автор твору «Біле Ікло (Джек Лондон)
14. Автор твору «Білий Бім Чорне Вухо (Д. Троєпольський)
15.  «101 далматинець» написав (Доді Сміт)
16.  Механічний собака – один із персонажів твору Рея Бредбері (4510 за Фаренгейтом»)
17.  Повна назва книги М. Самарського «Фукусіма, або… ( Історія собачої дружби»)
18.  Письменник Херріот Джеймс мав ще одну професію – (ветеринар)
19.  В основі оповідань Х. Джеймса випадки з його (ветеринарної практики)
20.  «Собаче серце» - це твір (М. Булгакова)
21.  Хірургічне втручання перетворює собаку на людину в творі («Собаче серце» М. Булгакова)
22.  Ім’я собаки, яка змусила свого нового хазяїна цілий день просидіти на столі, (Снап)
23.  Історію про Снапа розповів письменник (Е. Сетон-Томпсон)
24.  Порода Снапа (бультер’єр)
25.  Собака, яка безпомилково впізнавала 2 букви алфавіту, є персонажем роману (Жуля Верна «15-річний капітан»)
26.  А. Чехов в однойменному оповіданні назвав хамелеоном людину чи собаку? (Людину)
27. Повість Конан Дойла про собаку-примару має назву («Собака Баскервілів»)
28.  «Дай, друг, на счастье лапу мне!

   Такую лапу не видал я сроду» - це цитата із вірша («Собаці Качалова» С. Єсеніна)

29.  Від кого Біле Ікло відчув турботу, любов і тепло: від Красеня Сміта чи від Вілдона? (Від Вілдона)
30.  Завдяку чому і кому Біле Ікло перетворився на відданого собаку? (Завдяки любові і турботі Вілдона)
31.  В яких творах герой-собака має кличку Дінго? («Дикий собака Дінго» Рувіма Фраєрмана, «15-річний капітан» Жуля Верна)
32.  Джеймс Херріот став ветеринаром, тому що (дуже любив собак)
33.  Негрів із судна «Вальдек» врятували завдяки (собаці Дінго)

P.S. Питань може бути значно більше, залежно від того, які саме твори прочитали учні. Порядок запитань теж може бути іншим, це лише зразок.

Локація «Конструкторське бюро»

Так виглядали наші нагороди учасникам квесту