Літературно-історична композиція «ПАМ’ЯТАЄМО. ПЕРЕМАГАЄМО»

до Дня визволення України від німецько-фашистських загарбників

Мета заходу: вшанувати героїзм визволителів України, розкрити сторінки окупації та визволення Києва, через документальні свідчення, поезію і пам’ять поколінь показати незламність українського духу.

Оформлення сцени:прапор України, свічки пам’яті, стенд із фото Києва 1941–1944 років, портрети поетів і героїв, книжкова виставка.

 Фонова музика: українська антифашистська пісня "Ой, Дніпро, Дніпро!" (1941)

https://www.youtube.com/watch?v=Bgs647ltqvI&list=PLHF6Br2V97TJAURgLwgYNEPowiCtI12Zx&index=1

 гурт Made in Ukraine Смуглянка вер 2 0 Ukraine, 2014

https://www.youtube.com/watch?v=faYhLrIBssU&list=RDfaYhLrIBssU&start_radio=1

На екрані — слайди: Київ у роки війни, визволення столиці, пам’ятники та архівні фото; відео «Трагедія Бабиного Яру: історія злочину»

https://www.youtube.com/watch?v=vbW2jlsZpfM 

На зміну нацистським окупантам прийшов радянський терор. Урок історії про визволення Києва

 https://www.youtube.com/watch?v=cljxa9uD20w

 «Визволення Києва (1943) — Київська стратегічна наступальна операція. Форсування Дніпра»

https://www.youtube.com/watch?v=Wc8zYgSQdfM&t=403s

ХІД ЗАХОДУ

Відео «Початок війни»

Викладач 1:Доброго дня всім! Сьогодні ми з вами зібрались, щоб згадати одну з ключових сторінок в історії нашого міста — визволення Києва від нацистських загарбників. Це не просто урок історії — це наш обов’язок перед пам’яттю тих, хто боровся, страждав і віддав життя за свободу нашої землі. Це день нашої вдячності героям, які віддали життя за мир і свободу.

Ми спробуємо уявити ті буремні дні, прожити їх разом із мешканцями Києва, подумати над тим, що означає пам’ять сьогодні. Війна змінила все — долі, міста, людську свідомість. Та не змінила одного — любові до України.

Викладач  2 "Київ перебував під нацистською окупацією 778 днів і ночей – від 19 вересня 1941 року до 6 листопада 1943 року. Ці дві дати – початок і кінець – стали синонімами трагедії і надії."

Упродовж заходу ми згадаємо:

1.           окупацію Києва,
2.           життя міста під гнітом окупації,
3.           визволення — і, нарешті,
4.           пам’ять через пам’ятники та символи.

Цікавий історичний факт:Німецьке командування вважало Київ настільки важливою ціллю, що включило його в план «Барбаросса» як один із трьох головних стратегічних напрямків (поряд із Ленінградом та Москвою). Проте, у вересні 1941 року, Адольф Гітлер особисто наказав групі армій «Центр» повернути частину військ на південь, щоб оточити радянські війська під Києвом, що призвело до найбільшого в історії оточення та захоплення міста.

Ведуча 1 П-21: Київ у вогні війни

(На екрані — кадри палаючого Хрещатика, руїни міста.)

Зранку 22 червня киян розбудили перші бомбардування міста, яке майже не припинялось до самого відступу радянських військ.

Під першими вибухами постраждали військове училище на Печерську, завод «Більшовик», електростанції, авіазавод №13, центральний залізничний вокзал, військові аеродроми Бориспіль, Гоголів, Гостомель, Жуляни, київський аеропорт у Броварах.

Битва за Київ 1941: найбільше оточення армії в історії https://www.youtube.com/watch?v=Lz1pDPacePM

На зміну нацистським окупантам прийшов радянський терор. Урок історії про визволення Києва

 https://www.youtube.com/watch?v=cljxa9uD20w

Ведуча 1 П-21: Оборона Києва, яка тривала 72 дні залишила місто майже в руїнах, проте найтяжчого удару по унікальній столичній архітектурі завдали захисники міста — радянські війська ти диверсанти.

Коли стало зрозуміло, що втримати Київ не вдасться, радянські мінери за вказівкою з Москви почали закладати вибухівку в найкращі будівлі на Хрещатику, Прорізній, Інститутській, Лютеранській та багатьох інших вулицях.

19 вересня 1941 року німецькі війська увійшли до Києва. Уже через тиждень вибухи охопили центр міста — були підірвали урядові будівлі, Хрещатик і квартали навколо.

Документальне свідчення (щоденник киянки Ганни К.): «Місто в диму. Хрещатик горить. Люди біжать з клунками, рятують дітей...»

Слайд “Окупація Києва”

Викладач 1 Підриви Хрещатика та прилеглих будівель проводили радянські сапери ще до вступу німців, які були продовжені пізніше за допомогою радіокерованих фугасів. Це була нова тактика "випаленої землі", що спричинила першу хвилю масових жертв серед цивільного населення Києва, яке розмістилося у цих будинках. Внаслідок мінування радянськими диверсантами було зруйновано 324 споруди, загинуло багато німецьких солдат, що стало підставою  для німецької пропаганди, яка звинуватила у цьому євреїв, що стало одним із приводів для трагедії Бабиного Яру вже через кілька днів (29-30 вересня).

Викладач 2 Цікавий історичний факт: (Перший Хмарочос) Будинок Гінзбурга, зруйнований внаслідок вибухів, мав 12 поверхів і був найвищою житловою будівлею у Російській імперії та УРСР. На його місці після війни було збудовано готель «Москва» (нині — «Україна»), який частково повторює його функцію — домінувати на площі, але має абсолютно інший архітектурний стиль. Масштаб руйнувань на Хрещатику був настільки великий, що після звільнення Києва деякі архітектори пропонували залишити центр міста як меморіал на згадку про війну, а новий адміністративний центр будувати в районі колишньої площі Перемоги. Ця ідея не була реалізована. Підрив радянськими диверсантами  (за версією досліджень) або за радянською версією німецькими військами Успенського собору - найдавнішої пам'ятки  з унікальними фресками та артефактами.

Ведучий 2 (П-21): Почнемо з першої частини — окупація Києва. У вересні 1941 року Київ опинився в епіцентрі однієї з найжахливіших фаз війни. Під натиском ворога місто було оточене. Почалися бої, обстріли, вулицями пролягали марші військ, у повітрі — страх і тривога. А далі — темні дні окупації, коли життя міста повернулося зверх ногами.

Викладач : Окупаційна влада відразу запустила свою пропагандистську газету 'Українське слово' і намагалася створити ілюзію «нормального» життя. Однак економіка фактично зводилася до "базарів" – обміну останніми цінностями на їжу. Головною валютою ставали сіль, сірники та хліб, випечений з найменш придатних інгредієнтів.

Ведуча1: Дніпровська військова флотилія — це одне з важливих водних формувань Радянського військово‑морського флоту, яке діяло на Дніпрі та суміжних річках. Її судна й особовий склад брали участь у бойових діях Другої світової війни.

 Ведучий 2 У вересні 1943 року флотилія допомагала радянським військам у форсуванні Дніпра, в перевезенні вантажів і сил через річку, що було критично важливо для успіху визволення Києва. За бої у Другій світовій війні вона отримала орден Червоного Прапора та орден Ушакова 1-го ступеня. Після війни флотилія була розформована.

Ведуча 1: Пам'ятники — це символи болю і, водночас, глибокої пам’яті.

Пам'ятник бійцям флотилії зараз стоїть у Парку моряків на Рибальському півострові. 

Слово для розповіді надаємо представникам групи П-21

Слайд  “Київ у роки окупації”

Відео

Ведуча 1 П-22: Перенесімося в ті тяжкі роки. Зазирнімо в обличчя тієї епохи, щоб зрозуміти, що відбувалося з мешканцями, які опинилися в полоні обставин, не здатних вплинути на хід подій.
Київ під окупацією — це не просто територія під владою ворога.
Це — голод, страх, репресії, примусова праця, злидні, втрати.
 

Ведучий 2: У Києві запанував так званий “новий порядок”: розстріли, облави, заборона українського друку, вивезення молоді до Німеччини. Особливо страшною стала трагедія Бабиного Яру — понад 100 тисяч розстріляних. Але також — підпільна боротьба, надія, пам’ять і людська гідність, яка навіть у найтемніші часи не згасала.

Викладач 2 Масові розстріли в Бабиному Яру розпочалися 29-30 вересня 1941 року. За лише два дні тут було вбито понад 33 тисячі київських євреїв. Це був один із наймасштабніших і найшвидших актів Голокосту у Східній Європі.

Відео https://www.youtube.com/watch?v=vbW2jlsZpfM 

Слайд Київ під “новим порядком”

Ведуча 1: Життя в місті було важким. Люди стояли в чергах за водою, грілися в підвалах, пекли хліб із лушпиння картоплі. Учителі та студенти таємно навчали дітей.

Документальне свідчення (лист медсестри Марії С.): «У нашому шпиталі лежали й німці, і наші партизани під іншими іменами. Ми ночами перев’язували їх, боялися, але не зрадили жодного.»

Ведучий 2: У багатьох навчальних закладах Києва діяли підпільні групи.

Учителі та учні збирали інформацію для партизан, передавали продовольство.

Педагоги, лікарі, залізничники, будівельники — усі працювали на Перемогу.

Ведуча 1: Сирецький концтабір був створений окупаційною владою Німеччини навесні‑влітку 1942 року. Розташовувався на північному заході Києва — у межах житлових кварталів сучасних вулиць Парково‑Сирецької, Ризької. Утримували там різних ув’язнених: військовополонених, цивільних, людей за рішенням гестапо — підозрюваних у спротиві, “ворогів Райху”.

Ведучий 2: Табір складався з бараків або землянкових укриттів, був обнесений високим парканом із колючого дроту, з зонами охорони. За даними Надзвичайної державної комісії після визволення Києва, у грудні 1942 в таборі було до ~2000 ув’язнених, у 1943 — близько 1500.

  Ведуча 1: Загальна кількість загиблих — понад 25 тисяч, згодом уточнено —    понад 29 тисяч. У 1991 році на перехресті вулиць Парково‑Сирецької (Шамрила) і Ризької встановлено пам’ятний знак в’язням табору. 1999 році встановлено ще один пам’ятний знак на місці розстрілів в’язнів.

Викладач1 :  Саме у Сирецькому концтаборі в 1943 році нацисти сформували т. зв. "Бригаду смертників" (Sonderkommando 1005). Це були в'язні, яких під загрозою смерті змушували викопувати та спалювати трупи жертв Бабиного Яру, щоб приховати сліди злочинів. 19 серпня 1943 року 329 в'язнів табору здійснили відчайдушну втечу, але лише 15 із них змогли вижити і розповісти світові про цю таємницю

Слайд «Олена Теліга — символ нескореної України»

Ведучий 2: Восени 1941 року до Києва повернулася поетеса Олена Теліга. Олена Іванівна Теліга — видатна українська поетеса, публіцистка і діячка ОУН, яка під час Другої світової війни зробила важливий внесок у національно‑культурний спротив.

Ведуча 1:  Олена Теліга добровільно повернулася до окупованого Києва з еміграції в надії на відродження національної культури. Під час війни приєдналась до Організації Українських Націоналістів, займалась гуртуванням літераторів, які прагнули зберегти українське слово в умовах окупації, відмовлялась від проросійсько-радянських ідеологічних впливів, у своїй роботі обрала чисто українську позицію. Вона свідомо залишилася в Києві, коли почалиcя арешти.

На екрані — портрет Олени Теліги

Захист презентації здобувачкою  освіти групи П-22 Борисенко Олександрою

Вірш Олени Теліги “Сучасникам”:

Студент(кa) 1"Не треба слів! Хай буде тільки діло!
Його роби — спокійний і суворий,
Не плутай душу у горіння тіла,
Сховай свій біль. Зломи раптовий порив".

Студент(кa) 2 Але для мене — у святім союзі:
Душа і тіло, щастя з гострим болем.
Мій біль бринить, зате коли сміюся,
То сміх мій рветься джерелом на волю!
 

Студент(кa) 1 Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може в цьому й є моя сміливість:
Палити серце в хуртовині сніжній,
Купати душу у холодній зливі.
 

Студент(кa) 2 Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, — я тверда й сувора.
О, краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.

Ведуча 1: У лютому 1942 року гестапо заарештувало Олену Телігу разом з чоловіком та іншими учасниками діяльності Організації Українських Націоналістів. Коли її арештували, гестапівці були вражені її гідністю. За легендою, на стіні камери вона залишила напис, який став символом незламності: намалювала тризуб."

Ведучий 2: Їх розстріляли у Бабиному Яру. На місці останнього спочинку Олени Теліги і її соратників, 25 лютого 2017 року встановлено пам’ятник. На постаменті — слова: ‘Пам’ятник Олені Телізі та її соратникам, що загинули за Незалежність України’.

Слайд пам’ятник Олені Телізі

Відео чи слайд селища водників на Трухановому острові

Ведуча 2 П-23 : Навіть в останні дні окупації німці чинили великі злочини. Одним з них є знищення селища водників на Трухановому острові. Поселення існувало до Другої світової війни. Це був робітничий населений пункт, де жили рибалки та працівники річкового порту, також були школа, церква, магазини тощо. Населення становило понад тисячу людей за довоєнним переписом, більшість з них — робітники‑водники, працівники порту, річковики. Нацистами було знищено поселення, спалено всі будинки.

Ведуча 1: На місці цього селища встановлено меморіал: бронзова постать солдата біля розбитого човна, стела з іменами загиблих труханівців і написом: «Тут, на Трухановому острові, знаходилось робітниче поселення водників… Селище знищене фашистами 27 вересня 1943 року».

Ведуча  2: Війна виявила особисту мужність, героїчні вчинки, за які воїни були нагороджені орденами та медалями. «Герой Радянського Союзу» — це найвища відзнака СРСР, почесне звання.

Презентації П-23 та П-24

 Слайд «Операції по визволенню Києва», відеоролик битви за Дніпро

https://www.youtube.com/watch?v=Wc8zYgSQdfM&t=403s

Ведучий 1 П-24 : У серпні 1943 року радянські війська розпочали битву за Дніпро. Бої точилися за кожен кілометр річки. Війська 1-го Українського фронту, частини Червоної армії прориваються через Букринський і Лютізький плацдарми, стають на берег Дніпра.

Ведуча  2:  Головний удар, який мав визволити Київ, був завданий не з Букринського плацдарму, де німці очікували його і підготували оборону, а з меншого – Лютізького плацдарму, що розташовувався північніше. Цей маневр, був здійснений завдяки маскуванню та блискавичній передислокації військ, став ключем до перемоги. Він дозволив обійти основні укріплення ворога."

Ведучий 1 П-24 : Починається звільнення столиці.  Свідчення солдата Миколи Л.: «Ми пливли через Дніпро під кулеметним вогнем. Гинули десятками, але кожен думав про одне — Київ треба визволити.»

 Ведуча  2: 6 листопада 1943 року Київ був звільнений військами 1-го Українського фронту під командуванням генерала Миколи Ватутіна. Місто зустрічало визволителів зі сльозами і хлібом-сіллю. Хоч у місті залишилося лише 180 тисяч із майже мільйона киян.

Викладач 2 : Визволителі побачили лише 3-4% придатного для проживання житла. Вулиці були завалені руїнами, водогін і каналізація не працювали, а запаси продовольства були критично низькими. Першим наказом військового командування стало: відновити роботу пекарень, а також негайно розпочати розчищення доріг та відновлення мостів, щоб забезпечити місто найнеобхіднішим.

Ведучий 1: Очевидець Марія Мельник:

“Я бачила, як у перший день після визволення по Хрещатику йшли солдати Люди падали на коліна, плакали. Київ ожив.”

Відео чи слайд

Визволення Києва означало повернення міста, повернення надії, повернення права на себе.

Ведуча 1 П-24        

Котився грізно невблаганний вал

Святого гніву, помсти і розплати.

І ось він день, коли за перевал

Фашистську нечисть вимели солдати

І воля, воля! – з полум’я боїв

Прийшла на рідні згарища – руїни

Ти не забудеш тих бентежних днів

Моя прекрасна, люба Україно!

  Слайд Поетична сторінка “Україна в огні”

Ведуча 1 П-22 : Серед героїв війни — українські поети Микола Шпак, Юрій Кобилецький, Іван Кулик, Василь Бобинський. Микола Шпак:

 Хай ворог знає: ми живі,

І ми ще скажем слово наше…

Ведучий 2 П-21 : Україно! Велике було нещастя твоє та великі ж і люди твої, діти твої…

Студент 1 — Максим Рильський (киянин)

Не треба сліз! Хай буде твердість криці,

І віра в серці хай не гасне враз.

Бо знов підносить прапор на вітриці

Народ, що не скоривсь у смертний час!

Студентка  2 — Андрій Малишко (киянин, фронтовий кореспондент)

Ми йшли через біль і руїни,

Але у серцях — Україна!

І там, де Дніпро, іде битва,

І Київ знов стане живим.

Студент 3 — Павло Тичина (уривок)

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
1943 р. 16 вересня.

Слайд перед блоком “Пам’ять — пам’ятники”

Ведучий 2 П-22: Минуло багато років, але пам’ять не в’яне, якщо її доглядати.
Пам’ятники в Києві — це не просто каміння чи бронза.
Це художні мови пам’яті, що звертають нас до минулого.

Ведуча 1: Часто ми проходимо повз пам'ятники, не задумуючись, кому вони присвячені.

Слайди ПАМ’ЯТНИКИ

Ведучий 1: «Батьківщина‑Мати»  — монументально‑скульптурна композиція в складі Національного музейно‑меморіального комплексу «Національний музей історії України у Другій світовій війні». Це місце, яке допомагає нам усвідомити глибину травм, перемог і нашої історичної пам’яті. Після здобуття незалежності України комплекс має не тільки історичне, але й національне значення — як місце пам’яті про страждання та героїзм українців у Другій світовій війні.

Ведучий 2: Звук незабутній Перемоги

лунає досі у серцях.

Блиск переможної дороги

Дарує радість у роках.

Героїв мало вже лишилось,

Покрила скроні сивина,

І щастя у серцях з’явилось,

Лише в душі гримить війна.

На грудях ордени, медалі,

В строю їх чутно тихий дзвін.

Ім’я їх в українській долі –

за це їм наш низький уклін.

Хвилина мовчання

https://www.youtube.com/watch?v=Kev6DCXHFxc&list=PLHF6Br2V97TJAURgLwgYNEPowiCtI12Zx&index=6

Викладач1 : І ось ми дійшли до завершення. Але не до кінця — бо пам’ять продовжується далі в нас самих.
Пам’ять — це не просто згадка про минуле.
Це наша відповідальність перед загиблими, перед тими, хто вижив, але ніс біль у серці.

Пісня «Степом»https://www.youtube.com/watch?v=igPioli_ydE

 Викладач1 : Сьогодні Україна знову боронить свою землю. Наші воїни продовжують справу тих, хто звільняв Київ у 1943-му та в 1944 -му від окупантів. Перемогли ворога тоді , переможемо і тепер! Проводячи паралелі між 1943 та повномаштабним вторгненням військ російської  федерації 2022-2025  роками хочу сказати: «Ті, хто звільняв Київ у 1943-му, боролися за право жити на своїй землі. І сьогодні українські захисники продовжують цю ж місію — місію захисту права нашої нації на існування, гідність і свободу. Річка Дніпро, який був ареною битви у 1943-му, залишається символом нашої незламності."

Викладач 2 : Перемогли нацизм – переможемо рашизм! Наш обов’язок сьогодні – не лише пам’ятати їхній подвиг, але й наповнити його новим сенсом. Пам’ять — це не архів. Пам’ять — це наша воля до боротьби. Ми пам'ятаємо, хто звільнив нашу землю тоді, і ми перемагаємо, захищаючи її сьогодні. Боротьба за Україну — це безперервний процес.

Слава Україні! Героям Слава!

Дякуємо усім за увагу і за те, що пам’ятаєте.

https://www.youtube.com/watch?v=UzWWDieXrGE