Літературно-музична композиція до Дня пам’яті та примирення

Літературно-музична композиція до Дня пам’яті та примирення.

    Вед.1.День Перемоги! День Перемоги!

Іде по країні весна.

Дев’ятого травня! Дев’ятого травня!

Війна закінчилась страшна.

    Вед.2.Через війну вели усі дороги,

Через біду, пекельний страх

Щоб квітло сонцем свято Перемоги

І радістю світилося в очах.

   Вед.1  Хай пісня лине в синь небес крилато,

У мирне небо хай зліта салют!

День Перемоги – це найкраще свято!

І на землі хай в мирі всі живуть!

Пісня «Перемога, свята Перемога» 

Вед.2. Війна. За цим коротким і страшним словом – згарища, запеклі бої, зруйновані міста і села, зриті бомбами квітучі сади і лани, сльози матерів і дітей. Друга світова війна – це мільйони людських життів, відданих у кривавій боротьбі з ворогом. Наша країна втратила у цьому пеклі кожного другого громадянина. 10 мільйонів українців загинуло у цій війні!

Вед.1. На нашу землю війна прийшла раннім світанком 22 червня 1941 року. Тієї пам’ятної червневої пори випускники 1941 року танцювали свої останні шкільний вальс і не знали, що через декілька хвилин о 4-ій годині ранку 22 червня їх поглине кривавий танок, що триватиме 1418 днів і ночей.

Уч.  Все починалося з грому небесного,                       

       Такого жорстокого, такого нечесного,

       Із ненависного, злісного грому,

       Який на світанку вигнав із дому…

       І мама, мовчазно-бліда, як стіна…

       І тато поволеньки кажуть: «Війна»…

(Звучить тиха музика, на зміну якій приходять звуки війни(сирена, кулеметні черги, вибухи). На сцену виходять двоє учнів:

Хлопець:  - Не пускали мене воювати

Яблуневі, вишневі сади,

Не хотіла і мати пускати,

Але тихо сказала:

Дівчина: - Іди…

Хлопець: - Подивилась у вічі:

Дівчина: - Бо треба…

Хлопець: - Вже на вході грізно гуло,

І, як хмара вечірнього неба,

Серед поля лежало село.

Причувалися стогони і дзвони,

Що віщують навалу біди.

При дорозі джерельце бездонне

Стукотіло , як серце:

Дівчина: - Іди…

Хлопець: - На шляху шикувались солдати ,

На травиці - сльози чи роса…

І стояла на вигоні мати,

А за нею – поля і небеса.

Пісня  «Синий платочек»     

Вед.2. Як тільки ворог ступив на українську землю, мільйони піднялись, щоб дати йому опір. Сотні тисяч матерів проводжали своїх синів на фронт. Ішли поети, талановита молодь, вчорашні школярі і школярки, але не всім судилося повернутися до власної оселі.

Вірш (входять мати, на голові – хустина)

Помилуй його,куле обмини…                       

Невже тобі так хочеться убити?

Він молодий, не має ще жони

Лиш Батьківщину вміє він любити

Та батька, матір…Батько на війні –

Обом повоювати довелось…

Ти пролети, свинцева, по стерні

Зітни при стежці сонях чи колосся.

Ну зачекай…Помилуй…Він іще

Зустріне у житті свою кохану.

Не обминеш, то розсічи плече,

Він у шпиталі вигоїть ту рану…

А куля пролетіла навпрошки,

Не слухала вмолянь моїх, проклята,

І в саме серце влучила – таки

Ще юного, безвусого солдата…

Пісня 

Вед.1.Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони…Загиблим не болить…У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан,  у рідних  і близьких, душі яких простріляні похоронками, у раю посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

Спинись, проклятий супостате,                
На світ ввостаннє подивись:
За тіло матері розп’яте
Сини на пару піднялись!
У бій за наші ниви,
За ясний сміх дитячий,
За юний спів щасливий,
За славний труд гарячий.
Вперед, полки суворі,
Під прапором свободи,
За наші ясні зорі,
За наші тихі води. 

Сонце палило нестерпно,
Гнулось садове гілля:
Падали яблука в серпень,
Глухо стогнала земля.
Рвали снаряди їй груди,
Всюди гриміла війна,
Падали скошені люди.
Їх не щадила війна.

Бій розгортався лютий,
Кулі, наче град.
Тихо, вітри і люди, Тихо, вітри і люди.
Впав у траву солдат.
Вдарило хлопця в груди,
Вибухнув поруч снаряд.
Тихо, вітри і люди, Тихо, вітри і люди.
Вмер молодий солдат.
Мати довіку буде
Сина свого виглядать.
Тихо, вітри і люди, Тихо, вітри і люди.
Син її – той солдат.
Нам тих розлук не забути,
Мир нам повік врятувать.
Тихо, вітри і люди, Тихо, вітри і люди.
Спить під зорею солдат.
Поки сонце ясне угріє,
Й коли життя дає нам воно,
Біль нам вічний, він не постаріє.
Не кажіть: була війна давно!

Пісня «А пам’ять жива»

Вед.2. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті.
 

Ми пам’ятаєш, хто в лиху добу

В броні важкій віддав останні сили

Ми зараз квіти і терпку журбу

Приносим на заслужені могили.

Вед.1. - Право покласти квіти на братську могилу надається учням ……

(під музику “Журавлі”діти виносять корзину з квітами із залу)

Вед.2.У війни не жіноче обличчя…Адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, ходили у розвідку, виконували важку чоловічу роботу в пилу ворога.

Вірш: «Дівчина в сірій шинелі                         Карина Т. 4 кл.

В куцих,простих чобітках

Йшла, де зривалися шрапнелі,

Йшла з автоматом в руках

Дівчина в бої йшла крізь ночі,

З калюж умивалась дощем,

Їм бачились коси дівочі

Під грізним гарматним вогнем

Недобрії очі лякали,

І танків боялись в бою.

Але, як мужчини, вмирали,

Землю обнявши свою.

Вед.1. Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Вед.2.Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, на жаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам’ять вшанувать мовчанням.

( Хвилина мовчання. Метроном)

Вед.1.Сьогодні з великою вдячністю і любов'ю згадуємо вас, солдатські вдови і матері. Паморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшки на ваших обличчях, але серця залишилися молодими і свято бережуть пам'ять про останні хвилини перед розлукою. Рани війни озиваються в серцях дітей та онуків, дружин та матерів загиблих. Рани війни болять у нас всіх і досі. Ми низько схиляємо голови перед вами, матері наші, солдатські вдови. Бо ви були для дітей і за батька, і за матір.

А скільки ж їх таких,
В яких війна любов украла,
Що як лебідка, протягом десятиліть
Коханого з фронтів чекала...
Солдатські вдови, туга і печаль...
Ідуть у вічність, щоб зустрітись з милим.
Їх треба неодмінно пам’ятать!
Давайте в знак пошани голови прихилим..

( мелодія пісні «Журавка»)

Вед.2 У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.


Одержала звістку матуся,
Що син її впав за Дністром.
Поїхала мати до сина
В далекі світи із села
І білу пшеничну хлібину,
і шитий рушник привезла.
Спинилась вона над водою,
На скелі Дністровій крутій:
Могила його під горою
І писаний камінь на ній.
Заплакала: "Сину, мій сину,
Як довго до тебе я йшла..."
Могилу, неначе дитину,
Руками вона обняла.
А річка шуміла невпинно,
І тихо шуміла трава,
І тільки червона калина
Тремтіла, неначе дива.
А мати стоїть на колінах,
І пальці торкають граніт,
І поруч моя Україна
В скорботі із нею стоїть.

Вед.1. Невблаганно біжить час, забираючи  в небуття сивочолих ветеранів. І лише пам'ять  повертатиме нас у ті страшні роки . а пам’ятати ми зобов’язані, щоб не пролилося більше крові, щоб не повторилася війна.

Вед.2. В знак нашої пам’яті просимо всіх присутніх  покласти квіти до обеліска.

Вед.1. Струменіє тепле сонячне проміння –                                                                          Хай буде мир на зболеній землі!                                                                                              Простує гордо наше покоління,                                                                                                         І линуть у безсмертя журавлі…

Вед.2. Ще раз вітаємо всіх з Днем Перемоги!