Літературно-музична композиція "Гумористичний калейдоскоп"

Тема.  Гумористичний калейдоскоп

Мета: поглибити й розширити знання учнів про роль гумору в житті українців, розвивати творчі здібності учнів, сприяти формуванню духовно багатої особистості.

Ведучий 1.  Добрий вечір…А що це означає?

Ведучий 2.  Значить день був по-доброму початий,

                     Значить день був по-доброму прожитий

                     І помножений  на щасливі дні…

Ведучий 1. Забудемо все смутне, пробачимо всі образи. Сьогодні ми будемо    відпочивати й веселитися!

Ведучий 2. Про те, що таке сміх і що він робить із людиною, було відомо ще в часи правління Соломона… «Веселе серце благотворне,як ліки, а сумовитий дух сушить кістки»,- так писав у своїй Книзі Премудрості правитель.

Ведучий 1 . Сучасні медики говорять, що посмішка підвищує гемоглобін крові, знижує тиск…

Ведучий 2. Одна посмішка продовжує життя на п’ять хвилин!Посміхнулися? Чудово! Адже навіть царівна Несміяна, як ви пам’ятаєте, врешті-решт посміхнулася. Правда, комусь це коштувало півцарства!

Ведучий 1. Щоб добра, привітна посмішка, так само,  як і веселий, життєрадісний сміх, супроводжувала нас завжди й усюди, треба вчитися радіти життю. А побачити смішне, виявляється, можна навіть у тім, що здавалося смутним. Як добре живеться тому, хто вміє посміятися із себе! Така  людина – невдала мішень для жартів!

Ведучий 2. Хто позбавлений почуття гумору, той уразливий. Невинний жарт він може сприйняти як образу. Але, я впевнений, серед нас таких немає!

Відео жартівливе

Ведучий 1.  Усмішка і сміх – це ворота, через які в людину може потрапити багато хорошого. Учені довели, що сміх збуджує центри позитивних емоцій, створює хороший настрій, допомагає жити, вчитися й працювати.

Ведучий  2. Щоб засміятись, людині потрібно напружити 17 м’язів, а щоб насупитися – аж 43! Тому веселим і усміхненим бути легше, чи не так?

Гумореска Павла Глазового "Як вареники варили кум і я"

Танець

 Ведучий 1. Зовсім інакше звучить сміх народу, коли людина хороша, чесна, але в чомусь помилилася. Тоді той сміх – доброзичливий, товариський, що допомагає людині зрозуміти помилку й виправити її.

Ведучий 2. Коли людина сміється – вона здолає усі труднощі, усі негаразди. Китайський філософ Конфуцій сказав: «Скаржитися на неприємну річ – це подвоювати зло; сміятися з неї – це нищити його».

Гумореска « Баба в церкві»

Гумореска «Школа»

Ведучий 1. Гумор – це не просто сміх, це – сміхотерапія! Дейл Карнегі, який учив людей мистецтва спілкування та досягнення успіху, склав таку ціну усмішці: вона нічого не коштує, а дає багато.

Ведучий 2. Вона збагачує тих, хто її отримує, і не збіднює тих, хто її дарує. Вона триває лише мить, але пам’ять про неї може лишатися назавжди.

 Гумореска «Йшов автобус на Полтаву» 

Пісня «А мій милий вареничків хоче»

Гумореска «Кумів моціон»

Ведучий 1. Світ сміху – це особливий світ. Це світ, у якому навіть ваші зажурені очі раптом починають сміятися. Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: «Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя».

Ведучий 2. Сміх – один із найсильніших захисників нашого організму від негативної дії стресу, а отже – від багатьох тілесних недуг. Під час сміху в головному мозку людини виділяються гормони щастя (ендорфіни), і ми почуваємося радісно, захищеними від усяких негараздів. Той, хто любить сміятися, хто сприймає життя іронічно, ніколи не захворіє на невроз.

Частівки «Дві Олі»

1.Плаття біле я надіну,

Мимо школи я пройду.

І кому до того діло,

Що я вчителя люблю!!

2.І ти- Оля і я – Оля,

Нещаслива наша доля.

В один день родилися,

В одного влюбилися!!

3.Ходить Вася по селу,

Ходить, посміхається.

Вчора зуби повставляв –

Рот не закривається.

4.Черевички мої

Носи вистрончені,

Не хотілось танцювать –

Самі вискочили.

5.Ти, подруго, не дуй губи,

Ти і так губатая.

Як твій милий мене любить –

Я не винуватая.

6.У криниці є вода –

Нікуди розлитися,

А навкруги такі хлопці –

Ні в кого влюбитися.

7.Олі скажеш про роботу,

Оля зразу в лайку,

На язик же вона грає,

Як на балалайку.

8.Прийшов ледар мене сватать,

Вимага придане,

Ф я йому показала кошеня булане.

9. А із Олею нам горе,

Як на поле : «Ой , болить»

А до хлопців на веснянку

Через все село біжить.

10.Ой ти , Олю, що з тобою?

А я нездорова.

Накрутила кучері,

Вищипала брови.

11. Ми частівки заспівали,

Наш сьогодні ювілей,

Тож ви нам зааплодуйте,

Просимо усіх гостей.

Сценка «Проня»

Кайдашиха. Доброго вечора, Проню! Куди це ти збираєшся?

Проня. Зачекайте. Сідайте. О Господи, чи все в мене на своєму місці? Чи по-модньому? Ой мамо моя, браслєту забула надіти. Не знаю,що мені більше до лиця. Чи мано, чи мантіо? А книжки нема? Коли треба, то як на злість десь дівається!

Кайдашиха. Для кого так чепуришся, краля пансіонська?

Проня. А це мойо дєло. Що вам до цього?

Кайдашиха. По якому це ти балакаєш? Забула, якого роду? Ой , якби ти була моєю невісткою, я б тобі такого прочухана дала!

Проня. Фі , какі ви необразовані. Понятія нікакого нє імєєтє о прілічіях. Я в пансіоні всі науки пройшла. Чула, сьогодні в одному місці збираються інтересні люди.

Кайдашиха. Чи не в 22 ліцеї?

Проня. Ага, у 22.Як там занятно. А які красиві учителі. Я , було, як стрічу їх, то так стривожуся, що цілу ніч не сплю.

Кайдашиха. Ох , той ще ліцей!

Проня. Хороший. Я минулого року туди на ярмарок ходила, Сорочинський! І співала там, і танцювала.

Кайдашиха. Я теж люблю співати. Особливо «Ой на горі два дубки…»

Проня. Голосу нікакого, а все туди же!

Кайдашиха. А дівчата які ж у ліцеї?

Проня. Гарні кралечки. Не такі, звичайно, як я, але й гарні трапляються. А чого б до них вечорами хлопці бігали?

Кайдашиха.То, може, підемо вже?

Проня. А как же…

Ведучий 1. А давні японці, які віками змагалися з тайфунами, вулканами, численними ворогами, із бідністю і горем, не забували повторювати: «У дім, де сміються, приходить щастя». І довели світу, що це – істина!

Ведучий 2. Закликав бути веселим і мудрий Соломон. «Як міль – одягові і черв’як – дереву, так печаль шкодить серцю людини», - застерігав він людей.

Сценка «Про Стецька»

- А кажуть люди, що я дурний! Тю… І я кий це я дурний? Я вже сьомий годок у школу ходжу! А ще кажуть, що в мене не всі вдома! І правда, що не всі. Я ж зараз у школі, а вдома один батько! Якщо хочете знати, то я найкраще вчуся. Не вірите, га? Он, подивіться, одні перші номери! (демонструє розгорнутий щоденник з одиницею) Це не те, що в Уляни! Як не дев’ятий, то десятий, а то й самий останній – дванадцятий! А я - перший!

 (Виходить Уляна)

Що це ти про мене базікаєш? Ба, як запишався!

- А це кажу людям, що ти дівка хоч і файна, та до науки не гожа.

- Так це ж чому?

- А через те, що в твоєму щоденнику вчителі завжди останні місця пишуть. У хвості плетешся!

- У якому ще хвості? Що ти мелеш?

- А подивися! (показує щоденник, де велика червона одиниця) У мене завжди перші. Ага!..

- Ну і правда кажуть, що ти трохи того… Лоб великий, а ума….

- О! Бач! І ти на мій лоб задивилась! Бо й батько мого лоба не минає!

- А як це?

- Хе!.. Як та як… Ото якби тобі твій батько робив таке, як мій мені, то й ти розумнішою була б…

- То що ж він тобі робить?

- Ага, тобі скажи, то й ти захочеш.

-Ну, й не треба. (ображено відійшла)

- Гарна дівка… Пожалію вже. Так і буть. (смикає за рукав) Слухай!

- Ну-ну…

- Ото як мені наука в голову не лізе, то він мене лінійкою, та по лобі, та раз, та два!.. Та поміж вухами. Геть і лінійку, бувало, поб’є! Бач, (стукає по лобі) крепший за мої штани!

- А до чого ж тут штани!

- От нетямуща ти, Уляно! А до того, що мій батько каже, що я ото тільки штани протирати в школу ходжу. І скільки то я їх протер за сім років?

- А ти полічи!

- І до біса цих пальців (рахує). Позаплутувалися…

- Ну що? Полічив?

- Мовчи, саме щитаю!

- То й мовчу!

- І мовчи! Сім!

- А чого це сім?

- Бо казали батько, що в мене сім п’ятниць на тиждень, а на кожну п’ятницю він мені нові штани купляє.

- То це треба аж за сім літ!

- Яких ще літ? Літом – канікули! Я літом, щоб ти знала, в штанах не ходжу, в а в шортах. А на ставку пузо грію взагалі - в плавках!

- Ну ти й правда, розум!...

- А ти думала… Хе!..

- От і думала, що ти дурний!

- Я дурний?!

- Ти дурний!

- Я дурний?

- Ти дурний…

(тікають зі сцени)

(Виконуються жартівливі народні пісні)

Сценка «Весілля в Малинівці»

 Ведучий 1.Де немає сміху – там немає надії на оновлення. Де немає сарказму – там немає справжньої любові до людства. Тож давайте сміятися! Хай сміх освітлює обличчя, висміює неправду.

Ведучий 2. Гумор – добрий сміх. Він перейнятий приязню й любов’ю до людей. Жарт, дотепне слово часто впливають ефективніше, ніж будь-які повчання. А як корисно і важливо вміти посміятися із себе! Той сміх, що не ображає, а виліковує, - виховує людину.

Гумореска П. Глазового « Як мій кум був моржем»

Ведучий 1. Українські усмішки розширюють уявлення про духовну культуру нашого народу, несуть невичерпний заряд оптимізму, хорошого настрою!

Ведучий 2. Людські слабкості, побутові негаразди, відхилення від здорового глузду , вади характеру супроводжуються сміхом, що має багаго нюансів – від доброзичливої жартівливої усмішки до засудження вчинку.

Пісня «Ти ж мене підманула»

 Сценка за повістю «Кайдашева сім′я» .

 ( Хлопці у вишиванках і джинсах сидять за ноутбуками).

Автор. Лаврін проворно совав мишкою по килимку, щось вишукуючи в Інтернеті. Карпо ледве володав руками, морщив лоба, неначе сердився на складний IQ-тест. Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити, старший знехотя кидав йому по кілька слів.

Лаврін. Карпе! А кого ти оце будеш сватати? Либонь, перед Семеном тебе батько оженить.

Карпо. Посватаю, кого траплю на сайті знайомств.

Лаврін. Сватай, Карпе, краще дівку з нашого села. Он хоч би Палажка. Кращої од Палажки нема на всі Семигори.

Карпо. Сватай, як тобі треба.

Лаврін. Якби на мене, то я б сватав Палажку. У Палажки брови, як у топ-ціни не має. А що гарна-а-а. Мов намальована у « Фотошопі».

Карпо. Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий , як у баби.

Лаврін. То сватай Хіврю. Хівря доладна, як…як… фотомодель.

Карпо.І вже ж доладна. Ходить так легенько, наче танк їде, а як говорить, то носом, ніби чайником свистить.

Лаврін. То сватай Вівдю. Чим Вівдя негарна? Говорить тонісінько, наче Вітас співає. А тиха, як ягниця.

 Карпо. Ага, тиха, як телиця! Я люблю, щоб дівка була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем і була швидка, як « Інтернет-ОГО».

Лаврін. То бери Химку! Ця як брикне, то й комп заключить і сам перекинешся!!

Карпо. Коли в Химки  очі, як відеокамери, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А як ходить, то такі викрутаси виробляє. Наче  « Феррарі» на треку.

Автор. Карпо докинув таке слівце, що батько в сусідній кімнаті мало зі стільця не впав.

Батько ( за сценою). А чого це ви перестали розсилку реклами робить, та ще й верзете Бог зна що?! Чи то ж можна в таку п′ятницю паскудити язики? Ви ж знаєте , що хто сьогодні буде постити цілий день, той ніколи не потоне і не наловить вірусів з Інтернету.

Карпо. Та в Семигорах нема де і втопитися , бо в ставках старій жабі по коліно.

Батько. Говори, дурню! На все воля Божа.

Карпо. Ну, хіба що плентаючись з базару серед ночі…

Автор. Батько з докором глянув на старшого сина , плюнув і пішов до сусіда зіграти партію в шахи. Охочий до дівчат Лаврін знову поновив розмову.

Лаврін. Карпе-е, то кого ж ти все-таки свататимеш?

Карпо. Одчепись, не грузи мене.

Лаврін. Слухай, брате, сватай Олену Головківну! Олена повновида і кругла, як… супутникова антена. Щоки в неї, мов яблука, зуби- як у рекламі Блендамеду», коса, як канат, сама дівка здорова, як іде- то земля гуде.

Карпо. Гарна, хоч мордою пацюків бий, сама товста, як бодня, а шия - хоч обіддя гни.

Лаврін. Ну, то сватай Одарку Ходаківну!Ця тоненька, як очеретина, гнучка, як тополина, личко маленьке, як комп′ютерна мишка.

Карпо. Ну, ти вже й знайшов!!! «Міс краса» на всі Семигори.! Та в неї лице плоске, як наші ноутбуки; руки, як граблі; сама – як дошка; а як іде, то аж кості торохтять.

Лаврін. Але ж який ти вередливий, братику!! То сватай Хотину Корчаківну  (засміявся).

Карпо. Чи здурів ти, Лавріне? Хотина як вигляне у вікно, то у всьому селі Інтернет пропадає, собаки виютьі побілки глючать!

Лаврін. Ну, то бери Ганну!

Карпо. Авжеж! Оце знайшов - таки бочку! ЇЇ поки обійдеш, то не одного хотдога з′їси! А як іде, то…

Лаврін. Коли я буду вибирати собі дівчину, то візьму гарну, як квіточк4а, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо.

Карпо. Мені аби була робоча, як трактор, проворна, як хороший менеджер, та трохи куслива, як муха в спасівку.

Лаврін. То бери Мотрю, Довбишеву  дочку. Мотря й гарна, і трохи бриклива, і в неї серце з перцем.

Автор. Лаврінові слова запали Карпові в душу. Мотря не виходила йому з голови, наче стояла тут, на екрані монітора, і дивилася на нього. Карпа. Лаврін спостеріг це.

Лаврін. Карпе, а чого це ти витріщив очі на свій ноутбук, як корова на нові ворота?

Автор. Карпо  ніби не чув його слів та все дивився своїми суворими очима на екран…

Ведучий 1. Людський сміх – це зброя, якої бояться всі. Гостра, влучна, та, що б’є, як кажуть, без промаху, просто в око. Так, сміх – це зброя. Гостра, влучна, та, що б′є, як кажуть, без промаху, просто в око. І нам дуже хотілося б, щоб у людей залишилась така зброя – гостре дотепне слово.

Ведучий 2. Отже, усміхніться одне одному й пообіцяйте пам′ятати , що ми – нація, якій притаманно жартувати в будь-якій ситуації, і ніколи не розлучайтесь із усмішкою.

Пісня «Квітуча Україна»