Літературно-музична композиція «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…»

Літературно-музична композиція

«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…»

Звучать 4 рядки із пісні «Думи мої, думи», а потім виходять ведучі.

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

1-й ведучий. Є дні, що непомітно минають або зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами.

 2-й ведучий. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний , як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце.

3-й ведучий. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня.

4-й ведучий. І знову, як щорічно, у цю весняну пору починає Україна день новий із Шевченковим іменем.
1-й читець.

Коли міняли честь неначе крам,
А правду – совість кидали за грати, –
В серцях людей ви спорудили храм,
Якому там повік – віків стояти.

2-й читець.

Коли брехня сідала на престол,
Мовчало все від заходу до сходу, –
Ви осінили праведним хрестом
Безсмертне слово рідного народу.

3-й читець.

Вогонь , запалений Тарасом,

У нашім серці не погас –

Він став над простором і часом

Він будить нас, він кличе нас!

1-й ведучий. Тарас Шевченко… Такий великий, що бути більшим уже не можна. Як Україна. Як світ. Він безсмертний, як саме життя, тому став нашою долею  і заповітом. На сторожі правди, любові й честі стоїть його слово. Його доля – це частка історії Батьківщини.

 

2-й ведучий. Важко сказати, коли нам більше потрібний був Шевченко – чи в минулому столітті, коли в мороці пробивали українці стежки, чи тепер, коли відроджується так нелегко наша Україна? Мабуть, зараз таки більше.

4-й ведучий. У свідомості постійно зринає погляд великих чорних очей Сергія Нігояна, спрямованих у святу душу кожного з нас.

Відео із Сергієм Нігояном, який читає уривок із поеми «Кавказ».

3-й ведучий. Гинуть молоді, такі гарні, такі безстрашні. Небо забирає найкращих, цвіт нації . Героїв нашого часу, воїнів світла і добра, які захищають свою Україну, відстоюють право свого народу на свободу, на вільне життя. Так і хочеться звернутись до Бога словами Шевченка, чи він бачить, із-за хмари наші сльози, горе.

Демонструється відео із Майдану.

 1-й ведучий. Дивуємось і захоплюємося їхньою мужністю. Вони знають, що йдуть на смерть і що можуть загинути  в будь-який момент. Віра, відвага, громадянська мужність, патріотизм до найтоншого нерва – ось що керує ними.

2-й ведучий . Боляче,  важко, нестерпно  усвідомлювати  те,  що дехто  з них вже ніколи не повернеться додому , не пригорне  до своїх  грудей заплакану маму і не стисне у  міцних чоловічих обіймах передчасно посивілого батька; не приголубить свою кохану і ніколи не зможе взяти на руки свою дитину.

4-й читець.

Пливуть човни ,
Гойдає кожну лодь
Людська долоня  тепла і тремтяча.
Човнами править втишений Господь ,
А серце розривається і плаче.
І пече їй рана,  кожна рана у чужого сина.

3-й ведучий. Їхньою кров’ю рясно зросилася українська земля ,  а безсмертні душі полинули у вічність

5-й читець.

Стоїть Майдан братів –– плече в плече,

І разом з ним ридає Україна.

Нехай же вам, Герої, віддає

Святий Петро ключі від того раю,

Де убієнний Ангелом стає.

 

6-й читець.

Бо він –– герой, герої не вмирають,

Герої не вмирають ––  просто йдуть

З Майдану в небо!

Звучить хронометр.

4-й ведучий.  Віримо, що Україна переможе! Недарма стільки смертей.

Недарма стільки сильних і мужніх воїнів поклали власні життя на вівтар свободи нашої Батьківщини.

1-й ведучий. Шевченко теж був розіп’ятий за свою Вітчизну і став безсмертним через неї. Він був національним патріотом, апостолом правди, заступником усіх знедолених. Сила його слова була божественна.

2-й ведучий. І досі Шевченко закликає своїм словом любити рідний край, єднатися, брататися сильному зі слабким.

7-й читець.

Крізь століття

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

 

Лягли шляхи нові, широкі й вольні,

Степи, озера й ріки ожили.

Немає тих доріг, що гнали люд у штольні,

Що кріпаків на панщину вели.

 

Немає тих доріг, де закипілась мука,

Де відчай і журба ходили, мов брати,—

Нові шляхи кладуть твої онуки,

Нове життя прийшло у їх хати.

 

І бачиш ти із канівського схилу,

Як новий день над світом устає,

Як сивий Дніпр свою могутню силу

По жилах дротяних народу віддає;

 

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.

Тебе своїм сучасником звемо.

3-й ведучий. Уже для багатьох поколінь  українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що ми думаємо, ніби все про нього знаємо, все в ньому розуміємо. Та це лише ілюзія.

4-й ведучий. Слово поета росло з рахманного чорнозему пісні і думи, з глибинного кореня народу і первісної чистоти духу. І заяскравіло воно на верховинах світової слави мудрістю пророка й поетичним ясновидством.
Отож нехай звучать Тарасові слова!

1-й ведучий. Нехай говорить він до свого народу напрочуд просто, поетично, про найголовніше, найболючіше: про красу природи і людини, її честь і гідність, про несправедливість, славне минуле, втрачену свободу, яку неодмінно треба повернути, про любов до України, заради якої був готовий на все.
8-й читець.

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю!

2-й ведучий. До глибини душі вражає велика любов Шевченка до України. Тонкий, ніжний лірик, він рідному краєві – справдешньому земному раєві –   присвячує найсокровенніші слова,що йдуть від самого серця.
Виконується пісня на слова Т.Шевченка «Зоре моя вечірняя».

3-й ведучий.  Мати і Україна. Дві великі любові, дві сльозинки великого болю, дві Музи Шевченка. Вони були його мукою і розрадою, піснею й тугою, його безталанням долі.

Звучить вірш Т. Шевченка «У нашім раї на землі».

Звучить вірш Т.Шевченка «Така її доля».

На фоні музики  «Аве Марія».

4-й ведучий. У багатьох Шевченкових  творах  згадується слово Пречиста, тобто Богоматір:

Благословенна в жонах
Святая праведная мати.
Святого сина на землі,
Пошли мені святеє слово,
Святої правди голос новий…
Ти матір Бога на землі.

1-й ведучий. Шевченко був глибоко віруючою людиною. Він звіряв свої слова, думки з Божими. Кобзар творився Шевченком у діалозі з Богом. Молитва була для нього матір'ю усіх чеснот, а життя Ісуса Христа – ідеалом.

2-й ведучий. Він скрізь питає Божого благословення. Бог для – нього джерело правди, справедливості, добра і любові до ближнього. Не можна й сьогодні без хвилювання читати слова Шевченка, де він у своїх щирих молитвах завжди звертається до Бога з великою надією на його опіку.

9-й читець.

 … Поможи нам, ізбави нас

Вражої наруги.

Поборов ти першу силу,

Побори ж і другу,

Ще лютішу!.. Встань же, Боже,

Всую будеш спати,

Од сліз наших одвертатись,

Скорби забувати?

Смирилася душа наша,

Жить тяжко в оковах!

Встань же, Боже, поможи нам

Встань на ката знову.

Смирітеся, молітеся Богу

І згадуйте один другого.

3-й ведучий. У цих рядках звучить докір людям, усім нам, хто не хоче жити за заповітами Ісуса, хто заради користолюбства і лакомства матеріального запропащує душу.

4-й ведучий. Живучи серед людей злобних і лукавих, він щиро молиться і просить Бога, щоб допоміг побороти всяку неправду і несправедливість, просить зглянутися над українським народом і визволити його з неволі.

1-й ведучий. Поет дав розіп’яти себе за народ і Україну, Христос – за людство. Шевченко карався, мучився, але не каявся, хоч знав, що може воскреснути хіба тільки його дух. А воскреслий дух воскресить Україну…

Мені однаково

Малого сліду не покину

На нашій славній Україні,

На нашій –– не своїй землі.

І не пом’яне батько з сином,

Не скаже синові: «Молись.

Молися, сину: за Вкраїну

Його замучили колись».

Мені однаково, чи буде

Той син молитися, чи ні…

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую , збудять…

Ох, не однаково мені.

2-й ведучий.  Кожне покоління українців мало свого Шевченка. До одних він приходив як пророк Єремія, котрий оплакував руїни української гетьманської держави і козацької республіки Запорізька Січ.

3-й ведучий. Інші вбачали в поетові Івана Предтечу, котрий попереджав про страшний час, коли  лукаві злії люди розбудять у вогні окрадену Україну.

4-й ведучий. Ще інші бачили в ньому національного вождя, який з неорганізованої маси творить державну націю. Такий Шевченко наказував: «Вставайте! Кайдани порвіте!»

10-й читець.

Розрита могила

Світе тихий, краю милий,

Моя Україно,

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинеш?

Чи ти рано до схід сонця

Богу не молилась,

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

«Молилася, турбувалась,

День і ніч не спала,

Малих діток доглядала,

Звичаю навчала.

Виростали мої квіти,

Мої добрі діти,

Панувала і я колись

На широкім світі,

Панувала... Ой Богдане!

Нерозумний сину!

Подивись тепер на матір,

На свою Вкраїну,

Що, колишучи, співала

Про свою недолю,

Що, співаючи, ридала,

Виглядала волю.

Ой Богдане, Богданочку,

Якби була знала,

У колисці б задушила,

Під серцем приспала.

Степи мої запродані

Жидові, німоті,

Сини мої на чужині,

На чужій роботі.

Дніпро, брат мій, висихає,

Мене покидає,

І могили мої милі

Москаль розриває...

Нехай риє, розкопує,

Не своє шукає,

А тим часом перевертні

Нехай підростають

Та поможуть москалеві

Господарювати,

Та з матері полатану

Сорочку знімати.

Помагайте, недолюдки,

Матір катувати».

 

Начетверо розкопана,

Розрита могила.

Чого вони там шукали?

Що там схоронили

Старі батьки? Ех, якби-то,

Якби-то найшли те, що там схоронили,

Не плакали б діти, мати не журилась.

1-й ведучий. Не міг пробачити Шевченко Богданові Хмельницькому Переяславської ради, цупких обіймів «старшого брата», в які гетьман так необачно кинув українців, неначе запродав у рабство. Та й образ розритої могили став символом пограбованої України, яку й зараз маємо.

Голос за сценою

На розпутті кобзар сидить

Та на кобзі грає;

Грає кобзар, виспівує,

Вимовля словами,

Як козаки бились з ляхами,

Як відпочивали.

Козацький танець у виконанні хлопців

Голос за сценою

Грає кобзар, виспівує ––

Аж лихо сміється…

«Була колись гетьманщина,

Та вже не вернеться.

Було колись –– панували,

Та більше не будем!

Тії слави козацької

Повік не забудем!»

Виступ хлопців , які читають уривок із поеми «Гайдамаки» ( читання супроводжується  грою на бандурі).

2-й ведучий.  Подорожуючи Україною, Шевченко бачив, як та гинула в неволі, а давня козацька слава жила хіба що в прізвищах родовитих панів. Українці німіють під батогами, «кайданами міняються, правдою торгують» –– ось до якого висновку прийшов поет під час свого перебування на Батьківщині.

3-й ведучий. Тому й пише Тарас послання до всіх поколінь українців, до «мертвих, і живих, і ненароджених земляків». Це було послання в майбутнє. Слова докору, застереження, благання, моління, перестороги й навіть прокляття стосуються кожного.

11-й читець декламує послання «І мертвим, і живим…»(одночасно демонструється відео )

4-й ведучий.  Шевченко універсальний. Немає такої події у недавній і новітній нашій історії, де б він був завжди на місці. Згадаєш голодомор тридцять третього –– і моторошно війне від Кобзаревого рядка «гробокопателі ходили».

Одночасно демонструється документальне відео про голодомор 1933-го року.

12-й читець.

Гробокопателі в селі

Волочать трупи ланцюгами

За царину – і засипають

Без домовини; дні минають,

Минають місяці, село

Навік замовкло, оніміло

І кропивою поросло.

Гробокопателі ходили,

Та й під хатами лягли.

Ніхто не вийде вранці з хати,

Щоб їх, сердешних, поховати,

Під хатами й погнили.

1-й ведучий. Сахнешся тридцять сьомого –– і почуєш прокляття: «Бодай кати їх постинали, отих царів, катів людських».

2-й ведучий. Замислишся над екологічними бідами –– і спливе у пам’яті синівське, уболівальне: «Світе тихий, краю милий, моя Україно, за що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?».

3-й ведучий. Дивлячись на деяких землячків, думаєш Шевченковими словами:

За шмат гнилої ковбаси

У вас хоч матір попроси,

То оддасте…

4-й ведучий. І відразу ж сьогоднішня наука:

Не дуріть самі себе,

Учітеся, читайте,

І чужого научайтесь,

Й свого не цурайтесь,

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

3-й ведучий.  Шевченко завжди сучасний і нагальний, як правда, добро, людяність, щирість, ніжність, мужність, братерство…

4-й ведучий. Магія шевченківського слова незбагненна. Цим словом він врятував народ від німоти. Кожне його слово підтримувало й підтримує волю, патріотичний дух.

2-й ведучий. Тож нехай і в ваші душі впадуть Шевченкові слова, проростуть зернами добра, справедливості, любові, так, як заврунилися вони в душі випускниці 2010-2011 навчальних років нашої школи – Терещук Анастасії , сьогоднішньої студентки Острозької академії . Вслухаймось у  її слова. Демонструється відео

13-й читець.

В минулім часі не кажіть про нього ―

Він з нами нині в майбуття іде!

Його слова ― то нам пересторога

У наших діях і на кожен день.

Якщо вам мова, і земля, й родина,

І пісня українська дорогі ―

Любіть, як він, страждальну Україну,

Як він, ви ненавидьте ворогів.

4-й ведучий. Тарас прийшов у  світ,  коли ще скутий кригою сивів у берегах Дніпро.

1-й ведучий . Березень благословив першу сльозу   немовляти,  що упала Славутичу  на груди і розтопила кригу.

2-й ведучий. Квітень землю уквітчав зеленим рястом і приніс на веселих крилах молодому кріпакові  вистраждану волю.

3-й ведучий. Травень квіти зібрав  зі всієї України, і сльозою скропив, і вірою повив  та встелив Кобзареві останню путь  з Петербурга  до його тихого  й  вічного дому ― на Чернечу гору, що стала  Тарасовою.

Демонструється відео про перепоховання Тараса Шевченка.

Звучить пісня  «Лелеченьки» у виконанні вчителя історії.

4-й ведучий. У Шевченка була Україна. Був Бог. У нього був народ. Україна стала його Голгофою, воля – його характером.

1-й ведучий. Він був розіп’ятий за свою Вітчизну і став безсмертним через неї. Сила його слова була божественною. Цим словом він врятував народ від німоти.

2-й ведучий. Тож читаймо «Кобзар» – нашу національну Біблію, яка не давала і не дасть забути, чиїх батьків чиї ми діти.

3-й ведучий

          Тарасе наш – твої слова нетлінні,

Що в «Кобзарі» лишив ти в спадок нам.
На вольній нашій славній Україні
Звучатимуть як заповіт синам .

1-й ведучий.  Тож прислухаймося до Кобзаревих перлоцвітів, очищаймо душу і тіло вогнем Тарасового слова!

Учні початкових класів  декламують уривки Шевченкових поезій.

 

 1-й читець.

                 Не дуріте самі себе,

            Учітеся, читайте,

            І чужого научайтесь,

            Й свого не цурайтесь.

2-й читець.

                   Бо хто матір забуває,
                                             того Бог карає,
                                             того діти цураються,
                                              в хату не пускають.
3-й читець.  

                   В своїй хаті своя й правда,
                   І сила, і воля.

                                             Нема на світі України,

                                             Немає другого Дніпра.

                                             А ви претеся на чужину

                                             Шукати доброго добра
4-й читець. 

                                            Свою Україну любіть.
                                           Любіть її… Во время люте,
                                           В останню тяжкую минуту
                                           За неї Господа моліть.
5-й читець.

                                            Все розберіть …та й спитайте

                         Тоді себе : що ми?

                         Чиї сини? яких батьків?

                          Ким? За що закуті ?

6-й читець.   

                                            У всякого своя доля

                             І свій шлях широкий :

                            Той мурує, той руйнує,

                            Той неситим оком за край світа зазирає –

                             Чи нема країни ,

                             Щоб загарбать і з собою

                              Взять у домовину …

7-й читець.                         Схаменіться! Будьте люди ,

                            Бо лихо вам буде .

Розкуються незабаром

Заковані люде ,

Настане суд , заговорять

І Дніпро , і гори

8-й читець.

Схаменіться, недолюди,

Діти юродиві!

Подивіться на рай тихий

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну.

9-й читець.

Наша пісня, наша дума                 

Не вмре, не загине…

От де, люди, наша слава,                 

Слава України!

10-й читець.

Обніміться ж, брати мої ,

                           Молю вас, благаю !

11-й читець.  

Борітеся – поборете,                 

Вам Бог помагає !

1-й ведучий. Тож читаймо Шевченка, виконуймо його заповіти. Лише тоді Україна буде такою, про яку мріяв поет і про яку мріємо ми.

14-й читець.

Оживуть степи, озера,

 І не верстовії,

 А вольнії, широкії.

Скрізь шляхи святії

Простеляться: і не найдуть

Шляхів тих владики,

 А раби тими шляхами,

 Без гвалту і крику,

 Позіходяться докупи,

 Раді та веселі.

 І пустиню опанують

Веселії села.

2-й ведучий.

І тепер наш Тарас в кожній хаті,

З нами словом живим розмовляє.

Є в Шевченка народження дата

Дати смерті в Шевченка немає!

3-й  ведучий

Шевченко - наш. Він для усіх століть,

Він – як Ісус Христос для України .

Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть,

І нас  вже не поставлять на коліна.