Літературно-музична композиція "Не зраджуйте пам'яті про війну"

 

Білозерська ЗОШ I-III ступенів № 14

Добропільської міської ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 (присвячена Дню Перемоги)

 

 

Підготували:

класний керівник 7 класу Пічугіна Н. В.

класний керівник 8 класу Борцова О. Ю.

класний керівник 11 класу Рябко С. В.

 

 

 

 

 

 

 

2015 рік.

Мета:

• показати трагічні події другої світової війни, незламний дух захисників своєї землі;
• виховувати любов до історії, до відчайдушного народу;
• викликати інтерес до вивчення минулого нашого народу;
• сприяти вихованню та розвитку патріотичних почуттів, національної гідності;

Форма проведення: літературно-музична композиція.

Місце проведення: актова зала.

Час проведення: 1 година

Орієнтовний вік дітей: 14-17 р.

Обладнання: проектор, екран, комп’ютер, записи музики, мультимедійна

презентація, відеоролики, свічки, бутоньєрки з маків.

Оформлення: плакати з малюнками про війну, повітряні кульки.

Хід заходу

(Звучить пісня Софії Ротару «Весна 45-го года», діти у костюмах танцюють вальс воєнних років)

На сцену виходять учні.

1-й учень

Встеляйте квітами дороги, вже проліски цвітуть, розмай.

В день незабутній Перемоги ми квіти кидаймо під ноги

Бійцям, що мир несли в наш край.

2 –й учень

Сьогодні дата особлива

І людям є радіти з чого:

Весна буяє. Квітів злива

Дев’яте травня! Перемога!

3-й учень

Вітер вічний вогонь гойдає і печаль, і

плач, і сміх…

Всіх полеглих ніхто не знає,

Пам’ятають усіх.

4-й учень.

Ми віддаємо  глибоку шану

І поминаємо в молитві

Тим хто рятуючи державу,

Поліг за нас в жорстокій битві.

 

( слова під мелодію «Весна 45-го года…»)

5-й учень

Весна така – аж серце завмирає…

Земля квітує та звучать пісні.

І свято Перемоги йде по краю,

Найкраще наше свято навесні.

6-й учень

Воно прийшло до нас у сорок п’ятім, через пожежі, смерть, через війну…

В тяжкій борні із ворогом проклятим, щоб зустрічати радісно весну

І жити в мирі, в щасті і любові.

Слово вчителя

Чотири роки! 1418 днів, 34 тисячі годин, 20 мільйонів людей, які загинули. Ви уявляєте собі такі?

- Якщо по кожній з 20 мільйонів людей, які загинули оголосити хвилину мовчання, то країна буде мовчати 3 роки.

20 мільйонів людей – це означає 14 тисяч убитих кожного дня, 10 чоловік кожної хвилини…

7-й учень

Хоча давно вже гул пекельний затих.

Забути – не вистачить змоги…

Зі сплаву геройства і мертвих , й живих

Писалось ім’я  Перемоги

8-й учень

Вже мирних літ немало відшуміло

Відтоді, як скінчилася війна.

Воєнні дні, печалі і тривоги

Минулися, а думка не вмира…

Вітаю всіх зі святом Перемоги –

Народна пам’ять вічна і жива.

 

На сцену виходить хлопчик з фотокарткою в руках. На його фоні позаду йде фотопрезентація про його рідного батька.

Монолог  сина

Мій батько пішов у перший день війни. Листи від нього перестали надходити у вересні 41-го року. Нам сказали, що він зник безвісти. Я буду шукати його все життя. Я буду шукати його все життя…..

 

Пісня у виконанні дівчини «Письмо отца» 

9-й учень

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,

Неначе розпанаханий кинджалом.

Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

І хоч сходи країну з краю в край

Усі роздоли, всі її простори,

-Навряд чи знайдеться десь двір,

Куди не внадилося б ненависне горе.

 

На сцену виходить хлопець, одягнений у військову форму.

Монолог «Солдат повернувся додому живим…» (під. фон «Звук вітру»)

Мама…. Допомогла мені вижити. Нічого особливого вона не робила. Але мама просто була. Там, вдома. І я це знав. І коли було зовсім погано, я уявляв як все буде, коли я повернусь: як я непомітно підійду до хати, мама буде поратися на городі, але відчує і обернеться. Яка вона щаслива буде на моєму весіллі. І як вона буде гратися з онуками. Це допомогло мені вижити. І я приїхав, я повернувся! А нікого немає. Маму розстріляли разом з усіма селянами. На війні був я – а загинула вона. Це несправедливо. Я і тепер іноді уявляю мамине життя після війни. Це допомагає мені жити.

Пісня у виконанні дівчини «Пісня про матір»

10-й учень

Війна далека, але пам’ять близько: на кожнім кроці, в кожнім із сердець.

І голови схиляють низько-низько, бо ж у землі сини, матір, чи отець…

11-й учень

Стоїть солдат у бронзі і граніті

У тихім сквері, в місті і в селі…

Над ними вічна слава у зеніті

І вічна пам’ять по усій землі.

12-й учень

Спинився час, зорить солдат у вічність,

На постаменті, на посту стоїть.

А в пісні цій дитячій – туга і ліричність.

Вона у кожнім серденьку звучить.

На сцену виходить хлопець, одягнений у військову форму.

Сценка «Пам’ятник невідомому солдату»

Стою у самому центрі, у парку, ні десь там на краю, ні за тепловозним ДЕПО чи наприклад при в'їзді в місто, а так пощастило. Я місцева визначна пам'ятка, люди так і говорять “Зустрічаємось у солдата”. Це означає біля мене. Усі перші побачення проходять біля мого постаменту. У дні весілля усі приїжджають фотографуватися сюди, до солдата. Вони не знають як мене звати, та це і не важливо. Я все ж таки невідомий солдат.

Пісня у виконанні дівчини «Альоша»

( Звучить уривок пісні «Журавлі» ).

13-й учень

Так, коли вмирає воїн в дні суворі,

Душа у нього, кажуть, не згаса,

А новою зорею засіяє, там, на видноколі.

Та всі якби перетворились в зорі, 

То їх би вмістили небеса.

Вчитель:

Солдатські душі. Вони очима-зорями дивляться на нас із небес, журавлями

пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.

( Звучить уривок пісні «Журавлі» ).

14-й учень

Горить мій гнів на супостатів злих,

-Майстрів наруги, кривди та огиди.

І зараз я звертаюсь до живих:

Ви чуєте? Прошу вас, добрі люди, і

Хто в Бога вірує, хто духом ще не згас,

За тих, що впали на крутих дорогах,

Будь ласка, помоліться у церквах,

В костелах, мечетях, синагогах…

Страшний погром усіх нас перетряс.

Ми знаєм горе і честь, і власне,

Отож в душі у кожного із нас

Хай свічка пам’яті горить, не згасне.

 

Учні виходять на сцену із запаленими свічками.

15-й учень

У нашій пам’яті наші воїни вічно живі.

Вони не прийшли, не повернулись додому.

Вони віддали своє життя заради миру і нашого спокою.

Їхні імена навічно занесено до списку загиблих на Монументі Слави.

Тож запалімо свічки пам’яті нашим воїнам-визволителям. Нехай спокійно і тепло буде їхнім душам від цього маленького світла.

(Хвилина мовчання)

 

Жінка

Я – мати, мати всіх дітей,

Що на фронтах воєнних полягли.

Сьогодні я звертаюсь до людей,

Щоб мир у світі пильно берегли.

В душі моїй горить пекельний біль

За всіх-усіх, яких не повернуть,

І крик душі лунає звідусіль.

Вони до нас ніколи вже не прийдуть…

А всюди квіти…квіти…і трава…

Цвіте весна чарівна, запашна,

Пісні повсюди, музика звучить…

Але ж була проклята та війна.

Тож встаньте всі і голови схиліть.

Згадайте тих, хто йшов через фронти.

І з вдячністю хвилину помовчіть,

Щоб пам’ять в нашім серці зберегти…

Я закликаю, будьте пильні всі,

Не допустіть війни, не допустіть!

Стрічайте сонце в ранішній росі,

Живіть щасливо і дітей ростіть!

 

На сцену виходить дівчина, одягнена у стареньку одежу із вузлом у руках.

 Монолог матері (під фон «Звук вітру»)

Лінія фронту була вже дуже близько від Одеси. І наші солдати, виїжджали на передову просто на трамваї. До кінцевої. Ну і я сина на трамвай проводжати пішла. Він коли маленький був, я його з цієї ж зупинки у школу проводжала. Я завжди йому з собою загортала три бутерброди, його улюблені. А він завжди один назад привозив, мамі. І цього разу я йому теж три з собою загорнула. Тільки назад він мені нічого не привіз, та і сам, не повернувся. А я, ще довго на ту зупинку ходила.

Пісня «Не позволь мне погибнуть»

16-й учень

Погляньте, друзі, це отут знайшов,

Коли збирав я квіти весняні.

Напевно, теж колись боєць ішов

І залишив на згадку по війні цю каску,

А в ній весна, заквітла щиро, радісно в цей час,

Щоб більш ніколи ця страшна війна

Не повернулась, не прийшла до нас.

17-й учень

Мій друже! А не думав ти про те,

Що в касці дівчина-красуня йшла?

А зараз квіткою її життя цвіте,

Бо зовсім юна дівчина була…

18-й учень

А й справді, мені дідусь розказував, скільки молодих і красивих дівчат було на

фронтах. Вони і радистками були, і медсестрами…Скільки ж юних дівчат загинуло у тій війні…

 

На сцену виходять хлопець і дівчина, одягнені у військову форму.

Сценка «Зустріч закоханих» Звучить фон «Звук потяга»

Хлопець: Нас везли на передову, на цій станції потяг зупинився хвилин на 5. Дозволили набрати води.

Дівчина: Я їхала у санітарному потязі у госпіталь, зупинились на 10 хвилин, щоб забрати поранених.

Хлопець: Вже майже допалив, обертаюсь.

Дівчина: Та не можу повірити своїм очам.

Хлопець: Цього не може бути.

Дівчина: Це він?

Хлопець: Це вона?

Дівчина: Ми не бачились три роки.

Хлопець: Вона була така ж гарна, як у 41-му.

Дівчина: Він був все ж такий, як у моїх снах, кожну ніч.

Хлопець: Навіть слова один одному не сказали

Дівчина: Просто стояли обійнявшись доки потяги не поїхали

Хлопець: Потім я їхав, у вагоні мені здавалося, що це не я. Я залишився там.

(Хлопець: та Дівчина: разом): на пероні.

Дівчина:На якійсь невідомій станції, стою і обіймаю свою найріднішу та найвіддаленішу людину

 

(звучить пісня «Опустевший вокзал)

19-й учень

А ще молодих дівчат і жінок примусово вивозили в Німеччину на роботу, де

вони гинули в чужому краї від непосильної праці.

20-й учень

Кохана…Жінка…Сестра…Мати…Солдатська вдова…

За вашу мужність і героїзм, самовідданість і невсипущу працю, за те, що тримали на

жіночих плечах фронт і рід людський у роки тяжкого лихоліття, дозвольте низько і

доземно вам вклонитися. Бо обличчя нашої Перемоги – жіноче.

21-й учень

Ти прийшла Перемого, сивиною завчасно,

В шрамах навкіс, на протезах,

У вічнім горі материнських сліз,

При медалях і орденах бойових

Від рідного дому аж до Берліна.

 

На сцену виходять 2 хлопця, одягнені у військову форму (один генерал, другий рядовий).

Сценка «Генерал та рядовий»

Генерал: Ось бачиш. Ми дійшли, як я і обіцяв. Ти не вірив, а ми дійшли.

Солдат: Винен, товаришу генерал! Не вірив. Ви дотримали свого слова – ми в Берліні! Ось би моя мати зраділа…

Генерал:Так, Іване. Ми в Берліні. Мені дуже шкода.

Солдат: Знову ви за старе, товаришу генерал. Досить!

Генерал: мені дуже шкода. Пробач! Що ти загинув тоді, під Києвом.

Солдат: Так війна ж, товаришу генерал! Ну сидів би я до кінця водієм за цим кермом. Нам іще пощастило, що був поворот праворуч. Встиг звернути, а то би нас обох німець вбив. Тоді б ми точно загинули під Києвом. А так ви мене до Берліну донесли. За спогади у серці дякую!

Генерал: Пробач...

Солдат: Винен, товаришу генерал! Я забороняю вам так думати. Ми перемогли!!!

День який чудовий. А наступні дні будуть тільки кращі.

Генерал: Так…День сьогодні і справді чудовий...

Пісня «День Победы» (уривок)

 

22-й учень

Яке це щастя – жити в мирі!

У цьому світі веселковім.

Дитячий сміх луна довкола,

Веселі й щирі всі навколо.

23-й учень

Яке це щастя – в мирі жити!

Коли немає зла ніде

І хочеться весь світ любити,

Всю землю та усіх людей.

24 – й учень

Бійці Вітчизну врятували,

Ішли за нею в смертний бій.

Щоб діти в щасті виростали.

В країні зоряній своїй.

 

 

Вчитель.

Слухайте, дивіться, запам’ятайте !Вище піднімайте стяг Перемоги!

Будьте гідними пам’яті тих, хто віддав своє життя за наш мирний світ.

Дорожіть своїм мирним сьогодні! Думайте про майбутнє!

 

25-й учень

Хай пісня лине в синь небес крилато,

У мирне небо хай зліта салют.

День Перемоги – то найкраще свято!

І на землі хай в мирі всі живуть!

 

На сцену виходять всі учасники свята, разом співають фінальну пісню «Идет война», а позаду на екрані відтворюється кліп на цю пісню.