Літературно-музична композиція "Сила і слава нашого роду"

Літературно-музична композиція  «Сила і слава нашого роду»

Мета: систематизувати знання про історію рідного села, його обряди та звичаї; розширити уявлення про життєвий  шлях видатних особистостей села Авдіївки; розвивати образне мислення учнів, пам’ять, пізнавальні здібності; виховувати почуття патріотизму, колективізму, естетичні смаки школярів на прикладі творів музичного мистецтва, літератури.

Обладнання: проектор, світлини краєвидів рідного села, портрети М. Чепурної, В. Чепурного, О. Самарцевої, виставка літератури авторів, вишиті рушники, технічні засоби  (музичний центр, музичні інструменти).

( Захід проводиться в актовій залі школи. Сцена прикрашена вишитими рушниками місцевих майстринь, портретами М. Чепурної, О. Самарцевої, В. Чепурного, М. Адаменка).

( Звучить легка спокійна музика)

Ведуча. В час духовного відродження нашого народу дедалі уважніше вдивляємося в його історію, частіше звертаємось до нашого минулого. Кожна людина з великою любов'ю та душевним трепетом згадує місце, де вона народилася, де пройшло її дитинство з дивоцвітом-казкою, у затишній батьківській оселі, згадує традиції та звичаї, що шанувалися від діда-прадіда.

Ведучий.  Девізом нашої літературно-музичної композиції  будуть слова нашого видатного земляка О. П. Довженка «Людина повинна знати і пам’ятати, звідки вона пішла у життя.»

Ведуча. Сьогодні мета нашої зустрічі — зачерпнути водиці із джерела роду нашого, звернутися до народної мудрості, вчитися по ній шанувати батьків своїх, що життя нам подарували, і рідну землю, до якої приросли корінням.

Ведучий. Є скарби, заховані в землю, а є такі, що розташовані на поверхні і передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу.

Ведуча. До таких скарбів належить пам’ять роду, його звичаї, традиції, прадідівська молитва любові і доброти, прощення і прагнення до кращого життя, що віками лине у зоряне небо предків і кожен раз повертається через небесні ворота до новонароджених душ - дітей.

Учні декламують поезію:

Село моє, колисочка дитинства,

До тебе я приходжу знов і знов.

Село моє, криниця материнства,

В тобі снагу черпаю і любов.

 

Моя Батьківщина – це злагода й мир,

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір.

Й дитинство моє світанкове.

 

Для чого живем на прекрасній землі?

Для того, щоб вірно і щиро любити,

Призначення це заповів нам Господь –

І тільки любов ’ю ми маємо жити.

 

 Всім щастя, здоров’я і миру, й добра

Навіки сердечно і щиро бажаєм.

Живімо в повазі, бо лише вона

До нових вершин у житті надихає.

 

Любов до святині, любов до родини,

Любов до дитини, зернини в ріллі,

До шепоту трав на лугах Батьківщини,

Любов до людей – це життя на землі.

 ( Пісня-танець з рушниками «Рідний край»)

https://www.youtube.com/watch?time_continue=142&v=0SEuMa6USdw&feature=emb_logo 

Ведучий. Нашу Авдіївку називають родючим  краєм, бо люди, що живуть тут, - є великі працелюби, вміють гарно обробляти землю і ростити на ній хороші врожаї.

Ведуча. А ще багато видатних особистостей, які прославили рідну Авдіївку. Це наші  земляки, імена і прізвища яких назавжди вписані золотими літерами в історію маленької батьківщини.

1. Командир полку, підполковник, кавалер  6 орденів, Герой Радянського Союзу Вальков Василь Матвійович. Пройшов війну від Уралу до Берліна. Загинув у неповних 27 років у бою в передмісті Берліна.
2. Легендарний  Кирило Юхимович Дорош, який проявив героїзм, обороняючи Ленінград. За хоробрість, бойову ініціативу, умілі дії відомий командарм генерал Мерецков старшині Кирилу Дорошу відразу присвоїв звання старшого лейтенанта. Випадок рідкісний в армії!

          У повісті «Кирило Дорош іде!» письменник і сценарист Георгій                   Костянтинович Холопов обезсмертив подвиг нашого земляка.

3. Марія Миколаївна
   Чепурна – дитяча поетеса, автор 6 збірок віршів для дітей, авторка пісень
   Н. Яремчука, П. Дворського.
4. Олександра Антонівна Самарцева, Член Національної спілки письменників України. Пише сатиричні ліричні, гумористичні твори, є автором більше 100 пісень.
5. Відомі кобзарі: Іван Авраменко, Федір Мосьпан.
   Найбільш відомий кобзар – Чепурний Петро Федосійович (старший з братів, що залишили помітний слід в історії села.

Учні декламують поезію видатних земляків:

Краю лагідний мій, ти лиш болі душі затамуєш,

Подих вітру твого – мої плечі розправляться вмить,

Погляд мій засія – в нім любов ти синівську відчуєш,

В м’язи сила ввійде, голос радістю мій задзвенить.

Микола Адаменко.

 

Здорове тіло, коли дух здоровий,

Та ще, коли він вільний, як орел,

Та ще, коли вогонь віків у крові

Тоді й недуга нас не так бере.

Коли ж сум’яття духу й корінь роду

Обірваний – де ж візьмемо снаги,

Щоб провести себе через негоди

І заплатити вічності борги.

 

Я вернуся до тебе з далеких доріг,

Коли стихне наморене літо.

Привітавши мене, усміхнеться поріг:

«Де носив тебе вітер по світу?»

Одізвуться надій світанкових сліди,

Серце хати щасливо заб’ється,

І колюче крило вороної біди

Затріпоче – і відсахнеться...

Олександра Самарцева

Ведуча. Від шанування свого коріння, свого роду йде шанування рідної землі – Батьківщини. Знати свій родовід – один з найсвятіших обов’язків людини.

Ведучий. Життя кожної людини починається світанком душі – дитинством. І скільки б років не пройшло, берег дитинства притягує до себе, повертає до найвіддаленіших куточків людської пам’яті.

Ведуча. І згадується рідна сторона, родинний затишок, найкращі і найцікавіші роки дитинства з мудрістю бабусь та дідусів, справжньою шкільною дружбою – все, що ми, можливо, і не усвідомлюємо, але, те, що неодмінно робить нас щасливими.

                                                  Пісня 3-4 класів «У ритмі серця»

https://www.youtube.com/watch?v=JvgKPyGgzqw&feature=emb_logo

Ведучий. Український народ, який складається з родин малих і великих, дружних і працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша країна збагачується маленькими родинами. І якщо складемо всі родини — це весь український народ, вся Україна.

Ведуча. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, то її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Така країна варта, щоб її поважали, цінували й любили.

Ведучий.  Напередодні міжнародного дня сім’ї хочеться ще раз нагадати самим собі, що саме зі своєї сім’ї, з родини іде у світ людина і несе в нього своє серце, наповнене добротою і любов’ю, відчуттям краси і справедливості.

Ведуча. Саме з сім’ї несе вона у світ правду, чесність, віру, традиції і звички.

Син. Матусю рідна, я лише ступаю
На цей важкий, тернистий шлях життя,
В усьому тільки добре помічаю,
А кажуть, вистачає в світі й зла?
Мати. А світ  розпочинається з любові,
Як день із світанкової зорі.
Коли пречисті, рідні колискові
Співають невсипущі матері.
І долю вам хрещато вишивають
Піснями, що тепліших не знайти,
І денно й ночно в Господа благають
Вас від страждань і горя вберегти.

Син. А світ мережаний то цвітом, то снігами, 
А в світонька такі шляхи круті!

Мати. І між його вітрами й віражами
Ви осягнете істини святі.
Не нарікай на труднощі даремно,
Не підкоряйся млявості імлі…

Син. Коли ж навколо раптом стане темно?

Мати. У грудях сонечко любові засвіти.
Для себе, для родини й України.
Пильнуй вогонь добра від зла і марноти,
Бо ти на світі білому - Людина,
Бо в світі трудному достойно маєш йти.

https://www.youtube.com/watch?v=oPTT0X45Rd0&feature=emb_logo

( Пісня-діалог матері й сина «Мамина порада»)

https://www.youtube.com/watch?v=MX3w-Q_odTM&feature=emb_logo

Ведучий. Давно-давно, в добу Київської русі, на березі тихої річки поряд з віковічним лісом,  боярин сіверського князя Авдій заснував поселення, яке за його іменем стало називатися Авдіївка. Перша згадка про Авдіївку відноситься до 1596 року, коли тут поселилися учасники селянсько- козацького повстання під проводом С. Наливайка ( козаки Авраменко і Волошко). Авдіївці брали участь у визвольній війні 1648 – 1654 років.

Ведуча.

Як говорили наші славні пращури козаки, останній полк ніколи не може бути розгромлений, остання фортеця ніколи не здається! Бо це те, що в душі кожного: наша дума, наша пісня, прадавні звичаї і традиції. Їх можна віддати лише добровільно – але ми не віддамо, бо ми народ одвічний, потужний і життєдайний. Биті, знекровлені, палені й топтані, ми знову піднімемося з руїн, із попелу, і знову воскреснемо, розквітнемо, забуяємо!.. По-новому!

Ведучий. А зараз ми пропонуємо переглянути мистецьку композицію нашої шкільної команди «Лицарі духу», які готуються до участі в обласному етапі Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»).

(Музична заставка)

Отаман (до гурту): А що, козаки! Дайте слово сказати! Чи не час раду

розпочинати? 

Олексій. Козаки: Саме час! Говори, батьку, ми тебе слухаємо!

Отаман: Я вас питаю, козаки, ви добре знаєте, як воля козацька гартується?

Сергій. Козаки: Знаємо, батьку.

Отаман:  Знаєте, як наші побратими у бої ходили?..

Як за честь Вкраїни-неньки голови ложили?

Сергій. Козаки: Знаємо, батьку.

Отаман:  Присягайте, що Вкраїну будете любити,

Що вкладете силу, волю, щоб честь боронити!

Олексій. Козаки: Присягаємо, батьку!

Отаман.

Кодекс лицарської честі козака

Люби свою Батьківщину, материнську мову, неньку Україну, шануй віру і звичаї свого народу.
Будь вірним українській національній ідеї, принципам української національної моралі і духовності.
Відстоюй повну свободу і незалежність особистості, народу, держави.
Кріпи свій характер і волю.
Будь хоробрим і відважним, мужнім і невтомним.
Понад усе цінуй козацьку честь.

Козаки. Присягаємо!

Присяга козака
Ми, козак, (ПІБ), перед Богом нашим Всевишнім присягаю козацькому товариству й матері-Україні, що буду патріотом , обіцяю примножувати традиції славних козаків, бути вірним товаришем братам-козакам, вірним сином неньки-України.
Присягаю ніколи не зрадити Козацтво, відстоювати споконвічні цінності українського народу, любов до Бога, любов до людини і усього живого, шанувати і виконувати закони України. До останнього подиху служити Богу, народу, Україні.
Слава Україні!

Пісня «Ой з нашого роду не качайте воду»

https://www.youtube.com/watch?v=c6xaJ3g6_HE&feature=emb_logo

Хлопець у військовій формі

•             Я, (прізвище, ім’я, по батькові), вступаю на військову службу і урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну і військову таємницю. Присягаю виконувати свої обов’язки в інтересах співвітчизників.

Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!

Дівчина-Україна у вишиваному одязі

Розділяють ці присяги сотні літ. І завжди найкращі сини і дочки країни стають на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Козак

Горнусь до тебе, Україно,

Як син до матері горнусь

За тебе, рідна і єдина

Щодня я Богові молюсь.

Молюсь за тебе, Україно,

І свої сили віддаю,

Щоб відродити із руїни

Наш дух і славу бойову.

Очистимо усі джерела,

Дніпро-Славутич оживе,

І заспіваєм: «Ще не вмерла

Україна наша і не вмре».

Воїн АТО                                     

Не скорились! Не здалися!

У нерівнім бою…

І « Героям слава!»

Десь несеться в строю.

Не забудем повіки їх святі імена,

Вічна слава героям! Україна  – жива!

Слава Україні!  - Героям слава!

                                       (Вокально-хореографічна композиція «Україно!»)

https://www.youtube.com/watch?v=TwYbHKMpQSM&feature=emb_logo

 

 Ведуча.  Просто не можемо сьогодні не згадати про наших захисників-односельців, воїнів АТО, ООС Черевайка Сергія Володимировича, Волошку Юрія Михайловича, Чепурного Романа Володимировича, Чеботаря Олександра Володимировича, Васильченка Дмитра Андрійовича, Кравця Артема Юрійовича, Шаврицького Ігора Валерійовича.

Ведучий. Зараз  учні нашої школи продекламують власні вірші-посвяту цим героям.

Привіт, Герою

Я пишу Тобі листа.

Та сповіщаю, що весна на Україні.

Вже прокидається засмучена земля

І мати жде свого героя-сина!

У нас над хатою курличуть журавлі…

А чи те саме бачиш ти у небі?

Я мрію про закінчення війни,

Тобі живим додому повернутись треба!

І перш за все завдячую Тобі!

Усім, усім, що я наразі маю.

Бо ти – герой! Ти – справжній патріот,

Де б я не був, твій подвиг пам’ятаю!

Ти Україну нашу захисти!

І повертайся, щоб щасливо жити,

Щоб сонце сяяло завжди

І в мирі виростали діти!

Немтінов Іван, учень 6 класу

Розмова з героєм

На вулиці живемо з Ним одній,

Давно живем, точніше, десять років.

Його ми звали просто всі Андрій,

А повернувся з бою Він «Жорстоким».

• Чому так кличуть, це ж бо страшне слово?
• Що значить, діти, краще вам не знати,

Бо увібрало в себе міцність олова,

Ще стогін побратимів, тугу матері…

Коли із серця твого хижо виривають

Любов і ласку, ніжність і довіру,

Там місця зовсім трішки залишається

На силу вистояти і не втратить віру!

Бо вірте, діти, що настане час,

І світ побачить, що то – Україна!

То – душ людських безмежна доброта,

Родючі чорноземи і калина!

І соняшник під сонцем наливається

А в соняхах - малі щасливі діти,

І селфі безтурботно розсилається

По світу, як тут не радіти…

Й заплакав, наче немовля…

Великий, сильний, наш відважний воїн,

Ті сльози, як очищення душі

Від болю й туги, і людського горя.

А ми одразу зрозуміли всі,

Що це є наш Андрій, а не «Жорстокий»!

Погребець Богдан, учень 8 класу

                                 ( слайд-шоу про воїнів АТО)

Хай молитва до неба полине,

До всіх нас, як спокута, летить,

Та  найперше за рідну країну

Будем щиро ми Бога просить.

 

Боже, змилуйся, просим, над нами,

Нагадай нам, що всі ми – брати.

Хай синів не втрачатиме мама,

Дім від ворога нам захисти.

                                                         ( «Пісня про мир»)

fewww.youtube.com/watch?time_continue=2&v=slLB84pCEOM&ature=emb_logo 

Ведучий. Прекрасна наша українська земля, щедра, багатобарвна, рідна, єдина. Ведуча. Але, щоб наша держава була завжди вільною, незалежною, а її громадяни, незалежно від національності, - щасливими, потрібно наполегливо працювати кожному з нас…

Ведучий. Лишати після себе хороший слід на Землі, творити добро, вірити в щасливе майбутнє нашої країни, любити свою Батьківщину.

 

Квітуй, мов калина, над плесами вод.

Будь в дружбі та праці, міцна та єдина.

Хай буде щасливим твій вільний народ,

Прекрасна моя Україно!

 

Далась мені наука непроста.
Де кажуть мудрі: мова – це людина.
У мови є і серце, і вуста,
І є ім’я красиве – Україна!

 

Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб ви були щасливі і здорові

На многії і многії літа.

 

 

Хай щастя поселиться у Ваших родинах,

Хай діти сміються у вашій хатині,

Хай голуб голубку кохає й шанує,

Повага та спокій повсюди панує.

 

                                                 Пісня-побажання