УРОК ЛІТЕРАТУРИ ЗА ЗАКОНАМИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

УРОК ЛІТЕРАТУРИ ЗА ЗАКОНАМИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

«Важливе не засвоєння, а народження й осмислення

знань на рівні творчого сприймання»

Ще в юності у кожної людини виникають запитання: «Для чого я прийшов у цей світ?»; «Що мене чекає в ньому?»; «Чи можуть мої особисті зусилля вплинути на мою долю?»; «Як прожити життя, щоб у кінці його не шкодувати про марно втрачені роки?» Пошук смислу життя - це обовʼязкова умова реалізації людського призначення у світі. 

Відомо, що людина не отримує від народження готових рис характеру й морального обличчя. Однак відповідні якості закладаються з дитинства.
Морально-гуманістичний компонент духовності виявляється у ставленні людини до будь-якої форми життя як вищої цінності, повазі до внутрішнього світу іншої людини,; внесення у взаємини з людьми вищих духовних цінностей (добра, краси, любові).

Щоб сформувати духовно розвинену особистість, на душу підлітка повинно впливати багато чинників. I особливо вагомим, результативним має бути виховання засобами літератури.

Мистецтво відбиває довкілля в образах. Осягнення творів літератури мусить здійснюватися адекватно самій його природі, через образ. Традиційна система методів, що склалася сьогодні, спрямована на опанування учнями знань, формування їхніх умінь і навичок. Проте урок літератури як урок мистецтва, а не просто начальний предмет дає не тільки знання, розвиває логічне мислення, інтелект дитини, - він формує її духовний світ, емоційно-почуттєву сферу. І тут варто говорити не стільки про методи, скільки про той внутрішній стан дитини, за якого тільки й можливий процес співпереживання, духовного піднесення особистості, співтворчості.

Зараз широко практикуються у викладанні літератури інноваційні методи: урок-інсценізація, урок-концерт, урок-плач, урок-молитва. Але ж не можна цілих 45 хвилин тільки плакати або тільки молитися - яким би високоемоційним не був такий урок, ефективність його дорівнюватиме нулю, бо дітям просто набридне: незміцніла дитяча психіка не витримає перевантаження Цікавою з цього приводу є думка В.Андрусенко, яка пропонує урок літератури будувати за законами художнього твору: «Драматургія уроку літератури відповідає законам цього жанру, і домінуючою має бути «емоційна партитура» заняття. Урок літератури, побудований нехай і на інноваційних методах навчання, може перетворитися у звичайний, на якому учні запамʼятовують інформацію, якщо вчитель не передбачить у ході уроку відповідні емоційні піки, спади від форте до піанісимо, від емоційного потрясіння до спокійнішого переживання чи раціонального осмислення» .

Важливе не засвоєння, а народження й осмислення знань на рівні творчого сприймання, коли передбачається пошук істини на уроці Таким вимогам найбільше відповідає урок-пошук, адже він спонукає дітей творчо мислити, ставити себе на місце героїв чи автора, виробляти свої переконання та учитися їх відстоювати. Шляхом послідовно дібраних проблемних запитань підводимо учнів до висновку, до головної думки твору.

Сучасні спроби гуманізації освіти передбачають свободу вибору кута зору на художній твір. Ми вже давно відмовилися від одноманітності оцінок, класового підходу тощо. До того ж і програма з літератури орієнтує вчителя на те, що учень має дати свою оцінку прочитаному, висловити особисте ставлення до героїв твору, подій, що відбуваються в ньому.

Намагаймося не ставити стандартних запитань, наприклад, яку ідею хотів висловити М. Коцюбинський у повісті «Тіні забутих предків»? Ніхто, може, й сам автор, не зміг би відповісти на таке запитання. Те, що письменник хотів сказати, він сказав своїми образами. 3 учнями починаємо розмову приблизно так: «Мені ця повість нагадала, що є цінності, вагоміші від наших щоденних проблем. Буденні дрібні справи, хоч і забирають багато часу, є скороминущими, тому другорядними порівняно з любовʼю, свободою, вірністю і не повинні їм суперечити».

Далі кожен намагається відповісти на ці та подібні запитання:
- Як ти гадаєш, чому загин Іван?

-Палагна «кат» чи «жертва»? Чому?

-Як би ви вчинили на місці Палагни? А на місці Івана?

-Що керувало Івановими вчинками?

- Що перемагає у творі - добро чи зло?

- Що ж таке щастя в розумі героїв повісті?- А для вас? У чому суть людського життя?

Діти розмірковують над вчинками героїв, ставлячи себе то на їх місце, то на місце автора. Дають моральну оцінку прочитаному, висловлюючи свої, вже досить стійкі, життєві позиції. Ось тут починаєш розуміти, які ж вони різні. І з того, які думки відстоює більшість, словесник може, деякою мірою, підсумувати власну діяльність: чого навчилися діти у спілкуванні з ним як з особистістю, яке моральне кредо обрали в житті.

Високу духовність несуть у собі твори Олександра Довженка. Роздумуючи над проблематикою «Зачарованої Десни», старшокласники роблять висновок, що це твір не тільки про дитинство автора.

- Яку важиву проблему розв'язує письменник? (Формування людини взагалі, її характеру, поглядів на життя.)

Щоб розв'язати проблему: що, за кіноповістю, є визначальним у формуванні людської особистості? - учні шукають відповіді на запитання:

-Як у «Зачарованій Десні» розвʼязується проблема «природа і людина»?

-Чи тільки красою природи захоплюється письменник?

- Чи відповідає вашим уявленням погляд О.Довженка на взаємозвʼязок природи і людини?

-Хто і як прищепив майбутньому письменнику любов до праці й повагу до трудівника?

-Як у «Зачарованій Десні» розвʼязується проблема виховання працею? Чи осуджується в творі негативне ставлення до праці?

- Яку роль, на думку автора, відіграє у вихованні дитини сімʼя, оточення? Чому навчила О.Довженка його сімʼя?

- Що взяв письменник зі свого дитинства в далеку мандрівку життя?

Геніальний митець усією своєю творчістю принципово обстоював погляд на людину як на неповторну особистість. Звідси глибоко гуманістична концепція його творів - як мирного часу, так і періоду війни. На особливу увагу з цього приводу заслуговує кіноповість «Україна в огні» - і широтою художнього узагаль-
нення, і гостротою свого філософського погляду на людину в умовах війни вона не тільки вивищувалася над іншими творами, а й гостро суперечила офіційно прийнятим нормам сталінського суспільства.

Поряд з іншими питаннями запропонуємо учням замислитися над
такими:
- Якими рисами національного характеру наділені Лаврін, Тетяна та Олеся Запорожці?
- Чи можна говорити про символічне значення цих образів?

Готуючи старшокласників до роботи над твором, учитель спочатку повинен подати теоретичні поняття: національний характер - це характер, властивий природі українця, справіку закладений у генах критерій поведінки, зумовлений національною самосвідомістю, ментальністю українця й орієнтований на національний ідеал.

Підводячи учнів до висновку, запитаємо:
- Що допомогло Олесі витримати німецьку каторгу? Що керувало її вчинками, вело на рідну землю?

- Чому Павло Хутірний убив свого батька? Чи хотів він це зро-
бити? Що керувало його вчинками?

- Які почуття викликала у вас Христя? Чи вчинила вона злочин, чи переступила моральну межу?

Міркування старшокласників зводяться до таких висновків: Довженко створив не просто образи,а образи-символи, піднісши їх до епічного узагальнення образу України. Символічними є навіть самі прізвища, створені автором.  Запорожець та його сини уособлюють усе краще, що є в народу України, їх корені сягають глибин національної духовності, козацької непохитності та любові до рідної землі. А на прикладі образу Купріяна Хутірного та його дітей письменник показує, до чого призводить людська байдужість і безсторонність. Хутірний – «той, що на хуторі», тобто на одшибі, збоку. Іншими словами - «моя хата скраю, я нічого не знаю». Не вклав Купріян у душі дітей почуття священного обовʼязку, любові до вітчизни, пошани до батьків - і поплатився власним життям. Кількома скупими, лаконічними, але багатими внутрішнім динамізмом картинами малює Довженко моральну деградацію Павла Хутірного: від страху за своє життя до вагання; від вагання до зради, а від зради - до страшного злочину батьковбивства, хай навіть і ненавмисного. У цьому плані образ Олесі Запорожець також протиставляється образу Христі Хутірної. Важко навіть уявити, щоб Олеся могла вийти заміж за офіцера ворожої армії. Витримавши всі муки і тортури німецької каторги, вона повертається на рідну землю. Оте велике й найглибше, підкреслює Довженко, що складає в народу його вічність -- мудра невмируща воля до життя роду, - керувало вчинками Олесі, вело на схід, на Вкраїну. Сила та «була надзвичайна».

Воля до життя як одна з найголовніших рис ментальності українця є головним стрижнем, навколо якого розгортаються події в багатьох літературних творах. Формуючи духовний світ, моральні якості сучасного громадянина, який будуватиме нову державу, словесник обережно, ненавʼязливо, з відчуттям міри і такту
обов'язково примусить учня замислитися:

- Чи є в мені така ж могутня духовна сила?

- Як би я вчинив на місці героїв твору?

Звичайно, формувати світогляд сучасним старшокласникам допомагають грунтовні знання не тільки з літератури, а й з історії України. Завдяки їм учні швидше сприймають і правильно формулюють проблемні питання до художнього твору. Цьому сприяють і навички вдумливого опрацювання тексту, і вміння заглиблюватися в суть проблеми, порушеної автором.

Серед морально-етичних категорій у плані визначення сенсу людського життя і самовизначення в ньому себе, В.Андрусенко виділяє такі: смисл і цінність людського життя, совість, щастя, милосердя, подвиг, подвижництво, самозреченість, зрада, добро, зло, честь, чесність, справедливість, обовʼязок, егоїзм і альтруїзм, спадковість і, зрештою, вияв усіх цих загальнолюдських моральних якостей у менталітеті українця.

Якнайповніше всі ці риси розкриваються в неординарному, з надзвичайною майстерністю і любовʼю виписаному образі Григорія Многогрішного (роман Івана Багряного «Тигролови»). Тому з такою цікавістю читають цей твір учні, характеризують образ, шукаючи відповіді на запитання:
- Ваше перше враження від знайомства з персонажем.

- Чому прислужники сталінського режиму так боялися Григорія і ставилися до нього як до свого найпершого ворога?

- У чому виявляється моральна шляхетність героя?

- Звідки витоки його високої духовності?

- Григорій і наше покоління: спільне і відмінне.
Учням імпонують мужність і нескореність Многогрішного, надзвичайна воля його не просто до життя, а до життя, гідного людини.

Після осмислення образів старшокласники переходять до пошуку та визначення проблем, порівнюють моральні категорії та сенс життя персонажів твору зі своїми власними, визначають актуальність роману. Образ Григорія є взірцем для сучасних поколінь, коли доля ставить нас перед вибором: як жити? Чи варто відстоювати свої переконання, виборювати право на повноцінне життя? Підсумовуючи виступи, учитель ознайомить школярів з думками видатних філософів І. Канта, В. Соловйова.

«Кінцеве призначення роду людського полягає в найвищому моральному вдосконаленні, яке досягається за допомогою свободи особистості, завдяки якій людина здатна відчути найвище щастя...» (І.Кант).

«… Гідність цього життя і смисл усієї світобудови вимагає, щоб довільна участь кожного в усьому ставала вільною, дедалі усвідомленішою і вільнішою, тобто дійсно особистісною,- щоб кожен все більше й більше розумів і виконував загальну справу, як свою власну» (В. Соловйов).

Нинішня молодь живе в демократичному суспільстві з великими свободами, проте ще не завжди усвідомлює міру особистої відповідальності за суспільство. Майже століття тому Г. Ващенко у «Виховному ідеалі» наголошував: «Наслідуючи українські традиції в галузі моралі, треба велику увагу звернути на такі риси вдачі, що стають за основу здорового родинного життя, бо родина завше була найважливішою підвалиною життя суспільного, а значить, і державного».