Літературно-музична вітальня "Жінка – берегиня сімейного вогнища"

                              Літературно-музична вітальня

"Жінка – берегиня сімейного вогнища"

 

(Звучить приємна, лагідна музика. На сцену виходять ведучі, читають вірш «Весна, як Жінка»)

 

Ведуча:

Весна, як Жінка. Жінка, як Весна –
Така ж розквітла й золотоволоса.
Це незбагненне диво, тайна,
Розкішно вбрана і дзвінкоголоса.

В минулому лишились розпач, сум,
Біжать потоки весело і стрімко.
Весна приносить осяйну красу
І все, чого бажає гарна жінка:

Ведучий:

Весна, як Жінка. Жінка, як Весна.
Співати хочеться на повні груди!
Її вітайте радо, це вона
Від сну тривалого нам душі будить!

Всміхайтесь Сонцю, Жінці і Весні!
Земля воскресла. Ожила природа.
Хай линуть світом співи голосні
Й звучать натхненні чоловічі оди!

 

Ведучий: Добрий день, дорогі друзі!

Ведуча: Ми раді вітати вас у цій залі!

Ведучий: Сьогодні наша зустріч присвячена святу весни і кохання – Міжнародному жіночому дню.

Ведуча: У дні весняного пробудження й оновлення вшановують жінку! Неможливо навіть уявити життя без тебе чарівна, лагідна, щира на любов, берегине сімейного вогнища!

Ведучий: Щиро вітаємо вас, дорогі жінки, зі святом весни – 8 Березня. Адже від вас починається все найкраще на Землі.

 

(На сцену виходять хлопці 10-11 класів і читають вірш «Таємниця»)

 

Учень 1:

Жінко, чи знаєш? - ти й досі іще таємниця,

 З прадавніх часів не пізнали твого єства.

Бо сутність твоя - невичерпна душі криниця,

Чого торкнешся - неначе у мить ожива.

 

Учень 2:

Ніжна, тендітна... В руках-пелюстках - стільки сили!

Горнеш так міцно до серця рідненьке маля.

Вистачить волі тримати громи й небосхили,

Щоб сонцем сіяла для близьких усіх земля.

 

Учень 3:

В тобі життя зародилось. Ти обрана. Мати.

Під ребрами серденько б'ється, мов пташеня.

Ти - оберіг для сім'ї і опора для хати,

Для діток своїх - найміцніша вовік броня.

 

Учень 4:

Скільки наснаги в душі, доброти і терпіння!

Ночі недоспані, втома... минає усе.

Жінка - то ніжне, прекрасне Господнє творіння,

Світло життя у криштальних долонях несе.

 

Учень 5: Нев`янучої краси, здоров`я міцного, вірного кохання, материнської радості, любові живодайної з весни і до весни, з року в рік – на весь вік бажаємо всім нашим жінкам – мамам, бабусям, вчителям, однокласницям, подругам. Прийміть у подарунок музичне вітання.

 

(Учні 6  класу виконують пісню)

Ведуча: В давніх українських віруваннях важливе місце займала Берегиня – мати всього живого, первісне божество-захисник людини, богиня родючості, природи та добра. З часом Берегиня стала охоронницею дому, її скульптурки знаходились у хатах, зображення-амулети носили на шиї. Традиційний малюнок Берегині - символічна постать жінки з застережливо піднятими руками.

Ведучий: Кожний з нас із дитинства чув: жінка - берегиня домашнього вогнища. Її слово, тепле і ласкаве лікувало і повертало. Саме жінці призначено від Бога берегти сім'ю, дітей, любов, затишок, злагоду... Як справедливо зауважує народна мудрість, саме на тендітних жіночих плечах "тримаються три кути в хаті".

Ведуча: Ми щиро вітаємо всіх наших чарівних жінок-берегинь! Хай вам завжди вистачає сил, часу, наснаги коли ви виконуєте свою нескінченну хатню роботу. Для вас неповторний танок-привітання у виконанні учениць 6 класу.

 

(Учениці 7 класу виконують східний танок)

Ведучий:

За день до народження дитина запитала у Бога:

«Я не знаю, що я буду робити в цьому світі».

Бог відповів: «Я подарую тобі Ангела,

 Який буде поряд з тобою».

«Але я не розумію його мову».

«Ангел навчить тебе своєї мови,

Він буде оберігати тебе від всіх бід».

«Як і коли я маю повернутися до тебе?»

«Твій Ангел скаже тобі все».

«А як звати мого Ангела?»

«Не важливо, як його звати,

Але ти будеш називати його мама…»

Ведуча: Мати - це Берегиня домашнього вогнища, яка зігріває дітей теплом, ласкою, щирою любов’ю. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдобріша, наймиліша. Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас до старості.

Ведучий:Любов матері вся з тривог, сподівань і безоглядного жертвування собою. Осяяне цією чистотою і щирою любов'ю, минає наше дитинство. До матері на пораду йдемо малими та дорослими. Мати ніколи не злукавить, ніколи не скривдить і завжди захистить. Бережіть матерів, ніколи не легковажте їхньою любов'ю.

Ведуча: До вашої уваги «Вірш мамі» Марини Кузьменко. Читає учень 5 класу.

(Учень 5 класу читає вірш «Вірш мамі» )

Учень: 

Мама – то є наша совість.
Очі, що бачать усе.
Серце, що повне любові,
Хрест материнський несе.

Мама – то наше терпіння.
Мовчки лиш тихо зітхне
І пробачає дитині
Слово
Болюче й сумне…

Мама – то ночі неспані
Сльози, заховані вглиб,
Щоб лиш дитина із рання
Мала й покрівлю, і хліб

Щоби дитину по долі
Щастя промінчик знайшов
Всіх у житті нас рятує
Мами безмежна любов.

Ведучий: Жіноче призначення - бути турботливою і люблячою матір'ю, передавати дітям моральні цінності, навчити їх шанувати своїх предків, зберігати генетичну пам’ять поколінь.

Ведуча: Мати піклується про свою доньку аж до її заміжжя. Вчить доньку працьовитості, розсудливості, бути доброю господинею. Та чи дослухається донька до тих порад? Буває і так… Зустрічайте, жартівливий танок у виконанні дівчат та хлопців 7 класу.

 

(Учні 7 класу виконують український жартівливий танок)

 

Ведуча:   Жінка. Мати. Берегиня домашнього вогнища. Слабка половина. А чи справді така вже слабка?

Ведучий: Постійна відсутність чоловіка, що пішов на Січ, у похід, або загинув, формувала в української жінки незалежний характер, високий авторитет та повагу до неї у сім’ї. Незалежності української жінки в козацькі часи могла позаздрити дворянка будь-якої європейської країни. Бо козачка була рівноправною з чоловіком. Багато жінок були освіченими, засновували церковні братства, монастирі, школи.

Ведуча:  А я вважаю, що якщо б жінка була слабкою вона ніколи не змогла оволодіти «пекельною професією»… Хвилиночку, і ви зараз все зрозумієте.

На сцену запрошуються учні 8 класу, які представлять вашій увазі сценку «Пекельна професія або 49 зошитів». Підтримайте їх!

 

(Учні 8 класу виконують сценку  «Пекельна професія або 49 зошитів»)

Сценка «Пекельна професія або 49 зошитів»

 (До столу важко підходить із учнівськими зошитами у руках, вчителька з української мови і літератури Варвара Семенівна. Понад зусилля кладе їх на стіл, сідає, заглиблюється у перевірку...Дзвонить телефон. Вчителька бере трубку.)

Вчителька: Ой, а хто це мамі так агукає? Хто так мамі агукає? Плаче… Ой, пустушку загубило… Мама-кака, да, да, мама-кака, на роботі, ой, на роботі… Ось тільки диктанти з тими ієрогліфами перевірю… Кара моя небесна…  Ой, то ж може, голодне вже…  Цьомаю тебе, сонечко! Ще тільки 49 зошитів залишилося, як 49 років… і додому… до-до-му…

(Кладе трубку. Перевіряє зошити. У двері стукають. Заходить учень.)
 

Учень: Це… Ви вчора казали…
Вчителька: Це не я казала, а ти казав, що як вивчиш правила, то прийдеш…
Учень: Ну-у, я прийшов…
Вчителька: Нарешті! Вивчив? Розказуй!
Учень: Не з дієсловами…. З дієсловами «не»… «Не» з дієсловом пишеться… Пишемо «не»…
Вчителька: Як? «Не» не вивчив?
Учень: Так те-е… Я вчив.. Аж перевчив…

(Телефонний дзвінок. Учень іде. Вчителька бере трубку.)

Вчителька: Знову палички для математики забув? У портфелі збоку ж поклала, біля пиріжечків… Вам додому табличка множення? Це в першому класі? Ну й задають! Так ти вже у третьому? Мама прийде, мама прийде, ось тільки ще останні 49 зошитів перевірить…

(Забігає заступник директора з навчальної  роботи.)

Заступник директора: Варваро Семенівно, ви не забули? Завтра засідання методичної ради! У вас глобальна доповідь по методиці викладання предмету з поглибленим вивчення профільної дисципліни! Нема коли розкачуватися!

Вчителька: Ось тільки ще 49 зошитів перевірю….
Заступник директора: Та покиньте ви ті зошити! Що там провіряти? Ієрогліфи єгипетські! Нарада важливіша! При директорі! Вашу доповідь розмістимо на шкільному сайті! Хай люди читають, хай досвід переймають!
Вчителька: Та завтра вже…
Заступник директора: Сьогодні! Ввечері! Мені на стіл! А завтра ще й календарні плани на підпис!.. Робота горить!..
 

(Заступник директора іде. Телефонний дзвінок. Вчителька бере трубку.)

Вчителька: Вирішив задачку з математики? Ой же, молодчина ти в мене! Само сіло, само зробило, не треба над головою стояти… Що?! В тебе вже алгебра? А додому задача з хімії? І штани короткі? Біжу-біжу, моє сонечко…Ось тільки ще 49 зошитів та й бігом додому… По дві вправи… Оцінку поставлю. А пишуть же, ой, пишуть…. Букви, як попало…от же  грамотії…

(Заходить директор школи)

Директор школи: Можу вас привітати!..
Вчителька: З чим, якщо не секрет?! (насторожено)
Директор школи: Педагогічна рада вирішила, що вам, як справжньому талановитому педагогу з багаторічним стажем, потрібно взяти участь...
Вчителька: Де? Ще участі на мою голову не вистачало!
Директор школи: В конкурсі вчитель року! Ніхто, крім вас!..
Вчителька: Та навіщо він мені здався, ваш конкурс? В мене он, купа зошитів… Очі вилазять! Конкурси – добровільні! Не буду!
Директор школи: Ну, знаєте, добровільні та невільні. Не хвилюйтеся! Вам тільки ділове портфоліо скласти, щоб чин по чину… Ну, ви знаєте краще за мене! І розробки уроків, і дидактичні матеріали, та хіба мені вас учити? Ви ж більше стажу за мене маєте!
Вчителька: На коли? На завтра?
Директор школи: Ну що ви, що ви! Хіба ж у мене совісті нема? Яке ще завтра? Давайте на понеділок, за вихідні матеріали обдумати устигнете, ви ж бо в нас – голова!..

(Директор  іде. Телефонний дзвінок. Вчителька бере трубку.)

Вчителька: Гроші на випускний треба? Добре-добре, синку, і на альбом? Як?! Ти вже на другому курсі університету? Коли приїдеш? Сьогодні? Борщ на плиті, котлети в холодильнику… Я скоро буду… Ага, ось ще тільки 49 творів перевірю і все.

(Нарешті всі зошити перевірено. Вчителька поспішає  додому. Вона збирає речі і одночасно розмовляє по телефону.)

Вчителька: Біжу- біжу… Так, перевірила, ага… Поставила… Всім. Ось уже зараз прийду… Вареники у кастрюлі… Ага, знайшли, з'їли? А з ким? Ти не сам, ти з товаришем? З невісткою? Що, вже й весілля було? Ще ні? Сьогодні? Біжу, маю встигнути…

Ведуча:

Від щирого серця ми  вітаємо

Наших жінок – дорогих вчителів!

Щастя, здоров’я вам, любі, бажаємо,

Світлих, ясних і сонячних днів!

Ведучий:  Усі ми хочемо щиро побажати, щоб ви на свої печалі дивилися у мікроскоп, а на радощі – у телескоп. Щоб у пустелі вам завжди таланило на оазис, а в морі – на острів. Щоб руки, простягнуті до вас, завжди були дружніми, а вуста коханими.

Ведуча: У давні часи, коли козак повертався з походу, то на порозі власного дому закінчувалася вся його влада. Спочатку дружина влаштовувала йому добрячий розгін: він-бо і одяг не береже – он знову шапку прострілили, і коняка у нього засапана, і… діставалось козакові.

І суть тут зовсім не у сварливій жіночій вдачі. То був старовинний магічний обряд. Саме в такий спосіб кохана дружина відводила від свого чоловіка злих духів, які чатували на нього і після боїв та походів.

 Це вже потім за зачиненими дверима, під іконою Божої Матері вона своєму єдиному зовсім інші слова скаже…

Ведучий:

Любов – то райдуга,
А колір – веселковий.
Любов – то злагода
З одного тільки слова.
А інколи достатньо
Лиш двох літер,
Коли є “лю”…
Так легко зрозуміти.
Любов – то погляди,
Поєднані долоні
Любов бува невидима
Стороннім.
Але тим двом,
Яким то є відомим
Любов є простором
Й водночас рідним домом
Із незбагненним
Дуже теплим сяйвом
Любов – життя.
Все інше то є зайвим…

Ведуча: Любов - одне із самих кращих, глибоких почуттів, невичерпне джерело, як саме життя. В любові жінка розквітає, стає чарівною, неповторною, магічною.

Ведучий: Скільки віршів і пісень присвячено любові. Але сьогодні ми хочемо сказати про неї мовою танцю. Зустрічайте! Танок «Я люблю тільки тебе» у виконанні  учнів старших класів.

(Учні старших класів виконують танок «Я люблю тільки тебе»

на пісню О. Пономарьова.)

 

Ведучий:

 

Жінка щаслива сім’єю.
Тим, що вона є кохана,
Тим, що в родині із нею
Сонце встає вранці рано.

Ведуча:

Жінка щаслива в коханні
І у дитячій любові.
Адже без цього є марні
Будні й години святкові.

Ведучий:

 Жінка щаслива душею,
Тим, що вона – берегиня.
Серце жіноче безмежне:
Сповнене ласки й терпіння.

Ведуча:

Жінка щаслива і люба
Навіть в рутинності справ,
Лише коли її іменем,
Хтось свою мрію назвав.

Ведучий: Шановні жінки! Життя прекрасне, і в значній мірі тому, що існуєте на Землі ви! Ми бажаємо всім вам любові (дітей, чоловіків, ваших учнів). В любові цій ваша сила. Щастя вам, дорогі жінки!

 

(Учні 9 класу виконують пісню «Сто відсотків щастя»)

 

Ведуча: 

Бажаєм щастя і тепла,

Весни, усмішок, сонця,
Щоб доля світла увійшла
До кожного віконця.

Ведучий:

 Аби завжди в душі у вас
Горів вогонь кохання;
І хай у цей весняний час
Здійсняться всі бажання.

 

До побачення! До нових зустрічей!