"Літописна історія с. Черниця"

Літописна історія села Черниці починається з 1511 року. Але фактично, за отриманими у 70-80-х роках ХХ ст. даними археологічних досліджень територія нашого краю була заселена в пізньому палеоліті близько 30-20 тис. років тому.

В період середнього кам’яногго віку – мезоліту (12-7/8 тис до н.е.)   в східній частині села в урочищі Загребелька знаходилось поселення носіїв пам’яток етнокультурної спільноти – Кунин.

Особливо густо ця територія засиляється у слов’янські та давньоруські часи, що було зумовлене вигідним географічним розташуванням на перехресті важливих стародавніх шляхів. Водний торговий шлях проходив по річці Іква аж до її витоків, тобто через територію сучасного села. Заселення цієї території було спричинене також частими набігами на наші землі кочовиків Причорномор’я.

Найбільш відомі татарські наїзди були в 1607, 1619, 1630, 1633 рр. Особливо жорстокою була навала татар та турків у 1675 р. під час їх походу на Львів. Саме до цього періоду відносяться народні переказ про “Криваву лозу”, де татари вирізали чимало жителів села. Про татарські набіги свідчать і назви урочищ: “Цицива” поле, де за переказами татари відрізали жінкам груди, “Перейма”, поле на якому бусурмани переймали мешканців нашого краю.

Під час Національно-визвольної війни поблизу села, наприкінці червня 1648 р. дорогою з-під Збаража в сторону Дубна переходили загони козацько-селянської армії                  Б. Хмельницького

В ході Північної війни, через  Черницю і сусідні села проходили війська російського царя Петра І, а в 1734 р. російської армії під командою генерала, князя Гессенбурга походом з-під Збаража на Броди.

В результаті першого поділу Речі Посполитої в 1772 р., Черниця разом з іншими населеними пунктами Брідщини відійшла до складу Австрійської монархії. В наступному 1773р., проїздом  з Підкаменя до Бродів наш край відвідав австрійський цісар Йосиф ІІ.

В ході Першої світової війни с.Черниця опинилася  майже в епіцентрі бойових дій. 19 серпня 1914 р. у наступ перейшла 3-тя російська армія М.В.Рузського, що завдавала удару з району Дубно – Броди на Львів. Підрозділи російської армії переходили і через с.Черницю.

Під час українсько-польської війни 1918-1919 рр. село опинилося  на лінії боєвих дій між частинами УГА, що наступали на Підкамінь – Броди – Підгірці та польськими підроздімами. Так на завершальній стадії т.зв. Чортківської офензиви особливо важкі бої точилися на лінії Нем’ячі – Підкамінь – Літовищі, де проти  9-ї Белзьської бригади УГА сотника Фещука було зосереджено польську армійську групу полковникка Мінкевича

У міжвоєний період в селі Черниця діяло декілька українських громадських товариств“Просвіта” (1925-1937рр), “Сільський господар” (1927-1938рр.), “Луг” (1927-1937рр.), “Рідна школа” (1929-1936р.).

В часи польської окупації у Черниці спочатку були дві школи: польська та українська, які пізніше з’єднанні. У 1936 році за гроші громади було закуплено ділянку землі (територія сучасної школи) під будівництво нової школи і заложено її фундамент. Відкрита у 1939 р.

Друга світова війна стала для жителів села, як і для всього українського народу, трагедією, що забрала життя сотень односельчан.   На передвоєний 1935 р. в селі проживало 1645 мешканців. За іншими даними до Другої світової війни в селі нараховувалось 480 хат, чисельність населення становило 2500 жителів, з них більшість снаселення становили українці. В ході Другої світової війни чисельність населення скоротилася майже вдвічі: загинула під час війни, репресована і знищена радянською тоталітарною машиною,  вивезені фашиським  режимом до Німеччини.

В ході Другої світової війни в рядах Червоної армії загинуло, за даними книги пам’яті –  58 чоловік. Близько 20 жителів села вступили в ряди УПА, щоб стати до боротьби за відновлення української держави. Серед яких були: Безрукий Павло Дмитрович “Хмара”, Каня Григорій “Бистрий”, Росоловський Григорій “Хитрий” кущовий боївки “Журавель”,  Чернявський Михайло “Збанок”, Тарнавський Мирон-Зімовіт Миронович “Зьомко” син генерала УГА  М.Тарнавського, Чернявська Марія “Ліза”. В лавах Першої української дивізії “Галичина”,  що була сформована  в 1943р. воювали: Бульбачинський В., Ломіковський Г., Матвіїв С., Тарнавський М.М., Турчин А.,  Куцюба С. 

В знак вшанування пам’яті вдячні черничани на прикінці 90 рр. ХХ ст. встановили пам’ятник “Борцям за волю України” на місцевому кладовищі.

В 1950 р. всі селянські господарства були об’єднані в два колгоспи ім.Ворошилова, головою якого було призначено Ломіковського Петра Дмитровича, та ім.Чкалова, голова - Чорний Микола Андрійович. В 1952р. обидва колгоспи були об’єднані в один – ім. Ворошилова. 3 1955 р. колгосп було перейменовано на  “Шлях Ілліча” який очолив Калініченко Володимир Харлампович.

До 80-х рр. ХХ ст в селі було збудовано дві ферми для утримування  ВРХ, діяв вівчарник. В 70рр. минулого століття було збудовано новий клуб (сучасний Народний дім “Просвіта”). В 1983р було  відктито нове приміщення господарського, промислового і продуктового магазинів та кафе. На прикінці 80рр. ХХ ст в селі стараннями тодішнього голови колгоспу Я.Франка було покладено асфальтне покриття по центральних вулицях. На даний час село  повністю газифіковано.

23 вересня 2007р. в урочистій обстановці відбулося відкриття пам’ятного знака ген. УГА М.Тарнавському, на якому були присутні представники ОДА, обласної ради, РДА, районної ради, місцевого самоврядування, духовенства, жителі районну.  

Видатні постатті с.Черниця

Тарнавський Мирон Омелянович, офіцер Австро-Угорської армії, комендант Легіоону УСС, генерал Української Галицької Армії. Народився 29 серпня 1869 р. в с.Барилів Бродівського повіту (нині Радехівський р-н). Навчався в Бродівській гімназії. Військову освіту здобув у старшинських школах Львова, Відня. Свій бойовий шлях пройшов на фронтах Першої світової (1914-1918рр), Українсько-польської (1918-1919 рр) воєн та бойових діях ГА на території Наддніпрянщини.  За боєві заслуги нагороджений Хрестом Залізної Корони, німецьким Залізним Хрестом, Воєним Хрестом Заслуги, хрестом Карла. За заслуги у боротьбі за українську державність отримав звання генерал-четаря. Після завершення української демократичної революції осилився в с.Черниця де прожив останні 17 років життя. Помер 29 червня 1938 р., похований на Янівському кладовищі у Львові.

Степан Клепарчук – парох села Черниця з 1927 по 1943 роки , автор   історико - краєзнавчої монографії “Дорогами і стежками Брідщини”, громадський діяч. Народився 8 грудня 1890 року  в селі Лешнів. Закінчив Бродівську гімназію. В роки національно-демократичної революції та українсько-польської війни 1918-1919 р бере активну участь у  становлені української держави. В 1922р. був висвячений на священика і направлений на парафію в с. Висоцьке. Згодом  відправляв службу в парохіях сіл Серетець, Кутище, Яснищах, з 1927 року – парох с.Черниці. З 1930-1931рр. очолює товариство “Просвіта” в Бродах. Бере активну участь в організації діяльності літніх садочків для дітей, гуртків “Рідна мова” читалель “Просвіти”, “Сільський господар”, спортивному товаристві  “Луг”, кооперативів, молочарень, побудови парових двигунів. Член  Українського Національно демократичного  об’єднання (УНДО). Під час ІІ світової війни  виїжає разом з сім’єю в Австрію, а у 1950 р. переїздить до США. У 1983 р важко захворів, а 23 липня 1984 р помер, похований в Гемптопбурзі (США ).

Народився Андрій Турчин 17 липня 1912 р. в с. Черниця. Початкову освіту здобував від матері, а згодом навчався у парафіальній і польській школах. У 1925 р. постапив до гімназії в Бродах, яку успішно закінчиу у 1933р. під час навчання в гімназії А.Турчин вступає в український юнацький гурток “Пласт”. Після закінчення гімназії А.Турчин поступає у Греко-католицьку Богослівську академію у Львові на богословський факультет.  У 1930 р.А.Турчин вступає в ОУН. Проводив активну роз’яснюючу роботу серед молоді краю.  Поширював нелегальну оунівську літературу. У червні 1939р.  його призначили керівником повітового проводу ОУН на Брідщині.13 серпня 1939 р. А.Турчина було арештовано у Львові звільнений перед самим вступом Червоної армії. Після окупації Галичини у 1941 р. А.Турчин працював у Українському Допомоговім Комітеті в Бродах разом з Петром Федуном. В кінці 1944 р А.Турчин емігрує до Німеччини.У 50 р. переїздить до США а у 1953 р. отримує роботу бібліотекара університету в Індіані де пропрацював до кінця життя. Помер А.Турчин 4 жовтня 2004 р. в Індіані де і похований.

Тобі  Кнобель Флек – художник, автор монографії “Memories of My Life in a Polish Village”. Народилася в 1930 році у сільській єврейській сім’ї в с. Черниця. На єврейські свята в домі Кнобелів проходили богослужіння. Початкову освіту отримала в сільській школі. Під час Другої світової війни зазнала репресій з боку нацистів, втратила  сестер брата і батька. У 1944р., у пошуках заробітку Тобі разом з матір’ю переїхали спочатку в Підкамінь, а згодом до Кременця і Дубна. У 1945 р. Тобі емігрує до Моравії, а пізніше, у 1949 р. до США де Тобі розпочинає малювати. В основному в її картининах відображається побутове життя євреїв на Брідщині, зокрема в Черницях.

Церква Св.Параскеви

Церква св. Параскеви  була збудована на місці старої, деревяної  двоповерхової церкви,  яка згоріла під час пожежі на початку ХІХ століття.Будівництво нової мурованої церкви  розпочалося в 1816 році, а завершилося в 1830 році.велося коштом дідички  села, пані Тарнавської. Внутрішній інтерєр церкви багатий своїм розписом де гармонійно поєднані художні стилі ХІХ та ХХ століть. Надзвичайною прикрасою церкви є майстерно вирізбленні з дерва прикрашенні зображенням  чотирьох євангелистів царські врата датовані 1840 роком. Внутрішній інтерєр церкви зазнав дві реставрації: 1985 році було обновлено та частково змінено настінний розпис, зокрема орнаментний, а в 2002-2003 рр. повністю обновлено та реставровано іконостас. Ззовні церква також зазнала сутт’євих змін. Первино церква св. Параскеви була покрита деревяними гонтами. Проте через зношеність покрівлі, що зазнала значних руйнувань в ході двох світових воєн, в 1946 році церкву частково було покрито соломою, а через пожар в 1953 році покрівлю було замінено на металеву.яскравим

Прикладом патріотизму черницької громади є споруджена в 1830-х роках дзвіниця, що ззовні нагадує тризуб. Первинно на дзвіниці було встановлено п’ять дзвонів. Первино вхід на церковне подвір’я проходить під великим дзвоном.

Між двома світовими війнами для покращення доступу вірних до церкви було споруджено дерев’яну  дорогу від дзвіниці до вигону урочищі “Загорда”. В 1937 році вхід на церковне подвір’я було перенесено. Тоді ж було споруджено    нову огорожу і церковні ворота з фірткою.

Особливою прекрасою церковного подвіря є числені пам’яні фігури святих, що розташовані на ньому. Кожна з них має свою, вартої окремої уваги, історію. Особливо це стосується пам’ятників автором і фундатором яких був колишній воїн УПА  Григорій Каня.  

Оглядовий нарис з історії с. Черниця

Село Черниця розташоване в 100 км на північний схід від Львова та 17 км від районого центру – Бродів, у північно-східній частині Волино-Подільської височини обабіч р.Ікви, на схилах гір Вороняк. Територія села -  3170 га.    Географічні координати: - 49°  57′ пн.ш., 25°14′ сх.д. Село Черниця – центр сільської ради, до якої входять присілки: Залісся, Бакаї та Грицини. На кінець 2007р. в селі проживає 755 мешканців.